Ухвала суду № 73412439, 13.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/1630/16-к

Провадження №11-кп/772/29/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Задорожна Л. І.

Доповідач : Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Рупака А.А.

суддів: Нагорняка Є.П., Спринчука В.В.

при секретарі Доценко М.І.

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12016020280000386, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 27.10.2016за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Січкаренка І.В., адвоката Кольченко Н.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 02.03.2017, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петрашівка Теплицького району Вінницької області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання за даним вироком строк тримання під вартою як запобіжний захід з 01 листопада 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14-ї години 30-ти хвилин ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля домогосподарства АДРЕСА_2, яке належить його батькові ОСОБА_6, спільно із ОСОБА_7, яка також перебувала в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин в ході сварки з останньою, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, від чого та втратила свідомість. В подальшому, ОСОБА_3 завів ОСОБА_7 до будинку свого батька та поклав її на ліжко, а сам пішов у справах. Після цього, біля 16-ї години ОСОБА_3 повернувся до будинку свого батька, де виявив ОСОБА_7, яка лежала на подвір'ї цього господарства. Піднявши її, він положив її біля стовбурів дерев, які знаходились на подвір'ї. В подальшому, між ними на ґрунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 три удари кулаками рук в обличчя, один удар кулаком правої руки в живіт та один удар правою ногою в живіт, чим заподіяв їй згідно висновку судово-медичної експертизи №2 від 29 листопада 2016 року тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці верхньої та нижньої повіки з ліва, верхньої губи з ліва, в проекції правого плечового суглобу, по передньо-боковій поверхні грудної клітки з ліва, в ділянці лівого та правого стегна, рани в ділянці верхньої губи, забою м'яких тканин нижньої губи, крововиливу у м'які тканини грудної клітки з ліва, крововиливу у пристінкову плевру з ліва, крововиливу у брижу кишковика, крововиливу у черевну порожнину в кількості 2 500мл, перелому 7-8 по середино-лопаточній лінії та 9-10 по середино -підпахвовій лінії; ушкодження у вигляді синців, рани, забою м'яких тканин, крововиливи в м'які тканини відносяться до легких тілесних ушкоджень, ушкодження у вигляді перелому 7-8-9-10 ребер відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень; розрив брижової артерії з подальшим крововиливом у черевну порожнину в кількості 2 500мл, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Після цього ОСОБА_7 втратила свідомість, а ОСОБА_3 разом із своїм батьком занесли її до будинку та поклали на ліжко спати, після чого ОСОБА_3 ліг спати поруч із ОСОБА_7. Зранку наступного дня близько 5-ї години ОСОБА_3 виявив, що ОСОБА_7 померла. Відповідно висновку судово-медичної експертизи №2 від 29 листопада 2016 року смерть ОСОБА_7 настала внаслідок закритої тупої травми живота, яка супроводжувалась розривом брижової артерії. Такий висновок підтверджується наявністю просякання крові в брижу тонкого кишковика та наявності великої кількості крові в розмірі 2 500мл в черевній порожнині, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Умисними протиправними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні Січкаренка І.В. ставиться питання про скасування вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 02.03.2017 в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні обвинуваченому покарання не в повній мірі врахував особу обвинуваченого те, що злочин ОСОБА_3 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, його негативної характеристики з місця проживання, який веде антигромадський спосіб життя, не займається суспільно корисною працею.

В апеляційній скарзі адвоката Кольченко Н.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 02.03.2017 з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 02.03.2017. Просить винести своє рішення, яким направити його на медично-психіатричне обстеження. Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду є незаконним, оскільки суд першої інстанції відмовив йому у проведенні медично-психіатричного обстеження на якому він наполягав, оскільки він був визнаний непридатним для несення військової служби.

В судовому засіданні прокурор Миколайчук Д.Г. підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просив задовольнити в повному об'ємі.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги сторони захисту наполягаючи на їх задоволенні.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги учасників провадження не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом належним чином дотримані зазначені норми закону та висновки суду відповідають фактичним встановленим обставинам кримінального провадження.

