Рішення № 73413999, 05.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Справа № 804/798/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №494-п від 25.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ №494-п від 25.01.2018р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. тривалістю 5 робочих днів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказаний оспорюваний наказ позивач вважає протиправним, оскільки відповідач уже провів перевірку за вказаний період про що було складено акт №3929/04-36-13-03/НОМЕР_1 від 13.04.2017р. на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005881303, №0005891303, №0005901303 від 28.04.2017р. за якими позивач своєчасно та у повному обсязі сплатив грошові зобов’язання. Позивач вказує на те, що оспорюваний наказ не містить посилання на питання, які не були перевірені попередньою перевіркою, а також і не встановлено фактів не надходження до бюджету сум податків та зборів. Окрім того, позивач зазначає, що зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки з тих самих підстав та за той самий період слугували наказ ДФС України №16 від 12.01.2018р., накази Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2350, №2351 від 13.12.2017р. про проведення службових розслідувань щодо посадових осіб відповідача, які позивачеві не були ні пред’явлені, ні надіслані. На час винесення спірного наказу результати службового розслідування, так само як і перелік питань, що не були перевірені під час проведення перевірки чи були неповністю з’ясовані, відсутні, підстави та межі перевірки в оспорюваному наказі чітко не зазначені. За викладеного, позивач вважає, що факт початку службового розслідування відносно працівників контролюючого органу не є достатньою підставою для проведення позапланової перевірки позивача згідно п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, а тому оспорюваний наказ не можна вважати законним та обґрунтованим. Додатково у відповіді на відзив позивач посилається на те, що, у даному випадку, наказ про проведення позапланової перевірки позивача повинен був бути прийнятий не відповідачем, а ДФС України, як контролюючим органом вищого рівня та п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України не визначено обов’язку відповідача призначати позапланову перевірку у випадку отримання наказу ДФС України, при цьому, позивач стверджує, що відносно нього не проводилось ніяких перевірок відповідно до наказів, які зазначені у оспорюваному наказі, а тому вказаний наказ №494-п від 25.01.2018р. є необґрунтованим та незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки, які оформлюються наказами згідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.4 ст.78 ПК України. Згідно п.78.1.12 ст.78 ПК України контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями посадових осіб нижчого рівня здійснено перевірку матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня і виявлено невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства відносно посадових осіб, які проводили перевірку було розпочато службове розслідування, а тому відповідачем було отримано від ДФС України наказ №16 від 12.01.2018р. про проведення перевірки позивача. Наведена норма містить імперативний припис щодо обов’язку податкового органу призначити перевірку у випадку отримання наказу органу вищого рівня. У додаткових поясненнях від 05.03.2018р. відповідач посилається на те, що у березні 2017р. була проведена планова перевірка позивача за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої був складений акт від 13.04.2017р. У результаті аналізу матеріалів перевірки та інформаційних баз даних ДФС України виявлено неповне з’ясування під час планової перевірки позивача питань, які повинні були бути вивчені під час перевірки для винесення об’єктивного висновку законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме: в акті перевірки відсутні залишки ТМЦ у розрізі номенклатури або груп товарів; невідповідність залишків ТМЦ, даним придбаного та реалізованого згідно ЄРПН; невідповідність заборгованості з контрагентами. У зв’язку з наведеним, за ст.71 Закону України «Про державну службу» стосовно посадових осіб, які проводили перевірку позивача, було призначено проведення службового розслідування та відповідно до п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України від ДФС України було отримано наказ №16 від 12.01.2018р. у якому зазначено про необхідність забезпечити проведення позапланової перевірки позивача на підставі якого і було прийнято відповідачем оспорюваний наказ за №494-п від 25.01.2018р.

У судовому засіданні, з метою надання відповідачем додаткових доказів, оголошувалася перерва до 05.03.2018р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.11.2006р. за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку у Верхньодніпровському відділенні Кам’янської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків та зборів до бюджету, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.11.2006р. та відомостями, наведеними у копії акту від 13.04.2017р. (а.с.11-35,47).

У період з 17.03.2017р. по 30.03.2017р. посадовими особами відповідача – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої був складений акт за №3929/04-36-13-03/НОМЕР_1 від 13.04.2017р. на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005881303, №0005891303, №0005901303, №0005921303 від 28.04.2017р., вимога про сплату боргу(недоїмки) №Ф-0005911303 від 28.04.2017р. за якими позивачеві були нараховані грошові зобов’язання, у тому числі і штрафні (фінансові) санкції, які позивач своєчасно та у повному обсязі сплатив до бюджету, що підтверджується відповідними копіями акту перевірки, податкових повідомлень-рішень та копіями платіжних доручень про сплату податкових зобов’язань позивачем (а.с.11-46).

У подальшому, стосовно посадових осіб відповідача, які проводили планову виїзну перевірку позивача, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дисциплінарною комісією було призначено службове розслідування згідно наказів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2350, 2351 від 13.12.2017р., а також продовжені були терміни службового розслідування до 18.02.2018р., що підтверджується відповідними копіями наказів №14, №15 від 12.01.2018р. (а.с.85-88).

12.01.2018р. ДФС України було прийнято наказ за №16 «Про проведення перевірки» зі змісту п.1.1 якого видно, що відповідача зобов’язано забезпечити організацію та проведення працівниками Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документальної позапланової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань правильності висновків акту планової перевірки від 13.04.2017р. щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. без залучення посадових осіб, які проводили перевірку, про що видати відповідний наказ із врахуванням вимог п.81.1 ст.81 ПК України у зв’язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб, які здійснювали планову перевірку позивача на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, що підтверджується копією цього наказу (а.с.62).

На виконання вимог наказу ДФС України №16 від 12.01.2018р. та п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідачем було прийнято наказ №494-п від 25.01.2018р. «Про проведення документальної позапланової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5В.» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. тривалістю 5 робочих днів, що підтверджується копією вказаного наказу (а.с.60).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати вищевказаний оспорюваний наказ №494-п від 25.01.2018р. посилаючись на те, що п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України не визначено обов’язку контролюючого органу нижчого рівня призначати позапланову перевірку у випадку отримання наказу контролюючого органу вищого рівня – ДФС України, тому оспорюваний наказ є необґрунтованим та незаконним.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки.

Також і п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформляється наказом.

Перелік підстав для проведення позапланової документальних перевірок, визначені п.78.1 ст.78 ПК України.

Так, зокрема, згідно п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, згідно п.55.2 ст. 55 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Таким чином, з аналізу вказаних вище норм податкового законодавства можна дійти висновку, що на контролюючий орган нижчого рівня покладаються обов’язки щодо прийняття відповідного наказу про призначення позапланових перевірок за умови отримання від контролюючого органу вищого рівня (ДФС України), оскільки саме організація та порядок проведення позапланових перевірок (прийняття наказів та оформлення направлень), зокрема і на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, покладається на контролюючі органи нижчого рівня, тобто, у даному випадку, на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Так, як встановлено судом із наданих документів посадовими особами відповідача – ОСОБА_6, ОСОБА_7 у березні 2017р. була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача за результатами якої був складений акт від 13.04.2017р. на підставі якого були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки), з якими позивач погодився та виконав шляхом сплати донарахованих податкових зобов’язань до бюджету, що підтверджується копіями наведених вище документів (а.с.11-46).

Також судом встановлено, що у результаті аналізу матеріалів проведеної перевірки позивача та інформаційних баз даних ДФС України виявлено неповне з’ясування під час документальної планової виїзної перевірки позивача питань, що повинні були бути вивчені під час перевірки для винесення об’єктивного висновку законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме: у акті перевірки відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей у розрізі номенклатури або груп товарів; невідповідність залишків ТМЦ даним придбаного та реалізованого товару згідно ЄРПН; невідповідність заборгованості з контрагентами.

На підставі вищевказаних обставин, контролюючим органом стосовно посадових осіб відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили планову перевірку позивача, було призначене службове розслідування згідно наказів №2350, №2351 від 13.12.2017р., що підтверджується відповідними копіями наказів (а.с.85-86).

При цьому, у зв’язку з проведенням службового розслідування щодо посадових осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили перевірку позивача, за наказом ДФС України №16 від 12.01.2018р. «Про проведення перевірки» було зобов’язано відповідача забезпечити організацію та проведення працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань правильності висновків акта документальної планової перевірки від 13.04.2017р. №3929/04-36-13-03/НОМЕР_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. без залучення посадових осіб, які проводили документальну планову перевірку такого платника податків, про що видати відповідний наказ із урахуванням вимог п.81.1 ст.81 глави 8 розділу ІІ Кодексу, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.62).

Отже, аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства та зміст вказаного наказу ДФС України, можна дійти висновку про те, що оскільки ДФС України є контролюючим органом вищого рівня, відповідач підпорядковується йому за ст.55 ПК України, а тому накази контролюючого органу вищого рівня – ДФС України є обов’язковими до виконання контролюючим органом нижчого рівня – Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

З урахуванням наведеного, вказівка ДФС України у наказі №16 від 12.01.2018р. щодо організації проведення позапланової виїзної перевірки позивача, видання відповідного наказу з урахуванням вимог п.81.1 ст.81 ПК України з підстав проведення службового розслідування щодо посадових осіб, які проводили планову перевірку позивача, є для відповідача обов’язковою для виконання.

