Ухвала суду № 73428211, 13.04.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №676/351/16-к

Провадження №1-кп/348/60/18

13 квітня 2018 року м. Надвірна

Колегія суддів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

суддів: Грещука Р.П., Міськевич О.Я.,

секретаря Буратчук О.В.,

з участю: прокурора Мельника В.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

її захисника ОСОБА_2,

провівши в приміщенні суду в м.Надвірна підготовче судове засідання кримінального провадження №42015000000000503 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області згідно ухвали колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.05.2017 року надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України.

12.06.2017 року суд призначив підготовче судове засідання.

04.10.2017 року по даному кримінальному провадженні відбувся повторний авторозподіл справи в зв"язку звільненням судді Мужика І.І., який головував по даному провадженню, з посади судді Надвірнянського районного суду.

06.10.2017 року суд призначив повторне підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності чи повернення обвинувального акту прокурору немає.

Потерпілий ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з"явився, однак подав суду заяву, в якій просить підготовче судове засідання провести в його відсутність, не заперечує щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання, в якому вважає, що в даному випадку без повернення обвинувального акту прокурору неможливо буде провести об’єктивний судовий розгляд провадження по суті, оскільки має місце, на його думку, суттєве порушення вимог КПК, які позбавляють його можливості здійснювати належний захист інтересів обвинуваченої в суді. Обвинувачення має бути викладено чітко і конкретно. Однак зі змісту обвинувального акта є незрозумілим, за вчинення чи не вчинення яких саме з будь-яких дій ОСОБА_1 одержала неправомірну вигоду, для кого конкретно ОСОБА_1 просила неправомірну вигоду - для себе чи третьої особи, за вчинення яких саме з будь-яких дій ОСОБА_1 просила надати неправомірну вигоду. Таким чином вважає, що правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, в тому числі суб'єктивної і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи (відсутність визначеності з застосованою редакцією законів статей) унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист, а як наслідок слугує беззаперечною підставою для скасування вироку суду. Окрім того обвинувальний акт в порушення вимог п.7 ч.2 ст.291 КПК України не містить відомості щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, також є незрозумілим, потерпілим від якого саме з двох кримінальних правопорушень, які інкримінують ОСОБА_1, визнано ОСОБА_5, у реєстрі відсутні відомості про вчинення прокурором або слідчим обов"язкових відповідно до ст.290 ч.1,7 КПК України процесуальних дій.

Обвинувачена ОСОБА_1 в підготовчому судовому засідання підтримала клопотання захисника стосовно неможливості призначення даного провадження до судового розгляду, просить повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК.

Суд, заслухавши думку всіх учасників процесу, прийшов до наступного висновку.

Статтею 314 КПК України глави 27 цього Кодексу врегульовано порядок проведення підготовчого судового засідання.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Так, згідно ч.1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз’яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Згідно вимог ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України , під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Згідно положенням ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, вимоги щодо обвинувального акту, встановлені у ст.ст. 110, 291 КПК України, виходячи з положень яких обвинувальний акт набуває статусу процесуального рішення з моменту його затвердження прокурором.

Частиною 2 статті 291 КПК України визначений вичерпний та обов'язковий перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Зокрема, вимоги вищезазначеної статті визначають, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається тільки після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів провадження, одночасно із затвердженням та переданням обвинувального акту до суду прокурор не звернув уваги, що всупереч п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить точного формулювання обвинувачення ОСОБА_1

Також суд зазначає, що в обвинувальному акті не зрозуміло, які саме злочинні дії вчинила ОСОБА_1, за вчинення чи не вчинення яких саме дій ОСОБА_1 одержала неправомірну вигоду, для кого конкретно просила неправомірну вигоду - для себе чи третьої особи, та за вчинення яких саме з будь-яких дій, що їй вмінено, ОСОБА_1 просила надати неправомірну вигоду.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті викладений лише опис фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченої склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

В даному випадку викладення фактичних обставин кримінального провадження, які були встановлені слідством, з підсумком про те, що особа вчинила кримінальні правопорушення, які передбачено відповідною статтею Кримінального кодексу України, як це зроблено в обвинувальному акті, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України та його структурою, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті обов'язково має бути викладено незалежно від викладених фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 р., передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

В судових рішеннях Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено: обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення" ( справа "Маттоціа проти Італії").

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті п.п. «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у справі нагадує, що положення п.п. «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії»; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії»).

Як вбачається з обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з його змісту не зрозуміло, що саме є викладом формулювання обвинувачення. Так, він містить двічі викладення фактичних обставин, потім двічі кваліфікацію дій обвинуваченої за відповідними нормами закону України про кримінальну відповідальність. Після цього обвинувальний акт не містить формулювання загального обвинувачення, в останньому взагалі не зазначено про час, місце, спосіб інші обставини скоєних правопорушень, які фактично охоплюються однією статтею КК, тобто правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Враховуючи наявність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні двох кримінальних правопорушень, є невизначеним, потерпілим від якого саме з кримінальних правопорушень визнано ОСОБА_5

Таким чином, з обвинувального акту не зрозуміло, в межах якого висунутого особі обвинувачення суду першої інстанції слід здійснювати судовий розгляд, що унеможливлює останній та в подальшому постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, неконкретність такого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо вказаної особи, оскільки вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, про істотне порушення права на захист підозрюваного.

Згідно із вимогами ст.ст. 291, 109 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невідємним додатком. Отже, ст. 109 ч. 2 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Вище зазначені процесуальні дії є обов"язковими, у зв"язку з чим мають міститись в реєстрі матеріалів досудового розслідування, натомість доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам закону. Реєстр не містить даних про всі процесуальні дії і не відображає всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування.

Окрім зазначеного, ні обвинувальний акт, а ні реєстр матеріалів досудового розслідування не містять згадки про захисника, у реєстрі матеріалів досудового розслідування взагалі відсутні відомості про його залучення.

Зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Таким чином, суд доходить подальшого висновку що недоліки, про які йшлося вище, свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог п. 5 ч. 2, п.п. 1, 5 ч. 4 ст. 291 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду. Тому обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України впродовж розумного строку, який буде обєктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Керуючись положеннями глави 27 КПК України, суд -

ухвалив:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42015000000000503 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України повернути прокурору відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях стосовно службових осіб, які займають особливо відповідне становище, Генеральної прокуратури України для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Надвірнянський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Флоряк Д.В.

Судді: Грещук Р.П.

ОСОБА_6