Вирок № 73431638, 16.04.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4353/17

Номер провадження: 1-кп/225/61/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Панаслюк Є.В.,Черникової Н.В.,

прокурорів Черноусової Н.Г., Калашнікової Т.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в м. Торецьку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220000787 від 19.05.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, не одруженої, не працюючої, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

03.05.2017 приблизно об 11 годині ОСОБА_1 з метою вживання спиртних напоїв прийшов до посадки Мікрорайону – 1, що розташована за вулицею Лісна міста Торецька, де познайомився з ОСОБА_4, яка займалась випасом худоби. Під час спілкування та спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 добровільно надав ОСОБА_4 мобільний телефон Lenovo A760, що належить його донці ОСОБА_2, та який знаходився в його користуванні зі згоди доньки, з навушниками для того, щоб жінка послухала музику на телефоні. В результаті вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 у посадці заснув. Приблизно о 19.00 годині, знаходячись у той же посадці, у ОСОБА_4, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння, виник намір, спрямований на таємне викрадення мобільного телефону Lenovo A760 з навушниками, який їй передав ОСОБА_1 для прослуховування музики, та який знаходився у неї в руках. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що її дії залишаються непоміченими ОСОБА_1, ОСОБА_4 залишила у себе мобільний телефон Lenovo A760 з навушниками та з сумки, яка знаходилася при ОСОБА_1, таємно дістала зарядний пристрій на вказаний телефон. Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрала у ОСОБА_1 наступне майно колишнього використання: мобільний телефон марки Lenovo A760 вартістю 500 грн. з зарядним пристроєм, та з сім-карткою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 50 грн., з карткою пам’яті об’ємом 16 Гб вартістю 100 грн., з навушниками на телефоні вартістю 10 грн., в чохлі зі шкірозамінника вартістю 40 грн. Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, заподіявши тим самим ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 200 грн. та ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 500 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнала, в первісних поясненнях суду пояснила, що офіційно не працевлаштована, живе за рахунок домашнього господарства та випасу худоби. Так, 03.05.2017 року в посадці вона випасала корів. Раніше незнайомий їй чоловік, в стані алкогольного сп’яніння підійшов до неї, представився ОСОБА_1 та запропонував випити. Вона відповіла, що не вживає горілку, через що чоловік купив їй банку пива. Під час їх розмови ОСОБА_1 скаржився на життя, на негаразди у відносинах з донькою. Потім він запропонував їй переночувати разом, на що вона не погодилась. Спілкувалася вона з незнайомим чоловіком, оскільки пасти худобу влітку до 20.00 години було сумно. Під час спілкування вона попросила дати їй телефон, щоб послухати музику в навушниках. Ввечері, приблизно о 20.00 годині корови побігли в бік кладовища, тому вона мала йти за ними; ОСОБА_1 перебував в посадці. Так випадково вийшло, що телефон залишився в неї. Вона загнала корів, нічого нікому вдома на сказала, бо знала, що її посварять, оскільки вона ніколи нічого не крала, завжди живе своєю працею. Разом з цим, вдома вона виявила, що відсутній її телефон. Наступного дня ОСОБА_1 прийшов до неї і попросив, щоб вона повернула його телефон. Натомість вона поцікавилася своїм телефоном LG червоного кольору, оскільки зрозуміла, що саме ОСОБА_1 витягнув в неї телефон. Пошукавши в його шахтарській сумці, що висіла на шиї, вона виявила, що її телефон лежить там, повністю поламаний, з розбитим екраном. Микола сказав, що був п’яний, злякався віддати його зразу, пообіцяв відремонтувати. Через це, його телефон вона залишила собі, доки не буде відремонтований її власний.

На питання суду пояснила, що в поліцію з цього приводу не зверталася, зарядний пристрій також ОСОБА_1 віддав сам, з якою метою не знає. Наполягала, що телефон не викрадала.

