Ухвала суду № 73415601, 13.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

13 квітня 2018 р. № 814/689/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54046 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е,Миколаїв,54018 провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївській області з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не відновлення позивачці виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в період з 01.06.15 по 23.09.16, зобов'язавши відповідача виплатити пенсію за період з 01.06.15 по 23.09.16 разом з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у зв'язку з прийняттям «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.15 вона втратила право на отримання пенсії за віком з 01.04.15, оскільки на той час перебувала на посаді судді апеляційного суду та мала право на отримання довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Але, з 01.06.15 набув чинності п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» цього ж Закону, внаслідок чого, позивачка втратила право на довічне грошове утримання судді. За таких обставин позивачка набула права на отримання пенсії за віком, оскільки на неї більше не розповсюджувалося обмеження ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На думку позивачки, відповідач протиправно не відновив її право на отримання пенсії за віком в період з 01.06.15 по 23.09.16.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив в якому просив залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження в порядку ст.263 КАС України в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2005 року працювала на посаді судді апеляційного суду Миколаївській області.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 20.01.11 їй було призначено пенсію за віком.

01.04.15 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.15, яким було внесено зміни до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої особи, які працюють на посадах, що дає право на призначення довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 втратила право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

29.05.15 ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

04.06.15 розпорядженням №171359 позивачці здійснено перерахунок її пенсії з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, пенсія, призначена відповідно до розпорядження №171359 від 04.06.15, ОСОБА_1 не виплачувалась, оскільки з 01.06.15 набув чинності п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.15, яким скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення передбаченого Законом України «Про державну службу».

23.09.16 ОСОБА_1 звільнилась з посади судді апеляційного суду Миколаївської області у зв'язку з виходом у відставку.

З 26.09.16 ОСОБА_1 призначене щомісячне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В період з 01.06.15 по 23.09.16 ОСОБА_1 будь-якої пенсії не отримувала.

16.01.18 ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про виплату їй пенсії за віком, протиправно не виплаченої в період з 01.06.15 по 23.09.16 разом з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції з 01.04.15 Закону №213-VII від 02.03.15) тимчасово, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Крім того, 01.06.15 набув чинності пункт 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.15. Відповідно до п.5 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

За таких обставин можливо погодитися з логікою позивачки про те, що оскільки з 01.06.15 вона втратила право на отримання довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то за таких обставин не неї не розповсюджується застереження передбачене ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначене обмеження пов'язано з правом осіб, мати утримання за іншими нормативними актами.

Разом з тим, відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія відповідно до вимог цього закону призначається за заявою особи та необхідних документів поданих до територіального органу Пенсійного фонду.

Позивачка з 01.06.15 з заявою до органів Пенсійного фонду про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зверталась, призначити їй відповідну пенсію не просила.

Щодо її заяви від 29.05.15, то в ній чітко власноруч визначено, що ОСОБА_1 просить призначити їй пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», що і було вирішено розпорядженням №171359 від 04.06.15.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено принципи диспозитивності щодо право вибори особи виду пенсії.

Відповідно до ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Аналогічна норма містилися у ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Таким чином, оскільки позивачка свого часу у червні 2015 року не звернулась до органів Пенсійного фонду з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач був позбавлений можливості задовольнити її заяву від 16.01.18 та призначити її пенсії з 01.06.15.

У будь-якому випадку, період порушення прав позивачки, які, на її думку, допустив відповідач, розпочинається 01.06.15, а закінчується 23.09.16.

Позивачка помилково зазначає, що порушення її прав мають триваючий характер

З 23.09.16 позивачки призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає її право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

22.09.16 за таких обставин є останнім днем ймовірного порушення прав позивачки на отримання пенсії за віком.

Саме з наступного за цим днем необхідно обраховувати шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України.

Строк звернення до суду у цьому випадку щодо порушення прав позивачки на отримання пенсії за віком в період з 01.06.15 по 23.09.16 закінчився ще 23.03.17. Натомість позивачка до суду звернулась лише 13.03.18, тобто через рік після спливу строку звернення до суду.

Стаття 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, на яку посилається позивачка, стосується випадків, коли пенсія була призначена але не була виплачена.

Оскільки, пенсія за віком ОСОБА_1 в період з 01.06.15 по 23.09.16 не була взагалі призначена, то застереження, передбачене ст.87 Закону, у цьому випадку не застосовується.

В ст.268 Цивільного кодексу України також відсутні вимоги щодо призначення пенсії, як такі, на які не розповсюджуються строки давності.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 03.04.18 по аналогічній адміністративній справі №489/2361/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73194720), за позовом висловив висновок про те, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлений статтею 99 КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин, з огляду на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки за змістом наведеної норми, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Відповідно до ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250753) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинитипевні дії, залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко