Ухвала суду № 73411191, 12.04.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/654/18

4-с/154/4/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі

головуючого – судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

заявника ОСОБА_1,

державного виконавця Авраменко Н.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересованої особи - державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 21 лютого 2018 року, винесеною щодо нього у виконавчому провадженні № 9805796. Скаргу обгрунтовує тим, що відповідно до виконавчого листа №2-1073, котрий виданий Володимир-Волинським міським судом Волинської області з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини його доходу.

Зазначає, що у зв’язку із неможливістю знайти постійне місце роботи в Україні, вимушений працювати за кордоном з метою забезпечення своєї теперішньої сім’ї та сплати аліментів для утримання дітей від попереднього шлюбу. В даний час його доходи є нерегулярними та мінливими, оскільки заробляє кошти періодично в ОСОБА_4 на різних тимчасових (сезонних) роботах. У зв’язку з цим, зароблених коштів скаржнику не вистачає для проживання та погашення заборгованості по аліментах. В даний час він вдруге одружений, на утриманні має дружину ОСОБА_5, яка є домогосподаркою оскільки не працевлаштована, та неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, ОСОБА_1 покликається у своїй скарзі на те, що державний виконавець Авраменко Н.В., на момент винесення постанови про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не приймала попереднього рішення про розстрочення або відстрочення аліментів і його не було попереджено про можливість застосування обмеження виїзду за кордон. Крім того, виконання даної постанови державного виконавця унеможливить сплату як самої заборгованості по аліментах, також і поточну сплату аліментів щомісячно. Таке рішення державного виконавця не тільки обмежує його у праві вибору місця праці, роду занять і трудової діяльності, які йому доступні за кваліфікацією та здобутими навиками, а й призведе до суттєвого погіршення матеріального стану сім’ї.

Просить постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості від 21 лютого 2018 року визнати незаконною та скасувати її.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, в обгрунтування надав пояснення аналогічні тим, що викладені у ній.

ОСОБА_2 в судовому заіданні пояснила, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі визначеному рішенням суду та ухиляється від їх сплати. Просить відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні державний виконавець Авраменко Н.В. просила відмовити у задоволенні скарги. Пояснила, що у ОСОБА_1 є заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 51007,11 грн. та 20020,38 грн., а тому вона винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та виконавчих проваджень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до положень ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Із матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у ОСОБА_1 є заборгованість у розмірі 51007,11 грн. за виконавчим листом №2-1073 про стягнення з нього аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом також встановлено, що на виконанні Володимир-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №2/154/470/2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 600 грн. щомісячно.

Станом на 01.04.2018 р. у ОСОБА_1 є заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 20020,38 грн., що підтверджується довідкою Володимир-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби від 12.04.2018 р.

21.02.2018 р. державним виконавцем Авраменко Н.В. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (виконавчий лист №2-1073), оскільки сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Згідно з ст. 33 Конституції України, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання належать кожній людині, яка на законних підставах перебуває на території України, і включають у себе: 1) свободу пересування територією України; 2) право на вільний вибір постійного чи тимчасового місця проживання на території України; 3) право вільно залишати територію України; 4) право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну. Перші три складові права на вибір місця перебування можуть бути обмежені Законом. Четверта будь-яким обмеженням не підлягає.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

При цьому, 07.12.2017 року Законом України № 2234-VIII внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів.

Зокрема, ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не оспорював, що у нього є заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 51007,11 грн. та 20020,38 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, однак скаргу обгрунтовував тим, що він працює у ОСОБА_4 і встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України порушує його конституційні права і позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.

Однак, ОСОБА_1 на судовий розгляд справи не надав суду жодних доказів, котрі б підтверджували факт працевлаштування у ОСОБА_4.

Також судом не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови державний виконавець не прийняв попереднього рішення про розстрочення або відстрочення аліментів і його не було попереджено про можливість застосування до нього обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості, оскільки ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцеві при здійсненні примусового виконання рішень про стягнення аліментів надано право самостійно обмежувати осіб в зазначеному праві до моменту погашення заборгованості по сплаті аліментів, без обов»язку державного виконавця попереднього приймати рішення про розстрочення або відстрочення аліментів та попереджати боржника про можливість застосування до нього обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, всупереч вимогам наведених вище норм процесуального закону, заявником не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували протиправність дій державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду та незаконність оскаржуваної постанови. Доказування заявника грунтуються на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки розмір заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, а тому в задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересованої особи - державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:/підпис/

Згідно зоригіналом.

Суддя А.А. Каліщук