Рішення № 73431770, 12.04.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/370/18

Номер провадження № 2/220/259/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді - Яненко Г.М.,

за участю секретаря - Черняєвої С.П.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної ради про визнання права приватної власності на спадкове нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання за ним права приватної власності на спадкове майно.

Вимоги заявника мотивовано відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій через відсутність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Від позивача надійшла заява, в якій вимоги позову, останній підтримав повністю та просив суд здійснювати розгляд без його участі.

Від Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області надійшов лист в якому орган місцевого самоврядування позовні вимоги визнав повністю та клопотав про можливість розгляду справи без участі його представника.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак, згідно ст. 49, 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами.

Так, розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

20.11.2016 року у віці 74 роки помер ОСОБА_1, місцем його смерті є Донецька область Великоновосілківський район село Новий Комар, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.11.2016 року серії I-НО номер 960800, видане Великоновосілківським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області.

У власності ОСОБА_1 перебувало наступне майно:

- земельна ділянка, площею 0,2500 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1421255100:07:001:0309;

- земельна ділянка, площею 0,1428 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1421255100:07:001:0310;

- земельна ділянка, площею 5,2000 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, Великоновосілківська селищна рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1421255100:01:004:0210;

- садибний (індивідуальний) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_1 є сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Доказом родинних відносин та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є свідоцтво про народження від 06.06.1974 року серії II-НО номер 320796, видане Великоновосілківським відділом РАЦС Донецької області, паспорт громадянина України ОСОБА_1 (серія ВС номер 980643 виданий 05 червня 2001 року Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області) та реєстраційний номер облікової картки платника податків на території України ОСОБА_1 (номер НОМЕР_1 виданий 25.04.2017 року Мар’їнка ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області).

26 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна. Зазначений договір підписано сторонами, зареєстровано у реєстрі за номером 783 та посвідчено державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3. Відповідно до умов зазначеного договору у власність ОСОБА_1 перейшла: земельна ділянка, площею 0,2500 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65, кадастровий номер 1421255100:07:001:0309; земельна ділянка, площею 0,1428 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65, кадастровий номер 1421255100:07:001:0310.

У власність ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка, площею 5,2000 гектарів, розташована на території Донецької області, Великоновосілківського району, Великоновосілківська селищна рада, кадастровий номер 1421255100:01:004:0210.

На зазначене майно спадкоємцями отримані свідоцтва про право на спадщину за законом.

23.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Великоновосілківської державної нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташованого на території Донецької області, Великоновосілківського району, село Новий Комар, вулиця Ціолковського, номер 65. Проте державний нотаріус Великоновосілківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 відмовила йому в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок через відсутність правовстановлюючого документу на будинок (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вихідним номером 119/02-14 від 23.01.2018 року), який ОСОБА_1 пред'явити не може, оскільки спадкодавець ОСОБА_1 за життя не отримав свідоцтва про право власності на житловий будинок та не зареєстрував його за собою.

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-Х), кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.

Рішенням виконавчого комітету Великоновосілківської районної ради народних депутатів від 16.04.1980 року за номером 184/3 померлому ОСОБА_1 було вирішено видати свідоцтво на забудову індивідуальних садиб в селах району за списком, наданим архітектором згідно з додатком № 1. Відповідно до свідоцтва на будову індивідуального житлового будинку від 16.04.1980 року зареєстрованого під номером 184/3, останньому було надано земельну ділянку під забудову.

Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до витягу з погосподарської книги № 3, особовий рахунок № 0066/1, наданої Великоновосілківською селищною радою, власником будинку за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район село Новий Комар вулиця Ціолковського 65, рахувався померлий ОСОБА_1

Отже підставою виникнення у спадкодавця ОСОБА_1 права власності на житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Крім того, відповідно до технічного паспорту, який виготовлено станом на 29.11.2017 року, садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований під номером 65 по вулиці Ціолковського в селі Новий Комар Великоновосілківського району Донецької області відповідає всім технічним вимогам.

Таким чином, судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Відсутність документа який підтверджує факт належно оформленого і зареєстрованого у встановленому порядку права власності на спадкове майно, перешкоджає можливості володіти, користуватись та розпоряджатись майном, а тому стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнових прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. ст. 1216-1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом . Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її та незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так виходячи із змісту наведених норм і відповідно до встановлених у даній справі обставин, неможливість здійснити процедуру щодо реєстрації права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку не може обмежувати права власника, з огляду на що, позивач не може ефективно скористатися своїм правом власності, яке гарантує стаття 1 Протоколу N 1.

У той же час, у відповідності до дійсного змісту статті 386 ЦК України, захисту підлягають не тільки права і законні інтереси власників майна, а й осіб які є потенційними власниками, які правомірно володіють майном на підставах передбачених законом виходячи зі змісту договору, тобто в яких із зверненням до суду лише виникне право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1у відповідності з діючим законодавством, звернувся щодо прийняття спадщини у встановлені законодавством України строки, однак отримати свідоцтво про право на спадщину позбавлений можливості, у зв’язку з тим, що незалежно від його волі виникли обставини, які унеможливлюють нотаріально посвідчити процедуру прийняття позивачем спадкового майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача знайшли своє повне підтвердження, в зв’язку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії ВС номер 980643 виданий 05 червня 2001 року Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом, після померлого 20.11.2016 року батька ОСОБА_1, на садибний (індивідуальний) житловий будинок із прилеглими господарськими будівлями та спорудами під номером 65 по вулиці Ціолковського в селі Новий Комар Великоновосілківського району Донецької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Г.М. Яненко