Вирок № 73424231, 03.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/189/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Руснака Д.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100040016634 від 15.12.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Полтавської області, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 14.12.2017, приблизно о 17:00год. перебував в приміщенні будівельного супермаркету «Епіцентр», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з зазначеного супермаркету та обернення його на свою користь та реалізуючи який, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, останній шляхом вільного доступу взяв з торгової полиці супермаркету товар який належить ТОВ «Епіцентр К», а саме: викрутку СОМРАS СS3, 6-Ls,3,6В,O,8А\/год., 0-180об/хв., артикул 20102085 вартістю 249,38 грн. та пістолет клейовий GGОО5,40Вт,7,2мм.6-8г/мин, артикул 2012804, вартістю 75,80 грн., й скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, сховав указані речі під свій верхній одяг, після чого направився до виходу, пройшов повз касову зону та попрямував на вихід з супермаркету не розрахувавшись за товар, однак, вчинивши усіх дій які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки на виході з магазину був затриманий працівником охорони.

Загалом своїми протиправними діями, які полягали у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, намагався спричинити ТОВ «Епіцентр К» матеріальну шкоду на загальну суму - 325 гривень 18 копійок.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладених в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушеннчя (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

З урахуванням наведеного суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, так як він скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не виявлено.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, спосіб життя (одружений, раніше не судимий, здобув освіту), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 185 КК України, у виді штрафу, з огляду на те, що суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання у виді штрафу, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.)

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред"явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1 190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень на користь держави.

Речові докази передані згідно постанови слідчого на зберігання представнику ТОВ «Епіцентр» ОСОБА_4, залишити у володінні цього ТОВ, а СД-диск, залишити у матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я : О.В. Бірса