Рішення № 73414676, 12.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. Справа№805/495/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С., та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання протиправними дій, скасування рішення № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області в якому зазначив, що 15 грудня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 21 грудня 2017 року № 1934 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недостатнім пільгового стажу. До пільгового стажу відповідачем не зараховано час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року та період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року на Шахті «Луганська» в/о «Стахановвугілля», оскільки заявник надав відомості про періоди роботи у підземних умовах, котрі відповідач не може перевірити, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній території України.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу, якій надає право на призначення пенсії за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого підземного робітника з повним робочим днем в шахті та часу проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року, скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням до пільгового стажу, що надає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого робітника підземного з повним робочим днем на шахті «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля» та час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області зарахувати до пільгового стажу, що надає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого робітника підземного з повним робочим днем на шахті «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля» та час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенням № 1934 від 21 грудня 2017 року йому відмовлено у призначенні пенсії. Зазначене рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, а позовні вимоги позивача не обґрунтованими у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/495/18-а та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 06 березня 2018 року.

06 березня 2018 року представником відповідача в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року закрито підготовче провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання протиправними дій, скасування рішення № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 12 квітня 2018 року.

Позивач та представник відповідача в судове засідання призначене на 12 квітня 2018 року не з'явились про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, через відділ діловодства та документообігу суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.

З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав всі необхідні документи.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області від 21 грудня 2017 року № 1934 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Відмову в призначенні пенсії мотивовано тим, що відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію незалежно від віку працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шах і рудників та в металургії за списком робіт і професій затверджених Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій не менше 20 років.

До пільгового стажу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області не зараховано період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року на Шахті «Луганська» в/о «Стахановвугілля», оскільки заявник надав відомості про періоди роботи у підземних умовах, котрі відповідач не може перевірити, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній території України та час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року.

Трудова книжка, відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону № 1788-XIIта згідно п.1 Порядку підтвердженням наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

В довідці, наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії (копії наявні у матеріалах справи), відображено наявний у позивача трудовий стаж за періоди роботи в шахті «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля» з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року, за посадою підземний учень гірник.

При перевірці інформації щодо нарахування стажу ОСОБА_1, відповідачем встановлено, що Шахта «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля», розташована в місті Стаханов та на даний час на підконтрольній українській владі території відомості щодо юридичних осіб не перереєстрували.

Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.

Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...».

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці від 31 жовтня 2017 року, засвідчену підписами директора шахти, головного бухгалтера, зав. архівом та архіваріусом, враховуючи, що вона повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці, хоча й суд не визнає зазначені довідки офіційними документами.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці (а.с. 16-19), що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що стаж роботи позивача на різних посадах/роботах на шахті «Луганська» ВО «Стахановвугілля» підтверджений належними записами в трудовій книжці та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Оцінюючи спірні правовідносини суд першої інстанції приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. MoldovaandRussia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби в Зброїних Силах України з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року, суд виходить з наступного.

З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» який абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено двома реченнями такого змісту: "Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України „Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах".

Судом встановлено, що позивач на час призиву на військову службу працював на шахті «Луганська» ВО «Стахановвугілля» гірником 2-го розряду, згідно запису в його трудовій книжці № 5517707.

Згідно роз'яснень наведених в п. 8 оглядового листа Вищого Адміністративного Суду України від 14.08.2008 року N1406/100/13-08 „Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)" проходження строкової військової служби за призовом є обов'язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, а тому будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби, не допускаються. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України.

Оскільки проходження строкової військової служби за призовом було і є обов'язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, то будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби, недопустимі.

Таку правову позицію Вищого адміністративного суду України підтримано Верховним Судом України.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», який набрав чинності 01.01.2006 року, який був чинним під час звернення позивача до відповідача 15 грудня 2017 року з заявою про призначення пенсії.

Таким чином, вимоги позивача про зарахування вищезазначеного періоду до його пільгового стажу підглядають задоволенню.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejevav. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю, що не належить до складу позовних вимог, а є процедурним питанням, суд зазначає, що встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України є правом суду. За даних обставин справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, враховуючи те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій, скасування рішення № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання протиправними дій, скасування рішення № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу, якій надає право на призначення пенсії за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого підземного робітника з повним робочим днем в шахті та часу проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області № 1934 від 21 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням до пільгового стажу, що надає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого робітника підземного з повним робочим днем на шахті «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля» та час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області зарахувати до пільгового стажу, що надає право на пенсію відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 14 лютого 1996 року по 15 травня 1996 року за професією гірничого робітника підземного з повним робочим днем на шахті «Луганська» виробничого об'єднання «Стахановвугілля» та час проходження строкової військової служби з 20 травня 1996 року по 03 жовтня 1997 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області (код ЄДРПОУ 24456868).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 квітня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Черникова А.О.