Рішення № 73426255, 02.04.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 295/8183/16-ц

Номер провадження 2/213/51/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйової Л.Я.,

за участю секретаря Ємельянцевої Т.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу прав вимог по кредитному договору та договору поруки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, який є правонаступником Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» у зобов'язанні, що виникло з виконання кредитного договору № 3616-009/12Р, звернулося до суду із позовом, посилаючись на те, що 23.10.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5766-002/08Р, який відповідно до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 5766-002Є08Р від 16.03.2012 року змінив номер на № 3616-009/12Р, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 144499,98 грн з кінцевим строком повернення заборгованості до 23.10.2023 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію, неустойку та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за зазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 5766-002/08Р-2 від 23.10.2008 року. Відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором належним чином не виконують. Станом на 29.12.2015 року заборгованість за кредитом складає 244533,04 грн.

31.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 1, відповідно до якого позивач отримав право вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Просить стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (т.1 а.с.231).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і своєчасно за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомила.

Судом ухвалено про розгляд справи без участі представника позивача і відповідачів.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав заперечення на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором уперше порушення графіка погашення кредиту відбулося 10.08.2012 року. ОСОБА_3 порушував графік погашення багаторазово, проте позивач не скористався своїм правом дострокової вимоги повернення кредиту. Трирічний строк позовної давності необхідно відраховувати від дати першого порушення графіка. Позов направлено до суду 06.06.2016 року. Крім того, зазначає, що за умовами кредитного договору був установлений ануїтетний графік погашення заборгованості в залежності від кількості днів у місяці. Із розрахунку заборгованості видно, що ОСОБА_3 порушував умови договору та сплачував заборгованість кожний місяць різними сумами, а не ануїтетними платежами. Позивач не зазначає, з якого часу фактично виникло право дострокового повернення кредиту, чи надсилалися письмові вимоги відповідачам про дострокове погашення заборгованості за кредитом. Розрахунок заборгованості містить невідповідність розшифрованої щомісячно суми заборгованості за кредитом у розмірі 18317,74 грн та суми заборгованості, зазначеної внизу таблиць-розшифровок, у розмірі 139980,67 грн. Позивач не надав розшифрування щомісяця суми заборгованості в розмірі 139980,67 грн, яку він просить стягнути. Крім того, ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено припинення поруки після закінчення строку, встановлено в договорі поруки. Зазначає, що умови договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як надіслання, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки, оскільки термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Зазначає, що із положень ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором. Звертає увагу на те, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладати на нього відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (ч. 1 ст. 559 ЦК України). Кредитний договір був укладений 23.10.2008 року на таких умовах: сума кредиту становила 18700 доларів США, а відсоткова ставка - 14,99 % річних. На таких умовах поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність з позичальником за невиконання умов кредитного договору. 16.03.2012 року між банком та позичальником підписано новий текст кредитного договору, яким, зокрема, змінено умови кредитування: сума кредиту становить 144499,98 грн, процентна ставка - 16 % річних. Без згоди поручителя між кредитором та позичальником укладено договір, яким суттєво змінено умови кредиту та збільшено відсоткову ставку за кредитом. Вважає, що нові умови договору не забезпечені порукою. З огляду на викладене вважає, що порука припинена. Також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені). Право на стягнення неустойки у позивача виникло з 10.12.2012 року. Тому спеціальна позовна давність до вимоги про стягнення пені позивачем також пропущена. Також представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у запереченнях посилається на те, що при укладенні кредитного договору відповідачі не могли передбачити виникнення світової фінансової та економічної кризи, наслідком якої є втрата купівельної спроможності національної валюти, зменшення економічної активності, ріст безробіття, зменшення платоспроможності населення. Усе це негативно вплинуло на доходи відповідачів. Зазначає, що розмір пені є непропорційно великим порівняно з розміром заборгованості за кредитом. Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. ОСОБА_3 за можливості намагався щомісячно сплачувати заборгованість, однак не має фінансової можливості у повному обсязі виконувати зобов'язання з повернення кредиту, оскільки всі ризики, пов'язані зі світовою кризою, покладено лише на відповідачів, що свідчить про несправедливі умови договору. Крім того, ОСОБА_2 посилається на підстави визнання договору недійсним, зокрема, на відсутність у кредитному договорі відомостей про наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій, порушення вимог законодавства при укладенні договору а саме: не зазначення у договорі гривневого еквіваленту суми кредиту, зростання суми нарахованих процентів у напрямку збільшення в зв'язку зі збільшенням курсу долара. Вважає, що такі умови є несправедливими. Також посилається на те, що банк мав право звернути стягнення на іпотечне майно, проте не скористався цим правом. Просить: застосувати трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості та процентів, однорічний строк позовної давності до вимог по стягнення пені; відмовити у позові в повному обсязі у зв'язку з пропуском позовної давності (т. 1 а. с. 32-36). Також надав окрему заяву про застосування позовної давності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском шестимісячного строку позовної давності до вимог за договором поруки (т. 2 а. с. 18-19).

У судовому засіданні позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_1 - не визнав у повному обсязі, підтвердив позицію, викладену у заявах по суті. Просив відмовити у позові.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2017 року ухвалено вважати належним відповідачем ОСОБА_1 замість ОСОБА_4, у зв»язку із зміною прізвища останньої (т. 1 а. с. 132).

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2017 року здійснено заміну кредитора - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», у зв»язку з відступленням права вимоги (т. 1 а. с. 219).

Вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

23.10.2008 року між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 5766-002/08Р, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 18700 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.14 даного договору. Кредит надається строком з 23.10.2008 року до 23.10.2023 року зі сплатою 14,99 % річних. Строк користування кредитом обчислюється від моменту перерахування грошових коштів за розпорядженням позичальника або видачі коштів з каси банку. Видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку. Позичальник зобов'язався своєчасно повернути грошові кошти і сплатити нараховані відсотки в строки, передбачені договором. Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, передбаченої п. 1.2 договору, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення (т. 1 а. с. 5-7).

23.10.2008 року між ОСОБА_4 (яка змінила прізвище на «Чабан» (т. 1 а. с. 37-38, 69-70) та Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК») укладено договір поруки № 5766-002/08Р-2, за умовами якого поручитель зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 5766-002/08Р від 23.10.2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 23.10.2023 року у розмірі 18700 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за даним договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору або у випадку внесення змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.10.2026 року (т. 1 а. с. 13).

23.10.2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК») укладено іпотечний договір № 5766-002/08Р для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором № 5766-002/08Р від 23.10.2008 року (т. 1 а. с. 14-16).

16.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 5766-002/08Р від 23.10.2008 року. Відповідно до умов договору сторони домовилися змінити валюту зобов'язання за кредитним договором з іноземної валюти - долар США на національну валюту - гривня шляхом перерахунку за курсом 8,047 грн за 1 долар США на дату підписання цього договору та перевести залишок суми кредиту 17957 доларів США в гривню, яка станом на дату укладення цього договору становить 144499,98 грн. змінено номер кредитного договору на № 3616-009/12Р та викладно кредитний договір у новій редакції. Зокрема, відповідно до п. 1.2. кредитного договору сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 16% річних за зобов'язаннями в національній валюті - гривні. Пунктами 4.4., 4.5. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа місяця включно шляхом внесення грошових коштів згідно з графіком погашення заборгованості; проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця у строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів (т. 1 а. с. 8-12).

31.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 1, відповідно до якого позивач отримав усі права вимоги за кредитними договорами, а також права вимоги до осіб, що надають забезпечення за відповідними договорами забезпечення, які мав первісний кредитор, у тому числі право вимоги до відповідачів (т. 1 а. с. 142-165, 166-181, 182-204, 217).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 29.12.2015 року становить 244533,04 грн, з яких:

-кредит - 139980,67 грн;

-пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 8174,24 грн;

-відсотки - 1165,86 грн;

-прострочені відсотки - 64825,07 грн;

-пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 30387,20 грн.

Із розрахунку видно, що 29.11.2012 року відбулося останнє погашення суми кредиту, а 26.03.2013 року - процентів (т. 1 а. с. 4).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором, забезпечених договором поруки, та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, наслідків неналежного виконання зобов'язань. При цьому судом перевірено строки звернення з позовом до суду, оскільки представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Згідно з приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на несправедливі умови кредитного договору, що є підставою для визнання договору недійсним, суд не бере до уваги, оскільки це не є предметом спору, відповідачем ОСОБА_3 такі підстави не обґрунтовувалися, позову/зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним не пред'явлено, у судове засідання для надання пояснень та висловлення своєї позиції щодо позову - ОСОБА_3 не з'явився.

Для зменшення розміру пені суд також не вбачає підстав, оскільки у силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено, розмір пені, яку позивач просить стягнути, не перевищує розмір тіла кредиту, а тому відсутні підстави для зменшення неустойки.

Посилання ОСОБА_2 на те, що позивач проігнорував своє право звернути стягнення на іпотечне майно, суд вважає безпідставним, оскільки право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачу, який на свій розсуд обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, ОСОБА_2 у письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з пропуском позовної давності, у тому числі, у задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_3 В судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ОСОБА_3 про застосування позовної давності не заявлено, ОСОБА_2 не уповноважений представляти його інтереси, а тому суд не може застосувати позовну давність до вимог до відповідача ОСОБА_3

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що право позивача порушено внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що внаслідок укладення договору про внесення змін до кредитного договору без згоди поручителя збільшено обсяг її відповідальності, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Пунктом 22Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Як встановлено у судовому засіданні, договором поруки передбачено, що поручитель надає згоду на зміну умов кредитного договору. Таким чином, зміна умов основного зобов'язання не потребувала додаткової згоди поручителя.

Разом з тим, пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При цьому суд враховує, що право вимоги про повернення кредиту у позивача виникло з 11.12.2012 року до вимог про стягнення тіла кредиту та з 11.04.2013 року - до вимоги про стягнення відсотків.

Позов направлено в суд 08.06.2016 року (т.1 а.с.21), тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Таким чином, суд вважає, що порука припинена, а тому вимоги до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що твердження представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що позовні вимоги до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, не відповідають дійсності, оскільки підставою для відмови у задоволенні вимог до поручителя суд вважає припинення поруки, а не сплив позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором (сума заборгованості за кредитом, відсотками, пеня) та судовий збір, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та стягненні з неї судового збору необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 551, 553, 554, 559, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу прав вимог по кредитному договору та договором поруки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований - АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 38750239) заборгованість за договором купівлі-продажу прав вимог від 31 травня 2017 року по кредитному договору №5766-002/08Р від 23.10.2008 року (номер якого згідно Договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 16.03.2012 року було змінено на №3616-009/12Р) в сумі 244 533 грн. 04 коп., з яких:

-заборгованість за кредитом - 139980,67 грн;

-заборгованість за відсотками- 1165,86 грн;

-заборгованість за простроченими відсотками - 64825,07 грн;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 8174,24 грн;

-пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 30387,20 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості за договором поруки солідарно з ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» витрати зі сплати судового збору у сумі 3668 гривень 00 коп.

В частині вимог щодо солідарного стягнення понесених судових витрат з ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Дата складення повного судового рішення - 11.04.2018 року.

Суддя Л.Я. Соловйова