Рішення № 73415957, 04.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2151/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

представника позивача - Ворона О.А.,

представника відповідача - Чайка М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія Ресурс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008011405 від 10.08.2017 року, № 0008021405 від 10.08.2017 року, № 0008031405 від 10.08.2017 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнолія Ресурс" (надалі також - позивач, ТОВ "Магнолія Ресурс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0008011405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у зв`язку з завищенням від`ємного значення в розмірі 280 464 грн,

- № 0008021405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 964 849 грн 94 коп., з них: за основним платежем - 1 571 879 грн 95 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 392 969 грн 99 коп.,

- № 0008031405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008011405 від 10.08.2017 року, № 0008021405 від 10.08.2017 року, № 0008031405 від 10.08.2017 року прийняті контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Райа Леон" (надалі також ТОВ "Райа Леон").

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що цей контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем від нього отриманий відповідний товар, який в подальшому використаний у господарській діяльності, а саме: поставлений іншим підприємствам.

Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Райа Леон" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача наголошувала на тому, що відповідачем не доведено порушень платником податкового законодавства, повідомлення-рішення ґрунтуються на припущеннях і неналежних доказах, акт перевірки складається з декларування загальних норм законодавства та не містить обґрунтувань порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Магнолія Ресурс".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

У відзиві на позовну заяву /а.с. 67-71 т.1/ та запереченнях на відповідь на відзив /а.с. 90-93 т.2/ відповідач стверджував про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Зазначав, що у ході позапланової перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Райа Леон". Наполягав на тому, що позивачем не надані в повному обсязі документи на підтвердження господарських операцій з відповідним контрагентом, а надані документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій, мають суттєві недоліки.

Відповідач стверджував, що у контрагента позивача - ТОВ "Райа Леон", відсутні трудові ресурси та власні чи орендовані основні засоби; транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідачем зазначено, що під час перевірки не знайшли свого підтвердження факти реального походження товару, який поставлявся ТОВ "Райа Леон" позивачу. Постачальник цього товару, попередній у ланцюгу постачання - ТОВ "Калабрія Плюс", не задекларував придбання або виготовлення товару, який продавався ним у подальшому ТОВ "Райа Леон". Засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "Калабрія Плюс", допитані в ході кримінального провадження, вказали на свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

Тому, як на думку відповідача, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про заниження позивачем показників податку на додану вартість та завищення від`ємного значення податку на додану вартість і донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 06.07.2017 року по 12.07.2017 року на підставі направлення від 06.07.2017 року № 2113 /а.с. 114 т. 1/ відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 06.07.2017 року № 1703 /а.с. 115 т. 1/ посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Магнолія Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Райа Леон" за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року та контрагентами-покупцями товару, придбаного у ТОВ "Райа Леон".

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2017 року № 996/16-31-14-05-09/ 40947449 /а.с. 37-53 т. 1/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в державний бюджет на суму 1 571 879 грн. 95 коп., в тому числі за грудень 2016 року - 1 571 879 грн. 95 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 280 464 грн, в тому числі за грудень 2016 року - 280 464 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0008011405 від 10.08.2017 року, яким зменшена сума від`ємного значення податкового кредиту податку на додану вартість у зв`язку з її завищенням в розмірі 280 464 грн,

- № 0008021405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 964 849 грн 94 коп., з них: за основним платежем - 1 571 879 грн 95 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 392 969 грн 99 коп.,

- № 0008031405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ "Магнолія Ресурс" оскаржило в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України /а.с. 23-32 т.1/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.10.2017 року № 24757/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення - № 0008011405 від 10.08.2017 року, № 0008021405 від 10.08.2017 року, № 0008031405 від 10.08.2017 року залишені без змін, а скарга - без задоволення /а.с. 18-22 т.1/.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0008011405 від 10.08.2017 року, № 0008021405 від 10.08.2017 року, № 0008031405 від 10.08.2017 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідачем, ГУ ДФС у Полтавській області, 06.07.2017 року за № 1703 виданий наказ /а.с. 115 т.1/ про проведення перевірки ТОВ "Магнолія Ресурс".

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2017 року № 996/16-31-14-05-09/ 40947449 /а.с. 37-53 т. 1/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в державний бюджет на суму 1 571 879 грн. 95 коп., в тому числі за грудень 2016 року - 1 571 879 грн. 95 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 280 464 грн, в тому числі за грудень 2016 року - 280 464 грн.

Отже, відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0008011405 від 10.08.2017 року, № 0008021405 від 10.08.2017 року, виходив з доведеності факту порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній у період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній у період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року), встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Твердження контролюючого органу про наявність у діях платника порушень податкового законодавства обґрунтовувалася ним відсутністю належного документального підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Фактичні обставини та висновки щодо правозастосування

Вище викладені обставини проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень.

Досліджуючи надані на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Райа Леон" документи, суд встановив таке.

Відповідно до договору поставки № 1412/16 від 14.12.2016 року /а.с. 20-22 т. 2/, що укладений між ТОВ "Райа Леон" (постачальник) та ТОВ "Магнолія Ресурс" (покупець), постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцеві товари виробничого призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до умов договору, асортимент, загальна характеристика та кількість товару визначається у видаткових накладних.

Пунктом 4.2. зазначеного договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% післяоплати згідно рахунку-фактури. Відповідно до п. 6.1, товар приймається покупцем згідно видаткової накладної.

Строк дії цього договору закінчується 31.12.2017 року.

Судом встановлено, що у договорі поставки № 1412/16 від 14.12.2016 року, що укладений між ТОВ "Райа Леон" та ТОВ "Магнолія Ресурс", в реквізитах ТОВ "Райа Леон" зазначено реквізити банківського рахунку - р/р 26005001200586 в ПАТ "Кредит Європа Банк", в той час як в наданій інформації по рахункам зазначеного підприємства вказаний рахунок відсутній /а.с. 101 а.с. 2/.

В підтвердження реальності виконання укладеного з ТОВ "Райа Леон" позивачем надані наступні документи:

- видаткові накладні № 10 від 15.12.2016 року /а.с. 24 т.2/, № 12 від 15.12.2016 року /а.с. 26 т.2/;

- рахунки на оплату №14 від 15.12.2016 року /а.с. 23 т.2/, № 15 від 15.12.2016 року /а.с. 25 т.2/.

Судом встановлено, що як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи ТОВ "Магнолія Ресурс" не були надані документи на підтвердження здійснення оплати за придбаний у ТОВ "Райа Леон" товар. Таким чином, оплата товару не проведена по час прийняття рішення у цій справі.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем надані товарно-транспортні накладні 15, 15/1, 15/2 від 15.12.2016 року /а.с. 27-32 т.2/, а також договір № 02.17 від 01.12.2016 року про надання транспортних послуг, укладений з перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 /а.с. 33 т.2/.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 02.17 від 01.12.2016 року про надання транспортних послуг перевізник надає послуги по ціні, що узгоджується сторонами під час передавання-прийому заявки.

Однак, на підтвердження замовлення послуг у перевізника, позивачем не надані передбачені договором перевезення заявки.

Позивачем вказано, що придбаний товар відповідно до договору зберігання № 0112-3/16 від 01.12.2016 року зберігався у приміщеннях ТОВ "Квант Плюс" за адресою вул.Дружби, 12, м. Полтава /а.с. 34-38 т.2/.

В подальшому придбаний у ТОВ "Райа Леон" товар реалізовувався позивачем ТОВ "Квант пром", ПП "Українська сервісна бурова компанія-1", ТОВ "Квант плюс", ТОВ "Квант-сервіс ЛТД" /а.с. 39-89 т.2/.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - ТОВ "Райа Леон", товар, начебто реалізований в подальшому позивачу, придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс".

Відповідно до наданих видаткової накладної та рахунку на оплату, вбачається, що позивач здійснив придбання у ТОВ "Райа Леон" товару (труба бурильна 73*9, 19-G-105) у кількості 70 тон /а.с. 24, 25 т. 2/. В цей же час, ТОВ "Райа Леон" задекларовано придбання такого товару у його постачальника - ТОВ "Калабрія Плюс" лише в кількості 22 т /а.с. 106 т.2/. Встановлено, що ТОВ "Райа Леон" не є й виробником труб бурильних 73*9, 19-G-105. Отже, походження відповідного товару в зазначеній кількості (70 тон) не вбачається за можливе встановити. Відповідні обставини ставлять під сумнів сам факт наявності у ТОВ "Райа Леон" начебто реалізованого в подальшому позивачу товару.

Окрему увагу суд звертає на те, що відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 року № 755/4734/17, директор та засновник ТОВ "Калабрія Плюс" вносила неправдиві відомості в документи для проведення державної реєстрації такої юридичної особи. Згідно вироку, в подальшому після реєстрації товариства дана особа не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Калабрія Плюс" /а.с.94-96 т.2/.

Також, згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва № 760/17433/16-к від 17.02.2017 року встановлено, що засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ "Калабрія Плюс" надали свідчення про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Калабрія Плюс" здійснювалась від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності цього підприємства, що є підставою для висновку про неможливість вважати первинну документацію такого підприємства належно оформленою та підписаною повноважною особою.

Суд зазначає, що хоч сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, встановлені судом обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з контрагентом - ТОВ "Калабрія Плюс", та інших документах зазначені прізвища осіб, які фактично участь у фінансово-господарській діяльності не приймали.

Відповідна позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом (колегією суддів Касаційного адміністративного суду) в постанові від 23.01.2018 року у справі 826/7047/13-а.

Зважаючи на викладене, з огляду на те, що документи мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, зважаючи на відсутність документів щодо оплати товару, ненадання позивачем заявок на транспортування товару та документів щодо оплати послуг його перевезення, враховуючи чисельні недоліки в наданих первинних документах, а також неможливість підтвердити походження товару, що придбавався позивачем, суд приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача із ТОВ "Райа Леон", а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Як наслідок, податкові повідомлення- рішення № 0008011405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у зв`язку з завищенням від`ємного значення в розмірі 280 464 грн, та № 0008021405 від 10.08.2017 року, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 964 849 грн 94 коп., є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на те, що позивачем на запит не були надані оригінали документів чи їх копії для здійснення податкового контролю, ГУ ДФС у Полтавській області правомірно накладено штраф у розмірі 510 грн., про що винесене податкове повідомлення - рішення № 0008031405 від 10.08.2017 року.

Таким чином, позивачем не доведено тверджень, покладених в обґрунтування позову, на відміну від відповідача, а отже в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія Ресурс" (вул. Пилипа Орлика, б.18, оф. 23, м. Полтава, код ЄДРПОУ 40947499) до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, б.8, м.Полтава, код ЄДРПОУ 39461639) залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков