Постанова № 73410404, 16.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2018 справа № 905/2402/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5, Наказ № 113/к від 11.04.2018, Протокол загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Данком” № 17 від 11.04.2018р. (заступник директора з правових питань Товариства з обмеженою відповідальністю “Данком”)від відповідача: від третьої особи:не з'явились не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областіухвалене16.01.2018 р. (повний текст 22.01.2018 р.) в місті Харковіпо справі№905/2402/17 (суддя Курило Г.Є.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут, Донецька областьдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: проСлужби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область стягнення 18 505 302,10 грн. В С Т А Н О В И В:У жовтні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом б/н від 19.10.2017 р. до Служби автомобільних доріг у Донецькій області за участю третьої особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення заборгованості за договором підряду №2-41 від 15.05.2013 р. в сумі 9959441,31 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами в сумі 829225,79 грн., інфляційні нарахування на суму боргу в сумі 7 716 635,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір.

За змістом позовної заяви встановлено, що у даному випадку розрахунок здійснено 3% річних на підставі вимог ст.625 Цивільного кодексу України. Саме зазначені вимоги і було розглянуто судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №2-41 від 15.05.2013 в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ про стягнення 18505302,10 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто і Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут суму основного боргу у розмірі 9959441,31 грн., 3% річних у розмірі 829225,79 грн., інфляційні витрати у розмірі 7716635,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 240000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась з апеляційною скаргою №01.3-215 від 02.02.2018 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. у справі №905/2402/17. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» у задоволенні позову до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення суми основного боргу в розмірі 9 959 441,31 грн., 3% річних в розмірі 829 225,79 грн., інфляційних витрат в розмірі 7 716 635,00 грн. на загальну суму 18 505 302,10 грн., а також витрат на оплату судового збору в розмірі 240 000,00 грн. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. незаконне та таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає обставинам справи.

Також, апелянт стверджує, що по-перше, суд не дослідив той факт, що дорога була включена до вказаної постанови у відповідний перелік не одразу, а після викладення постанови №498 в редакції постанови КМУ №805 від 30.09.2015 р., однак з певною умовою. Пункт 2 постанови КМУ №498 був викладений у наступній редакції: «…фінансування об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення здійснюється з урахуванням обсягу робіт, фактично виконаних та прийнятих у минулих роках..». У даній справі, на думку апелянта, суд не приділив уваги тому факту, що Служба належними доказами довела факт відсутності приймання робіт як таких. Більш того, зазначена дорога не введена в експлуатацію через відсутність факту прийняття робіт у встановленому порядку.

По-друге, 08 червня 2016 року Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови за №373,№374, якими з переліку об’єктів, де здійснювався поточний середній ремонт було виключено автомобільну дорогу від (Н-21) Мануйлівка-Дмитрівка, км 14+400-км22+400. Відповідач стверджує, що вказаним спростовуються будь-які посилання позивача на постанову КМУ №498 (як родову), як на якийсь факт, що начебто підтверджує виконання позивачем робіт на об’єкті.

Також, апелянт вважає, що постанова Кабінету Міністрів України не може бути доказом вчинення відповідачем дій щодо визнання ним боргу за договором №2-41 у заявленій позивачем сумі.

Також, звертає увагу суду на те, що відповідачем у відзиві (з додатками) зазначалось, що у Служби автомобільних доріг у Донецькій області відсутня заборгованість, з огляду на суму позову, на підтвердження чого надавалась бухгалтерська довідка.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 11.01.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Татенко В.М., судді: Марченко О.А., Стойка О.В.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №153/2018 від 19.02.2018 р. у зв’язку з прийняттям 15.02.2018 р. Вищою радою правосуддя рішення про звільнення у відставку судді Татенка В.М., який є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, відповідно до пункту 2.3.23, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду п.13 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2402/17., яким сформовано склад колегії суддів (за наявності), головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді – Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2018 р., керуючись ст. ст.234,262 Господарського процесуального кодексу України було відкрито апеляційне провадження по справі №905/2402/17, зобов»язано учасників справи до 07.03.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України.

05.03.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу №41 від 03.03.2018 р., в якому останній просить апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. по справі №905/2402/17 залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи даний відзив.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №242/2018 від 12.03.2018 р. у зв’язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії ОСОБА_6 для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, відповідно до пункту 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2402/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано склад колегії (за наявності), головуючий суддя: Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2018 р., керуючись ст.ст.234,268,270 Господарського процесуального кодексу України ( у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) було призначено до розгляду апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. у справі №905/2402/17 на 16.04.2018 р. о 14-30 год.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.

Представник позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» в судовому засіданні 16.14.2018 р. надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. по справі №905/2402/17 залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача (скаржника) – Служби автомобільних доріг у Донецькій області та представник третьої особи – Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область у судове засідання 16.042018 р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: “-вручено за довіреністю повноважному представнику” (том 2, а.с.79,93).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов’язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/2402/17 без участі представника відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2402/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.05.2013 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (замовник) в особі начальника ОСОБА_7. що діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Укравтодору від 02.11.2011 р. №12 з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАНКОМ” (підрядник) в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту (підрядник) з іншої строни було укладено договір підряду №2-41 (договір), відповідно до п. 1.1 якого, підрядник зобов’язався своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21)- Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 - км 22+400 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов’язався прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 21277537,20 грн (з ПДВ).

Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31 грудня 2015р., згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014р.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в); передати підряднику затверджену кошторисну документацію; негайно повідомити про виявлені недоліки в роботі.

За умовами п. 4.2.3. договору замовник має право повернути акт прийняття виконаних робіт підряднику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів.

За приписами п. 4.3. договору, підрядник зобов’язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам цього договору.

Умовами пункту 12.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Зобов’язання замовника за договором виникають при наявності відповідних бюджетних призначень, згідно п.п. 12.3, 12.4 договору.

Пунктом 12.2 договру визначено, що до акту приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3).

Пунктом 17.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014 р. визначено, що договір діє до 31.12.2015 р.

У даному випадку, 28.02.2014 р. сторонами було укладено додаткову угоду, згідно п. 1 якої, сторонами визначено наступне – на підставі постанови КМУ від 12.02.2014 №46 “ОСОБА_3 питання використання у 2014 році коштів, залучених у 2012 році під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” обсяг фінансування послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору №2-41 від 15.05.2013 складає 192027,08 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 32004,51грн. До додаткової угоди від 28.02.2014 був укладений графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400, обсяг 2014 року 20751763,20грн., у тому числі по Постанові КМУ від 12.02.2014 №46 - 192027,08 грн., інші джерела фінансування державного бюджету – 20559736,12 грн. (том 1, а.с.31).

Договір підряду №2-41 від 15.05.2013 р. та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

В підтвердження виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної догори від (Н-21)- Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 відповідно до умов договору підряду №2-41 від 15.05.2013 позивачем надані акти приймання виконаних робіт на суму 9959441,31грн., а саме акт №1 приймання будівельних робіт (КБ-2в) на суму 192027,08 грн. та акт №2 приймання будівельних робіт (КБ-2в) на суму 9767414,23 грн., а також довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 9959441,31грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що надані позивачем докази, а саме акти приймання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані сторонами та не містять будь-яких заперечень відповідача стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, що свідчить про прийняття відповідачем виконаних робіт на загальну суму 9959441,31 грн.

У даній справі, позивач наполягає, що відповідачем заборгованість за договором підряду №2-41 від 15.05.2013 в розмірі 9959441,31грн., не сплачена, у зв’язку з чим він був вимушений звернутися з позовом до суду.

Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів, згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Вищезазначений договір, за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Наведені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

У даному випадку, позивач виконав своє зобов’язання з поточного ремонту середнього автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013, що підтверджується підписаними без заперечень актами виконаних робіт на суму 9959441,31 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 17.06.2015 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №498 (з наступними змінами). «ОСОБА_3 питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг, якою затверджено перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи яких виконано у 2010-2014 роках та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг» згідно з додатком 2.

Вищевказаною Постановою було затверджено перелік об’єктів і Об’єкт по договору 2-41 було включено до переліку (ремонт автомобільної дороги від (Н-21) Майнулівка Дмитрівка, км 14+400 км 22+400).

Також відповідач зазначає, що даний об’єкт було виключено з Переліку Постановою КМУ №374 від 08.06.2016 р.

