Рішення № 73430368, 12.04.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул. Центральна, 13, смт. Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/276/18

Провадження №2-а/622/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Попової В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Золочів Харківської області у порядку спеціального судового провадження адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) до інспектора сектору реагування патрульної поліції Золочівського відділення Дергачівського відділу ГУНП у Харківській області сержанта полції Лавриненко Євгена Сергійовича (адреса місця роботи: Харківська область, Золочівський район, вул. Центральна, 26), про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив визнати дії відповідача протиправними стосовно винесення постановити серії БР №631663 від 16.03.2018 року за ч.6 ст.121 КУпАП через невиконання ним вимог п.п.2.9 ПДР України (неможливість розрізнити номерні знаки на відстані 20 метрів) та накладення на нього штрафу у розмірі 170,00 грн., закривши при цьому справу про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, а дії відповідача не ґрунтувалися на вимогах діючого Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги свого позову з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання (а.с.17), у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, в телефонній розмові із секретарем судового засідання перед початком судового засідання 12.04.2018 року повідомив, що знаходиться на цілодобовому чергуванні та з`явитися у судове засідання не може, що суд не визнає як поважну причину неявку у судове засідання, оскільки жодних доказів вказаного факту суду надано не було, до того ж відповідач в разі незгоди із позовними вимогами мав можливість надати суду відзив, чого не зробив, а тому відповідно до принципу диспозитивності адміністративного процесу суд встановлює факт відсутності заінтересованості відповідача у бажанні приймати участь у розгляді справи та розглядає справу без участі вказаної особи, що відповідає вимогам ст.286 КАС України.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили відсутність порушень вимог КпАП України з боку позивача, оскільки прибули до місця зупинки позивача відповідачем відразу після такої зупинки. В той же час суд критично ставиться до показань вказаних свідків, враховуючи при цьому, що один з них є сином позивача та не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів відносно свого найближчого родича, а інший свідок є близькою людиною до свідка ОСОБА_4 та покази вказаної особи не знайшли свого підтвердження на наданій позивачем відеозйомці процесу притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В той же час у судовому засіданні була досліджена відео зйомка процесу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за протоколом від 16.03.2018 року, відповідно до якою, суд, вислухавши позивача та свідків, враховуючи відсутність підстав вважати вказаний доказ неналежної якості, встановив, що порушення з боку відповідача при складанні оспорюваного протоколу мало місце відносно самого факту наявності порушення, що було чітко задокументовано свідком ОСОБА_4 при огляді транспортного засобу, а тому в діях позивача був відсутній саме склад адміністративного правопорушення, оскільки судом було чітко встановлено, що номерні знаки автомобіля під керуванням позивача - ВАЗ-2111, державний номерний знак НОМЕР_2, проглядалися на відстані 20 метрів, що відповідач самостійно при розгляді справи про адміністративне правопорушення не перевірив, хоча міг це зробити. Таким чином, саме за результатами огляду відеозйомки, встановлений факт відсутності складу адміністративного правопорушення в діях відповідача.

Крім цього, під час огляду відео судом встановлено, що відповідач не роз'яснив позивачу його прав відповідно до вимог ст.268 КУпАП України та виніс оскаржувану постанову без складання відповідного протоколу та надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості скористатися як послугами адвоката при розгляді справи, так і підготуватися для такого розгляду, що є також є підставами для скасування відповідної постанови.

Відповідно до п.5 розділу 1 «Загальні положення» «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, який кореспондується з ч.2 та ч.4 ст.258 КпАП України поліцейським дозволяється не складати протокол про адміністративні правопорушення, зокрема у випадках порушення ч.6 ст.121 КпАП України, що має місце в даному випадку.

В той же час згідно з п.п.2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України за №5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КпАП України встановлено: «У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом».

За своєю юридичною силою рішення Конституційного суду є вищим і за норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, і за норми відомчого наказу МВС, тому в даній справі відповідач повинен був скласти протокол відносно позивача та додати його до постанови, що він не зробив, порушивши відповідну процедуру, що має прямим наслідком скасування постанови від 16.10.2017 року.

При цьому доказом можливості не складання протоколу з боку працівника поліції може слугувати виключно розпис у відповідній постанові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо того, що вона згодна з адміністративним правопорушенням або інші докази, які підтверджують те, що вказана особа станом на час складання постанови була згодна із адміністративним правопорушенням, за яке вона притягувалася до адміністративної відповідальності. В даній справі встановлено, що позивач з моменту складання оспорюваної постанови категорично відмовлявся від її визнання.

При розгляді вказаної справи суд не надає правової оцінки діям міністра внутрішніх справ України, який видав наказ, який прямо суперечить судовому рішенню найвищої судової інстанції, при цьому знаючи про його існування та норми, в ньому викладені, оскільки він не вправі надавати оцінку діям суб'єкта владних повноважень з цього приводу.

Крім того, відповідач порушив вимоги п.п.2.4 рішення Конституційного суду України за №5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КпАП України щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме склав протокол на місці скоєння вказаного правопорушення, що є порушення висновку, викладеному у рішенні Конституційного суду: «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення».

Відповідно до вказаної норми відповідач, враховуючи незгоду позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності, повинен був призначити розгляд справи по суті у приміщенні групи реагування патрульної поліції Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП у Харківській області та надати час в межах 15-денного строку для розгляду справи по суті (ч.1 ст.277 КпАП України) на власний розсуд для підготовки позивача для вирішення справи по суті, повідомивши ОСОБА_2 про час та місце слухання справи шляхом заповнення відповідної графи у протоколі про адміністративне правопорушення, що ним зроблено не було, а тому був порушений визначений діючим законодавством порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є також безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Стаття 77 ч.2 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем на вимогу суду відзиву або інших доказів правомірності складання оскаржуваної постанови надано не було. Правомірність своїх дій та правомірність прийняття оскаржуваної постанови не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії відповідача є протиправними, а постанова від 16.03.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КпАП України підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як встановлено судом відповідній порядок КМУ на сьогоднішній день не прийнятий, а тому судові витрати за розгляд справи, враховуючи звільнення позивача від сплати вказаних судових витрат при зверненні до суду, слід компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-11, ч.2 ст.77, ч.3, ч.8, та ч.9 ст.126, абзац 2 ч.5 ст.139, ст.ст. 241, 243-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, ст.ст. 258, 268, 277, 288 КпАП України, рішенням Конституційного суду України за №5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КпАП України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії інспектора сектору реагування патрульної поліції Золочівського відділення Дергачівського відділу ГУНП у Харківській області сержанта полції Лавриненко Євгена Сергійовича по винесенню постанови серії БР №631663, винесеної 16 березня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.6 ст.121 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Скасувати постанову серії БР №631663, винесену 16 березня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Золочівського відділення Дергачівського відділу ГУНП у Харківській області сержанта полції Лавриненко Євгена Сергійовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) за ч.6 ст.121 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн., а провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня її проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.