Рішення № 73414761, 02.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/3144/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: представника позивача Клинчука І.В.,

представника відповідача Діброви Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині від 29.08.2017 № 0016761401, № 0016751401, № 0016731401,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.04.2018, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0016761401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 163693,38 грн., № 0016751401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 696614 грн; № 0016731401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на 624833 грн. по операціях з ТОВ "Еко-Смарт".

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт" зазначало, що податкові повідомлення - рішення є незаконними в оспорюваній частині, оскільки підстави для їх прийняття, наведені відповідачем, не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими, безпідставними та суперечать нормам діючого законодавства України.

Позивач, зокрема, зазначив, що висновки про порушення норм податкового законодавства по господарських операціям Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" з ТОВ «Еко-Смарт» є необґрунтованими. Операції по придбанню обладнання у ТОВ «Еко-Смарт», на підставі яких були сформовані витрати підприємства та податковий кредит із ПДВ, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та були пов'язані із господарською діяльністю Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт".

Крім того, Позивач зазначив, що на дату підписання договору та отримання обладнання ТОВ «Еко-Смарт», зареєстровано в ДФС 04.11.2014 та перебувало на податковому обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник ПДВ. Посадові особи контрагента мали повноваження для складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних. Відповідні обставини повністю підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також даними щодо анульованих свідоцтв платника ПДВ, а також іншими даними, до яких є публічний доступ та які можуть бути використані для перевірки контрагента.

Ухвалою суду від 20.11.17 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.12.17.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін; у зв'язку з необхідністю надання сторонами доказів у справі; а також у зв'язку з неявкою представників сторін. Чергове судове засідання в справі було призначено на 2 квітня 2018 р.

Головним управління ДФС у Житомирській області направлено до суду письмові заперечення на адміністративний позов з проханням у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" відмовити у повному обсязі.

При цьому відповідач указував, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ "ТНК Граніт": п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1 ст. 138 пп. 140.4.2 п.140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст.3,4,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ін. Зокрема, вказав на правомірність збільшення розміру грошових зобов'язань та зменшення від'ємного значення об`єкта оподаткування, оскільки Позивачем віднесено до складу витрат та податкового кредиту, витрати не пов`язані з провадженням господарської діяльності підприємства та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 174155грн; занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 705928 грн.

Також, на думку податкового органу, операції з контрагентом ТОВ «Еко-Смарт» фактично не відбулися, а лише знайшли відображення у первинних документах, а виписані від імені ТОВ «Еко-Смарт» податкові та видаткові накладні (договора, інші документи) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженою особою.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, з мотивів наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Транснаціональна корпорації «Граніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року, за наслідками якої було складено Акт № 449/06-30-14-01/32805271 від 31.07.2017.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем 11.08.2017 подані письмові заперечення до акту планової документальної перевірки № 962.

22.08.2017 за результатами розгляду заперечення Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято рішення, яким викладено висновки акту перевірки № 449/06-30-14-01/32805271 від 31.07.2017 по ПРАТ ТНК "Граніт" в такій редакції:

1. п.п. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1,ст. 138, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УI (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999р № 996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р за № 85/4306 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №1 6"Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 174155грн., в тому числі:

за півріччя 2016 року - 90014грн.,

за 2016 рік - 174155грн.

2. п.п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, ст.138, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УI (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999р №996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р № 20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р за № 85/4306 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р № 318 "Про затвердження Положення "Стандарту бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р за № 27/4248(із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1471150грн., у тому числі:

за 2015рік - 906302 грн;

за 1 квартал 2016 рік - 754734 грн;

за півріччя 2016 року - 406226грн;

за 3 квартали 2016 року - 1057870грн;

за 2016 рік - 413280грн;

за 1 квартал 2017року - 151 568 грн;

3. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, у сумі 705928грн. у тому числі за:

травень 2015 року в сумі 10983грн;

червень 2015 року в сумі 428840грн;

липень 2015 року в сумі 187918грн;

вересень 2015 року в сумі 6151грн;

січень 2016 року в сумі 69778грн;

жовтень 2016 року в сумі 2303грн.

За результатами прийнятого рішення, Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 29.08.2017р. № 0016761401, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 174155,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 87078,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017р. № 0016731401, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 705928,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 176482,00 грн.; податкове повідомлення-рішенням від 29.08.2017р. № 0016751401, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1471150 грн.

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, 18.09.2017 звернувся з скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 31.10.2017 року, скаргу ПрАТ "ТНК Граніт" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 29.08.2017 № 0016761401, № 0016751401, № 0016731401 без змін.

ПрАТ "ТНК Граніт", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог оспорив вказані податкові повідомлення - рішення в частині податкових зобов`язань, нарахованих за наслідками господарських операцій із ТОВ «Еко-Смарт».

Перевіряючи спірні рішення відповідача на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ПрАТ ТНК «Граніт» не відображено в податкових різницях, які збільшують фінансовий результат, суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 1060976 грн., в тому числі:

За 2015рік - в сумі 303136грн.

За 2016рік - в сумі 606272грн.

За 1кв. 2017року - в сумі 151568грн. за рахунок суми нарахованої амортизації на отримані від постачальника ТОВ «Еко-Смарт», код 39471689 основних засобів: Дробарка конуса КМД 2200 ГР на загальну суму 2300000,0 грн. (видаткова накладна від 27.03.2015р. № 195) та запчастини для дробарки СМД-111 на загальну суму 1449000,0грн. (видаткова накладна від 19.02.2015р. № 60), по яких не доведено використання їх в господарській діяльності, для отримання доходу.

Крім того, у ході проведення перевірки було отримано податкову інформацію, що ТОВ "Еко-Смарт» має стан платника-припинено, але не знято з обліку; перебуває на податковому обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області: засновник, директор та головний бухгалтер ОСОБА_3; свідоцтво платника ПДВ анульоване 20.01.2016.

Згідно з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2016. в провадженні СВ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32016100070000028, внесене до ЄРДР 11.07.2016 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що документально оформлюючи фінансово - господарські операції з «ризиковим» суб'єктом господарювання ТОВ «Еко-Смарт», службові особи ПрАТ ТНК «Граніт» штучно сформували податковий кредит з податку на додану вартість та ймовірно наростили не існуючи витрати підприємства, що вплинули на зменшення бази оподаткування та в подальшому сплату податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств до бюджету.

В ході судового розгляду представник Відповідача додатково надав заперечення на позовну заяву від 08.12.2017р. за № 1055/06-30-10-02; від 28.02.2018р. № 23/06-30-10-02 та від 16.03.2018р. № 36/06-30-10-02, в яких, зокрема, вказував, що у Позивача відсутня технічна документація на вказані придбані Дробарки, а також надав копію вироку Вишгородського районного суду Київської області від 15.11.2016р. у справі № 363/2887/16к, яким затверджено угоду про визнання винуватості укладену 29.07.2016р. між прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва Ясем О.О. та обвинуваченим ОСОБА_3. У вироку Вишгородського районного суду Київської області від 15.11.2016р., вказано, що ОСОБА_3 в період 03.11.2014 року перебуваючи на Севастопольській площі Солом'янського району, у зв'язку із тяжким матеріальним становищем, усвідомлюючи, що його дії будуть мати злочинний характер, з метою отримання грошової винагороди, вступив в злочинну змову з невстановленими досудовим слідством особами, дії яких були направлені на досягнення злочинного умислу, а саме: створення на ім'я ОСОБА_3 суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ЕКО-Смарт», з метою прикриття незаконної діяльності, що полягли у подальшому використання статутних та реєстраційних даних з метою надання можливості формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, підприємствам реального сектору економіки.

Суд з твердженнями відповідача, викладеними в акті перевірки не погоджується враховуючи наступне.

Згідно зі пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до вимог п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з нормами п.138.2 ст.138 та п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас у підпункті 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно зі абз. 11 ст. 1 Закону № 996-XIV, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

В силу приписів п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі п. 2.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пунктами 6-7 вказаного Положення передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що для підтвердження даних податкового обліку, а саме витрат Підприємства для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що відображають реальність господарської операції.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Разом з цим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Еко-Смарт" (продавець) та ПрАТ «ТНК «Граніт» (покупець) було укладено два договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Еко-Смарт" (продавець) бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність покупцю Товар у відповідності до погодженої Специфікації:

- договір купівлі-продажу № 10/0215 від 10.02.2015 року, придбано запчастини на дробарку щокову СМД 111Б в комплектації, згідно Специфікації. Ціна договору складає 1 449 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% складає 241 500,00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 25/0315 від 25.03.2015 року, придбана дробарка конусна КМД 2200 ГР в комплектації, згідно Специфікації. Ціна договору складає 2 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% складає 383 333,33 грн.

Відповідно до п. 4.5. Договору, разом з Товаром Продавець передає Покупцеві наступну документацію:

- податкову накладну;

- видаткову накладну;

- оригінал рахунку фактури.

На підтвердження реальності виконання умов договору, Позивачем надано наступні документи:

- податкові накладні № 25 від 19.02.2015 року реєстраційний номер - 9031106386; № 56 від 27.03.2015 року реєстраційний номер - 9061246686;

- видаткові накладні № 60 від 19.02.2015 року, № 195 від 27.03.2015 року ;

- рахунки-фактури № 1902/002 від 19.02.2015 року, № 2703/001 від 27.03.2015 року

- товарно-транспортна накладна № 60 від 19.02.2015 р. та товарно-транспортна накладна № 195 від 27.03.2015 року

- приходний ордер № 63 від 02.06.2015р. та приходний ордер № 65 від 02.06.2015 року

- копії Табелів обліку робочого часу за січень - грудень 2015 року

- копії звітів про виконання ремонтних робіт згідно графіку ремонтів за період лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року

- копії Актів приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів

Також Позивачем в ході розгляду справи була надана технічна документація на придбані Дробарки:

- паспорт Дробилки щокової СМД-111.00.000.ФО

- паспорт Дробилки конусної 1270.00-7 ПС

- Дозвіл № 501.15.18.

Представник Позивача надаючи суду пояснення повідомив, що згідно даних бухгалтерського обліку дробарка СМД-111, запчастини на яку були придбані в ТОВ «ЕКО-Смарт», була введена в експлуатацію 05.12.2008. Протягом тривалого терміну експлуатації, а саме з 2008 до 2015року основні вузли та агрегати досягли граничного фізичного зносу. Тому було прийнято рішення про здійснення ремонту та заміну таких вузлів для забезпечення подальшої експлуатації вказаної дробарки СМД-111.

Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 №281 "Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2003р за №733/8054, (п. 3.19) "Щороку за місяць до початку планованого року заступник начальника цеху з устаткування (механік) складає графік технічних оглядів устаткування цеху і графіки технічного обслуговування його ремонтним персоналом. Ці графіки погоджуються з начальником цеху і затверджуються головним механіком підприємства."

Судом встановлено, що в грудні 2014 року в гірничо-дробарному цеху ПрАТ «Транснаціональна корпорація «Граніт» комісійно було проведено огляд устаткування та складено дефектувальний акт). На основі дефектувального акту було прийнято колегіальне рішення про заміну вузлів та агрегатів устаткування під час проведення ремонтних робіт в січні - квітні 2015року.

Після проведених ремонтних робіт ПрАТ «Транснаціональна корпорація «Граніт» 10.08.2015 подало заяву до Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" про надання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Такий дозвіл був отриманий 21.08.2015р. за №501.15.18, де в розділі "Устаткування для дроблення, сортування, збагачення корисних копалин ", зазначено п. 2 - Дробильна установка конусна типу КМД-2200 ГР; п.3 - Дробильна установка щокова СМД-111.

Оплата за поставлений товар частково проведена позивачем у безготівковій формі розрахунку, про що свідчать виписки по рахунку Товариства, долучені до матеріалів справи. На залишок заборгованості був укладений договір від 01.07.2015 про відступлення права вимоги між ТОВ "Еко-Смарт" та ТОВ "Конобро".

Суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товару, включені позивачем до податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, в якій кількості, за якою ціною, між якими контрагентами.

Таким чином, документи ПрАТ "ТНК Граніт" по взаємовідносинах з ТОВ "Еко-Смарт " можна вважати такими, що відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відтак вони є первинними документами в розумінні цього Закону, які належить складати для даного виду господарських операцій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення - рішенням № 0016761401 від 29.08.2017р. в частині 109128,92грн. за основним платежем та 54564,46грн. за штрафними санкціями.

Крім того, Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017р. № 0016751401, яким йому було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд не погоджується з висновком Відповідача, щодо не відображення в податкових різницях, які збільшують фінансовий результат, суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 1060976 грн., в тому числі:

За 2015рік - в сумі 303136грн.

За 2016рік - в сумі 606272грн.

За 1кв. 2017року - в сумі 151568грн. за рахунок суми нарахованої амортизації на отримані від постачальника ТОВ «Еко-Смарт», код 39471689 основних засобів: Дробарка конуса КМД 2200 ГР на загальну суму 2300000,0 грн. (видаткова накладна від 27.03.2015р. № 195) та запчастини для дробарки СМД-111 на загальну суму 1449000,0грн. (видаткова накладна від 19.02.2015р. № 60), по яких не доведено використання їх в господарській діяльності, для отримання доходу.

Як вбачається із розрахунку (розшифровки) порушень по ПрАТ ТНК «Граніт» поданого представниками Відповідача в ході судового розгляду, сума нарахованої амортизації по отриманим основним засобам від ТОВ «Еко-Смарт»,

за 2015рік становить 303136грн.

за 2016рік 241910грн.

за 1кв. 2017р. в розмірі 151568грн.

Суд дійшов висновку, що сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, зокрема: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних документів, ТТН, звітів про переміщення товарів на складах, оборотно-сальдових відомостей щодо відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку підприємств, актів списання та дифектувальних актів не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, а також взаємозв'язку з господарською діяльністю позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Щодо законності винесеного податкового - повідомлення рішення №0016731401 від 29.08.2017.

Перевіркою встановлено безпідставне віднесення до податкового кредиту суми по операціям з контрагентом ТОВ «Еко-Смарт», з підстав викладених вище, суд з таким твердженням відповідача не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

ПрАТ "ТНК Граніт" у податковій декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період відобразило, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних ТОВ "Еко-Смарт".

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент ТОВ "Еко-Смарт" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком продавця.

В той же час, всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування з 01 лютого 2015 року.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані позивачу ТОВ "Еко-Смарт" та зареєстровані в ЄРПН: №25 від 19.02.2015 ( реєстр. № 9031106386) та №56 від 27.03.2015 (реєстр. № 9061246686).

Накладні оформлені відповідно до вимог, встановлених п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та наказів Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», які були чинними у відповідні періоди здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних. Податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, підписані від імені особи, яка склала податкову накладну, мають відтиски печаток підприємств - постачальників.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Щодо твердження відповідача, про наявність ознак використання ПрАТ "ТНК Граніт" документів та реквізитів ТОВ "Еко-Смарт" для завищення вартості придбання дробарок та штучного формування податкового кредиту, з огляду на притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ "Еко-Смарт" ОСОБА_3

Стосовно обставин, встановлених вироком Вишгородського районного суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 363/2887/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості укладену 29 липня 2016 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва Ясем О.О. та обвинуваченим ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне.

У вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_3, вступив в злочинну змову з невстановленими досудовим слідством особами, дії яких були направлені на досягнення злочинного умислу, а саме створення на ім`я ОСОБА_3 суб'єкта підприємницької ТОВ "Еко-Смарт" з метою прикриття незаконної діяльності осіб та не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах підприємства.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На думку суду, наявність вироку відносно керівника ТОВ "Еко-Смарт" за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, не свідчить про нереальність господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "Еко-Смарт".

