Рішення № 73410238, 05.04.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Справа № 923/1175/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Щасливе дитинство», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24, ідентифікаційний код: 39505838

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті менеджмент», місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, ідентифікаційний код: 38638981

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Третя особа-1: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Городецького, 13)

Третя особа-2: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код: 25959784)

про визнання права власності на майно, зняття з нього арешту та виключення з постанови про опис та арешт майна

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, на підставі довіреності від 30.01.2018 року

від відповідача – не прибув

від третьої особи-1 – не прибув

від третьої особи-2 – ОСОБА_2, на підставі довіреності від 17.07.2017 року

Приватне підприємство «Щасливе дитинство» (далі – Позивач) звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті менеджмент» (далі – Відповідач), в якому просить визнати за ними право власності на траволатори BLT06P/026 у кількості 3-х одиниць, зняти з них арешт та виключити з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.12.2017 року, ухваленої в рамках виконавчого провадження № 55361256, що увійшло до зведеного виконавчого провадження № 55384481.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст. ст. 317, 321, 328, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 20.12.2017 року у виконавчому провадженні ВП № 55361256 при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва № 910/22216/16 від 20.12.2016 року про стягнення з ТОВ «Ріелті менеджмент» заборгованості на користь ПАТ «Сбербанк», здійснено опис та накладено арешт на траволатори BLT06P/026 у кількості 3-х одиниць, які на підставі договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року належать ПП «Щасливе дитинство», а не ТОВ «Ріелті менеджмент», чим порушені їх права на вільне володіння, користування та розпорядження належним їм на праві власності майном.

Одночасно із позовом ПП «Щасливе дитинство» подано заяву про забезпечення позову, якою запропоновано зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку відносно ТОВ «Ріелті менеджмент» у рамках зведеного виконавчого провадження № 5538448.

Ухвалою від 28.12.2017 року у задоволенні заяви ПП «Щасливе дитинство» про забезпечення позову було відмовлено.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 02.01.2018 року. Розгляд справи постановлено здійснювати у загальному позовному провадженні. До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Третя особа-1). Підготовче засідання призначено на 31.01.2018 року.

У зазначеній ухвалі Позивачу, з урахуванням правової позиції, наведеної у п. 5 та п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», щодо суб’єктного складу у спорах про визнання права власності та зняття з нього арешту, яка передбачає участь у справах цієї категорії в якості співвідповідачів стягувача та боржника, з огляду на положення ст. 48 ГПК України, запропоновано письмово викласти свої міркування щодо суб’єктного складу спору.

Справа розглянута у судових засіданнях 31.01.2018 року, 21.02.2018 року, 14.03.2018 року, 21.03.2018 року, 28.03.2018 року та 05.04.2018 року.

31.01.2018 року ПАТ «Сбербанк», в рамках зазначеної справи подано позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року, укладеного між ПП «Щасливе дитинство» та ТОВ «Ріелті менеджмент» та заяву про постановлення окремої ухвали про порушення сторонами вищезазначеного договору норм чинного законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

На підставі ухвали від 31.01.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариства «Сбербанк» (далі – Третя особа-2). У зв’язку із залученням ПАТ «Сбербанк» до участі у справі в якості третьої особи, а також у зв’язку із необхідністю подання Третьою особою-1 пояснень по суті позовних вимог, подання сторонами додаткових доказів по справі, а саме: технічної документації на траволатори, та необхідністю вирішення питання про прийняття до розгляду із позовом, позовної заяви, поданої ПАТ «Сбербанк» до Позивача та Відповідача, підготовче засідання було відкладено на 21.02.2018 року.

05.02.2018 року судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ПАТ «Сбербанк» до ТОВ «Ріелті менеджмент» та ПП «Щасливе дитинство» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року.

Ухвалою від 21.02.2018 року судом продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, та у зв’язку із необхідністю подання позивачем додаткових доказів в обґрунтування своїх вимог, а саме: документів на підтвердження правових підстав розташування (місцезнаходження) за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24, та довідки на підтвердження факту перебування траволаторів на балансі підприємства, та у зв’язку із зобов’язанням третьої особи-1 надати інформацію про виконавче провадження № 55361256, що увійшло до зведеного виконавчого провадження № 55384481, підготовче засідання було відкладено на 14.03.2018 року.

