Рішення № 73413515, 12.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 804/387/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 10990779 від 07.11.2017 року, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області, щодо визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 16666,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 10990779 від 07.11.2017 року зі сплати транспортного податку за 2017 рік виставлене з порушенням та поза межами встановлених законодавством строків. Окрім того, позивач зазначив, що його транспортний засіб не є об’єктом оподаткування, оскільки його середня ринкова вартість менше, ніж 1200000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 25.01.2018 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

09.02.2018 року на адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на те, що транспортний податок нараховано на підставі інформації з автоматизованої системи ДФС України та даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за якою легковий автомобіль марки Mercedes-Bens, V-250, об'ємом двигуна 2143 куб.см., 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є об’єктом оподаткування у 2017 році. Податковий орган при винесенні податкового повідомлення-рішення керувався положеннями статті 267 Податкового кодексу Українив. Таким чином, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області визнаючи позивача платником транспортного податку, діяла на підставі закону та у відповідності із встановленими повноваженнями.

12.02.2018 року на адресу суду надійшли заперечення (відповідь на відзив відповідача) в якому викладено обставини відповідно до позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 24.05.2017 року є власником легкового автомобіля марки Mercedes-Bens, V-250, об'ємом двигуна 2143 куб.см., 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 415136, копія якого міститься в матеріалах справи.

07 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 10990779, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 16666,67 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу від 21.11.2017 року, яка рішенням ДФС України № 16972/Є/99-99-11-02-01-14 від 19.12.2017 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015 року, статтю 267 Податкового кодексу України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (з урахуванням змін) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Поряд із цим, 01 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, якими внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема в частині справляння транспортного податку.

Так, згідно з положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.12.2016 року №1791-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Абзацом другим зазначеного підпункту, в редакції Закону України від 21.12.2016 року №1797-VIII, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 доповнено абзацом третім згідно із Законом України від 21.12.2016 року №1797-VIII).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Як встановлено судом, в порушення вищенаведених вимог оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 07 листопада 2017 року, тобто вже після 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Крім того, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня складає - 3200 гривень.

Отже, із набранням чинності вищевказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2017 року, власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн., є платниками транспортного податку.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою 18.02.2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 66 (надалі Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).

Відповідно до п. 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, обєму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за № 403 (Офіційний вісник України, 2013 рік, № 44, ст. 1576).

Як передбачено п. 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, обєм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки обєкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п. 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів).

При здійснені судом калькуляції (розрахунку) на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкової вартості автомобіля позивача марки Mercedes-Bens, V-250, об'ємом двигуна 2143 куб.см., 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (1200000 грн.) і становить 788794,50 грн., що підтверджується витягом від 20.11.2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Судом також досліджено «Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році», розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому не зазначено автомобіль позивача.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 267 Податкового кодексу України, вказаний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення № 10990779 від 07.11.2017 року та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.928971819.1 від 29.12.2017 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, вул. Колгоспна, 67, смт. Межова, Дніпропетровська область, 52900) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольсьска, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення–рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 07.11.2017 року № 10990779 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 16666,67 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1