Рішення № 73412308, 27.03.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10832/17

Категорія 9

2-о/295/11/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомирав складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі судового засідання Сидорець К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Посольства ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Україні)про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 29 серпня 2014 року в районі с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області України внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 проти України.

Заявник та представник заявника в судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з’явився, подав до суду письмові пояснення, в якому просить розглядати справу без їх участі.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Посольства ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Україні)в судове засідання не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

14 серпня 2014 року, відповідно до наказу командира військової частини 3027 Національної Гвардії України №16, прапорщик ОСОБА_4, на підставі контракту 14 серпня 2014 року був зарахований до особового складу військової частини 3027, де займав посаду офіцера взводу інструкторів батальйону спеціального призначення. 14 серпня 2014 року був відправлений у службове відрядження для участі в бойових діях на Сході держави, де перебував до 28-29 серпня 2014 року.

23 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернулася в міліцію з метою розшукати ОСОБА_4, який з вересня 2014 року не виходив на зв’язок. Результатом цього звернення стала постанова про встановлення особи трупа. Працівники УМВС України в Житомирській області, розглянувши її звернення, провели молекуларно-генетичну експертизу по моїх зразках біологічного походження та з’ясували, що в Дніпропетровській області виявили тіло чоловіка, генетична стать якого на 99,9999% співпадає з моїми генетичними даними. В результаті даної експертизи ми дізналися про загибель члена сім’ї – ОСОБА_4.

З’ясувалося, що 29 серпня 2014 року, виконуючи службово-бойове завдання по забезпеченню охорони правопорядку та боротьбі з тероризмом, прапорщик резерву ОСОБА_4 перебував у складі автомобільної колони і рухався на автомобілі до населеного пункту Червоносільське Донецької області з м. Іловайськ. Під час руху колонна потрапила в засідку проросійського терористичного угруповування. Проросійські бойовики відкрили вогонь і застосовували різні види стрілецької та іншої вогнепальної зброї, після чого зав’язався бій. Під час бою мій батько отримав вогнепальні поранення та тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Лікарським свідоцтвом про смерть від 24.02.2015 року та довідкою про причину смерті від 03.03.2015 року №684/Л було встановлено, що загибель ОСОБА_4 трапилась 28-29 серпня 2014 року в районі проведення бойових дій на сході України. Ушкодження було отримано внаслідок військових дій від інших вибухів і осколків.

Постановою військово-лікарської комісії № 21 від 21 травня 2015 року було встановлено, що поранення ОСОБА_4 – розмежування голови та шиї, що призвело до смерті пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання своїх обов’язків, мого батька було навічно зараховано до списку особового складу військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання та нагороджено пам’ятним нагрудним знаком «Іловайськ-2014».

03 березня 2014 року Відділом реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції було видане свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серії І-КИ № 620372.

Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події розвивались за таким сценарієм:

Збройна агресія ОСОБА_2 ОСОБА_3 проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_2 ОСОБА_3 всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням ОСОБА_2 ОСОБА_3 порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_2 ОСОБА_3 про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_2 ОСОБА_3 на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 ОСОБА_3 захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної ОСОБА_6 Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_2 ОСОБА_3, а Чорноморський флот ОСОБА_2 ОСОБА_3 заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. За цих обставин лідер партії «Русское единство» ОСОБА_7 у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної ОСОБА_6 Крим та закликав Президента ОСОБА_2 ОСОБА_3 «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_2 ОСОБА_3, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, а також Будапештський меморандум, звернувся до Ради ОСОБА_3 Федеральних зборів ОСОБА_2 ОСОБА_3, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_2 ОСОБА_3. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід’ємної частини України - Автономної ОСОБА_6 Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_6 Крим 16 березня 2014 року провела так званий референдум про входження Автономної ОСОБА_6 Крим до складу ОСОБА_2 ОСОБА_3, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_2 ОСОБА_3, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної ОСОБА_6 Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної ОСОБА_6 Крим підписали з президентом ОСОБА_2 ОСОБА_3 Путіним «Договір про прийняття до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_6 Крим і створення у складі ОСОБА_2 ОСОБА_3 нових суб’єктів».

Друга фаза збройної агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_2 ОСОБА_3 озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної ОСОБА_6» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної ОСОБА_6» (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян ОСОБА_2 ОСОБА_3, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 ОСОБА_3, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_2 ОСОБА_3 батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся так званий референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_6» та «Донецької Народної ОСОБА_6». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.

Як наслідок, Україною, у зв’язку із збройною агресією ОСОБА_2 ОСОБА_3, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За змістом абзацу 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_2 ОСОБА_3 та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VIII, з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_2 ОСОБА_3 та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_6 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.

Згідно із пунктом 4 Будапештського меморандуму ОСОБА_2 ОСОБА_3, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання допомоги Україні, як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 здійснивши збройну агресію відносно України, та окупувавши частину території України, а саме ОСОБА_6 Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_2 ОСОБА_3.

Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров'я людини злочини.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_2 ОСОБА_3, Договір між Україною і ОСОБА_2 ОСОБА_3 про українсько-російський державний кордон, ОСОБА_2 ОСОБА_3 вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Частиною другою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4, проходячи військову службу в військовій частині 3027 Національної Гвардії України загинув в результаті збройної агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3, та те, що встановити даний юридичний факт необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора ОСОБА_2 ОСОБА_3, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 5, 19, 315,319 ЦПК України, Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях» суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Посольства ОСОБА_2 ОСОБА_3 в Україні)про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 29 серпня 2014 року в районі с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області України внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 проти України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Перекупка