Рішення № 73427102, 17.04.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3562/17

Провадження № 2-а/0182/18/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.04.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2016 року вона працювала фармацевтом по трудовому договору у приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_4 В період з 08 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року вона працювала фармацевтом по трудовому договору у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , про що свідчать відмітки в трудовій книжці. 22 травня 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою щодо призначення їй пенсії по вислузі років, відповідно до п.«е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров’я. Однак, листом № 7233/08/08 від 22 травня 2017 року вона отримала відмову в задоволенні заяви у зв’язку з недостатністю стажу роботи по вислузі років. При цьому, відповідач зазначив, що стаж роботи за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2016 року та за період з 08 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року не враховується як стаж роботи працівника охорони здоров’я. Вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, чим порушено її право на пенсійне забезпечення, гарантоване державою. Тому, просить суд зобов’язати Нікопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити їй пенсію по вислузі років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши спеціальний стаж по вислузі років фармацевтом у приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2016 року та спеціальний стаж по вислузі років у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за період з 08 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі і просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на письмові заперечення, в яких посилається на те, що, відповідно до п.“е” ст.55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, право на пенсію за вислугу років, незалежно від віку, мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається кабінетом Міністрів України. Станом на 22 липня 2017 року необхідний стаж має складати 26 років 6 місяців. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Згідно цієї постанови, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів, незалежно від найменування посад, лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно - аналітичних лабораторіях. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я від 28 жовтня 2002 року (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180 “Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров"я”, затверджено вичерпний перелік таких закладів. Серед них, зокрема, “фармацевтичні (аптечні) заклади” - аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно - аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики). Відповідно до ч.7 ст.16 ЗУ “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, керівником закладу охорони здоров'я, незалежно від форм власності, може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров'я.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього Закону, порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом. Згідно документів та даних трудової книжки позивача, вона в період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2016 року працювала на посаді фармацевта у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та з 10 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року - фармацевтом у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Фізична особа - підприємець не є затвердженим державою лікарняним закладом, згідно з відповідними переліками зазначеними вище. Отже, зарахувати ці періоди позивачці до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років немає законних підстав. Тому вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства і просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 з 01.10.2004 року по 31.12.2016 року працювала фармацевтом по трудовому договору у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (а.с.10). В період з 08.01.2017 року по 30.04.2017 року ОСОБА_3 працювала фармацевтом по трудовому договору у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, про що свідчать відмітки в трудовій книжці серія БТ-І № 6892426 (а.с.11). 22.05.2017 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії по вислузі років, відповідно до п.«е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». На своє звернення позивач отримала лист № 7233/08/08 від 26.05.2017 року (а.с.14), в якому відповідач зазначив, що стаж роботи за період з 01.10.2004 року по 31.12.2016 року та за період з 08.01.2017 року по 30.04.2017 року не враховується, як стаж роботи працівника охорони здоров’я.

Відповідно до пункту «е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1788- XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно - аналітичних лабораторіях. Разом з тим, відповідно до примітки 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію, незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення аптечного закладу наведено в ст.16 ЗУ від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно - профілактичні, лікувально - профілактичні, фізкультурно - оздоровчі, санаторно - курортні, аптечні, науково - медичні та інші заклади охорони здоров'я. Відповідно до ч.2 цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально - технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765, державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико -санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, аптека офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів в аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працювала фармацевтом у фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, а також у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, які державну акредитацію не проходили.

Тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, вони не мають офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я. Таким чином, робота в цих закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року № 21-241а13 та в постанові Вищого адміністративного суду від 28 лютого 2017 року № К/800/62251/13.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та правомірність відмови Пенсійного фонду у призначені позивачу пенсії по вислузі років.

На підставі викладеного, керуючись ст.5-11, 15, 72-77, 79, 90, 122, 241-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_6