Ухвала суду № 73437016, 11.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6471/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є. Провадження № 11-кп/789/70/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст.119 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Тиха І. М., Стадник О. Б.,

з участю - прокурора — ОСОБА_1

обвинуваченого — ОСОБА_2

захисника — ОСОБА_3

при секретарі — ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області 11 квітня 2018 р. кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 р., яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.119 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури на суму 702 гривні - залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 50000 грн. на відшкодування майнової шкоди та 430 000 грн. моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_5 38054,50 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятдесят чотири гривні п'ятдесят копійок) на відшкодування майнової шкоди та 200 000 грн. (двісті тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решта позовних вимог - відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_2 490 000 грн. моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_6 200 000 грн. (двісті тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 просить змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року в частині призначеного покарання, а саме - застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, вважає, що суд першої інстанції, призначаючи останньому покарання, не врахував належним чином усіх пом'якшуючих покарання обставин.

Зокрема, вказує, що при наявності ряду пом'якшуючих обставин, таких як: повне визнання своє вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та часткове відшкодування потерпілим моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо відсутності підстав для застосування положень ст.75 КК України та обрання такої міри покарання, що не пов'язана із ізоляцією від суспільства.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 щомісяця працюючи, повністю віддає всю заробітну плату потерпілим, а тому у разі позбавлення його волі він буде також позбавлений і можливості надалі відшкодовувати заподіяну моральну шкоду.

Стверджує, що звільнення обвинуваченого від призначеного судом покарання дало б йому шанс (пам'ятаючи про покарання, яке може бути до нього застосоване за будь-яке порушення закону) відшкодовувати моральну шкоду потерпілим, а тому призначення покарання у вигляді позбавлення волі без іспитового строку не відповідає за своєю суворістю особі обвинуваченого та не являється покаранням, яке відповідає вимогам ст. 50 КК України.

Згідно вироку суду 03 травня 2016 року о 01 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу продуктового магазину «Продукти 24», що на Привокзальному майдані в м. Тернополі, у обвинуваченого ОСОБА_2 виник словесний конфлікт із ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Під час вказаного конфлікту обвинувачений ОСОБА_2, не передбачивши можливості настання смерті ОСОБА_8, що повинен був і міг передбачити, діючи з більшою обачністю в обстановці, що склалась та з урахуванням характеристики місця події, умисно наніс ОСОБА_8 один удар правим передпліччям в обличчя, в результаті чого спричинив перелом носа із синцем перенісся та поширенням на повіки обох очей. Від отриманого удару ОСОБА_8, знаходячись на бордюрі висотою 20 см по відношенню до прилягаючої поверхні, втратив рівновагу тіла та впав навзнак, в ході чого потиличною ділянкою голови контактував з прилягаючим асфальтобетонним покриттям та отримав відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток черепа з забоем речовини мозку та крововиливами під мозкові оболонки, яка згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 року №6, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, що в подальшому ускладнилась тромбозом синусів твердої мозкової оболонки та розвитком розм'якшення, набряку-набубнявіння головного мозку та внаслідок чого 05 травня 2016 року настала його смерть в приміщенні лікувального закладу.

Тобто, наносячи удар правим передпліччям в обличчя ОСОБА_8, ОСОБА_2 передбачав можливість настання тяжких наслідків для ОСОБА_8 внаслідок очевидного для нього перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння та ймовірності його подальшого падіння з висоти власного зросту на майданчик і травмування, враховуючи при цьому поверхневу характеристику місця, де відбувався конфлікт, але легковажно розраховував на їх відвернення.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просять задовольнити апеляційну скаргу захисника, застосувавши ст.75 КК України, та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважають, що наявність по”якшуючих обставин, які наведені в апеляційній скарзі захисника та в матеріалах справи, є достатніми для застосування даної статті, міркування прокурора, який просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду без змін, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, в якому він просив пом”якшити йому призначене судом покарання, застосувавши статтю 75 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.

Так, згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, тобто вбивства, вчиненого через необережність, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким дана належна оцінка і які у апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не оспорюються.

Призначене судом ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Обираючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер та наслідки вчиненого злочину, ставлення обвинуваченого до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, вчинив злочин у молодому віці, стан здоров”я, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, а також думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які просили суд призначити йому суворе покарання у виді позбавлення волі.

Водночас судом враховані і пом”якшуючі вину обставини, до яких відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, в зв”язку з чим призначив покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі, однак на мінімальний строк, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України і за своїм видом є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Підстав для пом”якшення призначеного місцевим судом покарання, як про це просить у своїй апеляційній скарзі захисник, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, характер і обсяг душевних страждань, яких зазнали потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зв'язку з втратою сина, невідворотність наслідків, що настали від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_2, принцип розумності та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню в користь потерпілої ОСОБА_5 200 000 грн. та потерпілого ОСОБА_6 200 000 грн.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 р. про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.119 КК України — без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9