Ухвала суду № 73422654, 16.04.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1кс/712/1740/18

Справа № 712/4118/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

16 квітня 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ПИРОЖЕНКО С.А., при секретарі ТІТОВІЙ О.І., за участю прокурора ШТОМПЕЛЯ М.А,, слідчого ОСТАПЕНКА Я.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12017250270001353 від 08 грудня 2017 року, слідчим СВ Черкаського районного ВП Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_5, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, неодруженого, курсанта 1-го курсу Військової академії м. Одеса, ІНФОРМАЦІЯ_3,зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Радянська), 42, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, неповнолітніх дітей на утриманні не має, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, учасник бойових дій, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2018 року до Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся слідчий СВ Черкаського районного ВП Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Клопотання мотивує тим, що 27.08.2017 близько 02 год. 25 хв. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуваючи на території розважального комплексу «Спорт Охота», що розташований за адресою: вул. Берегова, 1А, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс два удари кулаком руки в обличчя, від яких ОСОБА_6 присів, взявшись руками за голову. В подальшому, коли потерпілий перебував в положенні навприсядки, наніс один удар ногою по правій частині голови, від даного удару ОСОБА_6 впав на землю та вдарився головою об бетонну плиту. Після чого, коли потерпілий перебував на землі та його голова була дещо піднята, наніс один удар ногою по правій стороні голови з гори до низу та від даного удару ОСОБА_6 вдарився головою об бетонну плиту, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді травми голови з переломом лівої скроневої кістки, крововиливами над твердою мозковою оболонкою лівої півкулі мозку (епідуральна гематома) зі здавленням головного мозку, забоєм головного мозку, крововиливом в м’які тканини голови зліва, які згідно висновку експерта № 02-01/1697 від 03.11.2017 відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України – нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

30.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України – нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

30.03.2018 повідомлення про підозру направлено поштою ОСОБА_1 по місцю його навчання, а саме: Військова академія м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10.

16.04.2018 року повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1.

Обгрунтована підозра ОСОБА_1 підтверджується: протоколом ОМП від 27.08.2017 на території комплексу «Спорт Охота», що за адресою: вул. Берегова, 1А, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 27.08.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 27.08.2017, 19.09.2017, 22.11.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.08.2017, 20.09.2017, 22.11.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_10. від 27.08.2017, 20.09.2017, 22.11.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.08.2017; висновком експерта № 02-01/1697 від 03.11.2017; протоколом огляду предметів від 18.09.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 19.09.2017; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.10.2017; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 26.10.2017; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 09.11.2017; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 09.11.2017; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 від 09.11.2017; висновком експерта № 02-01/2027 від 24.11.2017; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2017;

Слідчий в клопотанні посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ОСОБА_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали дане клопотання та просили обрати заможний захід в вигляді – тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого клопотання та просили застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до підозрюваного ОСОБА_1 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, але доказів не надано.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

В даному випадку слідчим та прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що підозрюваний являється учасником бойових дій, має постійне місце проживання та навчання, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, добровільно за першим викликом слідчого з’явився, до органів поліції для дачі показів в даному кримінальному провадженні, на даний час ухилення від співпраці зі слідством не встановлено.

За таких обставин та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено нових даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_1, не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме – у вигляді особистого зобов’язання.

Керуючись ст. ст. 40, 131-132, 176-179, 183-184, 193 – 194, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського віділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід – у вигляді особистого зобов’язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та навчання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертами за відсутністю слідчого, прокурора або захисника;

- не відвідувати місця, де знаходяться розважальні заклади.

Виконання ухвали покласти на слідчого Черкаського РВ поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4

Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_1, слідчому, та прокурору для відома та контролю за її виконанням.

Попередити ОСОБА_1, що у разі невиконання покладених на нього обов’язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя С.А.ПИРОЖЕНКО

Копію цієї ухвали мені вручено « » квітня 2018 року о « » год. « » хв.

Одночасно роз’яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний: ОСОБА_1

Захисники : ОСОБА_3

ОСОБА_2