За таких обставин, твердження позивача про те, що у відповідача не було обов’язку на підставі наказу ДФС України приймати оспорюваний наказ спростовуються вищенаведеними нормами податкового законодавства, які, у порядку підпорядкованості контролюючих органів, зобов’язують відповідача як контролюючий орган нижчого рівня виконати вказівки наказу контролюючого органу вищого рівня у відповідності до вимог ст. 55, 78 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що право на проведення позапланової перевірки позивача контролюючий орган має за умови, коли призначено таку перевірку контролюючим органом вищого рівня (ДФС України) та відносно посадових осіб контролюючого органу розпочато службове розслідування.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем розпочато службове розслідування щодо посадових осіб контролюючого органу – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проводили планову перевірку позивача з 13.12.2017р. згідно наказів №2350, №2351 та відповідачем було отримано відповідний наказ ДФС України (контролюючого органу вищого рівня) про проведення перевірки позивача із вказівкою прийняти відповідний наказ про призначення перевірки, у відповідача були усі обгрунтовані підстави для прийняття оспорюваного наказу №494-п від 25.01.2018р. щодо проведення позапланової перевірки позивача на підставі п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України.

Приймаючи до уваги викладене, проаналізувавши обставини у справі у сукупності із нормами чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем оспорюваного наказу №494-п від 25.01.2018р. на підставі наказу ДФС України №16 від 12.01.2018р., який містить обов’язкові для відповідача вказівки щодо видачі відповідного наказу, є таким, що відповідає нормам п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, а тому підстави для визнання його протиправним та незаконним у адміністративного суду відсутні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов’язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Так, позивачем та його представником не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних будь-яких підстав, які б свідчили про протиправність оспорюваного наказу з урахуванням обставин, встановлених у ході судового розгляду справи та аналізу вищенаведених норм податкового законодавства.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи представника позивача про те, що накази про проведення службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу позивачеві не направлялись та не вручались, з огляду на те, нормами податкового законодавства не передбачено вручення чи направлення таких наказів платнику податків, оскільки вони не стосуються його прав та обов’язків.

Є безпідставними і посилання позивача на те, що на час винесення спірного наказу результати службового розслідування, перелік питань, що не були перевірені чи не були повністю з’ясовані відсутні, підстави та межі перевірки в оспорюваному наказі чітко не зазначені, оскільки право контролюючого органу на проведення позапланової перевірки виникає за умови, коли лише розпочато службове розслідування щодо посадових осіб контролюючого органу та прийнято наказ контролюючого органу вищого рівня про проведення перевірки згідно п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України; перелік питань у наказі не визначається згідно до вимог ст.73 ПК України; підстави і межі перевірки містяться у оспорюваному наказі, а саме: у ньому зазначено як підставу для проведення перевірки - п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв’язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб, які проводили планову перевірку відповідно до наказу ДФС України №16 від 12.01.2018р., наказів №2350, №2351 від 13.12.2017р. та наказів №14, № 15 «Про продовження службового розслідування»; межі перевірки встановлені з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. (а.с.60).

Отже, зміст оспорюваного наказу спростовує вищенаведені твердження представника позивача.

З огляду на викладене, є помилковими доводи позивача про те, що факт початку службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу, які проводили планову перевірку позивача, не є достатньою підставою для проведення позапланової перевірки позивача, оскільки такі доводи суперечать нормам п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України, якою встановлено, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є факт того, що розпочато службове розслідування щодо відповідних посадових осіб контролюючого органу.

Також є і неспроможними твердження позивача про те, що саме ДФС України повинно приймати наказ про проведення перевірки, а не відповідач, оскільки такий наказ ДФС України було прийнято за №16 від 12.01.2018р. та зміст вказаного наказу зобов’язував відповідача як контролюючого органу нижчого рівня прийняти відповідний наказ на проведення позапланової перевірки позивача з урахуванням вимог ст.81 ПК України та організувати проведення такої перевірки, при цьому, дана вказівка контролюючого органу вищого рівня (ДФС України) є обов’язковою до виконання контролюючим органом нижчого рівні (ГУ ДФС у Дніпропетровській області) у порядку підпорядкованості згідно до вимог ст.55 ПК України.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи, представником відповідача доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість прийняття суб’єктом владних повноважень – відповідачем оспорюваного наказу у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного наказу згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті наказу №494-п від 25.01.2018р. відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для визнання протиправним та скасування вказаного вище наказу у адміністративного суду відсутні.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб’єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №494-п від 25.01.2018р. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 12.03.2018р.

Суддя ОСОБА_1