Рішення № 73414916, 05.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2018 рокум. Ужгород№ 807/761/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фількорн В.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Карпій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Закарпатського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 22, код ЄДРПОУ 08410861) про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України 05 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16 квітня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, в якому згідно заяви про зміну позовних вимог від 05.10.2017 року остаточно просить :

1.) Визнати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26 березня 2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату без повного розрахунку за нормами забезпечення - незаконним;

2.) Наказ (по стройовій частині) Закарпатського обласного військового комісаріату від 26 березня 2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату без повного розрахунку за нормами забезпечення - скасувати;

3.)Стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату грошове забезпечення за не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та матеріального забезпечення за продовольчий пайок та речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26 березня 2015 року;

4.)Стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату середньомісячне грощове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 березня 2015 року та матеріального забезпечення з розрахунку:

- компенсації за невикористанні відпустки в період вимушеного прогулу;

- матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за час вимушеного прогулу;

-компенсації за речове та продовольче забезпечення за час вимушеного прогулу.

5.)Допустити до негайного виконання рішення про виплату матеріального і грошового забезпечення ОСОБА_1 у межах суми за один місяць.

6.)Звільнити від сплати судового збору у відповідності до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Позивач вважає оскаржуваний наказ про виключення його зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату неправомірним, оскільки відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку відповідно до законодавства, а наслідком скасування оскаржуваного наказу стане продовження служби.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд у задоволенні позову відмовити з мотивів наведених у письмових запереченнях від 27 лютого 2018 року.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, підполковник запасу, проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України у період з 1985 по 2010 роки.

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», ОСОБА_1 був призваний на військову службу, яку проходив у Закарпатському обласному військовому комісаріаті з 19 березня 2014 року по 26 березня 2015 року.

Згідно витягу із наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовій частині) від 19 березня 2014 року № 49 відповідно до мобілізаційного плану, позивача зараховано до списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату та вирішено виплачувати йому всі види забезпечення. ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків за посадою - помічник військового комісара з правової роботи Закарпатського обласного військового комісаріату.

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» та відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 березня 2015 року № 78 ОСОБА_1 звільнений в запас та виключений зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату.

На виконання зазначеного наказу наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26 березня 2015 року №72 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1, помічника військового комісара з правової роботи Закарпатського обласного військового комісаріату, з 26 березня 2015 року виключено зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату.

Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232) визначаються загальні засади проходження в Україні військової служби та здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до ч. 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 1 статті 26 Закону № 2232 визначено види звільнення військовослужбовців з військової служби: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина 9 статті 26 Закону № 2232).

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №1153/2008), визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків за грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Судом встановлено, що під час прийняття наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 р. № 72 про виключення зі списків особового складу Закарпатського військового комісаріату позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та матеріальне забезпечення за речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26.03.2015 р., а тому в цих частинах наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо компенсації за невикористану відпустку, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Судом встановлено, що вислуга військової служби позивача складає 29 років, і відповідно до вимог пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII тривалість його щорічної основної відпустки становила 45 календарних днів. На момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату за кожний повний місяць служби позивач мав право на 8 днів щорічної основної відпустки.

Щодо розбіжностей з наказів військового комісару Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2017 року № 72, які надані сторонами, суд констатує, що згідно витягу з наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 27.03.2017 р. № 74 внесено зміни до наказу № 72 зокрема щодо кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки 8 діб. Однак відповідачем не надано доказів про виплату належної позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2015 рік, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових проблем суд зазначає наступне.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 року (№ К/800/12079/16) судом встановлено, що 09.01.2015 року за вх. № 116 було зареєстровано рапорт позивача про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових умов (т. 1 а.с 99). Згідно відповіді на даний рапорт військовий комісар Закарпатського військового комісаріату повідомив, що «згідно п.33.3 Інструкції розмір матеріальної допомоги установлюється щорічно за рішенням Міністра оборони України, як правило в наказі «Про бюджетну політику Міністерства оборони України» на відповідний рік виходячи з наявності фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Оскільки, на даний час рішення про розмір матеріальної допомоги Міністром оброни України на 2015 рік не прийнято, видання наказу військового комісару Закарпатського ОВК щодо виплат матеріальної допомоги суперечить вимогам інструкції»(т. 1 а.с. 8). Доказів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на виконання вказаного рапорту відповідач не надав та не спростував доводів позивача про те що даний рапорт від 09.01.2015 року стосувався саме 2015 року, а не попередніх років. Те, що рапорт стосується 2015 року, крім тверджень позивача про механічну описку, безпосередньо випливає із самої відповіді на рапорт.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на грошову компенсацію за невикористане речове майно суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ дію частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII призупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а вказаний Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання грошової компенсації замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ було виключено, однак зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II вказаного Закону, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Згідно пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 251 Положення № 1153/2008 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2014 року № 111 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» установлено, що з 18 березня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Враховуючи наведене, позивач, як особа, призвана на військову службу за частковою мобілізацією, є військовослужбовцем та на нього поширюються всі права та пільги для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна.

Щодо твердження позивача про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення суд виходить з висновків Вищого адміністративного суду України викладених в ухвалі від 13.06.2017 року (т.1 а.с. 37) та встановив у судовому засідання, що рапорт позивача від 27.02.2017 року стосується виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.207 року та пов'язаний з правом позивача на виплату компенсації замість продовольчого пайка за період проходження служби до його мобілізації. Сторони не надали доказів на підтвердження того, що позивач скористався своїм правом на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення шляхом надання відповідачу відповідного рапорту до оскаржуваного наказу та виключення його зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату, як мобілізованого військовослужбовця, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи, що в інших частинах оскаржуваний наказ військового комісару Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2017 року № 72 є законним, підстав для повного його скасування нема, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та допущення до негайного виконання рішення в межах стягнень сум за один місяць - відсутні.

Керуючись ст. 241, ч.3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Закарпатського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 22, код ЄДРПОУ 08410861) про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 р. №72 (по стройовій частині) в частині не виплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та матеріального забезпечення за речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26.03.2015 р.

Стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 22, код ЄДРПОУ 08410861) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошове забезпечення за не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та матеріального забезпечення за речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26.03.2015 р.

В решті частини позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

Суддя Д.В. Іванчулинець