Постанова № 73427564, 16.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/158/17-ц 22-ц/774/846/К/18А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/158/17-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Борис О.Н. у м. Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа Приватне Акціонерне Товариство Страхова Компанія «ГАЛИЦЬКА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.08.2016 року ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1. 2.3 б Правил дорожньою руху та вчинив дорожньо - транспортну пригоду.

При ДТП автомобіль позивача отримав значні технічні та механічні пошкодження, чим йому завдано матеріальну шкоду.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31.08.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та призначено покарання у вигляді штрафу.

В подальшому позивач звернувся до ПАТ СК «Галицька», з якою ОСОБА_2 уклав договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до прийнятого рішення, у відповідності ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ СК «Галицька» здійснила йому виплату страхового відшкодування в розмірі 18037 грн.

З метою встановлення розміру матеріальних збитків, завданих його автомобілю, він звернувся до експерта - товарознавця. Про дату та час проведення експертиз 12.12.2016 року направив повідомлення гр. ОСОБА_2 цінним листом, на яке він не відреагував.

Згідно звіту про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту становить 32992 грн. 63 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням втрати товарної вартості - 24112 грн. 56 коп.

За виконання зазначеного звіту позивачем було сплачено експерту 1000 грн.

Внаслідок цієї ДТП позивачу також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у психічних переживаннях, душевних стражданнях, які він переніс під час ДТП та зазнав у зв'язку з ушкодженням власності - автомобіля, та неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначенням, порушенням нормальних життєвих зв'язків, певним ударом його престижу, незручності, які він переносить у зв'язку з вирішенням спору у судовому порядку. На тривалий період часу суттєво змінився спосіб життя, з'явилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов пересування та існування. Були порушенні актуальні життєві плани, на тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізалії. Також він був змушений неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастин. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач визначів у сумі 10000 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 14955 грн. 63 коп., документально підтверджені витрати на проведення оцінки майна з визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю у сумі 1000 грн., понесені ним витрати на листування в сумі 43 грн. 06 коп., судові витрати у сумі 551 грн. 21 коп., а також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмолено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема вважає, що висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах законодавства та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 1194 ЦК України. Посилання на те, що він вже провів відновлювальний ремонт, але не надав суду доказів фактично понесених витрат, є необ'єктивним. Також позивач вважає, що на його користь мають бути стягнуті 1000 грн. витрат на проведення оцінки завданої шкоди автомобілю та 43 грн. 06 коп. - витрат на листування.

Крім того позивач вважає визначений розмір відшкодування моральної шкоди є занадто малим та не відповідає його моральним стражданням.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2016 року о 15 годині 00 хвилин, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тоуоtа Аvensis», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по пр. Миру біля буд. № 14 в місті Кривому Розі, не врахував зміни дорожньої обстановки, не обрав межі безпечної швидкості руху, допустив наїзд на автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1, який після зіткнення по енерції руху автомобіля допустив наїзд на автомобіль ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_3, які стояли в попутному напрямку прямо. При дорожньо - транспортній пригоді автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2016 року відповідача ОСОБА_2 було визнано, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та визначено покарання у вигляді штрафу.(а.с.4)

Автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер якого НОМЕР_1 належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5, виданого 19.07.2016 року Криворізьким МРЕВ ДАІ Дніпропетровської області.

Відповідно до прийнятого рішення, у відповідності ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ СК «Галицька» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 18037 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №5928 від 28.11.2016 року (а.с.100).

Згідно звіту про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю НОМЕР_4, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5, виданого 19.07.2016 року Криворізьким МРЕВ ДАІ Дніпропетровської області від 26.12.2016 року, виконаного експертом -товарознавцем ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту становить 3299,63 грн. 63 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням втрати товарної вартості у цінах на 16.12.2016 року становить 24112 грн. 56 коп. (а.с.8-37).

Відповідно до квитанції № 004723 від 12.12.2016 року, за виконання вище зазначеного звіту позивачем було сплачено експерту за визначення вартості відновлювального ремонту та матеріальних збитків після ДТП 1000 грн. (а.с.38).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув моральну шкоду з винної особи. В задоволенні стягнення матеріальних збитків відмовив, оскільки страхова компанія ПрАТ СК «Галицька», в межах обсягу своєї відповідальності та доведеності витрат, повинна була б доплатити страхове відшкодування позивачу.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Спір між сторонами виник стосовно відшкодування позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, спричиненої йому в результаті пошкодження його транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі, що перевищує виплачене страхове відшкодування та відшкодування моральної шкоди винною особою.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовними вимогами позивач ОСОБА_1 ставив питання про стягнення матеріальної шкоди з особи, що винна у скоєнні ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною у ДТП є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2016 року, згідно якої, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та призначено покарання у вигляді штрафу.(а.с.4).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Цивільно - правова відповідальність власника наземних транспортних засобів відповідача ОСОБА_2 застрахована відповідно до поліса №АК/0441312 від 08.07.2016 року в страховій компанії ПрАТ "Галицька" (а.с.72).

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюється, зокрема, порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Так, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ПрАТ "Галицька" здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у загальному розмірі 18037 грн.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

За правилами ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15.

Крім того, до п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»,оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням права позивача на отримання компенсації матеріальної шкоди, яка йому була спричинена в результаті дорожньо-транспортної пригоди для відновлення порушеного права, має право отримати від власника застрахованого транспортного засобу, а саме ОСОБА_2, в порядку ст. 1194 ЦК України, різницю між завданої шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку що висновок суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2, як власника транспортного засобу, матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, та не покритої страховим відшкодуванням, є помилковим.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів враховує, що згідно звіту про оцінку майна і визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю НОМЕР_4, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5, виданого 19.07.2016 року Криворізьким МРЕВ ДАІ Дніпропетровської області від 26.12.2016 року, виконаного експертом-товарознавцем ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту становить 3299,63 грн. 63 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням втрати товарної вартості у цінах на 16.12.2016 року становить 24112 грн. 56 коп. (а.с.8-37).

ПрАТ СК «Галицька» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 18037 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №5928 від 28.11.2016 року (а.с.100).

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика складає 14955 грн. 63 коп. та в порядку ст. 1194 ЦК України, підлягає стягненню з відповідач на користь позивача.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000 грн., відповідно до квитанції № 004723 від 12.12.2016 року, сплачених ним за складення звіту визначення вартості відновлювального ремонту та матеріальних збитків після ДТП.

Проте, колегія суддів вважає, що з відповідача не підлягають стягненню 43 грн.06 коп. витрат на листування, оскільки вони, в розумінні ст. 133 ЦПК України, не є витратами, пов'язаними із розглядом справи.

Колегія суддів вважає не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в частині стягнутого на його користь з винної особи ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як роз'яснено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди « від 31 травня 1995 року № 4 моральної втратою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних іншими особами.

З огляду на те, що позивачем не зазначено в чому полягли його моральні страждання, які втрати не майнового характеру він зазнав, які душевні страждання він переніс, якими діями відповідача вони були викликані, окрім пошкодженого його майна, який на час розгляду справи в суді, відремонтований, тобто негативний вплив від ДТП відновлено, страждання мали короткочасну дію, тому визначений розмір компенсації моральної шкоди є більш ніж достатнім.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більший за достатній та не може призводити до навіть неістотного збагачення стягувача.

Суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та принципів розумності й справедливості належним чином вмотивовано й обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, ухвалено без повного урахування матеріалів справи, висновки суду не відповідають письмовим доказам, із порушенням норм матеріального законодавства, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦК України, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою 14955 грн. 63 коп., як різницю між визначеним розміром матеріального збитку 32992,63 грн. та виплаченим розміром страхового відшкодування 18037 грн. та витрат за проведення експертного дослідження у розмірі 1 000 грн.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 827 грн., який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, на користь позивача.( а.с.160).

В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки завданні від дорожньо- транспортної пригоди у розмірі 14955 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн., а всього 15955 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім ) грн. -витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій часині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: