Постанова № 73420832, 12.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1608/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стор» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стор» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стор» (надалі за текстом - «ТОВ «ТД «Стор») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 3062615147 від 28.12.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 279 277 грн. та податкового повідомлення-рішення № 3072615147 від 28.12.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 602 747 грн. 50 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справ, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник стверджує, що товарність господарських операцій підтверджено первинними документами, які є підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31 жовтня 2016 р. по 25 листопада 2016 р. посадовцями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Стор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.05.2013 р. по 30.06.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 28.05.2013 р. по 30.06.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 211/26-15-14-07-02-10/38735121 від 09.12.2016 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 138, 139, 185, 188, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження податку на прибуток на 2 057 817 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1 735 165 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до видаткових та податкових накладних ТОВ «ТД «Стор» придбало у ТОВ «Мікроком» запасні частини на загальну суму 2 122 318 грн. 32 коп., у т.ч. 353 719 грн. 72 коп. ПДВ.

ТОВ «Демстрой» оформило видаткові та податкові накладні на реалізацію позивачеві запасних частин, холодильного обладнання та комплектуючих на загальну суму 1 763 803 грн. 40 коп., у т.ч. 272 085 грн. 39 коп. ПДВ.

Згідно договору № 1106/1 від 06.11.2013 р. ТОВ «Єврокласбуд» зобов'язалось виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання, а позивач - прийняти та оплатити їх.

На підставі цього договору складено акт виконаних робіт та податкову накладну на суму 283 200 грн., у т.ч. 47 200 грн. ПДВ.

За умовами договору № 1112/1 від 12.11.2013 р. ТОВ «Іст Пром Сервіс» взяло на себе зобов'язання з виконання для ТОВ «ТД «Стор» монтажних та пусконалагоджувальних робіт холодильного обладнання.

Названий договір став підставою для складенні акту виконаних робіт та податкової накладної на суму 233 000 грн., у тому числі 38 833 грн. 33 коп. ПДВ.

За даними договору поставки № 1024/2 від 24.10.2014 р. та складених на його підставі видаткових і податкових накладних ТОВ «Гороіл» передало у власність позивачеві товари на загальну суму 576 173 грн. 40 коп., у т.ч. 96 058 грн. 90 коп. ПДВ.

Згідно виписаних на підставі договору підряду № 0709/1 від 09.07.2014 р. актів виконаних робіт та податкових накладних ТОВ «Гороіл» здійснило монтажні роботи на загальну суму 263 209 грн. 56 коп., у т.ч. 43 868 грн. 26 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 0401/1 від 01.04.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Глафіра» здійснило ТОВ «ТД «Стор» поставку товарів на суму 1 105 725 грн. 20 коп., у т.ч. 184 287 грн. 53 коп. ПДВ.

За даними договору № 0605/8 від 05.06.2015 р., видаткової та податкової накладних позивач придбав у ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер») товари на суму 185 571 грн. 60 коп., у т.ч. 30 928 грн. 60 коп. ПДВ.

Згідно договору № 0901/5 від 01.09.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «ГРМ-Компані» (ТОВ «Глермонт») здійснило реалізацію ТОВ «ТД «Стор» товарів на суму 569 386 грн. 10 коп., у тому числі 94 897 грн. 70 коп. ПДВ.

На підставі договору № 0803/4 від 03.08.2015 р. складено податкову накладну на поставку позивачеві від ТОВ «РВ-Компані» (ТОВ «Рівердейл») товарів на суму 108 576 грн. 60 коп., у тому числі 18 096 грн. 10 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 0901/5 від 01.09.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «ДИ.Альянс» передало у власність ТОВ «ТД «Стор» товари на суму 825 764 грн., у тому числі 137 627 грн. ПДВ.

За даними договору № 02/05-15 від 05.05.2015 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай») товари на суму 1 369 469 грн., у тому числі 228 245 грн. ПДВ.

Згідно Договору № 1001/4 від 01.10.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «КРТ Сервіс» (ТОВ «Кортленд») відвантажило на адресу позивача товари на суму 1 035 694 грн. 80 коп., у тому числі 172 615 грн. 80 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 1102/5 від 02.11.2015 р., видаткової та податкової накладних ТОВ «Беталон» здійснило ТОВ «ТД «Стор» поставку товарів на суму 127 580 грн., у тому числі 21 263 грн. 33 коп. ПДВ.

За даними складених на підставі договору підряду № 1023/1 від 23.10.2013 р. акта виконаних робіт та податкової накладної ТОВ «Сфера град» виконало для позивача монтажні та пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання на суму 323 640 грн., у тому числі 53 940 грн. ПДВ.

Відповідно до договору поставки № 1102/5 від 03.09.2015 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Бейфілд» передало ТОВ «ТД «Стор» товари на суму 1 164 156 грн., у тому числі 194 026 грн. ПДВ.

