Постанова № 73417464, 11.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/739/17 Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю.Провадження № 22-ц/780/1291/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 19 11.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Савченко С.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської ради, третя особа ОСОБА_5, Білоцерківська районна державна адміністрація про визнання договору недійсним та скасування рішень,-

встановила:

у січні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що договір купівлі-продажу № 2203 від 02.04.2008 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушує його право користування земельною ділянкою, не створює реальних наслідків, оскільки відсутній сам об'єкт купівлі-продажу та укладений лише для створення юридичних підстав для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку, яка перебуває у нього в оренді.

В свою чергу, рішення про державну реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, а потім за ОСОБА_4 всупереч встановленому законом порядку, прийняті на підставі рішення третейського суду, а не документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, при цьому діючий порядок реєстрації права власності на нерухоме майно станом на 24.03.2008 року взагалі не передбачав реєстрацію права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25.03.2008 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу №2203 від 02.04.2008 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В.; скасувати рішення Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.04.2008 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не врахував важливі обставини справи та всебічно не дослідив докази, що були наданні, а також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до незаконного рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не взяв до уваги ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року, якою підтверджено, що було досліджено всі факти недійсності правочину та скасовано рішення третейського суду.

Також було встановлено, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та МПП «Антал» укладений не у встановленій законом формі, а саме нотаріально не посвідчено. Отже і всі вчинені дії відповідачами є незаконними, оскільки визнано недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та МПП «Антал», та скасовано право власності за ОСОБА_3 на незавершене будівництво, ступінь готовності якого становить 5%, розташованого по АДРЕСА_1

Також, з ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року вбачається, що при визнанні правочину недійсним встановлено факт того, що об'єкт незавершеного будівництва не може бути об'єктом купівлі-продажу, оскільки даного об'єкта не існує, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, яка була виготовлена при передачі ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду.

На кадастровому плані технічної документації позначено будівлі та споруди, які знаходяться на ній станом на 2002-2004 роки з відповідним переліком. Серед таких будівель та споруд відсутній об'єкт незавершеного будівництва. Це свідчить про те, що правочин був вчинений з порушенням законодавства, що призвело до ряду незаконних дій відповідачів.

Крім того, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1., на якій мав бути розташований об'єкт незавершеного будівництва - не існує, що також підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року. Вимоги щодо скасування реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва є похідними щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_4 подав відзив, мотивуючи його тим, що позивач не навів жодної обставини, яка б стосувалася недійсності договору внаслідок його невідповідності нормам ЦК України, а також такого, що порушує інтереси держави та суспільства.

Позивач не є стороною оспорюваного договору, але намагається довести, що саме його права порушені укладенням оспорюваного договору.

Ще у 2004 році позивачу було достеменно відомо, що на земельній ділянці, яку він мав намір отримати в оренду знаходиться 9 будівель, 8 з яких перебувають у власності інших осіб, тому стороною відповідача заявлено про застосування строків позовної давності.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/14278/15-ц було скасовано лише рішення третейського суду, а виконавчий лист згідно якого відбувалася реєстрація права власності не скасовано.

Позивач в установленому законом порядку не вчинив дії щодо реєстрації свого речового права на оренду земельної ділянки, які був зобов'язаний вчинити ще з 2009 року по 2013 роки. Тобто підтвердити своє законне право на оренду земельної ділянки, за договором оренди від 2004 року позивач не може.

Позивач скористався своїм правом на звернення до суду із зазначеним позовом, але у спосіб, визначений Законом не довів, що його права порушені внаслідок укладення громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оспорюваного договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництвом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2001 року між малим приватним підприємством «Антал» та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва.

За умовами зазначеного договору: продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок, ступінь готовності якого становить 5 %), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну визначену в договорі (п. 1.1 договору), при цьому ціна об'єкта становить - 25 000 грн. (п. 1.4, 2.1 договору).

Зазначений договір купівлі-продажу в судовому порядку недійсним не визнавався.

21 грудня 2001 року згідно акту приймання-передачі відповідно до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 19 грудня 2001 року об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переданий ОСОБА_3

Згідно копії договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2002 року укладеного між Закритим акціонерним товариством науково-виробнича фірма «ФЕРОКЕРАМ» та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, останній отримав у власність нежитлову будівлю - склад (6-й корпусний модуль), зазначену в плані літ. «А», площею 5435,2 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_1

Відповідно до копії договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2004 року укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_2, останній орендував земельну ділянку розміщену на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 5,1427га.

23.02.2008 року рішенням Третейського суду для вирішення конкретного спору (ab hoc) договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 19.12.2001 року визнано дійсним та визнано за ОСОБА_3 право власності на незавершене будівництво будинку, ступінь готовності якого становить 5%, розташованого по АДРЕСА_1

17 березня 2008 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено видати виконавчий документ на підставі рішення Третейського суду для вирішення конкретного спору (ab hoc) від 23 лютого 2008 року.

25 березня 2008 року КП КОР «Південне БТІ» на підставі рішення Третейського суду для вирішення конкретного спору (ab hoc) від 23 лютого 2008 року зареєстровано право власності на будинок незавершений будівництвом - 5 % готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с.117).

02 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу будинку незавершеного будівництвом - 5% готовності.

За умовами зазначеного договору: продавець продав, а покупець купив належний продавцеві на праві власності будинок незавершений будівництвом - 5% готовності за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 договору), продаж зазначеного будинку провадиться за 2 932 грн. (п. 4 договору).

На підставі договору купівлі-продажу будинку незавершеного будівництвом - 5% готовності від 02.04.2008 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на будинок незавершений будівництвом - 5% готовності за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83).

05 травня 2016 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області скасоване рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 23.02.2008 року по справі № 002/2008 за позовною заявою ОСОБА_3 до малого приватного підприємства «Антал» про визнання договору, укладеного між сторонами 19.12.2001 року купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, ступінь готовності якого становить 5% розташованого по АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на нього за ОСОБА_3

08 вересня 2016 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області вищезазначена ухвала набрала законної сили.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача, або будь-яким іншим способом зачіпає його інтереси.

Посилання позивача на те, що даний правочин не створює реальних наслідків та укладений з метою створення юридичних підстав для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку, яка перебуває у нього в оренді, не ґрунтуються на вимогах закону і не підтверджені належними та допустимим доказами, а матеріали справи свідчать про те, що договір сторонами виконаний і відповідачем - ОСОБА_4 проведено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ч.1 ст.6 ЦК України (в редакції від 14.06.2007 року) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним у випадках встановлених законом, як його стороною, так і будь-якою особою інтереси якої він зачіпає, зокрема у випадку якщо правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

В свою чергу, позивач стверджував, що рішення про державну реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, а потім за ОСОБА_4 є незаконними, в зв'язку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на нерухоме майно, а сама реєстрація проведена на підставі рішення третейського суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 29.01.2006 року) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Згідно ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» №7/5 від 07.02.2002 року (в редакції від 30.05.2005 року) установлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

З огляду на вказані норми, вимоги про скасування рішення Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.04.2008 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та рішення Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25.03.2008 року про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 5% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, безпідставні та не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді