Вирок № 73433491, 17.04.2018, Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/69/18

Провадження № 1-кп/300/30/2018

17.04.2018 р. смт.Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Вотьканича В.А., за участі секретаря Іванової Н.Я.,

учасники кримінального провадження:

прокурор Попик В.В.,

представник потерпілого ОСОБА_1,

обвинувачена ОСОБА_2,

захисник Шуста В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017070090000333 щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Компаніївка, Компаніївського району Кіровоградської області, мешканки АДРЕСА_1, неодруженої, непрацюючої, має на утриманні чотирьох неповнолітніх, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні шахрайства, підроблення офіційного документа з метою використання його підроблювачем і використання завідомо підробленого документа, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України за таких обставин.

06 вересня 2017 року близько 10.50 год. обвинувачена ОСОБА_2 умисно, з метою одержання державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, маючи на меті незаконне збагачення, будучи офіційно попередженою про обов'язок надання повної та достовірної інформації про свої доходи, сімейний стан та про зміну цих обставин, які можуть впливати на отримання соціальної допомоги, шляхом обману, умисно, власноручно кульковою ручкою внесла до офіційного документа під час його виготовлення, а саме в заяву «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг», форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2015 р. № 106 та наказом Міністерства соціальної політики № 441 від 21.04.2015 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

2

28.04.2015 р. № 475/26920, завідомо неправдиву інформацію про те, що вона є одинокою матір'ю, та свідомо вказала, що у шлюбі не перебувала та з особою, від якої має дитину не проживає, не вказавши (замовчавши) достовірно правильні відомості про те, 01.06.2017 року проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, із яким не перебувала у зареєстрованому шлюбі, але вели спільне господарство та мали спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з метою подальшого використання цієї заяви, як підстави для набуття права на державну соціальну допомогу, нарахування та отримання соціальної допомоги одиноким матерям.

Того ж дня, 06 вересня 2017 року, обвинувачена подала до управління праці та соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області підроблену заяву. Внаслідок своїх неправомірних дій ОСОБА_2, у період з 01 вересня 2017 року до 31 грудня 2017 року, незаконно отримала державну соціальну допомогу одиноким матерям, з урахуванням доходів на неповнолітнього ОСОБА_5, в розмірі 2 719 гривень 48 копійок.

Наведені вище дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману; за ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем; за ч. 4 ст. 358 КК України, як використанням завідомо підробленого документу.

Обвинувачена ОСОБА_2 під час судового розгляду винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не визнала, від показань відмовилася на підставі ст. 63 Конституції України. Під час судового розгляду стверджувала, що проживає одна з чотирма неповнолітніми.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих нею кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилалася на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо ретельно досліджені, а саме на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та відомості, які містяться в письмових документах.

Представник потерпілого ОСОБА_1 під час розгляду справи показала, що обвинувачена подала заяву з необхідними документами для призначення соціальної допомоги як одинокій матері. Факт проживання із співмешканцем не є підставою для відмови у призначенні такої допомоги. Матеріальних претензій до обвинуваченої не пред'являла.

Свідок ОСОБА_6 показала, що 06.09.2017 р. обвинувачена звернулася до управління праці та соціального захисту населення за соціальною допомогою і вона прийняла заяву встановленої форми. У обов'язки свідка перевірка відомостей, зазначених у заяві не входить.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він проживає по сусідству з обвинуваченою, інколи допомагає обвинуваченій як одинокій матері, спільних дітей з нею не має. До обвинуваченої приходить тоді, коли вона

3

попросить допомогти по господарству. Проживає з мамою та її тіткою по АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_7 в суді показав, що він проживає в іншому кінці вулиці від обвинуваченої, а тому обставини щодо взаємовідносин обвинуваченої та ОСОБА_4 йому не відомі. Показав, що ОСОБА_4 проживає у своєму будинку. Не бачив, щоб ОСОБА_4 проживав з обвинуваченою. Про спільних дітей також не знає.