Дослідивши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем не заперечувався той факт, що на момент виконання робіт за договором №2-41 від 15.05.2013 р. та виникнення у відповідача обов’язку щодо їх оплати, фінансування об’єкту було передбачено вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України №498 від 17.06.2015 р. (з наступними змінами), а тому судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що виключення у 2016 році об’єктів у додатку 2 до постанови КМУ №498 об’єкту, що є предметом договору №2-41 від 15.05.2013р. не звільняє відповідача від обов’язку виконання зобов’язання, яке виникло раніше.

Виконання позивачем робіт за умовами договору №2-41 від 15.05.2013р. визнаний в тому числі постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” №498 від 17.06.2015 р., якою, зокрема, встановлено перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010-2014 роках, та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг. До переліку включено ремонт автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400.

Також, відповідачем до матеріалів справи було надано наказ від 28.03.2014 р. №117-к, в якому зазначено про звільнення з 28.03.2014 р. (том 2, а.с.16) заступника начальника відповідача ОСОБА_9, якій підписав акти №№1, 2 приймання будівельних робіт (КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних робіт.

Враховуючи відсутність конкретної дати на актах №№1, 2 приймання будівельних робіт (КБ-2в) та довідках про вартість виконаних робіт, суд вважає, що зазначені документи були підписані представниками відповідача до 28.03.2014 р. Враховуючи, умови п. 12.1 договору, відсутність конкретної дати підписання сторонами актів №№1, 2 приймання будівельних робіт, факт звільнення заступника начальника відповідача 28.03.2014 ОСОБА_9, який підписав означені акти, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що строк оплати виконаних робіт до 24.04.2014 р. (20 банківських днів від 27.03.2014р.).

Таким чином, є доведеним факт виконання позивачем зобов’язань за договором підряду №2-41 від 15.05.2013 р. на суму 9959441,31 грн.

Судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для відмови у позові, тому що, приписи ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення відповідальності, а тому судова колегія дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції правомірно послався на висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004р., в яких зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати виконаних робіт.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 9959441,31грн. не надано.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що борг відповідача перед позивачем у сумі 9959441,31 грн. доведений та підлягає стягненню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлені інфляційні витрати у розмірі 7716635,00 грн. за період з січня 2015 року по вересень 2017 року, 3% річних у розмірі 829225,79 грн. за період з 31.12.2014 р.по 09.10.2017р.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, період та порядок нарахування даних позовних вимог встановлено, що розрахунок збитків від інфляції у розмірі 7716635,00 грн. та 3% річних у розмірі 829225,79 грн. здійснений вірно та підлягає стягненню.

Також, відповідачем було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності щодо стягнення сум відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до додаткової угоди від 31.12.2014 р. до договору підряду №2-41 від 15.05.2013р. у зв’язку із затримкою фінансування у 2014 роціпослуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013: пункти 3.1., 17.1. договору викладені в наступній редакції: підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31 грудня 2015р.; цей договір діє до 31.12.2015р.

Підписання відповідачем, додаткової угоди від 31.12.2014 р., в якій підтверджено факт затримки фінансування у 2014 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013 та продовження термінів виконання зобов’язань за договором до 31.12.2015 р. підпадає під ознаки дій відповідача, що свідчать про визнання ним боргу, у зв’язку з чим позовна давність у цій справі є такою, що переривається (31.12.2014 р.) і починається заново з моменту вчинення відповідачем таких дій, а враховуючи, що позов поданий у жовтні 2017року, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про пропущення строку позовної давності позивачем щодо стягнення заборгованості в розмірі 9959441,31грн.

Позов позивачем поданий до господарського суду Донецької області - 19.10.2017 р., отже стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат строк позовної давності позивачем не пропущений.

Отже, при дослідженні доказів суд не допустився порушень норм процесуального права та вірно визначився з початком перебігу строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут, Донецька область до відповідача, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ про стягнення 18505302,10грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 9959441,31 грн., 3% річних у розмірі 829225,79 грн., інфляційні витрати у розмірі 7716635,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 року (повний текст 22.01.2018 р.) у справі №905/2402/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. (повний текст 22.01.2018 р.) у справі №905/2402/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2018 р. (повний текст 22.01.2018 р.) у справі №905/2402/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 16.04.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників 5:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

1 – третій особі

1 – у справу;

1 – ГСД О;