Згідно договору № 0112/1 від 12.01.2016 р., актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних ТОВ «Бест оптіма» (ТОВ «Меком ЛТД») виконало монтажні роботи та здійснило поставку позивачеві товарів на загальну суму 501 500 грн., у тому числі 83 583 грн. 33 коп. ПДВ.

За змістом договору № 0302/1 від 03.02.2016 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «ТД «Стор» придбало у ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір») товари на суму 230 601 грн., у тому числі 38 433 грн. 50 коп. ПДВ.

За даними договору № 0302/1 від 03.02.2016 р., актів виконаних робіт, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД») виконало монтажні та вантажні роботи, а також здійснило поставку товарів позивачеві на загальну суму 648 264 грн., у тому числі 108 044 грн. 40 коп. ПДВ.

Договір № 1214/1 від 14.12.2015 р., видаткові та податкові накладні свідчать, що ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК») здійснило ТОВ «ТД «Стор» поставку товарів на суму 387 416 грн., у тому числі 64 569 грн. 33 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 1223/1 від 23.15.2015 р., актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних ТОВ «Некст степ ЮА» (ТОВ «Блейз Трейд») здійснило монтаж низькотемпературної централі по поставило позивачеві товари на загальну суму 417 482 грн., у тому числі 69 580 грн. 30 коп. ПДВ.

Згідно податкової накладної, виданої на підставі договору від 25.04.2014 р., позивач придбав у ТОВ «Автодилер» два компресори на суму 81 036 грн., у тому числі 13 506 грн. ПДВ.

Розрахунки здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів ТОВ «Мікроком», ТОВ «Демстрой», ТОВ «Єврокласбуд», ТОВ «Іст Пром Сервіс», ТОВ «Гороіл», ТОВ «Глафіра», ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер»), ТОВ «ГРМ-Компані» (ТОВ «Глермонт»), ТОВ «РВ-Компані» (ТОВ «Рівердейл»), ТОВ «ДИ.Альянс», ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай»), ТОВ «КРТ Сервіс» (ТОВ «Кортленд»), ТОВ «Беталон», ТОВ «Сфера град», ТОВ «Бейфілд», ТОВ «Бест оптіма» (ТОВ «Меком ЛТД»), ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір»), ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД»), ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК»), ТОВ «Некст степ ЮА» (ТОВ «Блейз Трейд»), ТОВ «Автодилер».

Залишок кредиторської заборгованості перед ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер»), ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай») погашено шляхом укладання договорів про відступлення права вимоги.

Сплачені суми ТОВ «ТД «Стор» включило до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними інформаційної системи «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Мікроком», ТОВ «Демстрой» не придбавались товари, що були реалізовані позивачеві.

Крім того, основними постачальниками ТОВ «Мікроком» були ТОВ «Прімадін Лідер», ТОВ «Брон Плюс та ТОВ «ХТГ 21» Свідоцтва платника ПДВ яких анульовано.

У ході проведення обшуку офісного приміщення № 37 по вул. Гагаріна, 16, в м. Бровари виявлено та вилучено печатки великої кількості підприємств, у тому числі і ТОВ «Демстрой».

Будучи допитаною в якості свідка, засновники ТОВ «Демстрой» ОСОБА_4 пояснила, що не має жодного відношення до товариства, документів, пов'язаних з його фінансово-господарською діяльністю не складала та не підписувала.

ТОВ «ТД «Стор» не надано звітів про виконання ТОВ «Єврокласбуд» робіт. При цьому Свідоцтво платника ПДВ останнього анульовано 08.05.2014 р. у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Основними постачальниками ТОВ «Єврокласбуд» було ТОВ «Транскомфактор», яке не знаходиться за юридичною адресою та мало взаємовідносини із ТОВ «СК «Обрій» господарські операції якого не підтверджуються.

Аналіз поданої ТОВ «Іст Пром Сервіс» свідчить, що у товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби).

Договір підряду № 0709/1 від 09.07.2014 р. та звіти про виконані ТОВ «Гороіл» роботи до перевірки не надано. При дослідженні ланцюга постачання встановлено, що товариство здійснювало купівлю одного товару, а реалізацію іншого. При цьому походження реалізованого ТОВ «ТД «Стор» товару встановити неможливо.

Договір поставки, укладений з ТОВ «Глафіра» до перевірки не надано, закупівлю реалізованого позивачеві товару товариство не здійснювало і його походження встановити неможливо.

