Ухвала суду № 73430525, 11.04.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1307/18

н/п 4-с/640/17/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Шмадченко С.І.

за участю секретаря судового засідання Черниш О.М.,

представника суб’єкта оскарження ОСОБА_1,

приватного виконавця ОСОБА_2,

представника ПАТ «Мегабанк» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_1, стягувач: ПАТ «Мегабанк», 3-я особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 на рішення виконавця,-

встановив:

Представник заявниці адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 про арешт коштів боржника від 22.12.2017, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Альфа-Банк»; про арешт майна боржника від 05.01.2018, якою накладено арешт на транспортні засоби; про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.08.2018.

В обґрунтування доводів скарги представник зазначив, що на підставі рішення третейського суду, Київським районним судом м.Харкова 30 січня 2013 року видано виконавчий лист 2018/6-317/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 65/2008-МК-USD від 23.07.2008, станом на 01.07.2011, в розмірі 24894,66 дол.США та 6227,97 грн. яка складається з наступного: - залишок кредиту 24573,01 дол.США; залишок нарахованих та несплачених процентів – 321,65 дол.США; штраф -6227,97 грн.

16.01.2018 р. він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 55409880 які перебувають у провадженні приватного виконавця ОСОБА_2 та встановив, що заява про відкриття виконавчого провадження (пред’явлення до виконання) на підставі виконавчого листа 2018/6-317/11була подана представником стягувача 18.12.2017 року, тобто з пропуском строку.

Підтвердженням цієї обставини виступає напис на виконавчому листі № 2018/6-317/11:»Строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 24 січня 2014 року».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 в редакції від 18.01.2013, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Державним виконавцем Дзержинського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_8 постановою від 23.03.2016 р. виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року в редакції від 28.12.2015 р., про що свідчить напис державного виконавця на виконавчому листі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у редакції від 18.01.2013, строки пред’явлення виконавчого документу до виконання перериваються пред’явленням виконавчого документа до виконання.

Більше того, представник ПАТ «Мегабанк» за довіреністю ОСОБА_3, яким власне була подана заява приватному виконавцю про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2018/6-31/11, відповідно до довіреності № 13-330/179 не мав права вести справи, які знаходяться у проваджені приватного виконавця (у довіреності вказане право ОСОБА_3 вести справи лише в «…судових, господарських, нотаріальних, правоохоронних, адміністративних установах та в державних виконавчих службах..».

Таким чином приватний виконавець ОСОБА_2, прийнявши до свого провадження виконавчий лист № 2018/6-31/11 і відкривши виконавче провадження № 55409880, не пересвідчившись у повноваженнях особи, яка пред’явила виконавчий лист до виконання (ОСОБА_3Р.), в порушення строку пред’явлення виконавчого листа, перевищив свої повноваження, відкривши виконавче провадження 19.12.2017 р. При цьому грубо порушив імперативну норму п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої: виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Постанови приватного виконавця про арешт майна боржника від 19.12.2017; про арешт коштів боржника від 22.12.2017 р.; про арешт майна боржника від 05.01.2018 р., винесені у виконавчому провадження є неправомірними і такими, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_4.

Наклавши арешт на все майно боржника, приватний виконавець прирік його на голодну смерть, оскільки боржник, як законослухняний громадянин, не може з’їсти навіть шмат хліба, на який, відповідно, також накладено обтяження. Відповідно, виконавець також арештував і майно, на яке не може бути звернуто стягнення, що свідчить про неправомірність накладених арештів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи скарги підтримав та просив її задовольнити.

Приватний виконавець ОСОБА_2 просив залишити скаргу без задоволення, надав до суду заперечення у яких зазначив, що стягувач мав строк для пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання до 22.03.2019 р. Підстави вважати постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника неправомірними відсутні. Постанови про арешт винесені з додержанням ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник ПАТ «Мегабанк» ОСОБА_3 також просив відмовити у задоволенні скарги. Не визнання доводів скарги виклав у письмових запереченнях. Посилався на те, що виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Харкова 30.03.2013 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» суми боргу пред’явлено 18.12.2017 р. до примусового виконання приватному виконавцю у строк встановлений Законом, який на дату пред’явлення не збіг.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд в задоволенні скарги відмовляє, виходячи з наступного:

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року по справі № 2/546-2011 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5, Єсаулової – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №65/2008-МК-USD від 23.07.2008 станом на 01.07.2011 р. в розмірі 24894,66 дол.США та 6227,97 грн. звернено стягнення на предмет застави майна № 65/2008- МК-USD-З.

На виконання рішення третейського суду 30.01.2013 року Київським районним судом м.Харкова видано виконавчий лист 2018/6-317/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором.

26.11.2013 р. в Дзержинський ВДВС Харківського міського управління юстиції до примусового виконання було пред’явлено виконавчий лист у відношенні боржника ОСОБА_4

23.03.2016 р. постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 в редакції від 18.01.2013 р.(у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Зазначено про повторне пред’явлення виконавчого документу в строк до 23.03.2017 р.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ, в редакції чинній на момент пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання та повернення такого листа стягувачу, виконавчі документи можуть бути пред’явлені в такі строки – протягом року якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст.254 ЦК України визначено строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, оскільки виконавчий лист № 2018/6-317/11 від 30.01.2013 р. було повернуто державним виконавцем Дзержинського ВДВС 23.03.2016 р. з цього часу слід обраховувати строк пред’явлення такого виконавчого листа до примусового виконання на протязі одного року, тобто до 23.03.2017 р.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-УШ «Про виконавче провадження від 02.06.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону виконавчі документи пред’являються до примусового виконання протягом трьох років. Частиною 5 ст.12 цього Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п. 5 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УШ, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

При цьому, щодо норм ст.5 розділу ХШ Закону № 1404-УШ в контексті того, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються для виконання у строки, встановлені цим законом, тобто у трирічний строк, який унормований ч.1 ст.12 Закону № 1404-УШ, необхідно зазначити, що законодавцем визначено такий термін відносно виконавчих документів, річний строк пред’явлення яких до виконання розпочався в період дії Закону № 606-ХІУ та не завершився на час набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження» № 1404-УШ яким, фактично його було пролонговано з одного до трьох років.

Таким чином річний строк повторного пред’явлення виконавчого листа 2018/6-317/11, до виконання закінчувався у період дії Закону, «Про виконавче провадження» № 1404-УШ, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Пред’являючи повторно 18.12.2017 р. для примусового виконання виконавчий лист 2018/6-317/11, ПАТ «Мегабанк» керувався Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ від 02.06.2016 р.

19.12.2017 р. приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55409880 на примусове виконання виконавчого листа 2018/6-317/11, виданого Київським районним судом м.Харкова 30.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» суми боргу.

Щодо винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту суд зазначає:

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження було винесено постанови, а саме: постанова про арешт майна боржника від 19.12.2017 р.; постанова про арешт коштів боржника від 22.12.2017 р.; постанова про арешт майна боржника від 05.01.2018 р.; постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.01.2018 року.

Приватним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 281938,45 грн.

Згідно з додатком до Закону законодавець визначає перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення. Відповідно до п.6 переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами стягнення не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові – фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні: запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці, або гроші необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Статтею першою протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що винесені приватним виконавцем постанови про арешт відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не виключають майно зазначеного в додатку до Закону.

Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа ОСОБА_11 проти Італії, заява №22774/93,ЄСПЛ 1999-У, §66)

У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невідємною стадією процесу правосуддя.

На даний час рішення третейського суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором не виконано. Постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 від 19.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження №55409880 на примусове виконання виконавчого листа 2018/6-317/11, виданого Київським районним судом м.Харкова 30.01.2013 року не скасована, тому суд не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.76-83, 258-261,263-265,447-451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволені скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 про арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.

Суддя