Рішення № 73410023, 11.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 917/2016/17

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110

до Фермерського господарства "Грім", вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100

про стягнення 1926910,97 грн. (із врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог)

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.09.17);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - позивач/ ТОВ "Промагролізинг-Україна") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Фермерського господарства "Грім" (далі - відповідач/ ФГ "Грім") 1230281,11 грн., в тому числі 817335,37 основного боргу, 333866,32 грн. відсотків, 48436,21 грн. пені, 5600,43 грн. 3% річних, 25042,78 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 28/06Л від 30.06.2016.

11.01.2018. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 1640269,94 грн., в тому числі 1167933,65 грн. основного боргу, 351825,40 грн. додаткових відсотків, 85150,17 грн. пені, 10317,94 грн. 3% річних, 25042,78 грн. інфляційних втрат.

05.03.2018. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 1926910,97 грн., а саме: 1339865,46 грн. основного боргу, 381008,91 грн. додаткових відсотків, 131079,40 грн. пені, 14767,77 грн. 3% річних, 60189,43 грн. інфляційних втрат.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказану норму, вказані заяви про збільшення розміру позовних вимог, були прийняті судом до розгляду. В зв'язку з цим розглядається позов про стягнення з відповідача 1926910,97 грн., а саме: 1339865,46 грн. основного боргу, 381008,91 грн. додаткових відсотків, 131079,40 грн. пені, 14767,77 грн. 3% річних, 60189,43 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.12.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 14.12.2017.

14.12.2017. суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 11.01.2018.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, викладеної у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII (далі - ГПК України), суд ухвалою від 11.01.2018. постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відклав розгляд підготовчого засідання у справі на 15.02.2018.

15.02.2018. суд за клопотанням відповідача відклав підготовче засідання у справі на 12.03.2018.

Ухвалою від 12.03.2018. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2018.

В судове засідання 11.04.2018. відповідач не з'явився.

10.04.2018. від керівника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із його хворобою. До вказаної заяви відповідачем додано довідку ДУ "Інститут серця МОЗ України" від 10.04.2018., згідно якої ОСОБА_2 дійсно знаходиться на стаціонарному лікуванні в ДУ "Інститут серця МОЗ України" з 29.03.2018. по теперішній час.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Окрім того, суд враховує передбачені ст. 195 ГПК України строки розгляду справи по суті, а також те, що відповідач жодного разу не з'являвся в судові засідання. В зв'язку з цим, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суд не повідомив. 11.04.2018., до початку розгляду справи по суті, від відповідача надійшла заява, згідно якої він визнав позов частково в сумі 1167933,65 грн.

В судовому засіданні 11.04.2018. представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016. між позивачем (лізингодавець за договором) та відповідачем (лізингоодержувач за договором) укладено договір фінансового лізингу № 28/06Л (далі -договір), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку №1 «Специфікація» до даного Договору (надалі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п. 3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору, майном, що являється об'єктом лізингу є комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 «Палессе GS1218» вартістю 2750000,00 грн., в тому числі:

- КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану - 1 шт. вартістю 2406265,25 грн.;

- ЖЗК-7-5 - жниварка для зернових культур без транспортного візка - 1 шт. вартістю 309793,75 грн.;

- КЗР 1590000-04 - транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5 - 1 шт. вартістю 33950,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору до лізингового платежу за цим договором згідно Додатку № 3 «Графік лізингових платежів» входить: викупна вартість об'єкту лізингу 2750000,00 грн., винагорода лізингодавця у вигляді відсотків - 402187,56 грн., інші витрати лізингодавця - 110000.00 грн. Лізингоодержувач у строк до 06.07.2016. сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж, визначений у Додатку № 3 «Графік лізингових платежів» (далі - Додаток № 3), що є невід'ємною частиною даного договору.

Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у Додатку №3 до договору.

Згідно з п. 4.1 договору передача об'єкта лізингу здійснюється протягом п'яти календарних днів після надходження на рахунок лізингодавця авансового платежу.

Відповідно до додатку № 3 розмір авансового платежу становить 605000,00 грн.

На виконання умов договору відповідач 02.07.2016. здійснив оплату авансового платежу в розмірі 660000,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою (а.с. 62).

В свою чергу позивач 05.07.2016. передав відповідачу об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта лізингу від 05.07.2016. (а.с. 26).

Підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем об'єкта лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для нарахування лізингодавцем лізингових платежів (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 7.2.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно Додатку № 3 до даного договору.