Ухвалою від 14.03.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.03.2018 року, в якому після проголошення вступного слова учасників справи було оголошено перерву до 28.03.2018 року.

В судовому засіданні від 28.03.2018 року, після з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами, для підготовки сторін до судових дебатів, в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.04.2018 року.

При розгляді справи по суті та у судових дебатах представник Позивача позовні вимоги, з підстав зазначених у позові підтримала, просила позов задовольнити.

З урахуванням пояснень, наданих третіми особами, представник Позивача надала пояснення про те, що передане за договором купівлі-продажу майно не було обтяжено правами третіх осіб, а тому його продаж є правомірним. Зазначила, що розрахунок за договором купівлі-продажу був здійснений, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що сторонами складено акти звірки взаєморозрахунків та зарахування зустрічних однорідних вимог, які додано до матеріалів справи.

На підтвердження факту реальності проведеної операції представник Позивача зазначила, що Відповідачем, одночасно із підписанням видаткової накладної було виписано податкову накладну.

Також підтвердила, що з 01.12.2017 року, на підставі договору оренди нерухомого майна 01/12 від 01.12.2017 року, укладеного із ТОВ «Ріелті менеджмент», ПП «Щасливе дитинство» орендує нежилі приміщення загальною площею 1100 кв.м. за адресою місцезнаходження Відповідача, де і здійснює свою господарську діяльність, чим пояснюється розташування спірного рухомого майна за адресою Відповідача на момент здійснення державним виконавцем опису майна боржника.

Вважає, що накладення арешту на майно, що не належить Відповідачу мало місце через недотримання державним виконавцем під час здійснення вказаних виконавчих дій положень Закону України «Про виконавче провадження», яким при описі майна не використовувалися відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Відповідач у жодне судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив. Разом з тим, 31.01.2018 року, через канцелярію суду ним подано відзив на позовну заяву, в якому останній підтвердив обставини, викладені Позивачем у позовній заяві, та просив справу розглядати за відсутності уповноваженого представника.

Так, у відзиві Відповідач зазначив, що спірне майно, на яке державним виконавцем накладений арешт, на підставі видаткової накладної від 15.12.2017 року передано Позивачу за місцем його фактичного місцезнаходження, а саме: м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 24. За фактом здійсненої господарської операції, окрім підписання видаткової накладної, яка підтверджує факт отримання Позивачем траволаторів, ними було виписано податкову накладну.

Також, Відповідач послався на те, що траволатори, які передано Позивачу за договором купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2016 року, не були обтяжені правами третіх осіб та не містяться у переліку рухомого майна, що передано в заставу ПАТ «Сбербанк» за договором застави від 24.07.2013 року.

На підтвердження наведених у відзиві обставин до матеріалів справи Відповідачем долучено копію договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року, копію видаткової накладної № 127 від 15.12.2017 року та копію податкової накладної № 1 від 15.12.2017 року з квитанцією про її реєстрацію у Автоматизованій системі «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України.

Третя особа-1 - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на правомірність дій Департаменту при описі та арешті спірного майна, зазначила про безпідставність заявленого позову.

У наданих суду поясненнях Третя особа-1 зазначила, що представник боржника – ТОВ «Ріелті менеджмент», що був присутній при здійсненні державним виконавцем опису та арешту майна, про відчуження трьох траволаторів не повідомив та відповідних доказів не надав. Вважає, що договір купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року, яким Позивач обґрунтовує своє право власності на спірне майно, носить формальний характер, оскільки оплата за ним Позивачем не здійснена. Зокрема, звертає увагу на те, що траволатори є невіддільними від місця їх розташування та не можуть бути передані без порушення цілісності та цільового призначення об’єкта нерухомого майна, а той факт, що на момент здійснення опису майна боржника ці траволатори знаходилися за адресою боржника, свідчить про те, що Позивачу вони не передавалися.

Також, представник Третьої особи-1 зауважив, що правомірність дій державного виконавця при описі та арешті майна підтверджена Господарським судом м. Києва, який своєю ухвалою від 12.01.2018 року відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Ріелті менеджмент» на дії державних виконавців щодо скасування постанови про опис та арешт рухомого майна ТОВ «Ріелті менеджмент» за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24 у зведеному виконавчому провадженні № 55384481.

Третя особа-2 – ПАТ «Сбербанк» також зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, виклавши свою позицію у письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи.

За твердженням Третьої особи-2, договір купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року, укладений між Позивачем та Відповідачем суперечить вимогам чинного законодавства, та є фіктивним, таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. Зазначаючи про фіктивність, укладеного між Позивачем та Відповідачем договору, Третя особа-2, зокрема посилається на те, що Позивачем не здійснено оплату за цим договором, а надані останнім докази про здійснення розрахунку, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вказаний факт не підтверджують, та крім цього, здійснення розрахунку таким чином, не відповідає змісту ст. 655 ЦК України. Фіктивність договору, на думку, Третьої особи-2, також також підтверджує та обставина, що, на момент здійснення державним виконавцем опису та арешту майна, придбані Позивачем траволатори знаходились у приміщенні Відповідача та жодним чином не були демонтованими чи упакованими для передачі їх Позивачу.

У своїх поясненнях Третя особа-2 зазначає, що представник боржника, який був присутній під час опису та арешту майна, про відчуження спірного майна Позивачу не повідомив та жодних зауважень при описі траволаторів не пред’явив.

В обґрунтування своїх доводів проти позовних вимог представник Третьої особи-2 послався на відсутність правових підстав для передачі майна за місцезнаходженням Відповідача та нікчемність, укладеного між Позивачем та Відповідачем договору оренди приміщення, яке перебуває у іпотеці банку та без його згоди не може бути передане у володіння чи користування третім особам.

Також відзначив, що дії щодо укладення договору купівлі-продажу та передачі майна, які фактично вчинено вже після відкриття виконавчого провадження, про що сторонам було відомо, а також подання цього позову направлені на створення державному виконавцю штучних перешкод при примусовому виконанні рішення суду, з метою уникнення Відповідачем відповідальності перед банком за грошовими зобов’язаннями.

В судовому засіданні, 05.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз’яснено процедуру оскарження рішення.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, суд

встановив:

У провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 55384481 (ВП № 55361256 та ВП № 55361356, відкриті постановами державного виконавця 11.12.2017 року) про стягнення з ТОВ «Ріелті менеджмент» на користь ПАТ «Сбербанк» за наказом Господарського суду міста Києва № 910/17003/16 від 29.03.2017 року 366676334,64 грн. та за наказом Господарського суду міста Києва № 910/22216/16 від 20.12.2016 року 603833941,76 грн., усього – 970510276,40 грн. Постанова про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження була винесена Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 13.12.2017 року (т. 1, а.с. 13-14), що підтверджується інформацією, яка міститься в обліковій картці, наданій Третьою особою-1 для дослідження в судове засідання та матеріалів, наданих Позивачем.

Одночасно із відкриттям виконавчих проваджень, державним виконавцем, постановами від 11.12.2017 року, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Ріелті менеджмент».

На підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.12.2017 року, останнім, за місцезнаходженням боржника, за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24, здійснено опис та арешт, а також встановлено заборону відчуження описаного майна. В тому числі, державним виконавцем накладено арешт на траволатори BLT06P/026 у кількості 4 одиниць (а.с. 15-23).

Три із чотирьох одиниць обладнання - траволаторів, описаних державним виконавцем, на підставі договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року (т. 1, а.с. 25-28) (далі – Договір), укладеному із ТОВ «Ріелті менеджмент», належать ПП «Щасливе дитинство» і накладення арешту перешкоджає їм вільно користуватися та розпоряджатися цим майном. Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача до суду із вимогами про визнання права власності на обладнання – траволатори BLT06P/026 у кількості 3 одиниць, зняття з них арешту та виключення їх із постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.12.2017 року.

Відповідно до Конституції України усі суб’єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Частиною 1. ст. 316 ЦК України дано визначення поняттю “права власності”, за змістом якої, це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. За змістом ч. 2 ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі ч.1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за умовами п. 1.1. Договору, продавець (Відповідач) продає, а покупець (Позивач) приймає у власність та оплачує траволатор BLT06P/026 у кількості 3-х одиниць. За цим договором продавець передає покупцю обладнання, що було у використанні (п. 2.1. Договору).

У п. 4.1. Договору сторони визначили, обов’язок продавця протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання даного договору, передати покупцю обладнання у кількості, якості та номенклатурі відповідно до договору.

Приймання-передача обладнання відбувається за його фактичним місцем знаходження за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24. Факт приймання-передачі обладнання засвідчується підписаною сторонами видатковою накладною (п.п. 4.2, 4.3. Договору).

У п. п. 5.1.,5.2.,5.3. Договору сторони узгодили, що загальна вартість обладнання становить ціну договору у розмірі 115200,00 грн. 100 % від загальної вартості обладнання покупець сплачує протягом 30 календарних днів з моменту фактичного приймання-передачі обладнання та підписання видаткової накладної. Розрахунки між сторонами можуть бути здійснені в будь-якій формі, що не суперечить чинному законодавству.

Обумовлене договором обладнання – траволатори BLT06P/026, у кількості 3-х одиниць (реєстраційні номери - BLT06P/1066, BLT06P/1067, BLT06P/1068), разом з технічною документацією: паспортами траволаторів, актами приймання траволаторів (т. 1, а.с. 134-136, 138-140, 142-144), протоколами електротехнічних вимірів № 9 від 22.01.2007 року (т. 1, а.с. 137, 141, 145), 15.12.2017 року за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24, було передано Позивачу, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 127 від 15.12.2017 року (т. 1, а.с. 12) та копіями технічної документації, доданими Позивачем до матеріалів справи.

За фактом здійсненої операції Відповідачем була виписана податкова накладна № 1 від 15.12.2017 року (т. 1, а.с. 146-147).

Розрахунок за отримане обладнання проведено 16.01.2018 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, на підтвердження чого до матеріалів справи Позивачем надано копію акту звірки взаєморозрахунків (т. 1, а.с. 132) та акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.01.2018 року (т. 1 а.с. 131), за змістом якого сторонами узгоджено, що зобов’язання ПП «Щасливе дитинство» перед ТОВ «Ріелті менеджмент» на суму 115200,00 грн., у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, припиняються у повному обсязі.

Згідно балансової довідки за вих. № 017 від 12.03.2018 року (т. 1, а.с. 239) спірне обладнання - траволатори обліковуються на балансі ПП «Щасливе дитинство» (рахунок №281).

У переліку майна, переданого ТОВ «Ріелті менеджмент» у заставу ПАТ «Сбербанк» за договором застави від 04.07.2013 року та договорами про внесення змін до договору застави від 01.01.2014 року, 05.04.2014 року (т. 1 а.с. 161-199) траволатори у кількості 3-х одиниць (реєстраційні номери - BLT06P/1066, BLT06P/1067, BLT06P/1068) не містяться.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Врахувавши положення ч. 1 ст. 75 ГПК України, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем підтверджено виникнення з 15.12.2017 року права власності на обладнання - траволатори у кількості 3-х одиниць (реєстраційні номери - BLT06P/1066, BLT06P/1067, BLT06P/1068), внаслідок виконання умов договору купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року.

Договір купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року в судовому порядку недійсним не визнавався, його недійсність прямо не встановлена законом, отже, в силу презумпції правомірності правочину, встановленої у ст. 204 ЦК України, цей договір є правомірним, а тому, на підставі положень ст. 334 ЦК України, Позивач, набув право власності на спірне обладнання.

Обставини передачі 15.12.2017 р. придбаного обладнання вже після винесення 11.12.2017 р. постанов про відкриття виконавчого провадження, про накладення державним виконавцем арешту на все рухоме та нерухоме майно та реєстрацію обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, даного факту не спростовують, оскільки відсутні докази належного, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», повідомлення Відповідача - боржника у виконавчому провадженні про постанови щодо вчинення виконавчих дій та обізнаності про реєстрацію обтяжень, що підтверджується копіями супровідних листів та фіскальних чеків від 15.12.2017 року, наданих Третьою особою-1 (т. 1, а.с. 241-247).

Заперечення третіх осіб щодо фіктивності цієї угоди судом до уваги не беруться, оскільки належних та допустимих доказів в обґрунтування сумніву достовірності обставин на які посилається Позивач, обгрунтовуючи підстави позову, суду не надано. Доводи третіх осіб спростовуються документами долученими до матеріалів справи.

Так, видаткова накладна є первинним документом в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідає вимогам ст. 9 цього Закону, оскільки містить передбачені реквізити та надає можливість ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції, встановити зміст та обсяг господарської операції.

Щодо не дотримання форми довідки, якою підтверджено постановку на баланс Позивача спірного обладнання, то чинне законодавство не містить обмежень використання самостійно виготовлених бланків, тобто первинних документів вільної (довільної) форми, розробленої та затвердженої самим підприємством за умови наявності усіх реквізитів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А її зміст і форма залежить від суті проведених операцій, для яких її складають.

Щодо припинення зобов’язань Позивача з оплати придбаного обладнання за договором купівлі-продажу № 01/12 від 01.12.2017 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то суд зазначає, що вона відбулась у строки обумовлені договором (30 днів з моменту підписання видаткової накладної), така форма розрахунку не суперечить чинному законодавству та, враховуючи умови договору, можливість її здійснення узгоджена сторонами.

Щодо відсутності правових підстав для знаходження Позивача за адресою м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 24, внаслідок нікчемності договору оренди нерухомого майна № 01/12 від 01.12.2017 року, укладеного між ПП «Щасливе дитинство» та ТОВ «Ріелті менеджмент» (т. 1, а.с. 221-237, т. 2 а.с. 6-35), суд зазначає, що ця обставина не спростовує надання придбаного обладнання за його місцезнаходженням в розпорядження Позивача та виникнення у нього права власності.

Доводи щодо невід’ємності обладнання спростовуються технічною документацією, якою передбачена передача обладнання іншому власнику разом з паспортами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, інші доводи третіх осіб судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

При розгляді справи суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного суду України від 18.05.2016 року у справі № 6-658цс15.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам ГПК України. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Зазначене узгоджується із позицією, викладеною у п. 5 та п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

При накладенні арешту відповідний відділ державної виконавчої служби є посередником між особою, в інтересах якої накладається арешт, та особою, на майно якої накладається арешт. Саме між цими особами існують спірні правовідносини, саме ці особи зацікавлені в результаті розгляду справи про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду стосується їх прав та обов’язків.

Проте, при зверненні до суду Позивачем позовні вимоги пред’явлені лише до боржника у виконавчому провадженні – ТОВ «Ріелті менеджмент».

Згідно із змістом ст. ст. 48, 162 ГПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), наслідком є відмова у задоволенні позову.

Права або інтереси підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою, а отже доводи Позивача про оспорювання, сумніви в належності обладнання чи власного інтересу саме Відповідачем, в будь-якому випадку мали б обґрунтовувати заявлені вимоги. Однак, всупереч нормам ч. 3 ст. 13, ст. 73, 74 ГПК України, оспорювання права власності на придбане обладнання саме Відповідачем Позивачем не доведено.

Також, при здійсненні державним виконавцем в межах виконавчого провадження №55361256 виконавчих дій з опису та арешту майна боржника уповноважений представник останнього був відсутній, а отже позбавлений можливості заявити про неналежність йому оспорюваного обладнання, про що свідчить постанова державного виконавця від 20.12.2017 року. Зазначене додатково підтверджує відсутність оспорювання Відповідачем права власності на обладнання - траволатори у кількості 3-х одиниць (реєстраційні номери - BLT06P/1066, BLT06P/1067, BLT06P/1068).

Таким чином, оскільки відсутні докази оспорювання права власності на обладнання - траволатори саме Відповідачем, а Позивачем не вчинено процесуальні дії щодо залучення до участі у справі співвідповідача стягувача у виконавчому провадженні – ПАТ «Сбербанк», суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання права власності ПП «Щасливе дитинство» на траволатори BLT06P/026 у кількості 3-х одиниць, зняття з них арешту та виключення з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.12.2017 року, винесеної в рамках виконавчого провадження № 55361256, що увійшло до зведеного виконавчого провадження № 55384481.

У зв’язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає про відсутність підстав, передбачених у ст. 246 ГПК України, для постановлення щодо сторін спору окремої ухвали, а тому відповідна заява Третьої особи-2 ПАТ «Сбербанк» залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Щасливе дитинство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті менеджмент» про визнання права власності на майно, зняття з нього арешту та виключення його з постанови про опис та арешт майна боржника від 20.12.2017 р., накладеного в межах виконавчого провадження №55361256, що увійшло до зведеного виконавчого провадження №55384481.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16.04.2018 року.

Суддя Т.А. Остапенко