Ухвала суду № 73424225, 17.04.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1кс/712/384/18

Справа № 712/758/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ПИРОЖЕНКО С.А., при секретарі ТІТОВІЙ О.І., за участю прокурора ТКАЧУК Я.В., слідчого ОСТАПЕНКА Я.О., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 120122502700000310 від 27 грудня 2012 року, слідчим СВ Черкаського районного ВП Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, на утриманні має четверо неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого майстром дільниці ПАТ «Українська технологічна компанія», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, невійськовозобов’язаного, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, учасник бойових дій, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся слідчий СВ Черкаського районного ВП Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Клопотання мотивує тим, що 30.06.2008 року близько 01 год. 15 хв. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, перебуваючи поблизу будинку № 44 по вул. Шевченка в с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, незаконно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у ході конфлікту з ОСОБА_5, перебуваючи на асфальті у положенні лежачи, тримаючи у правій руці револьвер «ОСОБА_6 п Реіуег§зІаг» калібру 4 мм «Флобер», шляхом з пострілу із вказаного револьвер), який згідно висновку експерта № 1/203 від 08.04.2009. не являється вогнепальною зброєю а призначений для проведення тренувальних стрільб поза спеціальних приміщень і майданчиків, спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді рани грудної клітки по задній поверхні зліва, які, згідно даних додаткового рентгенологічного дослідження, проникає у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, та які відповідно до висновку експерта № 02-01/656 від 05.04.2016, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Після чого, у продовження конфлікту, ОСОБА_2, тримаючи у правій руці револьвер «Кезеги Реіуег§з1аг» калібру 4 мм «Флобер», наніс ОСОБА_5 рукояткою даного револьвера близько 4-х ударів в область голови, тим самим спричинив рани м'яких тканин голови, які, згідно висновку експерта № № 02-01/656 від 05.04.2016 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та які могли виникнути при обставинах, на які вказав ОСОБА_5 у протоколі проведення слідчого експеримент) від 31.03.2016.

27.12.2012 дане кримінальне правопорушення занесене до ЄРДР та присвоєно реєстраційний номер 12012250270000310, з попередньою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 121 КК України.

16.11.2017 ОСОБА_2 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке згідно повідомлення з «УкрПошти» отримане 20.11.2017 року.

У вчиненні кримінального правопорушення обгрунтовано підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Причетність ОСОБА_2 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5, висновком експерта № 908/270 від 01.10.2009 року, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5, протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6. ОСОБА_8, протоколом проведення слідчого експерименту.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України – нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Постановою слідчого від 28.12.2017 ОСОБА_2Р оголошено в розшук.

23.01.2018 року ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси Чечот А.А., органу досудового розслідування надано дозвіл на примусове затримання ОСОБА_2 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий в клопотанні посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, потерпілого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні, вину свою у вчиненому злочинові визнав повністю, щиро розкаювався у вчиненому та пояснив про обставини вчиненого злочину, та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.

Захисник в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до підозрюваного ОСОБА_2 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, але доказів не надано.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

В даному випадку слідчим та прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання та роботи, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи, добровільно з’явився до органів поліції для дачі показів в даному кримінальному провадженні, на даний час ухилення від співпраці зі слідством не встановлено.

За таких обставин та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено нових даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_2 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме – у вигляді особистого зобов’язання.

Керуючись ст. ст. 40, 131-132, 176-179, 183-184, 193 – 194, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід – у вигляді особистого зобов’язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертами за відсутністю слідчого, прокурора або захисника;

- не відвідувати місця, де знаходяться розважальні заклади.

Виконання ухвали покласти на слідчого Черкаського РВ поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3

Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_2, слідчому, та прокурору для відома та контролю за її виконанням.

Попередити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього обов’язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя С.А.ПИРОЖЕНКО

Копію цієї ухвали мені вручено « » квітня 2018 року о « » год. « » хв.

Одночасно роз’яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний: ОСОБА_2

Захисник : ОСОБА_1