Згідно графіка лізингових платежів за період з моменту передачі об'єкту лізингу до 06.02.2018. відповідач повинен був сплатити лізингових платежів на загальну суму 2568235,46 грн. (до вказаної суми входить і сума авансового платежу в розмірі 605000,00 грн.). Проте, відповідач умови договору виконує неналежним чином, за вказаний період ним сплачено позивачу лише 1 228 370,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 61-66).

В зв'язку з цим за відповідачем утворилася заборгованість по лізингових платежах у розмірі 1339865,46 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач визнав позов частково в сумі 1167933,65 грн. У своїй заяві (вх. № 3707) відповідач просить відмовити в задоволенні решти позову, посилаючись на те, що внаслідок форс-мажорних обставин, а саме виняткових погодних умов (засухи) в Козельщинському районі Полтавської області ФГ "Грім" не змогло в повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання згідно договору фінансового лізингу № 28/06Л від 30.06.2016. В результаті аномально високих середніх температур і відсутності опадів протягом більше 5 місяців, відповідачем недоотримано значну частину урожаю в 2017 році. На підтвердження вказаного відповідачем до заяви додано сертифікати про форс-мажорні обставини № 8085, № 8086 та № 8087, які видані у квітні 2018 року Полтавською торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України.

Стосовно вказаного заперечення відповідача суд зазначає наступне.

Згідно п. 11.1 договору сторони цього договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язання за цим договором, якщо це невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього договору в результаті незалежних від сторін цього договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайного характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, або події, які виникли унаслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього договору.

Сторона цього договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов'язана сповістити про це іншій стороні цього договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього договору (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 11.4 договору повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього договору протягом 15 днів з дати настання форс-мажорних обставин.

Відповідач у заяві зазначає, що про форс-мажорні обставини він повідомив керівництву позивача, проте жодних доказів на підтвердження вказаного не надав.

Таким чином, відповідач не довів належним чином факт повідомлення позивачу про форс-мажорні обставини, а отже підстави вважати, що ФГ "ГРІМ" звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов договору, відсутні.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що надані відповідачем сертифікати Полтавської торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України видані в квітні 2018 року, де зазначено, що період дії форс-мажорних обставин з 20.05.17. по 20.09.17., що свідчить про порушення відповідачем умов п. 11.4. договіру фінансового лізингу.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача основного боргу суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним обов'язку по сплаті лізингових платежів за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 1339865,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 381008,91 грн. додаткових відсотків нарахованих за період з 06.09.2016. по 06.02.2018.

Згідно п. 5.7 договору, у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п'ять календарних днів, сума винагороди лізингодавця у вигляді відсотків за Договором, підлягає сплаті у подвійному розмірі, протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди лізингодавця у вигляді відсотків в періоді в якому допущено таке прострочення.

Судом встановлено, що з урахування того, що відповідач допускав прострочення сплати лізингових платежів більше ніж на п'ять календарних днів, позивач правомірно нарахував відповідачу подвійний розмір суми винагороди лізингодавця у вигляді відсотків.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 381008,91 грн. додаткових відсотків за період за період з 06.09.2016. по 06.02.2018. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 131079,40 грн. пені, 14767,77 грн. 3% річних, 60189,43 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що нарахування пені даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати по день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та пені суд встановив, що позивачем не вірно визначено строк нарахування пені та річних на зобов'язання по оплаті лізингового платежу, який згідно графіку підлягав сплаті 06.08.2016. Оскільки 06.08.2016 було вихідним днем (субота), то відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, вказаний лізинговий платіж підлягав оплаті по 08.08.2016. включно, тобто прострочення оплати розпочинається з 09.09.2016. і саме з цього дня необхідно нараховувати пеню та річні. Крім цього, при перевірці розрахунків пені та річних позивача судом виявлено деякі математичні помилки.

З врахуванням викладеного, судом встановлено, що за загальний період з 09.08.2016 по 22.02.2018. стягненню підлягають 130782,03 грн. пені та 13939,08 грн. 3% річних. В цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає, як безпідставний.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми стягненню підлягають інфляційні втрати за загальний період з лютого 2017 року по січень 2018 року в розмірі 39364,91 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Грім" (вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 32012750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 37768114) 1339865 грн. 46 коп. основного боргу, 381008 грн. 91 коп. додаткових відсотків, 130782 грн. 03 коп. пені, 13939 грн. 08 коп. 3% річних, 39364 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 28574 грн. 41 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.04.2018.

Суддя О.С. Семчук