Свідок ОСОБА_8 в суді показала, що проживає зі свідком ОСОБА_7 в іншому кінці вулиці близько за два кілометри від обвинуваченої, обставини особистого життя обвинуваченої їй не відомі. Факт спільного проживання та про наявність спільних дітей не підтвердила.

З дослідженої судом заяви ОСОБА_2 від 06 вересня 2017 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг» поданим до Управління соціального захисту населення Воловецької державної адміністрації (а.с.49-50, т.1) вбачається, що в графі «Додаткова інформація, яка повідомляється одинокою матір'ю (підкреслити необхідне)» заштриховано, а не підкреслено відомості про те, що: 1. у шлюбі не перебувала; 2. з особою, від якої маю дитину не проживаю; 3. пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію не отримую.

За клопотанням прокурора під час судового розгляду були допитані як свідки також ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які брали участь у обстеженні та складанні акта обстеження умов проживання обвинуваченої 15 грудня 2017 року.

Свідок ОСОБА_9 - спеціаліст відділу у справах сім'ї та дітей управління соціального захисту Воловецької районної державної адміністрації в судовому засіданні показала, що сім'я обвинуваченої знаходиться на обліку як багатодітна сім'я. Вона була присутня під час обстеження умов проживання обвинуваченої 29.05.2017 р., там був присутній ОСОБА_4, а також 15.12.2017 р. вона також бачила ОСОБА_4 у будинку обвинуваченої.

Свідок ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_6, підтвердила, що брала участь в обстеженні умов проживання обвинуваченої 15.12.2017 р., де в той час знаходився свідок ОСОБА_4, вважає, що він співмешканець обвинуваченої. Він був і в червні 2017 року в будинку обвинуваченої, коли також проводилося обстеження умов проживання обвинуваченої.

Свідок ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_7 показав, що брав участь в обстеженні умов проживання обвинуваченої та її сім'ї, а також про те, що свідок ОСОБА_4 проживає з обвинуваченою. Показав, що ОСОБА_4 притягався Воловецьким районним судом до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.

З акта обстеження умов проживання ОСОБА_2, якого за твердженням свідка ОСОБА_9, було проведено за дорученням слідчого Воловецького відділення поліції, вбачається, що сім'я обвинуваченої складається з матері та чотирьох неповнолітніх. На час обстеження в будинку знаходився співмешканець ОСОБА_4

4

Оцінюючи показання свідків, які складали акт обстеження від 15.12.2017 р., а також доказове значення цього акта, суд вважає, що вони не підтверджують обставини, які мають значення для справи, оскільки не містять доказів того, що обвинувачена має дітей від ОСОБА_4, з яким вона не перебувала і

не перебуває в зареєстрованому шлюбі, а також того, що з ним вона веде спільне

господарство, разом проживає і виховує дітей.

На підтвердження факту спільного проживання обвинуваченої та свідка ОСОБА_4 прокурор надав суду копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за вчинення насильства в сім'ї.

З постанови судді Воловецького районного суду від 07.06 2017 вбачається, що ОСОБА_4 був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім'ї, і до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді 30 годин громадських робіт. У постанові зазначено, що 29.05.2017 р. о 21.50 год., ОСОБА_4, за місцем проживання в АДРЕСА_2, знаходячись у п'яному виді виражався на адресу дружини нецензурними словами, виганяв її з будинку, погрожував фізичною розправою на зауваження не реагував, чим вчинив психічне насильство в сім'ї.

Оцінюючи постанову суду на предмет належності до кримінального провадження, суд визнав, що вона ані підтверджує, ані спростовує обставини, які мають значення для вирішення кримінального провадження, а тому не може вважатися судом належним доказом.

З пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 від 29.05.2017 р., яке вона надала у зазначеній справі вбачається, що ОСОБА_4 вчинив словесну суперечку та виганяв її з будинку.

Суд вважає, що висновок суду в справі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_4 вчинив насильство в сім'ї не має доказового значення для цього кримінального провадження, оскільки сімейний стан особи чи перебування її у фактичних шлюбних відносинах, відповідно до чинного законодавства, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу або рішенням суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а не постановою суду в справі про адміністративне правопорушення чи поясненнями сторони в такій справі.

За ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон) всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Згідно зі ст. 18-1 Закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в

5

установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і

не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне

господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання

допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до ст. 18-2 Закону, яка визначає умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям, допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

На підставі встановлених судом обставин кримінального провадження суд дійшов висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено винуватість ОСОБА_2 вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Згідно з ч.4 ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» юридичними фактами, які впливають на призначення і виплату соціальної допомоги одиноким матерям і за наявності яких вона права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має, зазначено:

1)наявність у жінки дітей від особи, з якою вона не перебувала і

не перебуває в зареєстрованому шлюбі,

2)але з якою вона веде спільне господарство;

3)разом проживає і виховує дітей.

Зазначені вище юридичні факти є предметом доказування щодо наявності в діях обвинуваченої події та складу кримінальних правопорушень, в яких їй пред'явлено обвинувачення.

Суд вважає, що юридичні факти, які б підтверджували: 1) що свідок ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього сина обвинуваченої ОСОБА_5; 2) що обвинувачена, має дитину від свідка, з яким не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі; 3) веде з ним спільне господарство; 3) разом проживає і виховує дітей, а також те, що відомості про ці обставини були неправдивими і умисно були внесеними до заяви від 06 вересня 2017 року про призначення соціальної допомоги, не доведені стороною обвинувачення.

Під час судового розгляду судом було відхилено клопотання прокурора про

6

призначення в кримінальному провадженні судової молекулярно-генетичної експертизи для встановлення батьківства свідка ОСОБА_4, зокрема наявності кровного споріднення свідка ОСОБА_4 та неповнолітнього сина обвинуваченої ОСОБА_5. Ця експертиза, за необхідності та наявності згоди свідка, могла бути проведена під час досудового розслідування справи (ч.4 ст. 333 КПК України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості обвинувачення у злочині передбаченому ч.1 ст. 190 КК України суд встановив, що вчинення шахрайства, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами. Зазначене обвинувачення ґрунтувалося лише на тому, що обвинувачена внесла до заяви про призначення соціальної допомоги неправдиві відомості. Через недоведеність зазначеної обставини, обвинувачена підлягає виправданню.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документу. При цьому, форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Суд частково погоджується з позицією захисника, який вважає, що факти, які мають юридичне значення, встановлюються в порядку визначеному законом, в тому числі на підставі рішенням суду, ухваленого за наслідками вирішення цивільних справ окремого провадження.

Разом з тим, суд вважає, що обов'язок доказування обставин, які підтверджували б факт недостовірності відомостей, що за версією сторони обвинувачення були

7

внесені обвинуваченою до заяви про призначення соціальної допомоги, згідно з законом, зокрема ст.ст. 91, 92 КПК України, покладено на слідчого, прокурора.

Доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 проживала зі свідком ОСОБА_4, від якого має дитину, веде спільне господарство та спільно виховує дітей, ґрунтуються на припущеннях, оскільки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами під час розгляду справи.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які доводили б винуватість ОСОБА_2 , стороною обвинувачення суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У зв'язку з недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 ознак, які вказують на наявність складів злочинів, передбачених ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, суд приходить до переконання, що вона є невинуватою і підлягає виправданню.

Також при судовому розгляді кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 не судима, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується по місцю проживання.

Речовий доказ: заява ОСОБА_2 згідно з вимогами ч. 9 ст. 100 КПК України підлягає залишенню в матеріалах справи.

У зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку не підлягають стягненню з обвинуваченої в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та виправдати її у пред'явленому обвинуваченні.

Речовий доказ: документ: оригінал заяви ОСОБА_2 до управління соціального захисту після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної

8

сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя В. А. Вотьканич