З цього вироку не вбачається проведення аналізу господарських операцій між позивачем та цим контрагентом або подальша діяльність вказаного товариства з метою надання контрагентам необґрунтованої податкової вигоди. Натомість, у разі наявності всіх первинних документів та руху активів в структурі підприємства в результаті вчиненої господарської операції, така господарська операція є реальною і контрагент має право користуватися податковими вигодами, передбаченими чинним податковим законодавством України, в результаті вчинення вищезазначених господарських операцій.

При аналізі вироку суду, було встановлено, що ОСОБА_3 3.11.14 року за грошову винагороду від невстановлених осіб прийняв участь в створенні підприємства ТОВ "Еко-Смарт", призначив себе керівником товариства та передав реєстраційні документи невстановленим особам, в подальшому печатку підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував.

Однак такий висновок суду, не узгоджується з письмовими доказами отриманими в ході розгляду справи.

Так, 19.03.18 року, на письмовий запит Житомирського окружного адміністративного суду (вхід. №533/9/10-08 від 12.03.18р) Вишгородська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області повідомила, що з моменту реєстрації і 19.03.18, згідно бази даних ІС "податковий блок" керівником та бухгалтером ТОВ "Еко-Смарт" в одній особі є ОСОБА_3, з яким 5.01.2015 Вишгородською ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів № 050120151. Власником електронного цифрового підпису є ОСОБА_3

Згідно із нормами Податкового кодексу України, статей 6, 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» статей 4, 5 Закону України «Про електронний цифровий підпис», юридичні особи формують та підписують фінансову та податкову звітність, а також електронні податкові накладні, за допомогою електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис може видати лише податковий орган, на підставі укладеного між сторонами договору. При цьому при укладенні договору представник підприємства (директор) подає копію свого паспорту, податкового номеру, витяги про державну реєстрацію підприємства, заповнює заяву та надає зразки свого підпису.

Крім того, як вбачається з додатків доданих до відповіді на запит Вишгородської ОДПІ, ОСОБА_3 особисто 6.11.2014р. до ОДПІ подавалась заява про реєстрацію ТОВ "Еко-Смарт" платником податку на додану вартість, а 20.01.2016р. заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що декларації з ПДВ та податкові накладні в спірний період 2014 по 2015рр. підписані ОСОБА_3 з використанням електронного цифрового підпису.

Вказані обставини також не були досліджені судом та не відображені стороною обвинувачення в укладеній з обвинуваченим угоді.

Крім того, вказаний вирок Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/2887/16-к, винесений 15.11.2016, тобто після проведення господарських операцій з позивачем.

Відповідач вказував на те, що господарська діяльність контрагента постачальника - ТОВ "Еко-Смарт" має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені таким контрагентам угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ним первинні документи не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, які, як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Суд звертає увагу на те, що в розрізі наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Також, суд вважає, що стосовно правочинів між позивачем та його контрагентами - постачальниками доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як "дохід (прибуток)" - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).

При цьому витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

У контексті наведеного суд відзначає, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів (сировини) є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу від реалізації вироблених кормів та інших товарів, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Окремо суд указує на те, що надання контролюючому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даному випадку, податковим органом і не встановлено і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Стосовно тверджень представника Відповідача, що позивачем надані до суду первинні документи по взаємовідносинах позивача зі ТОВ "Еко-Смарт" є неналежними доказами та не повинні прийматися до уваги, оскільки оригінали таких документів не були надані під час перевірки, а належним чином завірені їх копії не представлені на письмовий запит, суд зазначає наступне.

Норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника та віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат і податкового кредиту лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору.

На користь цього висновку свідчать і положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС України Житомирській області є протиправними в частині нарахованих зобов'язань по господарським операціям з ТОВ "Еко-Смарт", тому їх необхідно скасувати, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ТНК Граніт" - задовольнити.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 29 серпня 2017 року за №№:

- 0016761401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 163693,38 грн (за податковими зобов'язаннями на 109128,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 54564,46 грн);

- 0016751401 в частині зменшення Приватному акціонерному товариству "Транснаціональна корпорація "Граніт" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 696614 грн;

- 0016731401 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Транснаціональна корпорація "Граніт" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на 624833 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 156208,25 грн, разом на 781041,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 12 квітня 2018 року