При дослідженні ланцюга постачання встановлено, що ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер»), ТОВ «ГРМ-Компані» (ТОВ «Глермонт»), ТОВ «РВ-Компані» (ТОВ «Рівердейл»), ТОВ «ДИ.Альянс», ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай»), ТОВ «КРТ Сервіс» (ТОВ «Кортленд»), ТОВ «Беталон», ТОВ «Бейфілд», ТОВ «Бест оптіма» (ТОВ «Меком ЛТД»), ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД»), ТОВ «Некст степ ЮА» (ТОВ «Блейз Трейд»), ТОВ «Автодилер» здійснювали придбання одного товару, а реалізовували інший. Товариства не мають складських приміщень та транспортних засобів, а ТОВ «ТД «Стор» не надано доказів транспортування придбаного товару.

Крім того, до реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва внесено провадження щодо засновника та керівника ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД») ОСОБА_5

Позивачем також не надано договір підряду з ТОВ «Сфера град» та звіти про виконані роботи.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сфера град» анульовано у 2015 р., підприємство не має власних трудових ресурсів та не залучало субпідрядні організації.

Згідно протоколу допиту свідка засновник ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір»), ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК») ОСОБА_6 заперечує свою причетність до створення товариств, посилаючись на те, що невідомі йому особи скористались його паспортом.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про штучне формування позивачем витрат та податкового кредиту, оскільки перевіркою не встановлено реальність здійснення господарських операцій з названими контрагентами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 3062615147 від 28.12.2016 р., яким ТОВ «ТД «Стор» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 279 277 грн., у тому числі 2 057 817 грн. за основним платежем та 221 460 грн. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 3072615147 від 28.12.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 602 747 грн. 50 коп., у тому числі 1 735 165 грн. за основним платежем та 867 582 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість витрат та податкового кредиту було врегульовано статтями 134, 135, 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії:

- по ТОВ «Мікроком» - банківської виписки, 4 податкових накладних;

- по ТОВ «Демстрой» - банківської виписки, 4 видаткових накладних, 4 рахунків на оплату, 16 податкових накладних;

- по ТОВ «Єврокласбуд» - договору підряду, акту надання послуг, банківської виписки, податкової накладної;

- по ТОВ «Іст Пром Сервіс» - договору підряду, акту надання послуг, податкової накладної;

- по ТОВ «Гороіл» - договору підряду, договору поставки, банківської виписки, 9 видаткових накладних, 5 актів виконання робіт, 11 податкових накладних;

- по ТОВ «Глафіра» - банківської виписки, 3 видаткових накладних, 5 податкових накладних;

- по ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер») - банківської виписки, договору поставки;

- по ТОВ «ГРМ-Компані» (ТОВ «Глермонт») - банківської виписки, видаткової накладної;

- по ТОВ «РВ-Компані» (ТОВ «Рівердейл») - договору поставки, видаткової накладної, банківської виписки;

- по ТОВ «ДИ.Альянс» - банківської виписки, видаткової накладної;

- по ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай») - договору поставки, банківської виписки, 6 рахунків на оплату, 3 видаткових накладних;

- по ТОВ «КРТ Сервіс» (ТОВ «Кортленд») - договору поставки, договору відступлення права вимоги, банківської виписки, 5 видаткових накладних;

- по ТОВ «Беталон» - договору поставки, банківської виписки, видаткової накладної;

- по ТОВ «Сфера град» - договору підряду, банківської виписки, податкової накладної, акту надання послуг;

- по ТОВ «Бейфілд» - договору поставки; банківської виписки, 3 видаткових накладних;

- по ТОВ «Бест оптіма» (ТОВ «Меком ЛТД») - договору поставки, акту надання послуг, 2 рахунків на оплату, видаткової накладної, банківської виписки;

- по ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір») - договору поставки, видаткової накладної, 2 рахунків на оплату;

- по ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД») - 4 рахунків на оплату, акту надання послуг, 4 видаткових накладних, банківської виписки;

- по ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК») - договору поставки, видаткової накладної, 2 рахунків на оплату, банківської виписки;

- по ТОВ «Некст степ ЮА» (ТОВ «Блейз Трейд») - договору поставки, 2 актів надання послуг, видаткової накладної, 3 рахунків на оплату, банківської виписки;

- ТОВ «Автодилер» - банківську виписку.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.

Із наведеного вбачається, що реальність господарських операцій та правомірність формування витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер»), ТОВ «ГРМ-Компані» (ТОВ «Глермонт»), ТОВ «РВ-Компані» (ТОВ «Рівердейл»), ТОВ «ДИ.Альянс», ТОВ «Смартсістем Групп» (ТОВ «Папай»), ТОВ «КРТ Сервіс» (ТОВ «Кортленд»), ТОВ «Беталон», ТОВ «Бейфілд», ТОВ «Бест оптіма» (ТОВ «Меком ЛТД»), ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір»), ТОВ «Вест оптімум» (ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД»), ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК»), ТОВ «Некст степ ЮА» (ТОВ «Блейз Трейд»), ТОВ «Автодилер» у суді першої інстанції не було підтверджено податковими накладними, а виконання договорів з ТОВ «Фоксюніті» (ТОВ «Ельмер»), ТОВ «Автодилер» взагалі не підтверджено жодними документами.

При цьому, деякі первинні документи, надані до окружного адміністративного суду, містять очевидні ознаки фальсифікації.

Так, згідно рахунків № 8, № 1 вони були виписані ТОВ «Вест Груп Плюс ЛТД», відповідно, 08.12.2015 р. та 01.01.2016 р. Водночас, договір № 0302/1 з цим підприємством позивач уклав лише 03.02.2016 р.

Також, ТОВ «ТД «Стор» уклало договір підряду № 1112/1 від 12.11.2013 р. ТОВ «Іст Пром Інвест», тоді як акт надання послуг та податкова накладна виписані від імені ТОВ «Іст Пром Сервіс».

Окружний адміністративний суд вірно звернув увагу на те, що позивачем не надано актів передачі матеріалів, інструментів, обладнання, зразків, креслень, необхідність яких передбачено договорами підряду № 709/1 від 09.07.2014 р. з ТОВ «Гороіл», № 1106/1 від 06.11.2013 р. з ТОВ «Єврокласбуд», № 1112/1 від 12.11.2013 р. з ТОВ «Іст Пром Інвест», № 1023/1 від 23.10.2013 р., № 1223/1 від 23.12.2015 р. з ТОВ «Блейз Трейд».

Не надано ТОВ «ТД «Стор» і документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) які б свідчили про те, що товар дійсно поставлявся позивачеві.

Твердження позивача про те, що доставка відбувалась його транспортом, обґрунтовано не взято судом до уваги.

По-перше, за умовами договорів поставки доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок постачальника.

По-друге, ТОВ «ТД «Стор» не доведено належними та допустимими доказами факту доставки придбаного товару власним транспортом.

На переконання судової колегії, суд попередньої інстанції, виходячи із фактів цієї справи, обґрунтовано не прийняв в якості доказів постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/16502/15 та у справі № 826/21505/15.

Посилаючись на названі судові рішення позивач наполягав на тому, що судом вже встановлено реальність господарських операцій з ТОВ «Мікроком» та ТОВ «Демстрой», а отже він звільнений від доказування цих фактів.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, у редакції що була чинною на момент розгляду та вирішення у суді першої інстанції, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

У контексті наведеного, суд вірно звернув увагу на те, що у рішеннях у справах № 826/16502/15 та № 826/21505/15 відсутні посилання на договори та умови на підставі, яких вони укладені.

Крім того, предметом спору у зазначених справах були інші звітні (податкові) періоди.

Водночас, у цій справі позивачем не доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Мікроком» та ТОВ «Демстрой», за періоди, що були предметом планової перевірки.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що засновник ТОВ «Ген Трейд ЮА» (ТОВ «Данкір»), ТОВ «Ліф Сейл» (ТОВ «Делсеф БК») ОСОБА_6 та засновник ТОВ «Демстрой» ОСОБА_4 заперечують свою причетність до створення та діяльності товариств.

Самі по собі такі свідчення не мають наслідком безтоварність укладених угод.

Разом з тим, сукупність наведених вище елементів, а також той факт, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товару, що був реалізований позивачеві, дає підстави для висновку, що видані контрагентами ТОВ «ТД «Стор» видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку безтоварністю господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів не приймає в якості доказів надані у суді апеляційної інстанції копії податкових накладних, звітів про передачу обладнання, звітів про використання матеріалів, на відсутності яких акцентував увагу суд першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Водночас, у цій справі позивач не надав доказів неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції і їх походження суду невідоме, оскільки вони з'явились лише після ухвалення рішення у справі.

Суд відхиляє посилання ТОВ «ТД «Стор» на те, що названі документи були вилучені в ході розслідування кримінальної справи, з огляду на те, що позивачем не надано прийнятних та переконливих доказів на підтвердження цієї обставини.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що податковим повідомленням-рішенням № 3072615147 від 28.12.2016 р. до ТОВ «ТД «Стор» були застосовані фінансові санкції у розмірі 50 % від суми визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що раніше, протягом 1095 днів, позивачеві визначалось контролюючим органом податкове зобов'язання з ПДВ і на пропозицію суду відповідач не надав жодних пояснень з цього приводу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 3072615147 від 28 грудня 2016 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість за штрафними санкціями на 433 791 грн. 25 коп. (867 582 грн. 50 коп. - (1 735 165 грн. х 25 %).

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стор» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3072615147 від 28 грудня 2016 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість за штрафними санкціями на 433 791 грн. 25 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 17 квітня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук