Постанова № 73420642, 04.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2545/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту про надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту про надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення за №38323907 від 24.11.2017р., зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2018р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Департаменту про надання адміністративних послуг Миколаївської МР, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту про надання адміністративних послуг Миколаївської МР, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту про надання адміністративних послуг Миколаївської МР за №38323907 від 24.11.2017р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Департамент про надання адміністративних послуг Миколаївської МР зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 523/1000 частину нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Б-1 стара контора заг. площею 125,2 кв.м, В-1 виробничо-ремонтні майстерні заг. площею 864,6 кв.м, В 3, 4 гараж заг. площею 377,0 кв.м, Г-1 гарячий цех заг. площею 217,8 кв.м, Д-1 цех ЗБІ заг. площею 228,0 кв.м, Е-1 центральний склад заг. площею 368,0 кв.м, Ж-1 прохідна заг. площею 5,4 кв.м, З-1 склад горючемастильних матеріалів заг. площею 45,8 кв.м, И гараж загальною площею 26,6 кв.м, № 19-12 огорожа, № 13-17, І спорудження й замощення (надалі - нерухоме майно).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що його право власності на вищевказане нерухоме майно підтверджено договором купівлі-продажу та декількома судовими рішеннями, проте реєстратором, в порушення вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за №1952-IV від 1.07.2004р. (надалі - Закон №1952) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно на їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за №1127 від 25.12.2015р. (надалі - Порядок №1127), безпідставно йому відмовлено у державній реєстрації відповідного права.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив вимоги задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він приймає участь в іншій справи. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Судова колегія вважає, що представник позивача не навів поважних причин, які могли буди підставою для відкладення розгляду справи, а тому у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент про надання адміністративних послуг Миколаївської МР при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання такого рішення протиправним.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано під час апеляційного розгляду, що 20.11.2017р. ОСОБА_2 звернувся із заявою до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про державну реєстрацію права власності на 523/1000 нерухомого майна. До цієї заяви ОСОБА_2 додав: договір купівлі-продажу; акт приймання-передачі; вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28.11.2011р. по справі за №1-558/2011, ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21.02.2012р. по справі за №11-146/12, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.11.2012р. по справі за №5-4658, рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 25.07.2013р. по справі за №2/489/1709/13, ухвалу апеляційного суду Миколаївської області по справі за №489/1988/16-ц від 27.10.2016р. та вказав, що вказані документи підтверджують його право та є достатніми відповідно до норм ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за №1127.

Однак, рішенням Департаменту адмінпослуг за №38323907 від 24.11.2017р. йому відмовлено у державній реєстрації права згідно ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначивши при цьому, що подані ним документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Крім того, Департамент адмінпослуг зазначив, що в Державному реєстрі речових прав за даним об'єктом нерухомості вже зареєстровано право власності за іншою особою (а.с.10).

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся в суд із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень Департаменту адмінпослуг стосовно відмови у державній реєстрації права за ОСОБА_2, з урахуванням підстав, за якими позивач просить визнати їх протиправними, судова колегія виходить з наступного.

ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

У відповідності до ст.4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами ч.4 ст.15 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст.16 Закону 1952-IV ).

Правилами ч.7 ст.16 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) установлюються відповідно до законодавства (ч.14 ст.15 Закону №1952-IV).

Наказом Міністерства юстиції «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за №595/5 від 17.04.2012р., затверджено форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), додатка до заяви та вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Між тим, у відповідності до ч.3 ст.17 Закону №1952-IV, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст.19 Закону №1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Приписами п.2 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається із матеріалів справи, державний реєстратор відмовив у реєстрації права власності за ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що вказане майно вже зареєстроване за іншою особою, а надані ОСОБА_2 документи не встановлюють факту власності за ним, а також не є рішеннями щодо права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Аналізуючи вищевикладене та надані ОСОБА_2 документи, які нібито встановлюють за ним права власності на спірне майно, апеляційний суд приходить до висновку, що Департамент адмінпослуг при відмові у реєстрації права власності за ОСОБА_2 діяв в межах своїх повноважень та на підставі діючих норм законодавства, оскільки, по-перше, вказане майно вже зареєстровано за іншою особою, по-друге, представленими документами та рішеннями судів не визнано за ОСОБА_2 право власності на спірне майно.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

В.Л.Романішин