Рішення № 73421049, 16.04.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2515/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

з секретарем судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_1, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (надалі - відповідачі) про стягнення солідарно з відповідачів на його користь заборгованості за кредитним договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року в розмірі 131 150 грн. 68 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 04 вересня 2008 року укладено кредитний договір №247943-CRED (надалі - договір), згідно якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов’язалося надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 30 000 грн. на термін до 19 лютого 2010 року, а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме видало відповідачу кредит у розмірі 30 000 грн., однак в порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов’язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 14 грудня 2015 року має заборгованість у розмірі 131 150 грн. 68 коп., яка складається з: 25 515 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом; 99 151 грн. 38 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 6 233 грн. 37 коп. - штраф (процентна складова). Окрім того, в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язання за договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. В подальшому відповідачам була пред’явлена вимога щодо виконання забезпеченого зобов'язання, яка залишена без задоволення. Відповідно наявні всі підстави для задоволення позову.

За заявою представника позивача ОСОБА_1 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2016 року позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

21 червня 2016 року представником позивача ОСОБА_1 подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року в сумі 49 713 грн. 54 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав, просив її задовольнити з підстав у ній наведених. Щодо застосування позовної давності заперечив, оскільки по даному кредитному договору це вже третє звернення до суду, перебіг позовної давності кожен раз переривався, і даний позов поданий до суду в межах п’ятирічного строку позовної давності, який визначений за домовленістю сторін у договорі.

Представник відповідача ОСОБА_2 щодо задоволення позову заперечив, так як є переконливі підстави для застосування строку позовної давності. З доводів представника позивача та наданих письмових доказів позивачем вбачається, що його право було порушено 19 лютого 2010 року, оскільки дана дата є кінцевим строком погашення кредиту. Позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості позаяк йому добре було відомо, що 19 лютого 2010 року було останнім днем повернення залишку за кредитом та відсотками, що відповідає графіку - додатку № 1 до кредитного договору і є підставою для відмови в позові.

Сторонами були заявлені клопотання про витребування доказів, зупинення провадження у справі, які судом задоволені.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 04 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, що підтверджується його статутом (а.с.20), та відповідачем ОСОБА_3 укладений кредитний договір №247943-CRED (далі - договір), відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 30 000 грн. строком до 19 лютого 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач зобов'язалася повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, штрафи, пеню і винагороди в строки і об’ємі, встановлені цим договором (а.с.11-13).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 (а.с.52-85) та розрахунку заборгованості (а.с.97) вбачається, що після укладення договору 04 вересня 2008 року відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 30 000 грн.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною четвертою статті 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем вбачається, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 16 червня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 139 411 грн. 47 коп., з яких 25 515 грн. 93 коп. заборгованість за кредитом, 107 018 грн. 80 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 6 626 грн. 74 коп. штраф (відсоток від суми заборгованості). Враховуючи, що станом на 21 червня 2016 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2013 року в справі №202/24936/13 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором станом на 04 квітня 2013 року у розмірі 77 212 грн. 25 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 25 515 грн. 93 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 57 305 грн. 26 коп.; штраф (фіксована частина) - 250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 4 141 грн. 06 коп., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам з 05 квітня 2013 року по 16 червня 2016 року в сумі 49 713 грн. 54 коп., що відповідає поданому розрахунку. Даний розрахунок розміру заборгованості суд визнає обґрунтованим і таким, що відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Оскільки в судовому засіданні з'ясовано, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання у позивача наявне право вимагати від відповідача стягнення заборгованості по кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою у момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати проценти за користування грошима, передбачені статтею 1048, та суму, передбачену статтею 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Така правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року (справа № 6-369цс15).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним №247943-CRED від 04 вересня 2008 року у розмірі 49 713 грн. 54 коп.

З приводу доводів зі сторони відповідача про сплив строку позовної давності у справі і відповідно наявності підстав для відмови в задоволенні позову суд враховує наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 5.7 договору передбачено, що терміни позовної давності щодо вимог з повернення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів по даному договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років (а.с.12 зворот).

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм, установлену пунктом 5.7 договору збільшену позовну давність тривалістю в 5 років, яку можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вона містить підпис позичальник ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що терміни позовної давності щодо вимог з повернення, зокрема процентів за користування даним кредитом, збільшені за домовленістю сторін до 5 років.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи відповідач після надання кредиту користувалася кредитними коштами та періодично здійснювала виплати для погашення заборгованості за кредитним договором. Останні платежі за договором були здійснені нею 03, 10 та 16 вересня 2009 року у сумах 150 грн., 100 грн. та 150 грн. відповідно. Кредит був наданий їй відповідно до умов договору строком до 19 лютого 2010 року.

Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як слідує з матеріалів справи у 2010 році ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно з них на його користь заборгованості за вказаним кредитним договором від 04 вересня 2008 року в розмірі 30 351 грн. 74 коп., який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2010 року в справі №2-11405/09 задоволено повністю, що підтверджується копією цього рішення, яка знаходиться в матеріалах справи та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

В подальшому в квітні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверталося до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь заборгованості за вказаним кредитним договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року в розмірі 10 000 грн., та з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на свою користь заборгованості у розмірі 77 212 грн. 25 коп.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2013 року в справі №202/24936/13 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року станом на 04 квітня 2013 року у розмірі 77 212 грн. 25 коп., та стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму 10 000 грн., в решті вимог відмовлено.

В подальшому рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2013 року в справі №202/24936/13 скасовано за заявою про перегляд заочного рішення та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року скасовано і ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено. Провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАК» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Таким чином, з наведених вище обставин та положень законодавства слід дійти висновку, що пред’явлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» двох позовів у 2010 році та у квітні 2013 році до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року переривало строк позовної давності, після чого перебіг даного строку починався заново. Отже, строк позовної давності за кредитним договором тривалістю у п'ять років обраховується з дня, наступного за днем останнього звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду. Той факт, що 19 лютого 2010 року було останнім днем повернення залишку за кредитом та відсотками за договором жодним чином не змінює наведених вище висновків суду.

Оскільки позовна заява позивачем подана до суду 02 березня 2016 року, суд приходить до висновку, що позов подано у межах визначеного сторонами п’ятирічного строку позовної давності, тому доводи зі сторони відповідача про закінчення строку позовної давності і відповідно про наявність підстав для відмови в задоволенні позову є необґрунтованими.

Постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року в справі №202/24936/13 не є обов’язковою для суду в силу положень ст. 82 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання та пред'явлення позивачем позову в межах строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути 497 грн. 13 коп. на користь позивача в якості відшкодування понесених ним у справі судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №247943-CRED від 04 вересня 2008 року у розмірі 49 713 (сорок дев’ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 497 (чотириста дев’яносто сім) гривень 13 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2018 року.

Суддя О.О. Першко