Рішення № 73410031, 13.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Справа № 915/1126/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, дов. від 29.12.2017;

від відповідача – ОСОБА_2, дов. від 26.02.2018 № 183;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Байєр”,

04071, вул. Верхній Вал, 4-Б, м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю “С-Росток”,

57140, вул. 8-го Березня, 18, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область;

про стягнення основного боргу та нарахувань на нього сум пені, 3 % річних, індексу інфляції, а всього грошових коштів у сумі 4436716 грн. 73 коп. за договором поставки від 23.12.2015 № 3652007/16, –

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Байєр” пред’явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “С-Росток” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 4436716 грн. 73 коп., із яких: 3310000 грн. 40 коп. – основний борг; 662662 грн. 08 коп. – пеня; 93042 грн. 75 коп. – 3 % річних; 371011 грн. 50 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на порушення відповідачем зобов’язань за укладеним між ними договором від 23.12.2015 № 3652007/16 постачання товару, а саме, зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого за цим договором товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на котру позивачем здійснено нарахування пені, на підставі п. 6.2 договору, та інші, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ “Байєр” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 27.10.2017 порушено провадження в даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав наявність заборгованості в спірній сумі та подав суду:

1) клопотання від 24.01.2018 та від 20.02.2018 про зменшення розміру пені, підлягаючої до стягнення з ТОВ “С-Росток”, до 6626 грн. 62 коп.;

2) заяву від 21.03.2018 про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ “С-Росток” основного боргу, починаючи з квітня 2018 року, за наступним графіком: квітень 2018 року – 551666 грн. 80 коп.; травень 2018 року – 551666 грн. 80 коп.; червень 2018 17 року – 551666 грн. 80 коп.; липень 2018 року – 551666 грн. 80 коп.; серпень 2018 року – 551666 грн. 80 коп.; вересень 2018 року – 551666 грн. 40 коп.

Указані клопотання та заява мотивовані тим, що ТОВ “С-Росток” є виробником сільськогосподарської продукції, і на даний час для здійснення своєї діяльності потребує невідкладного проведення закупівлі насіння, добрив, паливно-мастильних матеріалів, тощо. На даний час товариство здійснює зазначені закупівлі і, крім того, знаходиться у скрутному фінансовому становищі та має значний обсяг майнових зобов’язань перед іншими кредиторами та фінансових зобов’язань перед банківськими установами за укладеними з ними кредитними договорами; стягнення великої суми штрафних санкцій може призвести до зупинення діяльності товариства та його банкрутства. При цьому ТОВ “С-Росток” очікує на періодичне надходження грошових коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що дасть можливість поступово розрахуватися з позивачем.

Вислухавши представника позивача, яка позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а зазначені вище клопотання та заяву відповідача вважала підлягаючими вирішенню на розсуд суду; представника відповідача, який визнав обґрунтованість позовних вимог, проте просив суд задовольнити подані ним клопотання та заяву, зменшити розмір пені, підлягаючої до стягнення з ТОВ “С-Росток” та розстрочити виконання рішення суду в даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами укладено договір від 23.12.2015 № 3652007/16 постачання товару (далі – договір), за умовами якого ТОВ “Байєр” (постачальник) зобов’язалося поставити ТОВ “С-Росток” (покупцю) товар, що відповідає вимогам ДСТУ 2240-93 “Насіння с/г культур”, на умовах, визначених у договорі, в строк, у кількості, асортименті та по ціні, встановлених договором та додатками до нього (специфікаціями), та зазначених у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець – здійснити повну оплату товару/партії за ціною, зазначеною у специфікації, рахунку-фактурі та відповідній видатковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно на підставі відповідних рахунків-фактур, а саме: 30% від загальної вартості товару, зазначеної у специфікаціях, до 28.02.2016; 70 % загальної вартості товару, зазначеної у специфікаціях, у строк до 15.11.2016 (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.2, 4.1.2 договору).

Товар/партія вважається сплаченим на день надходження платежу на розрахунковий рахунок постачальника у повному обсязі, за умови дотримання термінів та обсягів платежів, вказаних у пп. 3.2 договору (пп. 3.7 договору).

Приймання товару по кількості, якості та цілісності пакування проводиться покупцем у момент його передачі (поставки). Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється постачальником на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої покупцем, форма якої затверджена у додатку № 1 до договору. Оригінал довіреності передається уповноваженому представнику постачальника в момент поставки. Уповноваженим представником на отримання товару зі сторони покупця вважається особа, на яку видана (виписана) довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Покупець підтверджує, що особи, які підписують видаткові накладні та отримують товар, поставлений на підставі цих накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, діють від імені та в інтересах покупця. Моментом поставки товару вважається дата підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін (п.п. 5.1- 5.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2016 (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору сторонами 23.12.2015 складено та підписано специфікацію № 2 на поставку моркви та цибулі загальною вартістю 4515223 грн. 18 коп. з ПДВ у строк до 31.03.2016, у відповідності до котрої ТОВ “Байєр” поставило ТОВ “С-Росток” товар з вищевказаною вартістю, що підтверджується накладними від 29.01.2016 № НОМЕР_1 на суму 2667761 грн. 84 коп.; від 25.02.2016 № НОМЕР_2 на суму 215205 грн. 14 коп. та від 10.03.2016 № НОМЕР_3 на суму 1632256 грн. 19 коп. Зазначені накладні скріплено печатками сторін та підписано уповноваженими представниками сторін, зокрема, від ТОВ “С-Росток” – ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреностей від 18.01.2016 № 5 та від 25.02.2016 № 53.

Відповідачем у період 26.04-17.07.2017 оплачено вищевказані рахунки частково у загальній сумі 1205222 грн. 77 коп., що підтверджується відповідною випискою з поточного рахунку позивача, і на даний час за ТОВ “С-Росток” обліковується заборгованість за поставлений по договору товар у сумі 3310000 грн. 40 коп.

У зв’язку з неповною оплатою відповідачем рахунків-фактур у зазначений в них строк, ТОВ “Байєр” звернулося до ТОВ “С-Росток” з претензією від 26.06.2017 № 3077 (а.с. 28-30) про сплату заборгованості у вищевказаній сумі, яку відповідачем отримано 08.07.2017, що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ “С-Росток” на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з претензією.

ТОВ “С-Росток” направлено позивачу гарантійні листи, а саме: від 02.02.2017 № 01/0202, від 20.04.2017 № 20 та від 31.08.2017 № 31, із змісту яких випливає, що відповідач визнає заборгованість за укладеним договором, і частково сплатило цю заборгованість.

За твердженнями сторін дотепер основний борг складає суму 3310000 грн. 40 коп.

Господарським законодавством визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги ТОВ “Байєр” про стягнення з відповідача основного боргу у загальній сумі 3310000 грн. 40 коп. є обґрунтованими.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги ТОВ “Байєр” про стягнення з відповідача пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку затримки оплати покупцем за поставлений товар, він зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,11% від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення. Нарахування та сплата пені здійснюється одночасно з оплатою вартості товару.

Суд погоджується з поданими позивачем розрахунками: пені в сумі 662662 грн. 08 коп. та 3 % річних у сумі 93042 грн. 75 коп., нарахованих за період 16.11.2016-23.10.2017, а також суми 371011 грн. 50 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції у період листопад 2016 року-жовтень 2017 року, і визнає, що вимоги про стягнення з ТОВ “С-Росток” зазначених сум нарахувань є обґрунтованими.

Разом з тим, визначаючи розмір підлягаючої до стягнення пені, суд ураховує інтереси обох сторін та обставини, викладені у вищевказаних клопотаннях відповідача від 24.01.2018 та від 20.02.2018 про зменшення суми пені, і визнає за можливе задовольнити ці клопотання відповідача, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, і вважає, що нарахована пеня є непропорційною розміру основного боргу та розміру нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, що порушення грошових зобов’язань відповідачем у значній мірі компенсуються підлягаючими стягненню з відповідача інших нарахувань на суму основного боргу .

Викладені обставини суд ураховує як виняткові, які мають істотне значення і дають право суду зменшити суму нарахованої пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, котрими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд визнає, що визначений ТОВ “С-Росток” розмір пені належить зменшити із суми 662662 грн. 08 коп. до суми 6626 грн. 62 коп.

Таким чином, позов ТОВ “Байєр” підлягає задоволенню частково.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу, суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ст. 331 ГПК України).

Викладені ТОВ “С-Росток” у заяві від 21.03.2018 обставини, а саме, неможливість одночасної сплати основного боргу внаслідок скрутного фінансового становища відповідача та майбутнє періодичне надходження відповідачу грошових коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що підтверджуються поданими ТОВ “С-Росток” доказами: копіями звіту про фінансовий стан товариства за 2017 рік; довідки АТ “Про ОСОБА_4” від 19.02.2018 № 1-2/18/798 про наявність заборгованості ТОВ “С-Росток” перед Банком у сумі 53882255 грн. 69 коп.; укладеного відповідачем з ТОВ “АТБ-Маркет” договору поставки від 18.03.2018 № 41244 та укладеного відповідачем з S.R.L. “OLMILTOR” контракту від 22.12.2017 № 221217 (а.с. 117-133), згідно яких указані особи взяли на себе зобов’язання у 2018 році придбати у відповідача та оплатити сільськогосподарську продукцію; добровільне погашення частини заборгованості, суд вважає обставинами, які дають підстави для задоволення заяви ТОВ “С-Росток” про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу та здійснити це стягнення згідно запропонованого відповідачем графіку.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, та що спір у даній справі виник внаслідок порушення ТОВ “С-Росток” зобов’язань за укладеним з ТОВ “Байєр” договором, і судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, суд вважає необхідним відшкодування витрат позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 23.10.2017 № 844 в сумі 66550 грн. 75 коп., покласти на відповідача.

У судовому засіданні 13.04.2018, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Байєр” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “С-Росток”, 57140, вул. 8-го Березня, 18, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 35010143, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Байєр”, 04071, вул. Верхній Вал, 4-Б, м. Київ, ідентифікаційний код 22911794, грошові кошти в загальній сумі 3780681 (три мільйони сімсот вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 27 коп., із яких:

1) 3310000 (три мільйони триста десять тисяч) грн. 40 коп. – основний борг,

2) 6626 (шість тисяч шістсот двадцять шість) грн. 62 коп. – пеня;

3) 93042 (дев’яносто три тисячі сорок дві) грн. 75 коп. – 3 % річних;

4) 371011 (триста сімдесят одна тисяча одинадцять) грн. 50 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції;

а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 66550 (шістдесят шість тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 75 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити стягнення основного боргу у сумі 3310000 грн. рівними частинами, а саме: у сумі 551666 (п’ятсот п’ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 80 коп., щомісяця протягом квітня-вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 17.04.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.