Ухвала суду № 73431115, 10.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 635/10262/14-к Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.

Провадження № 11-кп/790/377/18 Суддя доповідач Плетньов В.В.

Категорія: Умисне вбивство

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Плетньова В.В.,

суддів - Люшні А.І. і ОСОБА_1,

секретар - Вакула Н.С.

за участю: прокурора - Мозгового Н.Л.,

обвинуваченої – ОСОБА_2

її захисника адвоката - ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 635/10262/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 115 ч.1 КК України

за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні – прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружена, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судиму, визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов’язання – скасовано.

З цим вироком не погодились прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та прокурор, що приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6, які подали апеляційні скарги.

Прокурорив своїх апеляційних скаргах просять вирок скасувати в зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону України та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, суд з необґрунтованих підстав не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо винуватості обвинуваченої,не дослідив всі докази і не надав повної , всебічної і об’єктивної оцінки доказам. Ухвалити свій вирок, яким обвинувачену ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину , передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити їй покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Вислухавши доповідь судді, думки прокурора, потерпілої, обвинуваченої, її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

ОСОБА_2, відповідно до обвинувального акту від 18.11.2014 року обвинувачується в тому, що 26.07.2014 року в нічний час вчинила умисне вбивство ОСОБА_7 за таких обставин:

ОСОБА_7 26.07.2014 року ввечері знаходився за місцем свого мешкання у домоволодінні №2 по вул. Інженерній в с. Циркуни, Харківського району, Харківської області, де вживав алкогольні напої. Через деякий час у ОСОБА_7 виникло бажання вступити в статевий зв’язок із будь-якою жінкою, яка займається проституцією. Реалізуючи своє бажання приблизно о 23.50 того ж дня ОСОБА_7 сів у таксі, яке знаходилось поблизу селищної ради с. Циркуни та поїхав до м. Харкова, де в районі перехрестя вулиць Гвардійців Широнинців та Механізаторської зустрів раніше не знайому йому ОСОБА_2 і запропонував їй вступити з ним в статевий зв’язок за грошову винагороду, на що остання погодилась. Після цього 26.07.2014 року біля 01.10 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 приїхали до будинку № 2 по вул. Інженерній в с. Циркуни, Харківського району, Харківської області, де за спільним бажанням вступили у статевий зв’язок. 26.07.2014 року, приблизно о 03.00 год., між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виникла сварка через розбіжності у політичних поглядах, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_2 вирішила вбити ОСОБА_7 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 взяла мисливську рушницю ТОЗ-34 Р калібру 12 мм серійний номер УС 24976, споряджену 2 патронами, яка знаходилась в приміщенні домоволодіння, належала ОСОБА_7 та здійснила із неї 2 постріли в ОСОБА_7, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: наскрізної вогнепальної рани по передній поверхні правої нижньої кінцівки з локалізацією вхідної вогнепальної рани на рівні нижньої чверті гомілки та руйнуванням м’язів, підшкірно-жирової клітчатки, багато осколкових переломів правої гомілкової кістки у дистальній її частині, наскрізної вогнепальної рани грудної клітини, що починається вхідною вогнепальною раною, розташованою на грудній клітині праворуч на рівні 8-9 міжребір’я по передній підм’язовій лінії, та закінчується вихідною вогнепальною раною на рівні четвертого міжребір’я зліва по окологрудної лінії; об’єм пошкоджень якої по ходу ранового каналу включає пошкодження діафрагмальної поверхні печінки, правого куполу діафрагми, правої легені та м’яких тканин переднього середостіння, наскрізної вогнепальної рани грудної клітини, що починається вхідною вогнепальною раною, розташованою на грудній клітині зліва на рівні 2-3 міжребір’я по середньо-ключичній лінії зліва, та закінчується вихідними вогнепальними ранами в області підм’язової складки зліва; об’єм ушкоджень якої включає перелом другого ребра зліва, ушкодження верхньої долі лівої легені, наявні групи подряпин. Від отриманих пошкоджень ОСОБА_7 помер на місці. Причиною смерті ОСОБА_7 стала тяжка сукупна вогнепальна травма у вигляді наскрізних проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та черевної порожнини, відкритого вогнепального багатоуламкового перелому правої гомілкової кістки. Упевнившись в тому, що ОСОБА_7 не подає ознаки життя, тобто її злочинний умисел реалізований у повному обсязі, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникла.

Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 в силу стану здоров’я /набутою відсутністю мовної властивості/ не мала можливості давати пояснення звичайним засобом, обмежуючись поданням письмових пояснень, показувала своє ставлення до тих чи інших подій, що відбувались у судовому засіданні застосовуючи жести, окремі фрази та просила свого адвоката висловити її позицію щодо питань, які досліджувались судом при проведенні судового слідства. Із змісту таких свідчень обвинуваченої суд вважав встановленим, що ОСОБА_2 не визнає себе винною у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 у повному обсязі, не заперечувала своєї присутності в місті вчинення злочину, але зазначила, що вбивство ОСОБА_7 вчинила інша особа в присутності ОСОБА_2 Цю особу обвинувачена упізнала у залі судового засідання при допиті свідків. Ним виявивсь свідок ОСОБА_9 Обвинувачена пояснила, що в приміщення, в якому вона знаходилася разом з ОСОБА_7 проник чоловік, який з рушниці здійснив постріли в ОСОБА_7 та наказав ОСОБА_2 не давати показань про ці події, погрожуючи її вбивством, після чого ОСОБА_10 покинула приміщення. З цього приводу обвинувачена давала письмові пояснення, які направлені до прокуратури за клопотанням потерпілої. Стосовно своєї позиції щодо зізнання у вчиненні злочину пояснила, що сприйняла погрози особи, яка вчинила вбивство як реальні, але з перебігом часу перебуваючи під вартою така загроза перестала бути для неї реальною.

Пославшись на недоведеність обвинувачення, суд першої інстанції зазначив на те, що допитані потерпілі – мати та брат загиблого ОСОБА_7 не були очевидцями події злочину та отримали відомості про події злочину з чужих слів. Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд виправдати обвинувачену, оскільки вважає достовірними показання обвинуваченої щодо особи, яка вчинила злочин та має інші непрямі докази вини цієї особи. Потерпіла пояснила, що її син дійсно збирав кошти для придбання транспортного засобу з метою використання його для роботи, але після його вбивства грошові кошти не знайдені. Брат загиблого – потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні не надав суду яких-небудь суттєвих показань, які б могли виправдати, або викрити обвинувачену, з братом спілкувався мало і міг повідомити лише деякі епізоди особистого життя загиблого, які не мають суттєвого значення для справи. Ніяких відомостей стосовно вчинення обвинуваченою злочину в показаннях потерпілих судом не встановлено. Крім того він пояснив, що останній раз бачив ОСОБА_7 25 липня 2014 року близько 21.00-22.00 год. біля магазину в селі Циркуни Харківського району Харківської області, де вони з ОСОБА_9 зробили покупки, сіли в автомобіль та уїхали. Близько 05.00. – 06.00. год. приїхав ОСОБА_9 з дружиною і повідомив, що брата вбито. Коли він зайшов до будинку ОСОБА_7, то приміщення було задимлене, горів диван та речі, тіло брата знаходилось на підлозі і набувало трупного задубіння, тоді свідок викликав міліцію. Крім того, вказав, що у брата був газовий пістолет, який він загубив у магазині, ще до усіх цих подій. Також у брата була гвинтівка, яку він придбав в один і той же час що і ОСОБА_9 також йому відомо, що брат накопичував гроші для придбання екскаватора.

У судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_4 також заявила, що вважає, що її сина вбив ОСОБА_9 ОСОБА_11 на запитання суду щодо того, звідки у неї ця інформація, пояснила, що «у Циркунах всі про це знають». Послатися на жодного очевидця події, який би міг цю обставину підтвердити не змогла. Щодо мотиву для вбивства у ОСОБА_9 обмежилась посиланням на те, що він заздрив її синові.

Сам ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що 26 липня 2014 року близько 05.00 год. він знайшов свого друга ОСОБА_7 вбитим. Днем раніше 25 липня 2014 року вони з потерпілим бачились. Зустрілись о 18.00 годині в центрі села Циркуни Харківського району Харківської області біля магазину «Прок», придбали пляшку горілки та на автомобілі свідка поїхали додому до ОСОБА_7 Після вживання алкоголю, коли почало темніти, вони зібрались їхати в гості до свідка і по дорозі заїхали в магазин «Єлена» придбати пива. Знаходились там біля години, після чого близько 22.00 год. дружина свідка забрала його додому. О 04.00 год. свідка розбудила дружина і повідомила, що не знайшла його телефон і вони пішли шукати телефон. Спочатку пішли до магазину потім подзвонили ОСОБА_7, але він слухавку не взяв і вони на автомобілі поїхали до ОСОБА_7. О.В. додому. Хвіртка у двір була закрита і свідок прибрав лопату, що її тримала. Двері до будинку були зачинені, але не щільно і при їх відкритті побачив, що приміщення задимлено. Зачекавши поки дим розвіється, відкрив вікно і наблизився до ліжка де побачив, що руки ОСОБА_7 піднесені, очі напіввідкриті, а в області підборіддя і шиї кров, а він сам жовтого кольору. На вулиці сказав дружині викликати міліцію і вони поїхали до брата загиблого, який прибувши до місця події викликав міліцію. Також пояснив, що має таку саму рушницю, як і ОСОБА_7, знає як пройти до будинку через хвіртку і через прохід з іншої сторони будинку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_7 дружили з дитинства, разом відпочивали, ходили на полювання. 25 липня 2014 року о 21.00 год. ОСОБА_7 телефоном запросив його до себе в гості, де вони випивали разом із ОСОБА_9 Свідок пропозицію відхилив. Вдруге ОСОБА_7 зателефонував близько 00.00 год. і терміново просив приїхали за ним в село Липці Харківського району Харківської області, де він пив пиво зі своїм кумом на ім’я Юрій. Біля магазину «Єлена» ОСОБА_7 сів в машину свідка і вони вирушили в село Циркуни. Дорогою ОСОБА_7 вмовляв свідка їхати в Харків та продовжити розваги, але свідок відмовився і в центрі села Циркуни, близько 00.25 год., ОСОБА_7 пересів в автомобіль таксі. Наступного дня, о 05.30 год. зателефонував ОСОБА_13 брат ОСОБА_7 і повідомив, про його смерть. Коли під’їхав до будинку ОСОБА_7, там вже знаходились його брат ОСОБА_13 і ОСОБА_9 Пізніше дізнався, що знайшов ОСОБА_7 мертвим ОСОБА_9, він же заливав водою місця загоряння. Також свідок вказав, що добре знає особливості належної ОСОБА_7 рушниці: її постійно заклинювало, щось заїдало і рушницю, щоб відкрити, необхідно було докласти зусиль і вдарити об коліно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що була цивільною дружиною ОСОБА_7 і за місяць до події 26 липня 2014 року вони спільно не проживали. В той день, близько 23.00 год. коли ОСОБА_7 був в кафе, він їй зателефонував і вони посварились. Це був останній раз їх спілкування, пізніше ОСОБА_15 повідомив про смерть чоловіка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він підробляє водієм таксі. 26 липня 2014 року опівночі він стояв в центрі села Циркуни. На пропозицію клієнта, погодився з’їздити в місто Харків і повернутись в Циркуни. В Харкові хлопець на вулиці Гвардійців Широнінців запросив до автомобіля дівчину, яка стояла на узбіччі і він повіз їх в Циркуни, дорогу в селі указував хлопець. Близько 01.00 год. вони під’їхали до будинку, хлопець з дівчиною вийшли біля хвіртки з профнастілу. Дорогою дівчина мовчала і коли хлопець, ще на узбіччі до неї звертався щодо вартості її послуг, дівчина показала суму «на пальцях». Наступного ранку йому зателефонували співробітники міліції, яким він розповів про описану вище нічну поїздку, при цьому йому показали фото з даними обвинуваченої і він здалеку її впізнав. Також експерти дослідили його авто.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він та ОСОБА_18 були запрошені для участі в якості понятих при проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченої ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_19 поклали на ліжко, обвинуваченій дали в руки рушницю, щоб вона показала, яким чином вона здійснила постріли. Обвинувачена вказала, що рушниця була заряджена і висіла на стіні. Обвинувачена чомусь не розмовляла і тільки відповідала на питання. Вказав, що рушницю при ньому не розпаковували і обвинувачена не показувала як складається рушниця. Визнав, що при проведенні слідчого експерименту вони з ОСОБА_19 перебували у стані алкогольного сп’яніння. Понятим його запросили біля Липецького відділу міліції, де він перебуває на обліку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 пояснив, що він з ОСОБА_17 були запрошені в якості понятих при проведенні слідчого експерименту. Коли зайшли в будинок його поклали на ліжко обличчям униз і жінка показувала свої дії на ньому. Сам він нічого не бачив і нічого не пам’ятає оскільки знаходився у стані алкогольного сп’яніння.

Від допиту інших свідків прокурор відмовився і така відмова прийнята судом зважаючи на принцип змагальності, визначений ст. 22 КПК України.

Крім того, досліджені у судовому засіданні письмові докази підтверджують такі факти:

- приводом для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт оперативного чергового, зареєстрований в ЖЄО № 1975/10475 від 26.07.2014 року о 6.35 на підставі повідомлення про злочин потерпілого ОСОБА_20 (т. 1 арк. 3);

- огляд місця події проведено 26.07.2014 року в період часу з 07.10 по 15.00 за адресою Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Інженерна, 2 та виявлено труп ОСОБА_7 з вогнепальними пораненнями тіла, мисливську рушницю зі слідами горіння на дерев’яному прикладі, гільзи від мисливських набоїв та набої та інші предмети, які вилучені при проведені огляду місця події з фотофіксацією розташування трупа та предметів в помешканні загальною кількістю визначених як 27 об’єктів, в склад яких входило декілька предметів. Із змісту досліджених фототаблиць вбачається, що факт пакування та маркування запакованих предметів, що в подальшому визнані речовими доказами не зафіксований за допомогою фотозйомки, особливо це стосується рушниці, яка разом із гільзою з маркуванням «12 Россия 70» та патроном «12 Tahno 12 Ukraine» запакована в картонну коробку із зазначенням назви як об’єкт № 10. Такі відомості протоколу протирічать фототаблиці, з якої вбачається, що на фото під об’єктом № 10 визначена рушниця, а дві гільзи це об’єкти 9 та 14. Маркування об’єктів з першого номеру по дев’ятий проведено без зазначення у протоколі назви, особливостей та кількості предметів. Зазначені обставини підтверджені змістом протоколу та ілюстративним матеріалом, який складається із фототаблиць. Матеріали справи не містять дозволу суду на огляд житла. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доках недопустимим (т. 1 арк. 8, 9- 33, 80);

- при застосуванні розшукової собаки виявлено свіжий слід, що веде з приміщення, в якому виявлено труп, але напрямок руху виявленого сліду свідчить що особа, яка його залишила скористалась маршрутом, що проходив по діагоналі земельної ділянки в напрямку її тильної сторони та 500 метрів по вулиці, що розташована з тильної сторони будинку до будівельного майданчику, від якого 600 метрів до перехрестя. Схеми маршруту та назв вулиць матеріали справи не містять і зазначений доказ свідчить лише про те, що розшуковою собакою виявлено сліди невстановлених осіб, а відомості належності такого сліду обвинуваченій – відсутні. Акт застосування розшукової собаки (т. 1 арк. 34);

- одночасно з проведенням огляду місця виявлення трупу оглянуто автомобіль НОМЕР_1, володільцем якого є свідок ОСОБА_16, що в ніч з 25 на 26 липня 2014 року підвозив загиблого ОСОБА_7 та обвинувачену ОСОБА_2 При огляді транспортного засобу вилучені папілярні сліди, що залишені на кузові автомобілю. Протокол містить відомості про проведення фотофіксації, але фототаблиці відсутні, що підтверджено заявою володільця транспортного засобу та протоколом слідчої дії (т. 1 арк. 40, 41);

- безпосередньо після проведення огляду місця події 26.07.2014 року о 18.00 оглянуто помешкання обвинуваченої ОСОБА_2 з її письмової згоди за адресою АДРЕСА_1. При огляді виявлено пістолет без магазину для набоїв, що пристосований для здійснення пострілів за допомогою стиснутого повітря у валізі обвинуваченої, що підтверджено протоколом огляду місця події. На переконання суду така слідча дія не може бути зафіксована протоколом огляду місця події, оскільки помешкання обвинуваченої таким місцем не є, дійсного власника помешкання не встановлено, а тому зазначена слідча дія по своїй суті є обшуком, проведеним без дотримання норм закону в порушення вимог ст. 234 КПК України без дозволу суду, що підтверджено протоколом слідчої дії. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доказ недопустимим (т. 1 арк. 35, 36-39);

- 28 липня 2014 року на відкритій місцевості за 150 метрів від будинку, в якому виявлено труп ОСОБА_7 вилучено недопалок. Схема з детальним місцем розташування виявленого предмету відсутня, дані про особу, що його залишила не встановлені, тому такий доказ не має відношення до справи (т 1 арк. 42);

-стороною обвинувачення складено протокол огляду предметів, вилучених при проведенні огляду місця події злочину. Судом встановлено, що протокол огляду предметів не зазначає відомості про те, який предмет відноситься до нумерації якого об’єкту, що визначена при складанні протоколу огляду місця події злочину при їх вилученні. Особливу увагу привертає той факт, що 26.07.2014 року рушниця вилучається з місця події злочину і запаковується в картонну коробку разом із однією гільзою та одним набоєм, групі речей присвоєно назву «об’єкт № 10» і відомості про упаковку рушниці в полімерний пакет в протоколі огляду місця події 26.07.2014 року відсутні. Проте наступного дня при огляді предметів протокол огляду, який до речі має виправлення дати з 26 липня на 27 липня, зазначає, що рушниця упакована в полімерний пакет, а гільза та патрон, які пакувались разом із рушницею в картонну коробку згідно протоколу від 26.07.2014 огляду місця події оглянуті наступного дня окремо як запаковані в картонну коробку, хоча всі зазначені предмети при вилученні визначені як єдиний об’єкт з маркуванням під № 10, що також не відповідає дійсності як це зазначено судом вище. При огляді вилучених предметів встановлено, що з місця події вилучено гільз загальною кількістю 9 штук, але не зазначено, які гільзи є використаними в результаті здійснення пострілів, а які є придатними для формування мисливського набою. Протокол огляду предметів, так само, як і протокол огляду місця події не містить відомості про наявність, або відсутність у вилученій мисливській рушниці гільз або патронів в каналах стволів, що свідчить про незрозумілість дій особи, яка здійснювала постріли, пов’язаних із вилученням гільз із стволів рушниці після вчинення злочину. Оглянуті слідчим речові докази отримані при проведенні огляду місця події, а саме житла ОСОБА_7 без дозволу суду. На підставі ч.3 ст.233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає речові докази, оглянуті протоколом огляду від 27.06.2014 року недопустимим доказами (т. 1 арк. 43-45);

- 28 липня 2014 року труп ОСОБА_7 оглянуто в приміщенні моргу, відібрані необхідні біологічні зразки та із тіла вилучено пластиковий предмет діаметром 18 мм. Вилучений предмет та біологічні зразки оглянуті в присутності понятих 29 липня 20914 року, що підтверджено протоколом огляду трупа та протоколом огляду предметів (т. 1 арк. 49, 50);

- ОСОБА_2, яка затримана того ж дня 26.07.2014 року о 15.30 оглянута та при огляді не виявленого жодного предмета, або слідів, що причетні до події злочину, що підтверджено протоколом особистого огляду ОСОБА_2 (т. 1 арк. 57);

- досліджуючи зміст протоколу слідчого експерименту суд встановив, що така слідча дія проведена 31.07.2014 року. ОСОБА_2 показала маршрут руху з міста Харкова до житла загиблого ОСОБА_7 та показала яким чином вона здійснювала постріли із рушниці. При цьому обвинувачена ОСОБА_2 тримала в руках саме ту рушницю, з якої здійснювались постріли, хоча в той момент, як було з’ясовано судом ще не була закінчена дактилоскопічна експертиза, під час якої і були вилучені папілярні сліди пальців руки на самій рушниці. Також протокол слідчого експерименту не містить відомості про те, в якому стані доставлена рушниця, як вона була запакована, яким чином опечатано упаковку та як і коли рушницю знов запакували. Крім того, фото, які фіксували дії обвинуваченої під час здійснення слідчого експерименту свідчать про відсутність у обвинуваченої навичок поводження зі зброєю, що виявляється у триманні рушниці в різних позиціях – справа і зліва та без упору в плече, що зазвичай при першому пострілі може привести до травмування та втрати контролю над зброєю. Постріли в двері, які демонструвала обвинувачена, взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу, оскільки стороною обвинувачення не доведено експертним дослідженням, що така дія стала засобом відкривання дверей, а виходячи із здорового глузду можна дійти висновку, що пошкодити металеві двері пострілом із дробового заряду неможливо і існує великий ризик самопоранення від такого пострілу в невеликому за площею закритому приміщенні. Також слід зазначити, що з показань обвинуваченої остання залишила помешкання через фасадну сторону будинку, що не співпадає з результатами застосування розшукової собаки. Такий результат слідчого експерименту у сукупності із показаннями понятих, один із яких виконував роль статиста, та результатами медичного обстеження обвинуваченої, яка не може розмовляти навіть простими реченнями свідчать про недостовірність показань обвинуваченої та суттєві порушення вимог закону про обов’язкову участь не менше двох незаінтересованих понятих, один із яких виконував роль статиста, а другий перебував на обліку в органі, що проводив досудове розслідування. Зазначені відомості містяться в протоколі слідчого експерименту з фототаблицями. Також суд вважає, що висновок експерта № 45/1429-с від 29.09.2014 року, яким експерт встановив, що показання ОСОБА_2 щодо механізму спричинення поранень ОСОБА_7 не суперечать даним судово-медичного дослідження не є безумовним доказом вини ОСОБА_2, оскільки остання підтвердила, що вбивство вчинено на її очах, а тому і відтворення нею події злочину ґрунтується на реальних подіях, які вона сприймала особисто, що і знайшло своє відображення у зазначеному висновку експерта. Ніяких обставин, пов’язаних із підпалом при проведенні слідчої дії не досліджувалось. Незастосування відеозапису при проведенні слідчого експерименту у сукупності із даними про стан здоров’я обвинуваченої дають суду обґрунтовані сумніви щодо обсягу та характеру показань обвинуваченої викладених в протоколі слідчої дії (т. 1 акр. 81-94, т. 2 арк. 68);

-05.09.2014 року повторно оглянуто помешкання за адресою: Харківська область., Харківський район, с. Циркуни, вул. Інженерна, 2. При повторному огляді виявлений циліндричний предмет, схожий на мисливський жекан, який оглянутий та визнаний речовим доказом, що підтверджено протоколами слідчих дій. Ухвала суду про дозвіл на проведення огляду житла відсутня. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доказ недопустимим (т.1 арк.130-131,132,133);

- при перевірці з’єднань телефонного номеру загиблого ОСОБА_7 не виявлено даних, що свідчать на підтвердження вини обвинуваченої (т.1 арк. 180-202);

-зі змісту протоколу огляду відеозапису з камер спостереження з будинку, що розташований за адресою: Харківська область., Харківський район, с. Циркуни, вул. Інженерна, 4, вбачається відсутність запису подій, пов’язаних із злочином, що підтверджено протоколом (т. 1 арк. 157);

- проведеною судово-психіатричною експертизою від 18.09.2014 року № 746 ОСОБА_2 не виявляє ознак психіатричних захворювань. Експерт також зазначив, що обвинувачена доступна малопродуктивному речовому контакту. (т. 2 арк. 5-7);

- при проведенні наркологічної експертизи виявлені розлади здоров’я, пов’язані із токсичним впливом на організм обвинуваченої (т. 2 арк. 13);

- при проведенні судової дактилоскопічної експертизи № 51 від 01.08.2014 року на рушниці, що вилучена з місця події злочину виявлений слід середнього пальця правої руки ОСОБА_2. При цьому слід зазначити, що при проведенні такої експертизи до її закінчення ОСОБА_2 тримала рушницю в руках до закінчення дослідження 31.08.2014 року при проведенні слідчого експерименту, під час якого в протоколі ніяким чином не зазначено про упаковку, в якій рушниця потрапила на експеримент. Також слід зазначити, що експерту надана рушниця саме в такій упаковці, яка була при вилученні предмета з місця події злочину 26.07.2014 року, що підтверджує проведення незрозумілих маніпуляцій з речовими доказами при їх огляді 27.08.2014 року, під час якого в протоколі зазначено інший порядок упаковки та маркування рушниці. При допиті експерта в суді, що проводила таку експертизу встановлено, що розташування відбитку пальця є не типовим та притаманним при триманні рушниці для тримання рушниці при здійсненні пострілів. Отже, така обставина дає суду обґрунтовані сумніви в достовірності наданого суду доказу, оскільки обставини при яких на рушниці з’явився відбиток пальця обвинуваченої достовірно не встановлені, а порядок його виявлення пов’язаний із такими діями слідчого, що викликають суттєві сумніви щодо законності отримання такого доказу. Слід врахувати, що речовий доказ – рушниця в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнана недопустимим доказом (т. 2 арк. 21-29);

- при дослідженні виявленого у помешканні ОСОБА_2 пістолета на останньому не виявлено ніяких папілярних слідів, що підтверджено висновком експерта № 52 від 06.08.2014 року, а сам доказ в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнаний судом недопустимим доказом (т. 2 арк. 36-41);

- згідно висновку експертизи № 36/1429-с/14 причиною смерті ОСОБА_7 тала гостра втрата крові в результаті вогнепальних поранень. Наявність вогнепального поранення грудної клітини також підтверджена висновком № 128 МК-с/14/1429-С/14 від 28.08.2014. Статевий зв’язок не підтверджений, що додатково зазначено у висновку експерта № 862-Ц/14 від 8 серпня 2014 року (т. 2 арк. 47-51, 54, 61-62);

- в крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості 1,36 проміле, що підтверджено висновком № 2661-Т/14/1429-С/14 (т. 2 арк. 59);

- змиви з рук ОСОБА_2 при експертному дослідженні не містили слідів пороху, що підтверджено висновком № 9599 від 29.08.2014 року (т. 2 арк. 77-79);

- експертами встановлена групова приналежність крові ОСОБА_2, про що надані протокол отримання зразків від 12.08.2014 року та висновок експерта № 482-Ис/14 (т. 2 арк. 84, 89-90);

- висновком експерта № 429к-Ис/14 від 28.07.2014 року встановлена групова приналежність крові ОСОБА_7 (т. 2 арк. 58);

- при дослідженні наволочки, простирадла, вилучених з помешкання ОСОБА_7 встановлено, що кров на них може належати як ОСОБА_7 так і ОСОБА_2, однак такі висновки експертиз № 484-Ис/14 від 09.09.2014, № 483-Ис/14 від 09.09.2014 не дають суду підстав вважати ОСОБА_2 особою, що спричинила вогнепальні поранення ОСОБА_7, а в силу ч. 3 ст. 233 КПК України речові докази визнані судом недопустимими (т. 2 арк. 97-98, 105- 106);

- дані, що містяться у висновку судово-балістичної експертизи № 9159/9160 від 3.10.2014 року свідчать про те, що рушниця, вилучена на місті вчинення злочину є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби мисливськими набоями. Вилучені набої також визнано бойовими припасами. Окремо суд вважає необхідним оцінити висновки експерта щодо 9 гільз, вилучених на місці вчинення злочину, з яких 4 відстріляні з нижнього ствола наданої на дослідження рушниці, а інші 5 - з верхнього ствола цієї рушниці. Такі об’єктивні дані не відповідають змісту пред’явленого обвинувачення, показанням обвинуваченої, які дані при проведені слідчого експерименту, та висновкам судових експертиз щодо причин смерті ОСОБА_7 в частині кількості пострілів, здійснених в місці вчинення злочину. Також особливої уваги потребує зовнішній вигляд рушниці, яка надійшла на дослідження. Рушниця упакована в полімерний пакет з биркою, на якій міститься підпис експерта та печатка експертної установи, якими рушниця опечатана після проведення судової дактилоскопічної експертизи, яка закінчена 1.08.2014 року. Такі дані, разом із відомостями протоколу слідчого експерименту, під час якого рушниця в розпакованому вигляді перебувала в руках обвинуваченої, відомостями протоколу огляду місця події злочину, під час якого з незрозумілих причин рушниця не перевірена на предмет наявності на її поверхні папілярних слідів, безсумнівно свідчать про те, що відбитки пальців обвинуваченої виникли на рушниці саме під час проведення слідчого експерименту до закінчення проведення дактилоскопічної експертизи, що свідчить на користь показань обвинуваченої, яка в суді заявила про непричетність до здійснення пострілів із рушниці. Сама рушниця, гільзи та набої, які стали предметом дослідження в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 112-132);

- також встановлено, що з рушниці здійснювались постріли набоями, спорядженими бездимним порохом, а надані на дослідження 9 гільз були споряджені бездимним порохом, що підтверджено висновком експерта № 10881 від 03.10.2014 року. Однак експерт на зміг встановити давність здійснення таких пострілів, а самі речові докази на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 172-174);

- вилучені на місті вчинення злочину сліди крові можуть належати ОСОБА_7, що зазначено у висновку експерта № 944-Ц/14. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України такі речові докази визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 139-141);

- відповідно до висновків експертизи № 942-Ц/14 від 29.08.2014 року та експертизи № 941-Ц/14 від 29.08.2014 року недопалки, виявлені на місці вчинення злочину містять біологічні сліди ОСОБА_2 та ОСОБА_7, групова приналежність крові яких співпадають по багатьом показникам. Також виявлені недопалки сигарет, які могли палити виключно ОСОБА_7, або виключно ОСОБА_2, що встановлено висновком експертизи № 943-Ц/14. Самі речові докази в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 144-146, 149-152, 155-160);

- при проведенні комплексної пожежно-технічної експертизи встановлено три осередки загорання, які виникли шляхом підпалу із застосуванням відкритого вогню та горючої рідини. Ні показання обвинуваченої та потерпілих, ані показання свідків, а також інші докази, досліджені у судовому засіданні не дають даних про особу, що вчинила таку пожежу. При цьому суд враховує, що на змивах з рук обвинуваченої не виявлено ніяких слідів, що відносяться до пожежі (т. 2 арк. 176-192);

- при дослідженні одягу обвинуваченої на ній слідів здійснення пострілів не виявлено, а п’ять частинок бездимного одноосновного пороху, що виявлені на сукні обвинуваченої на думку суду могли потрапити на одяг з причин, не пов’язаних із здійсненням пострілів, оскільки висновок експерта № 329 від 13.10.2014 року зазначає, що частинки пороху не мають термічних пошкоджень (т. 2 арк. 201-210);

- вилучені з місця події злочину зразки відбитків рук в основному не придатні для ідентифікації і тільки на чотирьох об’єктах з п’ятнадцяти виявлені сліди рук ОСОБА_7, що підтверджено відповідним висновком № 326 від 10.08.2014 року. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України такі речові докази визнані судом недопустимими (т. 2 арк. 23-242);

- виявлені на місці злочину сліди взуття не відносяться до взуття обвинуваченої та ОСОБА_7 і встановлено, що слід взуття на панелі двері залишено взуттям, наданим свідком ОСОБА_21 і така обставина не знайшла свого логічного пояснення при проведенні судового слідства. Такі обставини випливають із висновку експерта № 20 від 22.10.2014 року, а в силу ч. 3 ст. 233 КПК України речові докази, які є об’єктом дослідження визнані судом недопустимими доказами, окрім зразків взуття (т.2 арк.249-258);

- при проведенні експертизи № 11832 від 12.11.2014 року не надалось можливим визначити до яких набоїв, вилучених на місці вчинення злочину відноситься пиж, вилучений з тіла ОСОБА_7 та картеч, вилучена при додатковому огляді зі стіни будинку, та не встановлено, з якої зброї були відстріляні такі об’єкти, а самі об’єкти дослідження на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України суд визнав недопустимими доказами (т. 2 арк. 265- 268);

- при проведенні судово-медичної експертизи № 110-Дм/1429-с/14 експертом встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті, ОСОБА_7 отримав в результаті двох пострілів і перебував в цей момент в горизонтальному, або близькому до цього положенні (т. 2 арк. 275-316);

- проведеною судово-медичною експертизою ОСОБА_2 № 2607-Ая/14 від 26.07.2014 та № 3534/2607-Ая/14 від 6 листопада 2014 року експерт дійшов висновку що крововилив на лівому плечі обвинуваченої отриманий протягом 24 годин до огляду і міг бути отриманий від ударної дії прикладу рушниці під час здійснення пострілу. Такий висновок експерту не є категоричним та не виключає отримання ушкодження за інших обставин, тому суд вважає, що висновок експерта не може бути беззаперечним доказом причетності ОСОБА_2 до здійснення вбивства ОСОБА_7 (т. 2 арк. 322-323);

- висновки експерта № 125 МК-с/14/1429-С/14 від 28.08.2014, № 127 МК-с/14/1429-С/14 від 30.08.2014 року, № 126 МК-с/14/1429-С/14 від 29.07.2014, № 1119 Гс/14/1429-с/14 від 03.09.2014, № 1065-Ц/14 від 8.10.2014 року не мають суттєвого значення для справи (т. 2 арк. 52, 53, 60, 163-165).

Суд першої інстанції вважав безумовно підтвердженим факт наявності події злочину, а саме смерті ОСОБА_7, яка сталася від двох пострілів вогнепальної зброї, в наслідок чого смерть настала практично миттєво від гострої втрати крові. Зазначена подія відбулась 25.07.2014 в нічний час за місцем мешкання ОСОБА_7 у домоволодінні № 2 по вул. Інженерній в с. Циркуни, Харківського району, Харківської області і в діях особи, що вчинила такий злочин вбачається наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Суд вважав встановленим, що в цей час в даному приміщенні перебувала обвинувачена ОСОБА_2, яка не оспорювала такого факту та підтвердила, що ОСОБА_7 запросив її для надання послуг інтимного характеру.

Разом з тим, даючи оцінку доказам, які, на думку органу досудового слідства доводять вину обвинуваченої, суд першої інстанції передчасно вважав, що їх сукупність вину обвинуваченої не доводить.

Суд першої інстанції, зазначивши, що обвинувачення ОСОБА_2 ґрунтувалось лише на її свідченнях під час проведення досудового розслідування, сам зробив свій висновок щодо невинуватості ОСОБА_2, спираючись лише на її свідчення.

При цьому не було належним чином перевірено її попередні твердження, що в момент події тільки вона і загиблий ОСОБА_7 знаходилися в місці злочину. Не було дано критичної оцінки її зміненим показанням щодо того, що вона нібито взяла на себе чужу вину у вбивстві, і, тим самим, піддавши себе небезпеці отримати тривалий строк позбавлення волі, тільки злякавшись слів особи, з якою раніше взагалі не була знайома.

Крім того, колегія суддів погоджується з посиланням прокурорів про безпідставність обґрунтування виправдання обвинуваченої свідченнями потерпілої ОСОБА_4, яка вважала, що ОСОБА_2 не вбивала ОСОБА_7 Як зазначено вище, ці посилання ОСОБА_4 є припущенням, яке ґрунтується на чутках. Визнаючи окремі докази недопустимими, суд першої інстанції належним чином не мотивував таке рішення. Згідно вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Суд визнав протокол огляду місця події, яким зафіксовано виявлення трупа ОСОБА_7 26.07.2014 по вул. Інженерній, 2 в сел. Циркуни, Харківського району і обстановка в місці вбивства. Був допитаний потерпілий ОСОБА_7, який повідомив, що виявив 26.07.2014 тіло загиблого брата за місцем проживання останнього та викликав співробітників міліції. Також потерпілий стверджував, що особисто добровільно впустив співробітників міліції до домоволодіння для проведення слідчих дій, в тому числі проведення огляду. Тому висновок суду щодо порушення вимог чинного кримінального процесуального кодексу при проникненні до житла та іншого володіння особи, і, як наслідок, визнання недопустимими доказів, які були похідними від цього протоколу, протирічить матеріалам справи.

Судом не дано належної оцінки тій обставині, що обвинувачена показала на місці події, яким чином вона вбила з рушниці ОСОБА_7, а на її плечі виявлено синець, який, за висновком експертизи, міг виникнути при пострілі з рушниці внаслідок ударної дії прикладу. Посилання суду на те, що цей висновок є припущенням, оскільки синець міг виникнути за інших обставин, зроблено без аналізу всіх доказів у їхній сукупності. Без достатніх на те підстав суд визнав недопустимими доказами висновок дактилоскопічної експертизи і протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_2 Так, слідчий з дозволу експертів лише після фактичного проведення дактилоскопічної експертизи отримав рушницю, про що свідчить вхідна та вихідна кореспонденція, яка була предметом дослідження під час судового розгляду. А письмовий висновок експертизи був отриманий наступного дня, після його підписання експертом. Не ґрунтується на матеріалах справи і висновок суду щодо того, що відбиток пальця на рушниці обвинувачена залишила саме під час проведення слідчого експерименту.

Таким чином, висновок суду про недоведеність вини обвинуваченої є передчасним і не ґрунтується на доказах, які були судові надані.

Усунути недоліки судового розгляду шляхом ухвалення вироку апеляційним судом не надається можливим, оскільки докази мають бути досліджені в повному обсязі з наданням цим доказами відповідної належної оцінки.

Крім того, як убачається з пояснень потерпілої в апеляційному суді, під час судового розгляду було суттєво порушено її права. Вона послалася на те, що до вбивства причетний ОСОБА_9, але в силу своєї юридичної необізнаності вона не могла заявити відповідні клопотання про проведення певних процесуальних дій з тим, щоб підтвердити або спростувати участь ОСОБА_22 у вбивстві. Їй не було роз’яснено, що як малозабезпечена особа вона може скористатися послугами адвоката за призначенням центру вторинної правової допомоги. Заяви потерпілої та обвинуваченої щодо причетності до вбивства зазначеної особи взагалі не проаналізовано. Суд обмежився лише констатацією того, що обвинувачена впізнала ОСОБА_22 у залі судового засідання.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено такі порушення процесуального права, які не дали можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.411 КПК України вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

З урахуванням викладеного, колегія суддів скасовує оскаржений вирок на підставі, зазначеній в ч.1 ст.412 КПК України і призначає новий судовий розгляд, у ході якої суд першої інстанції має повністю дослідити надані докази, ретельно перевірити обставини, на які посилалися обвинувачена і потерпіла, дати належну оцінку доказам і ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_5 та прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя суддя суддя

_______ ___ _____

В.В.ОСОБА_11ЛЮШНЯ ОСОБА_1