Стосовно доволдів апеляційнихї скарг захисника та обвинуваченого в частині неповноти судового розгляду, яка полягає в непризначенні судової психіатричної експертизи з метою виявлення психічних розладів у ОСОБА_3, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

В свою чергу п.3 ч.2 ст.242 КПК України визначено обов'язок звернення до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей щодо його осудності, обмеженої осудності.

З огляду на зазначені положення процесуального закону випливає, що для призначення судової психіатричної експертизи необхідні об'єктивні дані (відомості) щодо осудності (обмеженої осудності) обвинуваченого.

Натомість в матеріалах кримінального провадження (а.с.92-93) наявні медичні документи, які свідчать про те, що ОСОБА_3 на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті Теплицької ЦРЛ у зв'язку з психічним захворюванням не знаходився і не знаходиться.

Крім цього поведінка обвинуваченого під час судового провадження в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду не викликала сумнівів в наявності психічних розладів.

За наведених обставин доводи апеляційних скарг в частині необхідності визначення психічного стану обвинуваченого не ґрунтуються на законі.

Безпідставними, на думку суду, є твердження апеляційної скарги захисника в частині нез'ясування судом питання про можливість отримання потерпілою ОСОБА_7 тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Так, відповідно до висновку експерта №2 від 29 листопада 2016 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: - зовнішні: синці в ділянці верхньої та нижньої повіки з ліва, верхньої губи з ліва, в проекції правого плечового суглобу, по передньо-боковій поверхні грудної клітки з ліва, в ділянці лівого та правого стегна, рана в ділянці верхньої губи, забій м'яких тканин нижньої губи; - внутрішні: крововилив у м'які тканини грудної клітки з ліва, крововилив у пристінкову плевру з ліва, крововилив у брижу кишковика, крововилив у черевну порожнину в кількості 2 500 мл, перелом 7-8 по середино-лопаточній лінії, та 9-10 по середино-підпахвовій лінії; ушкодження у вигляді синців, рани, забою м'яких тканин, крововиливи в м'які тканини мають ознаки легких тілесних ушкоджень відносно живих осіб; ушкодження у вигляді перелому 7-8-9-10 ребра мають ознаки середнього ступеня важкості відносно живих осіб; розрив брижової артерії з подальшим крововиливом крові в черевну порожнину в кількості 2500мл мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є загрозливі для життя в момент їх виникнення; між даним ушкодженням і настанням смерті є причинний зв'язок; вказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупого-их, твердого-их, предмета-ів, або співудару об нього-их, незадовго до смерті або в момент настання смерті; смерть ОСОБА_6 настала внаслідок закритої тупої травми живота, яка супроводжувалась розривом брижової артерії; даний висновок підтверджується наявністю просякання крові в брижу тонкого кишковика та наявності великої кількості крові в розмірі 2 500 мл в черевній порожнині.

Таким чином з перерахованої кількості та локалізації тілесних ушкоджень очевидно про неможливість їх отримання особою внаслідок падіння з висоти власного зросту, для чого відсутні потреби в залученні експерта.

Крім цього захисник вказує на нез'ясування місця перебування потерпілої в період часу з 14.30 години (після нанесення першого удару ОСОБА_3) до 16.00 години (продовження побиття потерпілої обвинуваченим).

Проте зазначені доводи на думку суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі, оскільки відсутні будь-які відомості про можливе залишення потерпілою ОСОБА_8 території будинковолодіння.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч.2 ст.52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Окрім наведеного відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 15.10.2008 року) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.

На переконання апеляційного суду кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання за ч.2 ст.121 КК України суд врахував тяжкість правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, негативну характеристику, відношення до вчиненого, а також обставини, які пом'якшують покарання (каяття у вчиненому) та обставини які обтяжують покарання (вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння). За наведених обставин призначене покарання в межах санкції статті є вірним, а доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування обставин злочину є помилковими.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бершадської місцевої прокуратури Січкаренка І.В., захисника Кольченко Н.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року у кримінальному провадженні №12016020280000386, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 27 жовтня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України залишити без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

Згідно з оригіналом: