Постанова № 73437518, 12.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/12438/17

Провадження № 22-ц/792/325/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю учасників справи: позивача ОСОБА_4, представника Першого ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Демчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року (суддя Стефанишин С.Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державної виконавчої служби,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що ухвалою апеляційного суду від 27 березня 2017 року по справі №2/2218/1508/2012 скасовано постанову державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про закінчення виконавчих проваджень ВП №39176849, ВП №40742696 від 6 липня 2016 року. Тому вважав, що під час виконання рішення суду від 9 липня 2012 року по справі №2/2218/1508/2012 йому заподіяно моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Також у червні 2017 року ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом і зазначав, що ухвалою апеляційного суду від 27 березня 2017 року по справі №2/2218/1508/2012 скасовано постанову державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про закінчення виконавчих проваджень ВП №40308344, ВП №40356829 від 6 липня 2016 року, справа №686/124444/17.

У позовних заявах ОСОБА_4 вказував, що рішення суду від 9 липня 2012 року, яким зобов'язано ОСОБА_6 надати вільній безперешкодний доступ до інженерних мереж (комунікацій) будинку №6 по вул. Соборній у м. Хмельницькому, до цього часу не виконано, у зв'язку з чим позивач зазнає моральні страждання. Він отримує нервові стреси, змушений додатково витрачати свій час, звертатись до суду та змінювати усталений спосіб життя, що негативно впливає на його ділову репутацію.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунка, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області по 5000 грн., а всього 10000 грн.

Ухвалою місцевого суду від 2 листопада 2017 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунка, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Першого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області 6000 грн. на користь ОСОБА_4 В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України в повному обсязі.

Вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Посилається на те, що Державну казначейську службу України позивач зазначив відповідачем, проте у контексті позовної заяви він жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність орган Казначейства завдав ОСОБА_4, та у чому полягала протиправність діяння відповідача.

За доводами апелянта відповідно до Постанови КМУ №845 від 3 серпня 2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідає за зобов'язаннями Держави або державних органів.

Казначейство не перебувало з позивачем у цивільно-правових відносинах, відтак, не завдало і не могло завдати останньому шкоди.

Також апелянт зазначає про те, що належних доказів заподіяння позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі, останнім до суду не надано. Так, у справі відсутні довідки про стан здоров'я, пояснення свідків, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вона є необґрунтованою, просить залишити без задоволення. Посилається на те, що відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Рішення переглядається в межах вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог - Хмельницька обласна спілка споживчих товариств, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, виконавчий комітет Хмельницької міської ради) про усунення перешкод в користуванні елементами будинку, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови. Зобов'язано ОСОБА_6 надати вільний, безперешкодний доступ до інженерних мереж (комунікацій) будинку № 6 по вул. Соборній у м. Хмельницькому, на підставі чого видано виконавчого листа№2/2218/1508 від 18 березня 2013 року (а. с. 7-8).

Постановою державного виконавця від 7 серпня 2013 року, від 15 жовтня 2013 року відкриті виконавчі провадження ВП №39176849 та ВП №40308344 з примусового виконання рішення суду від 9 липня 2012 року.

Постановами державного виконавця від 6 липня 2016 року виконавчі провадження (ВП №40308344, ВП №39176849 - стягував ОСОБА_4) по примусовому виконанню рішення суду від 9 липня 2012 року закінчені у зв'язку з тим, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо.

З часу відкриття виконавчого провадження рішення суду не виконано.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року по справі №2/2218/1508/2012 скасовано постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про закінчення виконавчих проваджень (ВП №39176849, ВП №40742696, ВП №40308344, ВП №40356829) від 6 липня 2016 року.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що з часу відкриття виконавчого провадження рішення суду не виконано. Суд встановив, що на виконання рішення місцевого суду від 9 липня 2012 року цим же судом видані виконавчі листи. Постановою державного виконавця відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вказаного рішення. Постановами державного виконавця від 6 липня 2016 року виконавчі провадження закінчено у зв'язку з тим, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо, проте, таку постанову було скасовано згідно ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року.

З таким висновком погоджується Апеляційний суд Хмельницької області.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Факт протиправної бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні про зобов'язання ОСОБА_6 надати вільний, безперешкодний доступ до інженерних мереж (комунікацій) будинку №6 по вул. Соборній у м. Хмельницькому встановлено ухвалою апеляційного суду від 27 березня 2017 року. Цим рішення встановлено, що державний виконавець не вжив всіх, передбачених законом, заходів щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 липня 2012 року (ВП №40308344, ВП №39176849), тому бездіяльність державного виконавця Першого ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Жиловського Т.Я. визнана неправомірною та зобов'язано останнього виконати вказане рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, у редакції, чинній на момент прийняття рішення, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Апеляційний суд констатує, що ОСОБА_4 близько п'яти років зазнає моральних страждань у зв'язку з протиправною бездіяльністю державного виконавця, що зумовила тривале невиконання судового рішення на його користь. Виконавче провадження про стягнення коштів з боржника на користь позивача з очевидністю є надмірно тривалим.

Це зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, необхідність вживати заходів щодо захисту в судовому порядку свого порушеного права.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку згідно з ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України попередньої редакції, встановивши, що неправомірними діями державного виконавця, які полягають у бездіяльності та тривалому невиконанні рішення суду позивачу була заподіяна моральна шкода, у відповідності до принципів розумності, справедливості, обґрунтовано зменшив розмір відшкодування завданої моральної шкоди та визначив його сумі 6000 грн.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ДКС України щодо недоведеності факту заподіяння моральної шкоди.

Позивачем в позовній заяві викладено обґрунтування підстав щодо відшкодування моральної шкоди з посиланням на положення ст. ст. 1167, 1173 ЦК України. Щодо доведеності обставин справи, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов, вірно виходив з того, що ОСОБА_4 має право на відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди, яка була йому заподіяна в зв'язку з бездіяльністю державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції, яка полягала у невиконанні у встановлений законом термін рішення місцевого суду від 9 липня 2012 року.

Так, згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ст. 6 Конвенції поширює свою дію і на виконання судового рішення як стадію цивільного процесу. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2018 року.

Судді: /підписи/ А.В. Купельський

Т.В. Спірідонова

Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області А.В. Купельський

____________

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л. Категорія: 30

Доповідач - Купельський А.В.