Рішення № 73436374, 06.04.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2667/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«28» березня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Донченка Ю.В.

при секретарі: Піцик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія Країна" про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, яким стягнути з ПАТ «СК «Країна» 50 000 грн. суми страхового відшкодування. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, 03.11.2015 р, у м. Львові на перехресті вул.. Сихівська-Кавалерідзе, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «OPEL COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_1 та. «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Відповідальність за спричинення шкоди внаслідок використання транспортного засобу ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована в ПАТ «СК «КРАЇНА» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4010445 від 30 квітня 2015 року, (надалі - Поліс). Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2016 р. провадження у справі про притягнення до адміністративно і відповідальності за. ст. 124 КУпАП ОСОБА_3 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивачем отримано від Відповідача відмову за вих. № 224 від 19.01.2016 p., згідно до якої обґрунтовується відсутність правових підстав у виплаті страхового відшкодування у з'язку із тим, що на думку страховика цивільно-правова відповідальність страхувальника не наступила внаслідок вказаної ДТП.

Однак він категорично з цим не погоджується оскільки,згідно норм чинного законодавства, цивільно-правова відповідальність особи яка керувала транспортним засобом марки ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3, наступила внаслідок ДТП. Оскільки відповідач не надав відомостей про оцінку пошкоджень, вважає, що ціну позову слід визначити виходячи з ліміту страхового полісу у сумі 50 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному об'ємі, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 «СК «Ккраїна» - ОСОБА_5 відносно задоволення позову заперечував посилаючись на письмові заперечення відносно позову, долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З долученої до матеріалів справи постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2015 року вбачається, що гр. ОСОБА_2 03.11.2015 р. близько 08.42 год. керуючи автомобілем НОМЕР_4 на перехресті вулиць Сихівська-Кавалерідзе у м.Львові, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно внаслідок чого здійснив зіткнення автомобілем НОМЕР_5 під керуванням гр. ОСОБА_6, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.п.10.1 Правил дорожнього руху України. (а.с. 3,110).

Вищезазначеною постановою гр.. ОСОБА_2, звільнено від адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та провадження у справі закрито. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Крім того згідно обставин встановлених при розгляді справи про адміністративне правопорушення та зазначених у вищевказаній постанові, під час виникнення ДТП за кермом автомобіля НОМЕР_6 перебував гр.. ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи власником автомобіля НОМЕР_6 є ОСОБА_8 (а.с.5, 99)

Згідно доручення зареєстрованого в реєстрі за № 882 від 25 травня 2011 року ОСОБА_8, уповноважив ОСОБА_9, ОСОБА_10 керувати, продавати передавати в оренду належний йому на підставі права власності автомобіль НОМЕР_6 (а.с.5).

Згідно доручення від 02 листопада 2012 року ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_8, уповноважив ОСОБА_1 керувати, продавати передавати в оренду належний ОСОБА_8 на підставі права власності автомобіль НОМЕР_6 (а.с.5)

Крім того в судовому засіданні встановлено, що згідно полісу АІ/7809562 страхувальником цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Opel Combo» реєстраційний номер НОМЕР_7 був ОСОБА_6 (а.с.36).

Цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована АЕ/4010445 від 30 квітня 2015 року ПАТ «СК «КРАЇНА».

Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного Кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 240 Цивільного Кодексу України представник може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 1003 Цивільного Кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як вже було встановлено судом, власник транспортного засобу ОСОБА_8 Довіреністю від 25 травня 2011 року уповноважив ОСОБА_9 та ОСОБА_9 B.L на керування, продаж та передачу в оренду автомобіля OPEL, реєстраційний номер BC1970CE. Довіреністю в порядку передоручення від 2 листопада 2012 року ОСОБА_9 від імені ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_1 на керування, продаж та передачу в оренду вказаного автомобіля. Однак у жодній з довіреностей не передбачено повноваження представників звертатися до суду ні серед повноваження, ні серед прав, що надаються для виконання довіреностей.

Згідно абз.1, 2 п.13 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року положення ст.ст.386, 395, 396 ЦК України щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Відповідно до ч.1 ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Отже, аналізуючи зазначену норму закону, можна дійти висновку, що під законним володінням законодавець розуміє саме фактичне тримання певного майна у себе.

Судом встановлено, що за кермом автомобіля «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_7 під час ДТП перебував ОСОБА_6, яким і була застрахована цивільно-правова відповідальність зазначеного транспортного засобу.

Позивач, під час вчинення ДТП за кермом не перебував та не надав жодних доказів фактичного володіння автомобілем НОМЕР_8 або ж його «тримання» у себе.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довіреностей є декілька фізичних осіб (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8М.), що мали право керування та розпорядження пошкодженим автомобілем, та на яких поширюються положення ст.ст.386, 395, 396 ЦК України щодо захисту права власності, та які також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю.

Крім того, з врахуванням того факту, що за кермом перебував ОСОБА_6 та саме він страхував цивільно-правову відповідальність забезпеченого транспортного засобу «Opel Combo» реєстраційний номер НОМЕР_7, суд приходить до висновку, що автомобіль перебував у володінні чи користуванні значно ширшого кола осіб.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не є власником пошкодженого транспортного засобу, не був його водієм під час ДТП та не наділений повноваженнями за довіреністю щодо звернення до суду. Позивачем не доведено, що саме його право порушено та саме в нього є право на звернення до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування .

Крім того судом встановлено, що водій автомобіля «ВАЗ- 21093» д.н.з. ВС 2849 ОСОБА_2 був звільнений від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, таким чином відсутні докази цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2

Іншої особи причетної до ДТП не встановлено.

У відповідності з ст.1,4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Згідно ст.32.1. цього ж закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Особою, цивільно- правова відповідальність якої є застрахованою є конкретна особа, яка правомірно керувала таким транспортним засобом на момент події, а в даному випадку така особа не була встановлена і її провина не була доведена в порядку встановленому законом.

Як зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За відсутності особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована та докази її вини відсутні, не може й наставати обов'язку зі сплати страхового відшкодування.

В силу положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Позивач, в свою чергу, всупереч цьому законодавчому положенню, не надав жодних належних та допустимих доказів розміру, як він вважає, завданої йому матеріальної шкоди.

Крім того судом неодноразово по справі призначались будівельно-технічні експертизи, за клопотанням позивача, однак експертизи так і не були проведені, з вини позивача, оскільки ним так і не був представлений експертам транспортний засіб для дослідження та встановлення пошкоджень, а відповідно і суми завданого збитку.

Відповідно до ст.. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно, заявлений розмір позовних вимог 50 000 тисяч гривень, суд вважає необґрунтованим, оскільки реальний розмір збитків не встановлено та не видається можливим встановити

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування безпідставні.

Керуючись ст. ст.12-13,76-81, 258-261, 268, 271 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія Країна" про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя ОСОБА_11