Пізніше в судовому засіданні обвинувачена змінила надані показання та пояснила, що телефон ОСОБА_1 їй подарував. Пояснила також, що ОСОБА_1 прийшов в посадку з випивкою, однак не засинав, просто залишився там, коли вона пішла додому. Наступного дня, прийшов до неї додому, він знов підтвердив, що телефон подарував. Через це вона не ховала телефон, а користувалася ним. Співробітникам поліції видала телефон, а зарядний пристрій видала через деякий час, оскільки оперативні працівники не запитали про пристрій. Змінила показання в судовому засіданні, через те, що первісні пояснення давала суду без участі захисника.

Даючи оцінку показанням обвинуваченої, суд сприймає їх критично, як такі, що не відображають об’єктивно фактичні обставини, а їх зміна продиктована мотивом уникнення відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що в травні 2017 року проходив через посадку, до роботи не дійшов та вирішив вжити спиртне, де познайомився з дівчиною на ім’я ОСОБА_4, яка випасала худобу. З нею разом випивали, скільки випили точно не пам’ятає. Під час розпивання алкоголю до посадки приходила також сестра ОСОБА_4, приносила їй їжу, разом з нею вони ходили до магазину. При ньому був телефон Леново з навушниками, що належить його доньці, який він дав ОСОБА_4, щоб дівчина послухала музику, оскільки її телефон розряджався. Через деякий час він заснув, а телефон залишався у ОСОБА_4. Прокинувшись зранку, він виявив, що телефону не було, також з його робочої сумки, в якій перебував рушник, зник зарядний пристрій до телефону. Він цього ж дня звернувся до ОСОБА_4 та просив повернути телефон, на що вона відповіла, що не знає де він подівся. Речі ОСОБА_4, в тому числі, її телефон, він не брав та не пошкоджував, зарядний пристрій їй не віддавав, оскільки в посадці скористатися ним було не можливо.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що в травні 2017 року її батько проживав разом з нею. Того дня він зібрався на роботу, взявши сумку з речами та телефон, яким він користувався з її дозволу. Однак з роботи він не повернувся. Вона знала, що батько на роботі іноді залишався на добу. Однак, вдома він не з’явився приблизно протягом тижня. Розшукуючи його, вона звернулася до поліції, де також пояснила, що у батька був при собі телефон. Повернувшись додому батько пояснив, що ночував на вулиці, через те, що в нього вкрали її телефон. Телефон був в новому чохлі, з флеш карткою та навушниками. Співробітникам міліції вона надала документи та коробку від телефону. Через час співробітники поліції повернули її телефон, який був з подряпинами, а ще пізніше – зарядний пристрій до нього.

Свідок ОСОБА_4 суду надала пояснення, що 03.05.2017 року прийшла в лісопосадку, принесла сестрі їжу, де остання випасала корів. З сестрою перебував раніше незнайомий чоловік на ім’я ОСОБА_1, поведінка якого їй не сподобалась, оскільки він поводив себе неадекватно, чіплявся до дівчини. Вона пішла додому приблизно о 15.30 годині. Ввечері, коли сестра повернулася, вона побачила в неї телефон білого кольору та на її запитання пояснила, що ОСОБА_1 їй його подарував. Також, Рада сказала, що ОСОБА_1 подарував їй зарядний пристрій, чохол та навушники.

Оцінюючи показання потерпілих, що надані суду під присягою, суд вважає їх достовірними, оскільки підстав для обмови ОСОБА_4, з якою вони до події злочину жодних стосунків не мали, судом не встановлено.

Разом з цим, показання свідка ОСОБА_4, яка є рідною сестрою обвинуваченої, суперечать показанням самої ж обвинуваченої, яка зазначала суду, що телефон вдома не показувала, оскільки побоювалась, що її будуть сварити за чужу річ.

Винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

- витягом з кримінального провадження №12017050220000787 від 19.05.2017 про реєстрацію в ЄРДР заяви ОСОБА_1 про таємне викрадення речей ОСОБА_1 невідомою особою в лісопосадці, що розташована поблизу Мікрорайону №1 м. Торецька в період часу з 19.00 години 03.05.2017 по 05.00 годину 04.05.2017, чим спричинено матеріального збитку в розмірі 1500 гривен, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 185 КК України, яким підтверджено виконання вимог ст. 214 КПК України органом досудового розслідування та відповідне провадження досудового розслідування після внесення відомостей до ЄРДР;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2017 о 09.50 год. від ОСОБА_1, згідно з яким він просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка таємно викрала його майно (ЖЄО №3591), яким зафіксоване звернення ОСОБА_1 з відповідним повідомленням до правоохоронного органу та попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину;

- заявою ОСОБА_2 від 03.08.2017 про залучення її до провадження як потерпілої особи;

- протоколом слідчої дії (огляду місця події) від 19.05.2017 в період часу з 11.20 до 11.40 год. за участю ОСОБА_1 відкритої ділянки місцевості, розташованої в лісопосадці Мікрорайону №1 м. Торецька з план-схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовано та позначено місце події;

- власноручно написаною заявою ОСОБА_4 від 15.07.2017 про добровільну видачу телефону Lenovo 860227024667063;

- протоколом слідчої дії (огляду місця події) від 15.07.2017 в період часу з 11.40 до 12.00 год. за участю ОСОБА_4 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано факт добровільної видачі ОСОБА_4 в службовому кабінеті №5 СВ Торецького ВП по вул. Дружби, 2 в м. Торецьку мобільного телефону Lenovo А760, imei 860227024667063, проведено його огляд, зазначено про вигляд телефону, наявність подряпин та пошкоджень, відсутність сім-карт та карти пам’яті, зазначений телефон вилучено;

- протоколом слідчої дії (огляду місця події) від 30.08.2017 в період часу з 11.40 до 11.52 год. за участю ОСОБА_2 з фототаблицею до нього, яким в службовому кабінеті №5 СВ Торецького ВП по вул. Дружби, 2 в м. Торецьку зафіксовано огляд картонної коробки з під мобільного телефону Lenovo А760, добровільно наданої ОСОБА_2 з imei 860227024667063 та товарного чеку від 27.11.2013 б/н ПП Храпач про вартість телефону Lenovo А760 - 1599 гривень, яким підтверджено належність вказаного телефону ОСОБА_2 та індивідуальний номер телефону;

- заявою ОСОБА_4 від 03.08.2017 про добровільну видачу працівникам поліції зарядного пристрою з мобільного телефону та навушників;

- протоколом слідчої дії (огляду місця події) від 03.08.2017 в період часу з 15.30 до 15.50 год. за участю ОСОБА_4 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано факт добровільної видачі ОСОБА_4 в службовому кабінеті №5 СВ Торецького ВП по вул. Дружби, 2 в м. Торецьку зарядного пристрою з позначенням Lenovo до мобільного телефону та навушників білого кольору у вигляді блискавки, що вилучені після огляду;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2017, під час якого ОСОБА_1 впізнав особу на фото під №3 (згідно з довідкою до протоколу – ОСОБА_4О.), як ту дівчину, яку підозрює у крадіжці майна 03.05.2017 в посадці мікрорайону №1 в м. Торецьку, яка представилася на ім’я ОСОБА_4; суд не погоджується з зауваженнями захисника щодо проведення впізнання за фотознімками, на той час коли, особу можливо було пред’явити для впізнання, оскільки обраний спосіб проведення даної слідчої дії слідчим не суперечить вимогам ст. 228 КПК України;

- довідкою ПП Бобрик про середньоринкову вартість з урахуванням зносу: мобільного телефону марки Lenovo А760 (куплений у 2013 році) – 500 грн., навушників на телефон марки Lenovo А760 – 10 грн., чохла зі шкірозамінника на телефон марки Lenovo А760 – 40 грн., сім-картки оператору мобільного зв’язку МТС – 50 грн., картки - пам’яті 16 Гб – 100 грн.

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що обвинувачена дійсно вчинила злочин за інкримінованими обставинами.

Суд критично сприймає доводи обвинуваченої щодо підстав її зміни показань в судовому засіданні через відсутність захисника, оскільки її позиція щодо невизнання вини була сталою, разом з цим, змінювалися лише висунуті нею версії події. Спочатку, власні дії ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що телефон залишився в неї випадково, через те, що вона не мала можливості покинути корів. Наступного ж дня на вимогу ОСОБА_1 вона не повернула телефон, оскільки він забрав та пошкодив її телефон. Пізніше обвинувачена заявила суду, що ОСОБА_1 взагалі подарував їй телефон 03.05.2017, а наступного дня завітав до неї, щоб підтвердити це.

Позиція невизнання вини є законним правом обвинуваченої особи, разом з тим, суд зауважує, що позиція висунення різних версій свідчить саме про бажання обвинуваченої викривити на свою користь фактичні обставини та за будь-яких обставин уникнути відповідальності.

Суд також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що добровільна заява ОСОБА_4 про видачу телефону свідчить саме про відсутність умислу на викрадення майна, оскільки видача майна відбувалася вже в той час, коли співробітникам поліції стало відомо про місце його перебування та ініціатива повернути чуже майно від неї не виходила. Про це свідчить і факт видачі зарядного пристрою до телефону обвинуваченою лише через два тижні після видачі телефону. При цьому, такі свої дії обвинувачена пояснила тим, що саме оперативний працівник не запитав про зарядний пристрій. Натомість, до втручання співробітників поліції, ОСОБА_4, а саме 04.05.2017, після висунення ОСОБА_1 вимоги повернути телефон, в добровільному порядку не відреагувала, а продовжила незаконно його утримувати.

Не може суд погодитися також з позицією захисника щодо наявності фактично договору дарування між обвинуваченою та потерпілим, укладеного в усній формі, оскільки однією з принципових характерних ознак зазначеного договору є добровільне волевиявлення дарувальника на розпорядження майном в такий спосіб. Разом з цим, в судовому засіданні добровільність передачі майна ОСОБА_4 з боку потерпілого ОСОБА_1 не підтверджено, а звернення останнього до поліції, після того як не вдалося самостійно повернути телефон, свідчить як раз про вжиття передбачених законом заходів щодо захисту прав на майно. Не вбачає також суд порушень в зверненні ОСОБА_1 з заявою про вчинений злочин лише 19.05.2017.

Не спростовують обвинувачення доводи захисника щодо відкритого власного користування ОСОБА_4 телефоном та не вжиття заходів щодо його продажу, оскільки обернення та використання майна у власних інтересах не свідчать про законність такого розпорядження.

Судом взято до уваги, позицію потерпілих, які не мають претензій до обвинуваченої, однак, повернення майна їх законним власникам, стало можливим не завдяки діям та сприяння ОСОБА_4, а через розкриття злочину співробітниками поліції.

Таким чином, суд вважає винуватість ОСОБА_4 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд має керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання визначається з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ч.3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме: обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, на обліках лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває; офіційно не працевлаштована, разом з цим, займається суспільно-корисною працею, веде підсобне господарство, позитивно характеризується за місцем проживання.

Судом взято до уваги ставлення обвинуваченої до скоєного, поведінку ОСОБА_4 під час судового розгляду, що не була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління.

Відтак, обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу, що є мінімальним за видом покаранням, передбаченим санкцією ч.1 ст. 185 КК України, разом з тим, є покаранням, що входить до групи майнових, тягне негативні матеріальні наслідки для засудженої особи та має психологічний вплив на винну особу, підтверджуючи докір державою неправомірної поведінки та попереджаючи про невигідність та небезпечність подальшого вчинення злочинів. Відтак, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 (одна тисяча двадцять гривень).

Речові докази: мобільний телефон Lenovo A760, imei 860227024667063, зарядний пристрій на зазначений телефон, коробка з мобільного телефону Lenovo A760, товарний чек на телефон, що повернуті та зберігаються у потерпілої ОСОБА_2, навушники до мобільного телефону, що повернуті та зберігаються у потерпілого ОСОБА_1 - залишити зазначеним особам, як законним власникам.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Г.В. Ткач