Постанова № 73417096, 05.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9126/17 Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/1113/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26 05.04.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

26.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», в свою чергу правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-011/023/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1200000,00 грн., а позичальник зобов'язався своєчасно, щомісяця, та повністю сплатити кредит та відсотки за користування ним. З

ОСОБА_3 порушила зобов'язання за даним кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2013 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Київської області від 04.04.2013 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитну заборгованість у розмірі 7368189,77грн. В той же час вказане рішення належним чином виконане не було, станом на 23 жовтня 2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором складає 6178956,50 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 26 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки (майнової поруки) № РML-011/023/2007, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 400,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-011/023/2007 від 26.11.2007 року та договором поруки № РML-011/023/2007 від 26.11.2007 року.

Оскільки заборгованість за кредитом погашена не була, позивач просив суд звернути стягнення на належне ОСОБА_2 іпотечне майно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» шляхом проведення торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості за кредитом у розмірі 6178956,50грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що суд дійшов хибного висновку про застосування наслідків спливу позовної давності. Суд не врахував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2013 року та апеляційного суду Київської області від 04.04.2013 року, яким стягнуто заборгованість за кредитом з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення суду наведеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні подову, суд першої інстанції своє рушення обґрунтовував спливом строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що в ході розгляду справи заявив відповідач та просив суд відмовити в позові на цій підставі.

З наведеною позицією суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи її виваженою та обґрунтованою.

У відповідності до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно ст. 256 ЦК України.

Відповідно положень 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У пункті 2.1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту - 20 листопада 2011 року. Також сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 1.9). При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.9.1).

В ході розгляду справи було встановлено, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена відповідачам 8 жовтня 2010 року. При цьому ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на пункт 1.9 кредитного договору, вимагало достроково, через 30 днів з моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов'язання в повному обсязі.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Таким чином термін позовної давності за вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив через 3 роки з часу від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Зазначена позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року за наслідками перегляду даної справи.

За положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що термін позовної давності за вказаною вимогою сплив 11.03.2013 року, в той час як позов було пред'явлено 12.11.2015 року. При цьому відповідачем було подано заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності та відмови у задоволенні позову на вказаній підставі, що й було зроблено судом першої інстанції. Таким чином суд діяв у відповідності до положень закону та обставин справи, а вимоги апеляційної скарги не обґрунтовують підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й з твердженнями апелянта щодо того, що строк позовної давності у даній справі було перерванo через звернення ним до суду з вимогою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом. Посилання апелянта на положення ч. 2 ст. 264 ЦК України не можуть бути прийняті судом у даному випадку, оскільки боржник та іпотекодавець є відмінними особами та не виступають в якості солідарних боржників в даних правовідносинах, обов'язок іпотекодавця є відмінним від обов'язку позичальника по кредиту, вимога про стягнення заборгованості за кредитом не є тотожною вимозі про звернення стягнення на іпотечне майно, а до суду з вимогами до ОСОБА_2 в рамках строку позовної давності позивач не звертався. За таких умов підстави вважати перерваним строк позовної давності за вимогами до іпотекодавця в даному випадку відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, в результаті чого дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк