Рішення № 73433157, 06.04.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/255/2018

Справа № 243/9544/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_4, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із уточненою в ході судового розгляду позовною заявою до КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_4, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року їй, медичній сестрі КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», було оголошено догану на підставі доповідної записки лікаря-ординатора ОСОБА_5Є від 29 вересня 2017 року і завідуючої відділенням ОСОБА_6 від 09 жовтня 2017 року.

Вважає цей наказ незаконним і таким що підлягає скасуванню.

Так, 28 вересня 2017 року близько 24 години в лікарню надійшла дитина ОСОБА_7 з ознаками алергічного дерматиту. Виконуючи призначення лікаря ОСОБА_5 зробити укол дитині, позивачка помітила, що у дитини є почервоніння в області полових органів. Вранці 29 вересня 2017 року позивачка доповіла лікарю ОСОБА_5, що при збирані сечі у вказаної дитини хлопчик плакав оскільки йому було боляче. Позивачка спитала у лікаря чи можна дитину показати урологу або хірургу, на що лікар сказала: «добре». Після цього позивачка в листку призначень написала «уролог».

Оскільки такий запис вона зробила з відома лікаря ОСОБА_5, вважає, що своїми діями не порушила функціональних обов’язків медичної сестри.

08 жовтня 2017 року позивачка згідно із записом лікаря ендокринолога в історії хвороби дитини ОСОБА_8, кожні 3 години брала аналізи цукру в крові. Дійсно, позивачка робила уколи інсуліну дитині в дозах приписаних ендокринологом. 08 жовтня 2017 року о 18 год. 00 хв. позивачка вколола дитині 4 одиниці інсуліну, о 03 год. 00 хв. інсулін дитині вона не колола, а дала їй 2 шматочки хліба.

Всі свої дії позивачка записувала в зошит контролю хворих на діабет, та жодних перевищень доз вона не допускала.

Стосовно вказаного наказу № 143 від 12 жовтня 2017 року, у позивачки пояснень не відбирали, вона звернулася у відділ кадрів де їй видали копію цього наказу.

29 листопада 2017 року наказом № 163 Головний лікар КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» ОСОБА_4 звільнив позивачку за прогул на підставі доповідних записок, згідно із якими позивачка 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. без поважних причин була відсутня на робочому місці.

Вважає такий наказ незаконним і таким що підлягає скасуванню.

Так, 17 листопада 2017 року вона перебувала на своєму робочому місці. Близько 17 год. 40 хв. їй подзвонив син, який є інвалідом дитинства ІІ групи, та повідомив, що колишній чоловік позивачки ОСОБА_9 прийшов в квартиру і погрожував йому.

У зв’язку із цим, о 17 год. 58 хв. позивачка подзвонила в поліцію, і попросила санітарку ОСОБА_10 побути у відділені допоки вона сходить до дому.

Позивачка була відсутня на робочому місці з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв. Вважає, що на робочому місці вона була відсутня з поважних причин.

На посту в цей час перебувала старша медична сестра відділення ОСОБА_11

Вважає, що накази № 143 та № 163 були видані в помсту за звернення позивачки до суду в 2015 році із заявою про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, оскільки рішенням Апеляційного суду Донецької області її було поновлено на роботі.

Своїми незаконними діями адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» спричиняє позивачці також моральну шкоду яку вона оцінює в 5000,00 грн. та обґрунтовує тим, що з 2015 року адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» з надуманих мотивів видає накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а потім звільняє з роботи. Позивачка вимушена була витрачати свій час та здоров’я за для досягнення справедливості. Лише за рішенням суду її було поновлено на роботі, після чого з боку адміністрації КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» має місце упереджене ставлення. Відповідач видає наказ яким зобов’язує позивачку пройти обов’язковий психіатричний огляд, що є порушенням її Конституційних прав та ЗУ «Про психіатричну допомогу». Такі знущання змусили позивачку звертатися до поліції із заявою про порушення кримінального провадження за ст. 151 КК України, оскільки всупереч законодавству на підставі вимог адміністрації КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» лікар психіатр виписала направлення на примусову госпіталізацію її у психіатричну лікарню, хоча відповідно до ст. 279 ЦПК України, таке рішення може бути прийнято лише судом. Таке знущання підірвало її здоров’я, психічний стан, у зв’язку із чим, позивачка з травня 2017 року поставлена на облік у лікаря терапевта із діагнозом ішемічна хвороба серця.

У зв’язку із наведеним просила суд ухвалити рішення яким скасувати накази КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року про оголення догани, та № 163 від 29 листопада 2017 року про звільнення, поновити її на роботі медичної сестри педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі договору на представництво інтересів від 28 жовтня 2017 року (а.с. 12), у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні, пояснення надали аналогічні наведеним в позові та відповіді на відзив на уточнену позовну заяву в яких зазначено, що позивачка не встановлювала самостійно діагноз дитині ОСОБА_12, оскільки в медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_12 № 2821/1411 від 28 вересня 2017 року, попередній діагноз «алергічна кропив’янка» записаний рукою лікаря ОСОБА_5, а не ОСОБА_1 Позивачка зі згоди та відома лікаря ОСОБА_5 своєю рукою дописала консультацію уролога. Висновки хірурга до історії хвороби не додані. Консультацію хірурга позивачка також не дописувала. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 вийшла за межі своїх посадових обов’язків та, завдала шкоди дитині ОСОБА_8, не відповідають дійсності, оскільки 09 жовтня 2017 року о 08 год. 00 хв. позивачка здала зміну медичній сестрі ОСОБА_13 і стан здоров’я дитини ОСОБА_8, згідно із журналом обліку ін’єкцій інсуліну педіатричного відділення, був задовільний. Причини відсутності позивачки на роботі є поважними.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 16 листопада 2017 року (а.с. 30), у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснення надав аналогічні викладеним у відзиві на уточнену позовну заяву. У відзиві зазначено, що дійсно наказом № 147 від 20 жовтня 2017 року головний лікар КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» медичній сестрі педіатричного відділення вказаного закладу ОСОБА_14 наказав п. 1.1: «Пройти обов’язковий психіатричний огляд в психдиспансері м. Слов’янська. Термін проходження огляду з 25 жовтня 2017» та п.2.2: «Відсторонити від роботи ОСОБА_14 на час проходження психіатричного огляду (зі збереженням заробітної платні)».

Наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року головний лікар КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» за грубі порушення функціональних обов’язків медичній сестрі ОСОБА_1 оголосив догану.

Наказом № 163 від 29 листопада 2017 року головний лікар КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» за прогул (відсутність на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року без поважних причин), звільнив медичну сестру педіатричного відділення ОСОБА_1

Щодо порушення функціональних обов’язків медичної сестри педіатричного відділення КЛПУ «Міська дитяча лікарня», які стали підставою винесення щодо неї догани наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року зазначено, що 29 вересня 2017 року на ім’я головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшла доповідна записка від лікаря ОСОБА_15 про те, що 28 вересня 2017 року о 23 год. 20 хв. до відділення надійшла дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 якому встановлений діагноз - алергічна кропив'янка. Дитина була госпіталізована до педіатричного відділення КЛПУ. Перед госпіталізацією дитина була оглянута хірургом.

29 вересня 2017 року позивачка перебуваючи на своєму робочому місті самовільно, без узгодження з лікарем, грубо порушуючи свої функціональні обов’язки саме медичної сестри, всупереч волі лікуючого лікаря, не маючи для цього відповідної освіти, професійних навичок, а головне права на вказані дії, особисто встановила діагноз дитині, яка знаходилася на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», та не маючи на це права записала цей діагноз в карту стаціонарного хворого і призначила консультацію хірурга, уролога та дерматолога.

29 вересня 2017 року вранці на нараді лікарів та медичних сестер відділення ОСОБА_1 усно, в присутності медичного персоналу підтвердила, що здійснювала вказані дії та аргументувала їх тим, що: «вивчила історію хвороби і прийняла рішення».

Письмове пояснення своїх дій сестра медична ОСОБА_1 надати відмовилась.

Таким чином, позивачка грубо порушила функціональні обов’язки та свою посадову інструкцію (п. 2.5), затверджену 15 березня 2016 року.

Крім того, 09 жовтня 2017 року, на ім’я головного лікаря КЛПЗ «Міська ди лікарня» надійшла доповідна записка лікаря педіатричного відділі ОСОБА_16, про те, що 29 вересня 2017 року у відділення надійшла дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій було встановлено діагноз цукровий діабет, тип І, важка форма, кетоацидоз, діабетичний гепатоз, діабетична ангіопатія, нефропатія. Стан при надходженні важкий, захворювання супроводжувалося гіпер- і гіпоглікемію. Дитина консультована міським ендокринологом, в історії хвороби міститься запис про призначення погодинної терапії інсуліном.

08 жовтня 2017 року медична сестра ОСОБА_1 перебуваючи на своєму робочому місці, самовільно, без узгодження з лікарем грубо порушуючи свої функціональні обов’язки саме медичної сестри, всупереч волі лікуючого лікаря, лікаря ендокринолога, не маючи для цього відповідної освіти, професійних навичок, а голі права на вказані дії, о 18 год. 00 хв. ввела дитині 5 одиниць інсуліну замість 4, а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. 3 одиниці інсуліну, хоча ця ін’єкція взагалі не передбачена. Зазначені зміни в лікуванні медична сестра ОСОБА_1 не погодила ані з лікуючим лікарем, ані з черговим лікарем, ані з лікарем ендокринологом.

У педіатричному відділенні КЛПЗ «Слов’янська дитяча лікарня» ведеться Журнал обліку ін’єкцій інсуліну (доза і час), який заповнює постова медична сестра. Продовжуючи свої протиправні дії, не маючи на це права, медична сестра ОСОБА_14 внесла у вказаний Журнал відповідні зміни щодо дозування проведення ін’єкцій хворим на діабет.

09 жовтня 2017 року на ранковій нараді позивачка усно підтвердила, що виконала вказані вище дії, а саме зміна дозування і самовільне введення сильнодіючого медикаменту, що рішення нею було прийнято самостійно. Під час обговорення, ОСОБА_14 JI.B. своєї провини та грубих порушень функціональних обов’язків не визнала. Від письмових пояснень відмовилася.

12 жовтня 2017 року Журнал обліку ін’єкцій інсуліну педіатричного відділення КЛПУ «Міська дитяча лікарня» загублений, але копія відповідних записів 09 жовтня 2017 року залишилася та додається.

Медична сестра педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» ОСОБА_14 своїми діями піддала дитину ризику виникнення важкого стану здоров’я - гіпоглікемії, а саме різкого зниження цукру в крові за 3 години в 3,5 рази, можливості коми, яка могла призвести до незворотних змін органів, а можливо и стати причиною смертельного результату.

Таким чином, з урахуванням систематичних порушень функціональних обов’язків, відсутності критичного ставлення до своїх вчинків і небезпеки її дій для хворих дітей, рішення головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» викладене в наказі № 143 від 12 жовтня 2017 року про оголошення догани законним, справедливим та обґрунтованим.

Щодо законності винесення наказу № 163 від 29 листопада 2017 року про звільнення позивачки за прогул (відсутність на роботі 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. без поважних причин) зазначено, що на розгляд в адміністрацію КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшли доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_11, медичної сестри ОСОБА_17, молодшої медичної сестри ОСОБА_10, чергового лікаря ОСОБА_18 (чергування за графіком 17 листопада 2017 року); з яких випливає, що медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_1 о 17год. 30 хв. 17 листопада 2017 року самовільно пішла з роботи, не повідомивши безпосередніх керівників, як то старшу медичну сестру ОСОБА_11 або завідуючу відділенням ОСОБА_19, без поважних причин.

За розпорядженням завідуючої відділенням ОСОБА_19 17 листопада 2017 року, до відділення прибула старша медична сестра ОСОБА_11 і також зафіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі та її повернення до лікарні о 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року, в присутності свідків - медичної сестри ОСОБА_17, молодшої медичної сестри ОСОБА_10, про що 20 листопада 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_4; завідувача відділенням ОСОБА_19; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_20; старшого інспектора ВК ОСОБА_21, був складений «Акт про відсутність на роботі». Від надання письмових пояснень стосовно своєї відсутності на роботі, ОСОБА_1 відмовилась, про що був складений «Акт відмови від надання пояснень» від 17 листопада 2017 року.

В ході перевірки був підтверджений факт відсутності на роботі без поважних причин медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. (3 години 10 хвилин), а також, що на її посту знаходились діти: ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_3, висока температура, блювання; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, який надійшов до лікарні 17 листопада 2017 року о 19 год. 00 хв.; ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, які вимагали медичного нагляду та проведення медичних маніпуляцій.

Для виконання цієї роботи була екстрено залучена медична сестра з іншого посту, що в свою чергу, ускладнило роботу з новонародженими цього посту.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_1 грубо порушила «Посадову інструкцію палатної сестри медичної педіатричного відділення», узгоджену головою ПК КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», затверджену головним лікарем КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 15 березня 2016 року. Пунктом 1.3 вказаної Інструкції передбачено, що сестра медична палатна підпорядковується безпосередньо завідувачу відділенням, старшій медичній сестрі, головній сестрі медичній. Згідно із п. п. 2.3, 2.4, 2.5 медична сестра забезпечує кваліфікований догляд за хворими в ЛПЗ; проводить прості діагностичні, лікувальні, профілактичні процедури; здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря, та ін., а також трудове законодавство, зокрема п. 4 ст. 40 КЗпП України. У зв’язку із наведеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснення надав аналогічні викладеним у письмовому відзиві на уточнену позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні встановлено, що згідно із наказом головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1В.», на ім'я головного лікаря 29 вересня 2017 року надійшла доповідна записка від лікаря-ординатора ОСОБА_25 про те, що медична сестра ОСОБА_1 самовільно призначила консультацію уролога і хірурга дитині ОСОБА_26, 3 р., зробивши в листку призначень відповідні записи. В бесіді із завідуючою відділенням аргументувала свої дії тим, що: «вивчивши історію хвороби, прийняла таке рішення».

Крім того, 09 жовтня 2017 року від завідуючої відділенням ОСОБА_6 надійшла ще одна доповідна записка про те, що медична сестра ОСОБА_1 08 жовтня 2017 року самовільно, не поставивши до відома лікаря, ввела (двічі) дитині ОСОБА_8 (з діагнозом «Цукровий діабет») препарат інсулін в дозуваннях, що перевищують, призначення міського ендокринолога.

Таким чином, дії медичної сестри ОСОБА_27, що виходять за межі посадових обов'язків, завдали шкоди здоров'ю дитини. 12 жовтня 2017 року в бесіді із головним лікарем, в присутності лікуючого лікаря та старшої медичної сестри відділення, ОСОБА_1 визнала свої дії правильними, від написання пояснювальної записки відмовилася. На підставі наведеного, за грубі порушення функціональних обов’язків, медичній сестрі ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 78, 78 з.б.).

Наведене в акті узгоджуються із відомостями зазначеними у доповідній записці лікаря-ординатора ОСОБА_25 від 29 вересня 2017 року (а.с. 64), та у доповідній записці завідуючої відділенням ОСОБА_6 від 09 жовтня 2017 року (а.с. 79).

Згідно із доповідною запискою старшої медичної сестри педіатричного відділення від 09 жовтня 2017 року, 09 жовтня 2017 року о 08 год. 20 хв. медична сестра ОСОБА_1 була усно попереджена про те, що 11 жовтня 2017 року буде проведене службове розслідування у головного лікаря. ОСОБА_1 відмовилась від присутності (а.с. 65).

Згідно із протоколом «п’ятихвилинки» (передання-приймання зміни) від 09 жовтня 2017 року, вранці 09 жовтня 2017 року о 07 год. 45 хв. зав. відділенням ОСОБА_6 приймала «п’ятихвилинку» від постових медичних сестер. Медична сестра ОСОБА_1 доповіла, що вона дитині ОСОБА_8 з діагнозом: цукровий діабет, 08 жовтня о 18 год. 00 хв. ввела 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну взагалі без призначення лікаря - самостійно. Лікуючим лікарем в історії хвороби було зазначено, що постові медичні сестри зміни дозування інсуліну обов’язково повинні узгоджувати з черговим лікарем, або із ендокринологом по телефону, а робити підколювання інсуліну (додаткові уколи) без призначення лікаря є недопустимим (а.с. 80, 80 з.б.).

Наказом № 142 від 10 жовтня 2017 року «Про створення комісії щодо службової перевірки факту порушення посадової інструкції медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1В.», було наказано створити комісію для службового розслідування факту самостійного (без відома лікаря) збільшення дози інсуліну дитині ОСОБА_8. Засідання комісії провести до 11 жовтня 2017 року (а.с. 74).

Згідно із протоколом № 1 службового розслідування за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2017 року, комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_4, в.о. завідуючої відділенням ОСОБА_28, лікаря-ординатора ОСОБА_5, старшої медичної сестри відділення ОСОБА_29, та старшого інспектора ВК ОСОБА_21, було встановлено, що у медичній документації (лист призначень) медична сестра ОСОБА_1 самовільно, без узгодження з лікарем, змінила діагноз (Фімоз) і додала консультації - хірурга, уролога, дерматолога. Вранці 29 вересня 2017 року, на «п'ятихвилинці» у відділенні, свої дії ОСОБА_1 аргументувала тим, що «вивчила історію хвороби і прийняла таке рішення». Письмове пояснення своїх дій сестра медична ОСОБА_1 дати відмовилася. Брати участь в службовому розслідуванні також відмовилася. Таким чином, комісією було встановлено, що сестра медична ОСОБА_1 порушила свою посадову інструкцію (п. 2.5), затверджену 15 березня 2016 року. Комісія прийшла до висновку про неправомірність дій медичної сестри ОСОБА_1 за вказаним фактом, перевищення своїх функціональних обов'язків і, з метою запобігання подібних випадків, клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 (а.с. 68).

Згідно із протоколом № 2 службового розслідування за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2017 року, комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_4, в.о. завідуючої відділенням ОСОБА_28, лікаря-ординатора ОСОБА_5, старшої медичної сестри відділення ОСОБА_29, та старшого інспектора ВК ОСОБА_21, було встановлено, що 08 жовтня 2017 року медична сестра ОСОБА_1 о 18 год. 00 хв. ввела дитині ОСОБА_8 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну, хоча ін’єкція взагалі не передбачена. Зазначені зміни в лікуванні медична сестра ОСОБА_1 не погодила а ні з лікуючим лікарем, а ні з черговим лікарем Рішення було прийнято нею самостійно, про що вона доповіла на ранковій «п’ятихвилинці» 09 жовтня 2017 року. Під час обговорення грубих порушень (самостійна зміна дозування і самовільне введення сильнодіючого медикаменту), ОСОБА_1 своєї провини не визнала. Від участі в службовому розслідуванні медична сестра ОСОБА_1 відмовилася. Комісія прийшла до висновку, що сестра медична ОСОБА_1 своїми діями (які вона не заперечує і які підтверджені ксерокопією журналу обліку введення інсуліну) піддала дитину ризику виникнення важкого стану - гіпоглікемії, а саме - різке-зниження цукру крові за 3 години в 3,5 рази. З урахуванням систематичних порушень функціональних обов'язків, відсутністю критичного ставлення до своїх вчинків і небезпеки дій для хворих дітей, Комісія клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення відносно сестри медичній педіатричного відділення ОСОБА_1, стягнення по двом випадкам, а саме стосовно дитини ОСОБА_26 та дитини ОСОБА_8, і направлення сестри медичної ОСОБА_1, на позачерговий профілактичний огляд в психіатричний диспансер для отримання документу, що підтверджує можливість її роботи в лікарні на посаді медичної сестри (а.с. 75, 75 з.б.).

Згідно із Актом фіксації відмови від надання письмових пояснень від 12 жовтня 2017 року, 12 жовтня 2017 року головним лікарем ОСОБА_4, в присутності лікаря-педіатра ОСОБА_30, та старшої медичної сестри відділення ОСОБА_29, сестрі медичній палатній педіатричного відділення ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо порушення функціональних обов’язків, на що остання, надавати письмові пояснення відмовилася (а.с. 76).

Згідно із Актом від 12 жовтня 2017 року складеного старшою медичною сестрою відділення ОСОБА_29, сестрою медичною ОСОБА_31, 12 жовтня 2017 року сестра медична педіатричного відділення ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення із наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків…» (а.с. 77).

20 жовтня 2017 року головним лікарем КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» був виданий наказ № 147 «Про проходження обов’язкового психіатричного огляду медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1В.», відповідно до якого, гідно із постановою КМУ від 27 вересня 2000 року № 1465 «Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих», з урахуванням наявних доповідних від лікаря ОСОБА_5 від 29 вересня 2017 року, завідуючої відділенням ОСОБА_6 J1.I. від 09 жовтня 2017 року, наказу по лікарні від 12 жовтня 2017 року № 143 та на підставі того, що ОСОБА_1 відмовилася підписати наказ (відмітка про ознайомлення), посилаючись на повну правомірність своїх дій, наказано: медичній сестрі педіатричного відділення ОСОБА_1 пройти обов’язків психіатричний огляд в психдиспансері м. Слов’янська. Термін проходження огляду з 25 жовтня 2017 року. За результатами огляду надати довідку ф.122-2/о. На час проходження психіатричного огляду (зі збереженням заробітної плати) відсторонити від роботи ОСОБА_1 (а.с. 7).

28 жовтня 2017 року позивачка звернулась до Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» ОСОБА_32, оскільки останньою було виписане напрвлення на госпіталізацію ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» (а.с. 54).

Відповідно до наказу № 163 від 29 листопада 2017 року «Про звільнення медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1, на розгляд в адміністрацію КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшли доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_11, медичної сестри ОСОБА_17, молодшої медичної сестри ОСОБА_10, чергового лікаря ОСОБА_18 (чергування за графіком 17 листопада 2017 року); з яких випливає, що медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_1 о 17год. 30 хв. 17 листопада 2017 року самовільно пішла з роботи, не повідомивши безпосередніх керівників (старшу медичну сестру ОСОБА_11 або завідуючу відділенням ОСОБА_19І.). За розпорядженням завідуючої відділенням ОСОБА_19 17 листопада 2017 року, до відділення прибула старша медична сестра ОСОБА_11 і також зафіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі та її повернення до лікарні о 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року в присутності свідків - медичної сестри ОСОБА_17, молодшої медичної сестри ОСОБА_10, про що 20 листопада 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_4; завідувача відділенням ОСОБА_19; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_29; старшого інспектора ВК ОСОБА_33, був складений «Акт про відсутність на роботі». Від надання письмових пояснень своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що був складений «Акт відмови від надання пояснень» від 17 листопада 2017 року. На підставі наведеного, наказом № 154 від 20 листопада 2017 року по КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» була організована Комісія для проведення службової перевірки за даним фактом. В ході перевірки підтверджено факт відсутності на роботі без поважних причин медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. (3 години 10 хвилин), а також, що на її посту знаходились діти: ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_3, висока температура, блювання; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, який надійшов до лікарні 17 листопада 2017 року о 19 год. 00 хв.; ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, які вимагали медичного нагляду та проведення медичних маніпуляцій. Для виконання цієї роботи була екстрено залучена медична сестра з іншого посту, що в свою чергу, ускладнило роботу з новонародженими цього посту. 23 листопада 2017 року в педіатричному відділенні було проведено збори трудового колективу з обговорення неодноразових порушень дисципліни, невиконання посадової інструкції медичною сестрою ОСОБА_1, винесення щодо неї стягнень, починаючи з 2005 року, а також розглянуто клопотання адміністрації перед трудовим колективом (медична сестра ОСОБА_1 не є членом профспілки лікарні) на звільнення за ст. 40 КЗпП України. З урахуванням вищевикладеного, відмови сестри медичної ОСОБА_1 від надання письмових пояснень своєї відсутності на роботі 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. 30 до 20 год. 40 хв., керуючись інтересами колективу, з метою забезпечення безпечного перебування хворих дітей в стаціонарі, діючи на підставі ст. 147, 148, п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул (відсутність на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року без поважних причин) було наказано звільнити медичну сестру педіатричного відділення ОСОБА_1 з 29 листопада 2017 року.

Із вказаним наказом позивачка була ознайомлена під підпис, та зазначила, що із наказом не згодна, оскільки вона була відсутня на роботі з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв. з поважних причин. Її синові-інваліду з боку її колишнього чоловіка чинились погрози, у зв’язку із чим, вона вимушена була піти додому та викликати поліцію. (а.с. 83-84. 84 з.б.).

Згідно із актом відсутності на роботі від 17 листопада 2017 року, медична сестра ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення за фактом відсутності її на робочому місці з 17 год. 30 хв. по 20 год. 40 хв. Свою відсутність пояснити відмовилась (а.с. 90).

Згідно із наказом № 154 від 20 листопада 2017 року по КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» на підставі доповідних записок старшої медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_11, медичної сестри ОСОБА_17, молодшої сестри ОСОБА_10, чергового лікаря ОСОБА_34, та акту відсутності на роботі медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв., була організована Комісія для проведення службової перевірки за фактом відсутності медичної сестри педіатричного відділення закладу ОСОБА_1В.» (а.с. 89).

17 листопада 2017 року, медична сестра ОСОБА_17, в своїй доповідній записці повідомила, що медична сестра ОСОБА_1 17 листопада 2017 року о 17 год. 30 хв. не попередивши медичну сестру ОСОБА_17, одяглась та пішла з лікарні (а.с. 92).

Із доповідної записки старшої медичної сестри ОСОБА_11 від 17 листопада 2017 року вбачається, що 17 листопада 2017 року вона була визвана на роботу завідувачем відділення у зв'язку із відсутністю постової медичної сестри ОСОБА_1 на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. ОСОБА_11О вказує на гостру необхідність присутності постової медичної сестри на робочому місті у відділенні у вказаний час з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. оскільки потребували медичного нагляду пацієнти діти ОСОБА_35 ІНФОРМАЦІЯ_3 у якої саме в цей час піднялася температура тіла, почалася блювота, дитина ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_4, який в цей час поступив до відділення з діагнозом гемофілія А, та дитина ОСОБА_24, яка потребувала постійного нагляду медичного персоналу (а.с. 91).

Згідно із доповідною запискою молодшої медичної сестри ОСОБА_10 від 17 листопада 2017 року, 17 листопада 2017 року біля 17 год. 30 хв. медична сестра ОСОБА_14, яка знаходилася в цей час на робочому місті, одяглася та пішла з відділення, попросивши ОСОБА_10 попередити у разі надходження або приходу лікаря (а.с. 95).

Із доповідної записки лікаря педіатра ОСОБА_18 слідує, що 17 листопада 2017 року під час чергування, о 17 год. 30 хв. на робочому місті медичної сестри ОСОБА_14 не було, від медичної сестри ОСОБА_10 він дізнався, що ОСОБА_14 о 17 год. 30 хв. пішла до дому (а.с. 96).

21 листопада 2017 року, адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» звернулась до колективу педіатричного відділення лікарні із клопотанням щодо розгляду питання і прийняття рішення про згоду на звільнення палатної медичної сестри ОСОБА_1 за систематичні порушення функціональних обов’язків, відображених в протоколах службового розслідування від 20 листопада 2017 року та 11 жовтня 2017 року з урахуванням наказу № 143 від 12 жовтня 2017 року (а.с. 87).

В протоколі зборів трудового колективу педіатричного відділення міської дитячої лікарні від 23 листопада 2017 року, зазначено про неодноразові порушення дисципліни, невиконання посадової інструкції медичною сестрою ОСОБА_1 (а.с. 85-86,86 з.б.).

Згідно із Актом службової перевірки за фактом відсутності робітника закладу медичної сестри ОСОБА_1 на роботі від 24 листопада 2017 року, в ході перевірки були вивчені вказані доповідні, щодо відсутності ОСОБА_14 на робочому місці, та комісією у складі головного лікаря ОСОБА_4; заступника головного лікаря ОСОБА_36, завідувача відділенням ОСОБА_19; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_29; старшого інспектора ВК ОСОБА_33, було встановлено, що згідно із графіком роботи персоналу педіатричного відділення 17 листопада 2017 року в зміні працювала медична сестра ОСОБА_1 17 листопада 2017 року о 17 год. 30 хв., не попередивши старшу медичну сестру, або завідуючу відділенням, ОСОБА_1 самовільно пішла з лікарні. О 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року, ОСОБА_1 прийшла на роботу, від письмових та усних пояснень своєї відсутності відмовилась. Під час відсутності на роботі медичної сестри ОСОБА_1, її роботу з дітьми вимушена була виконувати медична сестра іншого посту. Таким чином, комісією зафіксований факт відсутності на роботі медичної сестри ОСОБА_1 без поважних причин 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. по 20 год. 40 хв., та порушення з її боку трудової дисципліни палатної медичної сестри. У зв’язку із чим, комісія клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення відносно ОСОБА_1 суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення (а.с. 88, 88 з.б.).

Згідно із рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2015 року по цивільній справі № 243/7289/14, ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_6 був визнаний недієздатним. Опікуном над ним призначена його матір – позивачка ОСОБА_1 ОСОБА_37 страждає психічним розладом та є інвалідом ІІ групи. (а.с. 43, 43 з.б., 44).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серія: І-НО № 286800, 12 вересня 2015 року між позивачкою та ОСОБА_38 був розірваний шлюб ( а.с. 45).

Згідно із повідомленнями Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області, неодноразово реєструвалися звернення позивачки за фактом протиправних дій з боку колишнього чоловіка ОСОБА_38, а саме: 30 червня 2016 року, 06 липня 2017 року, 23 травня 2017 року, 29 травня 2017 року, та з останнім проводилися бесіди профілактичного характеру за для недопущення протиправних дій (а.с. 46,47,48,49).

Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року, ОСОБА_38 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Із постанови вбачається, що ОСОБА_38 03 лютого 2017 року створив конфлікт в ході якого висловлювався брудною лайкою на адресу колишньої дружини ОСОБА_1, та погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство в сім’ї. У зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, ОСОБА_38 було звільнено від адміністративної відповідальності відповідно до ст. 22 КУпАП, та суд обмежився зауваженням (а.с. 50).

Згідно із талоном-повідомленням № 88 Слов’янським ВП ГУ НП в Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_7, черговою частиною 17 листопада 2017 року о 17 год. 58 хв. було прийнято повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_38 зайшов до її житла та погрожує розправою (а.с. 51).

Згідно із повідомленням Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області № 303/01-2017 від 11 грудня 2017 року, 17 листопада 2017 року о 18 год. 02 хв. до Слов’янського ВП зі служби 102 надійшло повідомлення гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, про те, що за адресою: АДРЕСА_1, колишній чоловік ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_8 прийшов до квартири заявниці та не бажає йти. Вказане повідомлення було зареєстровано до журналу Єдиного обліку повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Слов’янського відділу поліції за №36837 і в подальшому було розглянуто згідно із ЗУ «Про звернення громадян» і списано до справи № 6924 від 17 листопада 2017 року.

На вказаний виклик виїжджали співробітники Управління патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ наряд ДАКАР-0121 автомобіль з д/н 3936. Згідно із відомостями баз даних Слов’янського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, наряд патрульної поліції прибув за адресою виклику о 18 год. 09 хв., та згідно із рапортом патрульного, прибувши за вказаною адресою місцезнаходження заявниці встановити не вдалося, опитавши мешканців багатоквартирного будинку ніхто заявницю не знає, на телефонні дзвінки заявниця не відповідає, заяв та пояснень не надходило. О 18 год. 21 хв. наряд виконав завдання з обслуговування даного виклику.

Більше повідомлень від гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, 17 листопада 2017 року до Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області не надходило (а.с. 98).

Згідно із медичною довідкою від 22 травня 2017 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку: кардіосклероз атеросклеротичний (а.с. 55).

Відповідно до посадової інструкції палатної сестри медичної педіатричного відділення ОСОБА_1, призначеної на посаду наказом № 55-к від 07 липня 1995 року, вона, зокрема зобов’язана, згідно із п. 2.2 працювати згідно до графіку, який затверджено адміністрацією закладу; п. 2.3 забезпечувати кваліфікований догляд за хворими в лікувально-профілактичному закладі: п. 2.4 проводити прості діагностичні, лікувальні і фізіотерапевтичні процедури; п. 2.5 здійснювати професійну діяльність під керівництвом лікаря.

Згідно із п. 7.1 у своїй діяльності медична сестра підпорядковується старшій медичній сестрі відділення; п. 7.2 для виконання обов'язків та реалізації прав сестра медична взаємодіє із зав. відділенням з питань організації лікувального процесу, лікарями-ординаторами з питань організації лікувального процесу, старшою сестрою медичною з питань санітарно-епідемічного режиму, підвищення кваліфікації.

Відповідно до п. 4.1 сестра медична несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, а також невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, передбачених цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього розпорядку – в межах визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України.

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 15 березня 2016 року (а.с. 93-94, 94 з.б.).

Згідно із графіком роботи персоналу педіатричного відділення 17 листопада 2017 року в зміні працювала медична сестра ОСОБА_1 (а.с. 81,82).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона працює завідуючою відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». У випадку змін у стані дитини, медична сестра зобов’язана викликати чергового лікаря, та виконати його рекомендації. Зміна доз інсуліну, чи будь яке відхилення, навіть на 0,5 одиниць в його дозі, потребує лише консиліумного рішення лікарів, чи в залежності від випадку чергового лікаря, або лікаря ендокринолога, і такі дії позивачки є неприпустимими. На п’ятихвилинці 09 жовтня 2017 року о 07 год. 45 хв. позивачка ОСОБА_1 повідомила та детально розповіла, про те, що вона 08 жовтня 2017 року додатково ввела дитині ОСОБА_8 4 одиниці інсуліну, та самостійно прийняла рішення про зміну дози інсуліну дитині на 4 одиниці, про що зробила відповідну відмітку в діабетичному журналі. ОСОБА_1 змінила дозування препарату дитині ОСОБА_8 без дозволу на це чергового лікаря чи лікаря ендокринолога. ОСОБА_1 повинна була вколоти дитині ОСОБА_8 у вечорі 4 одиниці інсуліну та вночі взагалі не колоти, натомість, вона вколола у вечорі 5 одиниць та ще 3 одиниці о 03 год. 00 хв. ночі. На ранок, стан дитини був тяжкий, рівень цукру в крові сильно впав, що могло призвести до коми. Під час обговорення таких дій позивачки на нараді, остання, не сприймала зауваження на свої дії та не розуміла наслідків вчиненого. Невдовзі, діабетичний журнал зник, однак ксерокопія його записів залишилась. Свідку відомо, що медична сестра ОСОБА_1 часто покидає робоче місце. Того вечора, 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 покинула робоче місце не повідомивши про це старшу медичну сестру чи чергового лікаря. В її зміну надійшло троє хворих. Інші співробітники позбавлені можливості постійно заміняти позивачку.

Свідок ОСОБА_5 зазначила, що працює лікарем ординатором КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». ОСОБА_1 часто не виконує її приписи та самостійно змінює призначене лікування, у зв’язку із чим свідку неодноразово доводилося пояснювати керівництву з приводу вказаних змін. Із ОСОБА_1 неодноразово проводилися бесіди з приводу таких її дій, втім остання, ніколи не сприймала зауваження та не визнавала своєї вини. 28 вересня 2017 року у відділення після консультації хірурга (з хірургічного відділення) надійшов хлопчик ОСОБА_12, та нею був встановлений діагноз алергічна кропив’янка. Вранці наступного дня, перед п’ятихвилинкою до свідка підійшла ОСОБА_1 і просто поставила її перед фактом, що вона в історії хвороби хлопчика зробила запис із призначенням консультацій (підкреслила хірурга та дерматолога і дописала: «уролога») терміново, обґрунтувавши це тим, що скоро п’ятниця, та хлопчика мають обстежити ці спеціалісти, на випадок, якщо дитині стане погано. Тобто позивачка прийшла до висновку, що хірург та свідок неправильно поставили діагноз дитині, а ОСОБА_1 правильно. ОСОБА_5 сказала ОСОБА_1, що цього не слід було робити, і щоб ОСОБА_1 залишилася після п’ятихвилинки, та вони із нею це обговорили. Це не перший випадок, коли медична сестра ОСОБА_1, яка не має відповідної медичної освіти на жодного права, самостійно вносить записи до історій хвороб, записи до яких має право здійснювати тільки лікар, а аж ні як не медична сестра.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11, показала, що вона працює старшою медичною сестрою соматичного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». ОСОБА_1 не має атестаційної категорії у зв’язку із тим, що вона постійно відмовляється проходити атестацію. Діабетичний журнал зник. Уколи інсуліну обов’язково вносяться до вказаного журналу. 09 жовтня 2017 року о 07-45 на п’ятихвилинці, ОСОБА_1 доповіла, що вона дитині ОСОБА_8 самостійно збільшила дозу інсуліну, а також здійснила підколку (додатковий укол) інсуліну, обґрунтувавши це тим, що вона так особисто вирішила, не повідомивши, та не узгодивши це із лікарем ендокринологом чи із черговим лікарем. ОСОБА_1 повідомила, що ввела інсуліну стільки, скільки вона вважала за потрібне. Позивачка навіть не розуміє, що саме вона зробила не правильно. Вказані пояснення ОСОБА_1 свідок зафіксувала в протоколі п’ятихвилинки, де всі присутні розписались. Відомо, що 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 повернулася до лікарні о 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року о 17 -30 год. свідок була вже вдома, однак їй подзвонив головний лікар та наказав повернутися на роботу, у зв’язку із тим, що в її відділенні була відсутня медична сестра ОСОБА_1 Свідок повернулася на роботу, та стала чекала позивачку на послу, і о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 повернулась на роботу. Свідок запропонувала позивачці надати письмові пояснення з приводу відсутності її на роботі, на що остання відмовилася. У період відсутності позивачки на роботі, у відділення надходили пацієнти, на вона вимушена була залучити до роботи іншу сестру з іншого відділення. Коли ОСОБА_1 повернулася на роботу, то їй постійно надходили дзвінки на телефон, і вона була відволічена від виконання своїх робочих обов’язків. Будь-які пояснення надавати вона відмовилась. Перед тим як піти з роботи, ОСОБА_1 сказала санітарці Шарун, що вона йде до дому, та, щоб в разі чого, остання дзвонила їй. Відомо, що це не перший раз коли ОСОБА_1 уходить з роботи до дому в свій робочий час.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що вона працює молодшою медичною сестрою педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». 17 листопада 2017 року о 17 год. 00 хв. вона разом з іншими співробітниками нагодували дітей, після чого, приблизно через 30 хв., до неї підійшла ОСОБА_1 і сказала, що вона вийде з лікарні, та щоб про це ніхто не знав, а в разі чого, щоб свідок подзвонила їй. Після приїзду старшої медичної сестри, свідок разом із нею стали чекати ОСОБА_1 на посту. Позивачка пішла з роботи о 17 год. 30 хв., а повернулась о 20 год. 40 хв. Її повернення було зафіксовано свідком разом із старшою медичною сестрою. Необхідність піти з роботи вона обґрунтувала сімейними обставинами. Позивачка неодноразово залишала робоче місце також в інші дні, тоді, вона попереджала її, та чергову медичну сестру яка знаходилася на посту. Технічна можливість повідомити старшу медичну сестру, або чергового лікаря про необхідність піти з роботи в ОСОБА_1 була.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39, зазначив, що він працює інспектором патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ. Він неодноразово прибував за викликом позивачки. 17 листопада 2017 року приблизно о 17 год. 00 хв. він прибув на виклик ОСОБА_1, та пробув на виклику близько години - півтори з моменту прибуття за адресою АДРЕСА_2. Там була сімейна сварка. Вони із напарником прийняли заяви та пояснення сторін. Сторони вели себе адекватно. Видимих тілесних ушкоджень у сторін не було. Перший виклик здійснила позивачка, а вдруге викликав її син. Загалом, на обслуговування вказаних викликів, ними було витрачено близько півтори години.

Свідок ОСОБА_40 у судовому засідання повідомив, що він є інспектором патрульної поліції в м. Краматорську та Слов’янську. ОСОБА_1 знає в якості заявника. Він разом із напарником прибували на її виклик восени 2017 року, точну дату не пам’ятає. Приїжджали на виклик двічі в один день. В ОСОБА_1, її чоловіка та сина відбувалася сімейна сварка. Під час перго виклику перебували там близько години, а як тільки-но вийшли та сіли в автомобіль, виклик надійшов вдруге. На ньому вони перебували протягом 20 хв., заспокоїли сторони та поїхали. З моменту отримання першого виклику та до моменту коли вони із напарником покинули вказану адресу, пройшло біля півтори години.

Свідок ОСОБА_38, у судовому засіданні повідомив, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_1, проживає та зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_9. За вказаною адресою він проживає однією сім’єю разом із позивачкою та двома її синами з 1991 року. 17 листопада 2017 року, приблизно о 17 год. 20 хв. він прийшов з роботи в квартиру за вказаною адресою. В цей час ОСОБА_1 знаходилась в спальні та палила там свічку. Через деякий час він почув, що позивачка по телефону повідомила своєму синові ОСОБА_41, щоб останній викликав до дому поліцію. В цей час ОСОБА_41 вдома не було. Прибуття співробітників поліції вони чекали приблизно з півгодини. ОСОБА_1 була одягнена в білий халат, і сказала, що її відпустили з роботи. Через деякий час позивачка пішла до сусідки, а потім знову викликала поліцію. Вдруге, співробітники поліції були не довго. Після другого приїзду поліції ОСОБА_1 знову пішла до сусідки, та скільки вона у неї перебувала йому невідомо. Свідок притягувався до кримінальної відповідальності до штрафу в розмірі 1300,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

За порушення трудової дисципліни, як визначено в статті 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно із законодавством України, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов’язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов’язково доведена роботодавцем.

Згідно із ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судовим розглядом встановлено, що наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» медичній сестрі ОСОБА_1 було оголошено догану. Підставою для застосування такого заходу стягнення стало грубе порушення функціональних обов’язків, про що було повідомлено головному лікарю в доповідних записках від 29 вересня 2017 року лікаря-ординатора ОСОБА_25 та завідуючої відділенням ОСОБА_6 від 09 жовтня 2017 року.

В своїй доповідній записці лікар ОСОБА_25 повідомила, що медична сестра ОСОБА_1 в листку лікарських призначень самовільно змінила діагноз дитині ОСОБА_12, власноруч дописавши діагноз «фімоз» перед раніше встановленим діагнозом «алергічна кропив’янка». Крім того, самовільно призначила дитині ОСОБА_12 термінову консультацію уролога, дерматолога та хірурга, зробивши власноруч в медичній картці дитини відповідні записи, аргументувавши свої дії тим, що вона вивчивши історію хвороби самостійно прийняла таке рішення.

В своїй позовні заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно, нею власноруч в історії хвороби дитини ОСОБА_12 був зроблений запис про призначення огляду дитини урологом та хірургом. Вказаний запис вона зробила з відома лікаря ОСОБА_5, у зв’язку із чим, своїми діями вона не порушувала функціональних обов’язків медичної сестри. Діагноз «фімоз» в листку лікарських призначень дитини ОСОБА_12, також був здійснений позивачкою.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивачки, оскільки вони спростовуються, зокрема поясненнями допитаного у судовому засіданні лікаря ОСОБА_25 яка під присягою зазначила, що ОСОБА_1 часто не виконує її приписи та самостійно змінює призначене лікування пацієнтам. 29 вересня 2017 року, перед п’ятихвилинкою позивачка ОСОБА_1 просто поставила її перед фактом, що вона в історії хвороби дитини ОСОБА_12 зробила запис із призначенням консультацій (підкреслила хірурга та дерматолога і дописала: «уролога») терміново, обґрунтувавши це тим, що скоро п’ятниця, та вона вважає, що хлопчика мають обстежити ці спеціалісти, на випадок, якщо дитині стане погано. Тобто позивачка самостійно прийшла до висновку, що хірург та лікар ОСОБА_25 неправильно поставили діагноз дитині, а ОСОБА_1 правильно. ОСОБА_5 сказала ОСОБА_1, що цього не слід було робити, і щоб ОСОБА_1 залишилася після п’ятихвилинки, та вони із нею це обговорять. Це не перший випадок, коли медична сестра ОСОБА_1, яка не має відповідної медичної освіти та жодного права, самостійно вносить записи до історій хвороб, записи до яких має право здійснювати тільки лікар, а аж ні як не медична сестра.

Суд приймає такі пояснення свідка як правдиві, не вбачає особистої зацікавленості свідка в результатах розгляду справи, та враховуючи, що її пояснення повністю узгоджуються з іншими наданими доказами по справі, приходить до висновку, що позивака ОСОБА_1 самовільно, грубо порушуючи свої функціональні обов’язки саме медичної сестри, всупереч волі лікаря, змінила діагноз стаціонарному хворому, здійснивши запис діагнозу «фімоз» в листок лікарських призначень і самостійно, на власний розсуд здійснила запис до карти стаціонарного хворого щодо термінової консультації хірурга, уролога та дерматолога.

В доповідній записці від 09 жовтня 2017 року завідуюча відділенням ОСОБА_6 повідомила, що медична сестра ОСОБА_1 08 жовтня 2017 року самовільно, не поставивши до відома лікаря, ввела (двічі) дитині ОСОБА_8 (з діагнозом «цукровий діабет») препарат інсулін в дозуваннях, що перевищують, призначення міського ендокринолога.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 під присягою показала також, що на п’ятихвилинці вранці 09 жовтня 2017 року о 07 год. 45 хв. позивачка ОСОБА_1 повідомила та детально розповіла, про те, що вона 08 жовтня 2017 року додатково ввела дитині ОСОБА_8 4 одиниці інсуліну, та самостійно прийняла рішення про зміну дози інсуліну дитині на 4 одиниці, про що зробила відповідну відмітку в діабедитному журналі. ОСОБА_1 змінила дозування препарату дитині ОСОБА_8 без дозволу на те чергового лікаря чи лікаря ендокринолога. ОСОБА_1 повинна була вколоти дитині ОСОБА_8 у вечорі 4 одиниці інсуліну та вночі взагалі не колоти, натомість, вона вколола у вечорі 5 одиниць та ще 3 одиниці о 03 год. 00 хв. ночі. На ранок, стан дитини був тяжкий, рівень цукру в крові сильно впав, що могло призвести до коми. Під час обговорення таких дій позивачки на нараді, остання, не сприймала зауваження на свої дії та не розуміла наслідків вчиненого. Наголосила також, що зміна доз інсуліну, чи будь яке відхилення, навіть на 0,5 одиниць в його дозі, потребує лише консиліумного рішення лікарів, чи в залежності від випадку чергового лікаря, або лікаря ендокринолога, і такі дії позивачки є неприпустимими.

Із досліджених у судовому засіданні щоденника лікарських призначень (а.с. 70), та діабетичного журналу (а.с. 73) також видно, що 08 жовтня 2017 року о 18 год. 00 хв. дитині ОСОБА_8 було призначено корекцію інсуліном, зокрема, введення 4 одиниць інсуліну о 18-00 год., а згідно із відміткою в діабетичному журналі, в цей час їй було введено 5 одиниць інсуліну. Крім того, згідно із записами в діабетичному журналі, 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. дитині ОСОБА_8 було введено ще 3 одиниці інсуліну, що взагалі не було передбачено.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11, показала, також, що уколи інсуліну обов’язково вносяться до діабетичного журналу. 09 жовтня 2017 року о 07-45 на п’ятихвилинці, ОСОБА_1 особисто доповіла, що вона дитині Перептолкіній самостійно збільшила дозу інсуліну, а також здійснила підколку (додатковий укол) інсуліну, обґрунтувавши це тим, що вона так особисто вирішила, не повідомивши, та не узгодивши це із лікарем ендокринологом чи із черговим лікарем. ОСОБА_1 повідомила, що ввела інсуліну стільки, скільки вона вважала за потрібне. Вказані пояснення ОСОБА_1 були зафіксовані в протоколі п’ятихвилинки, де всі присутні розписались.

Із дослідженого у судовому засіданні протоколу п’ятихвилинки від 09 жовтня 2017 року (а.с. 80, 80 з.б.) також встановлено, що медична сестра ОСОБА_1 особисто доповіла, що вона дитині Перептолкіній з діагнозом цукровий діабет самостійно збільшила дозу інсуліну, а також здійснила підколку (додатковий укол) інсуліну, обґрунтувавши це тим, що вона так особисто вирішила, не повідомивши, та не узгодивши це із лікарем ендокринологом чи із черговим лікарем. 08 жовтня о 18 год. 00 хв. вона ввела дитині 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну взагалі без призначення лікаря - самостійно. Лікуючим лікарем в історії хвороби було зазначено, що постові медичні сестри зміни дозування інсуліну обов’язково повинні узгоджувати з черговим лікарем, або з ендокринологом, а робити підколювання інсуліну (додаткові уколи) без призначення лікаря є недопустимим.

В судовому засіданні свідками також неодноразово зазначалося про систематичне порушення ОСОБА_1 її посадових обов’язків, відсутність в останньої критичного ставлення до своїх вчинків, а також не бажання виправити свою поведінку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що в конкретному випадку, дії позивачки стосовно зміни дози інсуліну дитині ОСОБА_8 та додаткового підколювання препарату, не призвели до трагічних наслідків лише з підстав які не залежали від позивачки та завдяки вчасному реагуванню адміністрації медичного закладу.

Суд приймає такі пояснення свідків як правдиві, не вбачає особистої зацікавленості свідків в результатах розгляду справи, та враховуючи, що їх пояснення повністю узгоджуються з іншими наданими письмовими доказами, приходить до висновку, що позивака ОСОБА_1 самовільно, без узгодження з лікарями, створюючи серйозну загрожу здоров’ю та життю дитини, самостійно збільшила дозу інсуліну, а також додатково здійснила непередбачений укол інсуліну дитині, чим грубо порушила свої функціональні обов’язки. Доказів на спростування таких висновків суду позивачкою не надано.

Аналіз досліджених судом доказів переконує, що роботодавцем доведено наявність вини ОСОБА_1 у вчинених проступках, при обранні виду дисциплінарного стягнення з’ясовувалось, в чому конкретно проявились порушення позивачкою її функціональних обов’язків, що стало приводом до застосування такого виду стягнення як догана. Керівником лікарні була врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких був вчинений проступок, і попередня робота ОСОБА_1

З наведених підстав, суд вважає наказ головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1В.», яким позивачці було оголошено догану, законним, у зв’язку із чим, в позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

За приписами п. 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За роз’ясненнями які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП ( 322-08 ), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судовим розглядом встановлено, що наказом № 163 від 29 листопада 2017 року «Про звільнення медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1В.» позивачку з 29 листопада 2017 року було звільнено за прогул, а саме у зв’язку із відсутністю її на роботі 17 листопада 2017 року у період часу з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв.

Так, на розгляд в адміністрацію КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшли доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_11, медичної сестри ОСОБА_17, молодшої медичної сестри ОСОБА_10, чергового лікаря ОСОБА_18, згідно із якими, медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_1 о 17 год. 30 хв. 17 листопада 2017 року самовільно пішла з роботи, не повідомивши безпосередніх керівників (старшу медичну сестру ОСОБА_11 або завідуючу відділенням ОСОБА_19І.).

В своїй позовній заяві та у судовому засіданні позивачкою зазначено, що 17 листопада 2017 року вона з поважних причин залишила робоче місце, та була відсутня на роботі з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивачки про те, що вона була відсутня на роботі у період часу з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв., а не з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. як то зазначено відповідачем.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 під присягою показала, що медична сестра ОСОБА_1 часто покидає робоче місце. У вечорі 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 покинула робоче місце не повідомивши про це старшу медичну сестру чи чергового лікаря. В її зміну надійшло троє хворих. Інші співробітники позбавлені можливості постійно заміняти позивачку.

Свідок ОСОБА_11, показала, що 17 листопада 2017 року о 17 -30 год. коли вона вже була вдома, їй зателефонував головний лікар та наказав повернутися на роботу, у зв’язку із тим, що в її відділенні була відсутня медична сестра ОСОБА_1 Свідок повернулася на роботу, та стала чекала позивачку на послу, і о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 повернулась на роботу. У період відсутності позивачки на роботі, у відділення надходили пацієнти, та вона вимушена була залучити до роботи іншу сестру з іншого відділення. Коли ОСОБА_1 повернулася на роботу, то їй постійно надходили дзвінки на телефон, і вона була відволічена від виконання своїх робочих обов’язків. Будь-які пояснення надавати вона відмовилась. Перед тим як піти з роботи, ОСОБА_1 сказала санітарці Шарун, що вона йде до дому, та, щоб в разі чого, остання дзвонила їй. Відомо, що це не перший випадок коли ОСОБА_1 уходить з роботи до дому в свій робочий час.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні під присягою показала, що вона працює молодшою медичною сестрою педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». 17 листопада 2017 року о 17 год. 00 хв. вона разом з іншими співробітниками нагодували дітей, після чого, приблизно через 30 хв., до неї підійшла ОСОБА_1 і сказала, що вона вийде з лікарні, та щоб про це ніхто не знав, а в разі чого, щоб свідок подзвонила їй. Після приїзду старшої медичної сестри, свідок разом із нею стали чекати ОСОБА_1 на посту. Позивачка пішла з роботи о 17 год. 30 хв., а повернулась о 20 год. 40 хв. Її повернення було зафіксовано свідком разом із старшою медичною сестрою. Необхідність піти з роботи вона обґрунтувала сімейними обставинами. Позивачка неодноразово залишала робоче місце також в інші дні, тоді, вона попереджала її, та чергову медичну сестру яка знаходилася на посту. Технічна можливість повідомити старшу медичну сестру, або чергового лікаря про необхідність піти з роботи в ОСОБА_1 була.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39, зазначив, що він працює інспектором патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ. Він неодноразово прибував за викликом позивачки. 17 листопада 2017 року приблизно о 17 год. 00 хв., він прибув на виклик ОСОБА_1, та пробув на виклику близько години - півтори з моменту прибуття за адресою АДРЕСА_2. Там була сімейна сварка. Вони із напарником прийняли заяви та пояснення сторін. Сторони вели себе адекватно. Видимих тілесних ушкоджень у сторін не було. Перший виклик здійснила позивачка, а вдруге викликав її син. Загалом, на обслуговування вказаних викликів, ними було витрачено близько півтори години.

Свідок ОСОБА_40 у судовому засідання повідомив, що він є інспектором патрульної поліції в м. Краматорську та Слов’янську. ОСОБА_1 знає в якості заявника. Він разом із напарником прибували на її виклик восени 2017 року, точну дату не пам’ятає. Приїжджали на виклик двічі в один день. В ОСОБА_1, її чоловіка та сина відбувалася сімейна сварка. Під час перго виклику перебували там близько години, а як тільки-но вийшли та сіли в автомобіль, виклик надійшов вдруге. На ньому вони перебували протягом 20 хв., заспокоїли сторони та поїхали. З моменту отримання першого виклику та до моменту коли вони із напарником покинули вказану адресу, пройшло біля півтори години.

Свідок ОСОБА_38, у судовому засіданні повідомив, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_1, проживає та зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_9. За вказаною адресою він проживає однією сім’єю разом із позивачкою та двома її синами з 1991 року. 17 листопада 2017 року, приблизно о 17 год. 20 хв. він прийшов з роботи в квартиру за вказаною адресою. В цей час ОСОБА_1 знаходилась в спальні та палила там свічку. Через деякий час він почув, що позивачка по телефону повідомила своєму синові ОСОБА_41, щоб останній викликав до дому поліцію. В цей час ОСОБА_41 вдома не було. Прибуття співробітників поліції вони чекали приблизно з півгодини. ОСОБА_1 була одягнена в білий халат, і сказала, що її відпустили з роботи. Через деякий час позивачка пішла до сусідки, а потім знову викликала поліцію. Вдруге, співробітники поліції були не довго. Після другого приїзду поліції ОСОБА_1 знову пішла до сусідки, та скільки вона у неї перебувала йому невідомо. Свідок притягувався до кримінальної відповідальності до штрафу в розмірі 1300,00 грн.

Суд приймає до уваги численні пояснення свідків, які не містять в собі внутрішніх протиріч та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, які спростовують доводи позивачки про те, що роботу 17 листопада 2017 року, вона покинула о 18 год. 10 хв., і вважає доведеним той факт, що робоче місце позивачка залишила саме о 17 год. 30 хв. та повернулася на роботу о 20 год. 40 хв.

Згідно із п. 2.13 посадової інструкції палатної сестри медичної педіатричного відділення ОСОБА_1, призначеної на посаду наказом № 55-к від 07 липня 1995 року, позивачка зобов’язана виконувати правила трудового розпорядку. Згідно із п. 1.5 вона підпорядковується безпосередньо завідуючому відділенням, старшій сестрі медичній, головній сестрі медичній.

Позивачкою не заперечується той факт, що вона була ознайомлена із посадовою інструкцією, графіком роботи та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також судом достовірно встановлено та позивачкою не заперечується, що залишаючи робоче місце і виконання покладених на неї обов’язків безпосередньої роботи із хворими, ОСОБА_1, в порушення вимог посадової інструкції та правил трудового розпорядку, не повідомила про це а ні завідуючого відділенням, а ні старшу чи головну сестру медичну під чиїм підпорядкуванням вона знаходилась, а просто сказала про свій намір піти з роботи молодшій медичній сестрі ОСОБА_10

Суд не може прийняти до уваги доводи позивачки про те, що її відсутність на роботі була зумовлена поважними причинами виходячи з таких міркувань.

Так, в обґрунтування поважності причин за яких позивачка пішла з роботи вона зазначила, що їй подзвонив син, який є інвалідом дитинства ІІ групи, та повідомив, що колишній чоловік позивачки ОСОБА_9 погрожує йому, у зв’язку із чим, переймаючись за здоров’я та життя своєї дитини вона вимушена була викликати до дому поліцію та покинути роботу.

Суду представлені докази які свідчать лише про те, що такий виклик поліції 17 листопада 2017 року за адресою реєстрації позивачки мав місце, втім жодних доказів які б свідчили про поважність такого виклику, та його наслідків суду не надано.

Допитані у судовому засіданні співробітники поліції ОСОБА_39, ОСОБА_40 під присягою зазначили, що 17 листопада 2017 року коли вони прибули на виклик, в ОСОБА_1, її чоловіка та сина відбувалася сімейна сварка. Сторони вели себе адекватно. Видимих тілесних ушкоджень у сторін не було. Відібравши пояснення та заспокоївши сторони вони поїхали.

Доказів на підтвердження вчинення колишнім чоловіком ОСОБА_38 17 листопада 2017 року будь яких небезпечних, протиправних дій, чи насильства, визнання його у встановленому законом порядку винним у їх вчиненні суду не надано.

У зв’язку із цим, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 в порушення вимог своєї посадової інструкції, за якою кореспондується обов’язок працівника виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, покинула робоче місце в робочий час, не повідомивши про це адміністрацію медичного закладу, чи будь кого з осіб яким вона підпорядковується, та була відсутня на роботі більше трьох годин безперервно без поважних причин.

Суд приймає до уваги також численні посилання свідків про те, що відсутність позивачки на роботі вплинула на виробничий процес, оскільки в цей час продовжували надходити хворі діти, у зв’язку із чим, адміністрація вимушена була залучати медичну сестру з іншого відділення.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення наказу про звільнення № 163 від 29 листопада 2017 року, суд приходить до висновку, що наказ винесений особою, яка правомочна виносити такі накази, та у встановленому законом порядку. Суд також приходить до висновку, що обрання відповідачем такого виду стягнення як звільнення, відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставинам, за яких вчинено проступок, і попередній роботі працівника, та винесений після застосування протягом року до позивачки дисциплінарного стягнення за грубе порушення функціональних обов’язків.

З наведених підстав суд вважає наказ головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 163 від 29 листопада 2017 року «Про звільнення медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1В.», яким позивачку з 29 листопада 2017 року було звільнено за прогул, законним, у зв’язку із чим, позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

У зв’язку із викладеними обставинами, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 258, 259, 263,264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_4, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_42