Рішення № 73417728, 17.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Чернігів Справа № 825/1558/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі – Чернігівський ОВК), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівського ОВК, що полягає у відмові скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де вились бойові дії, та не направленні документів на розгляд до Міністерства оборони України;

- зобов'язати Чернігівський ОВК скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де вились бойові дії, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та ст.16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та направити його на розгляд до Міністерства оборони України.

Позов мотивовано тим, що саме до виключних повноважень Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесено право або прийняти рішення про призначення, або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Чернігівський ОВК не наділений повноваженнями на самостійне визначенні наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю. Проте, відповідач всупереч вимогам Порядку №975 вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень, за власного ініціативою безпідставно повернув позивачу пакет документів, та не направив їх на розгляд комісії Міністерства оборони України, чим допустив протиправну бездіяльність.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що приймаючи до уваги п.6 ч.2 ст.16 Закону №2011 право на одноразову грошову допомогу позивач немає, бо інвалідність йому встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. Крім того, позивачем не додано документи що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили, що він проходів військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Тобто, на позивача взагалі не розповсюджується положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Афганістані з 28.12.1982 по 12.11.1984 (в складі військової частини - польова пошта 93992), що підтверджується копією військового квитка серії НТ № 8285924 від 10.11.1984 та довідкою Прилуцького об’єднаного міського військового комісаріату від 11.02.2016 №482 (а.с.13-15, 16).

Під час проходження служби на території Демократичної республіки Афганістан 1984 році я отримав осколочні поранення, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08.04.2016 №935/Ж Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с.18).

В подальшому, вказані поранення призвели до розвитку ряду захворювань, перелік яких міститься у Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08.04.2016 №1573, та які пов’язані з виконанням позивачем обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.19).

На підставі наведеного, позивачу безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ від 06.06.2017 № 032449 (а.с.17).

В зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач через Прилуцький об’єднаний міський військовий комісаріат подав на адресу Чернігівського ОВК заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням ним обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з пакетом відповідних документів.

Проте, листом від 27.02.2018 №5/745с військовий комісар Чернігівського ОВК повідомив позивача, що його заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням III групи інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, вказавши, що Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2017 внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Також зазначив, що відповідно до пп.6 п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Вважаючи, такі дії щодо повернення без реалізації документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України від 20.12.1991 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби. Так, ч.1 ст.16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, згідно з п.4 ч.2 ст.16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом б п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

В свою чергу, ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як вбачається з листа від 27.02.2018 №5/745с підставою для повернення позивачу заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів, без реалізації, став той факт, що з 01.01.2017 у відповідності до пп.6 п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Проте, таке посилання відповідача є неправомірним, адже виходячи з буквального тлумачення ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № К/9901/1670/18).

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок № 975).

Пунктом 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 06.06.2017 (дата встановлення інвалідності).

Наведене знаходить своє відображення і у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135а15.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Тобто, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. В свою чергу, у разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

В свою чергу, порядок призначення одноразової грошової допомоги, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України №975 полягає у тому, що особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Таким чином, Чернігівський ОВК мав подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, та надіслати за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги і вже перевірені фахівцями документи повинні були розглянутися Комісією та податися Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги.

Так, згідно п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Слід звернути увагу, що згідно Порядку №975 саме до виключних повноважень Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесено право або прийняття рішення про призначення, або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому Чернігівський ОВК не наділений повноваженнями на самостійне визначенні наявності чи відсутності у заявників права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю.

Тобто, відповідач всупереч вимогам Порядку №975 вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень та за власною ініціативою безпідставно не склав висновок та повернув позивачу пакет документів, не направивши його та документи на розгляд комісії Міністерства оборони України, чим грубо порушив право позивача.

Серед іншого, суд також вважає за необхідне вказати на помилковість міркувань відповідача щодо не надання ОСОБА_1 документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва).

В даному випадку слід врахувати положення абз.24 п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, відповідно до п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, рішення, оформлене протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.04.2016 № 1573, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, є достатнім підтвердженням правомірності вимог позивача.

А отже, позивачем були подані всі необхідні документи. Суд дійшов такого висновку, враховуючи, що абз.6 п.11 Порядку №975, не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення. Також в абз.6 п.11 Порядку №975 зазначено про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, ні Порядок №975, ні Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні будь-який інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку протоколом центральної військово-лікарської комісії Міноборони, довідкою МСЕК.

Відсутність у абз.6 п.11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міноборони.

Тобто такі посилання відповідача у своєму відзиві є безпідставним, оскільки з наданих документів встановлено, що причиною захворювання є виконання позивачем обов'язків військової служби.

Крім того, не заслуговують на увагу також посилання відповідача на те, що виплата спірної допомоги не відноситься до компетенції Міноборони у зв'язку з тим, що позивач не проходив службу у Збройних Силах України.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у , прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці ОСОБА_3 прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про зобов’язання відповідача з дотриманням процедури скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де вились бойові дії, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та направити його на розгляд до Міністерства оборони України, оскільки відповідачем вчинено протиправну бездіяльність з цього приводу.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги), суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3-6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві відсутні детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Виходячи з вищевикладеного у зв’язку з відсутністю відповідних доказів щодо надання того чи іншого обсягу правничої допомоги, витрати на правничу допомогу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату, що полягає у відмові скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де вились бойові дії, та не направленні документів на розгляд до Міністерства оборони України.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де вились бойові дії, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та ст.16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та направити його на розгляд до Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 17 квітня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк