Постанова № 73420176, 12.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 734/3729/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бараненко С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у вчиненні відповідних дій для перерахунку його пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії від 04 жовтня 2017 року з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та грошової допомоги при звільненні з військової служби;

2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести йому перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн 74 коп., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн, грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп. та виплатити з урахуванням раніше виплачених коштів, заборгованість по пенсії починаючи з 15 серпня 2017 року;

3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в подальшому виплачувати йому пенсію з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн 74 коп., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн, грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп. без обмеження кінцевої дати;

4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати, протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою ст. 267 КАС України.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що його пенсія розрахована без урахування даних виплат, та її розмір є значно меншим за той на який він має право відповідно до законодавства, що відповідно порушує його права та законні інтереси.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у вчиненні відповідних дій для перерахунку ОСОБА_3 пенсії на підставі його заяви про перерахунок пенсії від 04 жовтня 2017 року з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн 74 коп, грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн, грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп. та виплатити ОСОБА_3, з урахуванням раніше виплачених коштів, заборгованість по пенсії починаючи з 15 серпня 2017 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в подальшому виплачувати ОСОБА_3 пенсію з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн. 74 коп., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн, грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп. без обмеження кінцевої дати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилався на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби не носять постійний характер, а виплачуються лише один раз на рік та одноразово при звільненні, а тому не можуть включатись до розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Крім того, задоволення позовних вимог в подальшому виплачувати пенсію позивачу з урахуванням вказаних виплат без обмеження кінцевої дати суперечить постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8 та постанові Верховного Суду України від 05.11.2013 №21-293а13, які визначили, що суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії, певним проміжком, адже якщо відбулись зміни у законодавстві, то порядок та строки нарахування пенсій змінюються.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати (постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 справа №21-97а13).

При цьому зазначено, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та грошова допомога при звільненні з військової служби належать до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розмір якого обчислюється пенсія (постанова Верховного Суду України від 10.03.2015 справа №21-70а15).

Доводи відповідача про те, що грошова допомога при звільненні з військової служби не враховується до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія на підставі постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №21-1115а16 є безпідставними, оскільки у даній справі йде мова про виплату пенсії з урахуванням грошової допомоги при звільненні з військової служби з якої страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне забезпечення сплачені не були.

Разом з тим, на думку позивача, з грошової допомоги при звільненні з військової служби, яку він отримав були сплачені внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині А 3435 на посаді викладача циклової комісії підготовки зенітних артилерійських підрозділів у військовому званні підполковника, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Відповідно до наказу Командувача Сухопутними військами ЗС України (по особовому складу) від 23 червня 2017 року № 190 (додаток № 4) позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» (за станом здоров'я) частини шостої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 11).

Наказом командира військової частини А 3435 (по стройовій частині) від 14 серпня 2017 року № 38 ОСОБА_3 був виключений з 14 серпня 2017 року зі списків особового складу військової частини А 3435 (додаток № 5) (а.с. 12).

Після звільнення з військової служби, з 15 серпня 2017 року позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 65 % грошового забезпечення:

1.посадовий оклад -1030 грн;

2.оклад за військове звання - 130 грн;

3.надбавка за вислугу років (40%) - 464 грн 60 коп.;

4.надбавка за виконання особливо важливих завдань - 824 грн 60 коп.;

5.надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці -109 грн 16 коп.;

6.премія- 4160 грн 98 коп. (а.с. 15).

02 жовтня 2017 року військовою частиною А 3435 видана позивачу довідка за № 724 про розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги при звільненні з військової служби, які позивач отримав за останні 24 місяці перед місяцем звільнення з військової служби, відповідно до якої ОСОБА_3 отримував: грошову допомогу для оздоровлення - 14875 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 13316 грн 74 коп.; грошову допомогу при звільненні - 88329 грн 87 коп. (а.с. 13).

04 жовтня 2017 року позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги при звільненні з військової служби на підставі довідки військової частини А 3435 № 724 від 02 жовтня 2017 року (а.с. 14).

Листом від 17.10.2017 №1748/03/Л-12 позивача повідомлено про те, що законодавством України не передбачено обчислення пенсії з розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 15-17).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч частини третьої ст. 43 та частин першої-другої ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідач пенсію по інвалідності не перерахував та виплачує без врахування грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги при звільненні з військової служби, незважаючи на довідку від 02 листопада 2017 року № 724 видану військовою частиною А 3435. При цьому, індексація, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога при звільненні відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, тому призначена позивачу пенсія підлягає перерахунку з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги при звільненні. Разом з тим, у даному випадку відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, тому вимога про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 43 Закону №2262-XII пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно із частинами другою-третьою вказаної статті особам із числа військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу та після звільнення з військової служби не працювали і не перебували на військовій службі за контрактом, та членам їх сімей пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону.

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з положеннями пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Порядок № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

З метою сприяння упорядкуванню та впровадженню єдиних норм і стандартів грошового забезпечення, підвищенню стимулюючої ролі посадового окладу в системі грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294), якою з 01.01.2008 встановлені нові розміри посадових окладів та надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати доплати, надбавки, премії і визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового в начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 1 вказаної Постанови визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (додаток № 25 до Постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складнощами роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення, а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

При цьому умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція №260).

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 Постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції №260).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 Постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції №260).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Відтак, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, тому позивач має право на отримання пенсії з врахуванням таких складових.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа №761/28228/15-а) та в постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 (справа №21-70а15) та від 20.10.2015 (справа №21-2942а15).

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо включення одноразової грошової допомоги при звільненні до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватись при нарахуванні пенсії, з огляду на таке.

Статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII, визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

При цьому, Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Разом з тим, частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні.

Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків, оскільки отримання грошової допомоги пов'язане саме з фактом звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа №761/28228/15-а).

Як свідчать матеріали справи, 02 жовтня 2017 року військовою частиною А 3435 видана позивачу довідка за № 724 про розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги при звільненні з військової служби, які позивач отримав за останні 24 місяці перед місяцем звільнення з військової служби, відповідно до якої ОСОБА_3 отримував: грошову допомогу для оздоровлення - 14875 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 13316 грн 74 коп.; грошову допомогу при звільненні - 88329 грн 87 коп. (а.с. 13).

При цьому, з вказаної довідки вбачається, що з вихідної допомоги при звільненні 88329 грн 87 коп. не було нараховано єдиний внесок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп. не відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, тому позивач не має право на отримання пенсії, з урахуванням сум такої грошової допомоги при звільненні.

Вказане є підставою для скасування постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у вчиненні відповідних дій для перерахунку ОСОБА_3 пенсії на підставі його заяви про перерахунок пенсії від 04 жовтня 2017 року з урахуванням грошової допомоги при звільненні з військової служби та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно помилкового задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в подальшому виплачувати ОСОБА_3 пенсію з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн. 74 коп., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн., грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн. 87 коп. без обмеження кінцевої дати, з огляду на таке.

Так, Кодекс адміністративного судочиства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2011 №8 пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Тому, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Відтак, оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою ст. 267 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому таке зобов'язання суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду, тому з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності у зобов'язанні відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року в вищезазначеній частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у вчиненні відповідних дій для перерахунку ОСОБА_3 пенсії на підставі його заяви про перерахунок пенсії від 04 жовтня 2017 року з урахуванням грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн 87 коп.;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в подальшому виплачувати ОСОБА_3 пенсію з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 13316 грн. 74 коп., грошової допомоги для оздоровлення у розмірі 14875 грн. 00 коп., грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 88329 грн. 87 коп. без обмеження кінцевої дати.

В зазначеній частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

В решті - постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 17 квітня 2018 року.