Рішення № 73432084, 13.04.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/5007/17

2-а/264/14/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він як підполковник внутрішньої служби звільнений з 20.06.2016 року зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), звернувся з заявою про призначення пенсії до Головного УПФУ в м.Києві, надавши всі відповідні документи. Своїм листом № 22110/03 від 18.09.2017 року , відповідач відмовив йому у призначенні пенсії через відсутність необхідної календарної вислуги років (23 календарні роки і більше). Вважає, що відповідач скоїв незаконні дії, оскільки порушив вимоги ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На підставі викладеного, просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 12.09.2017 року у відповідності до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Також просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 640 грн.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, письмові пояснення по справі не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до витягу з Наказу № УКБ/11-ос-17 від 19.06.2017 року, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1, головного спеціаліста Харківського територіального відділу технічного нагляду за капітальним будівництвом об’єктів Державної пенітенціарної служби України, звільнено 20.06.2017 року зі служби в Державній кримінально- виконавчій служби України у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці, у пільговому обчисленні становить 24 роки 08 місяців 20 днів.

12.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України м.Києва з проханням призначити йому пенсію за вислугою років згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Листом від 18.09.2017 року №22110/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило ОСОБА_1, що оскільки останній на день звільнення 20.06.2017 року мав 19 календарних років вислуги, тому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня.

Оцінюючі спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи ПФУ.

Документи про призначення пенсії розглядає орган ПФУ не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом ПФУ.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року № 3-1.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

У даній справі суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві на підставі поданої ОСОБА_1 заяви Рішення щодо призначення пенсії не приймало. Відповідно до статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Така правова позиція викладена в рішенні Верховного суду України у справі № 21-484а13 від 22.04.2014 року, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містять зазначені норми права та для всіх судів України.

Разом з тим, Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, суд вважає за необхідне вийти за рамки позовних вимог ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Суд дійшов висновку, що Головним Управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві допущено бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою, а отже і допущено порушення права позивача, з огляду на що необхідно зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві розглянути його заяву.

В силу ст. 139 ч.1 КАС України на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст. 2, 3, 5, 9, , 13, 14, 44, 19-21, 72-79, 121, 122, 139, 159-164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 293-295 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1), про призначення пенсії за вислугу років.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1), про призначення пенсії за вислугу років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві, яке розташоване за адресою: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Суддя: Н. В. Литвиненко