Рішення № 73409826, 17.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/171/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Технополіс» про стягнення 120 796грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Зоря-Машпроект» (далі – ДП «НВКГ «Зоря» - «Машпроект» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Технополіс” (далі – ТОВ «Компанія «Технополіс») про стягнення 120 796грн в рахунок відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення зобов’язань за договором поставки №1095 від 22.07.2016 в частині подання зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), та декларування суми ПДВ за податковими накладними та розрахунками коригування у складі податкових зобов’язань у тому податковому періоді, в якому такі податкові зобов’язання виникли згідно п.187.1 ст.187 ПК України. При цьому, позивач зазначає, що відповідні дії відповідача призвели до того, що позивач не може віднести суму сплаченого податку за поставку товару за відповідним договором по специфікації №2 до податкового кредиту та поніс збитки у вигляді недоотриманого податкового кредиту (а.с.3-11).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2018 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України; встановлено процесуальні строки: відповідачу – для подання відзиву та заперечення, позивачу – відповіді на відзив.

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем – 05.03.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103264035663 (а.с.105), відповідачем – 06.03.2018, про що свідчать дані з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо вручення поштового відправлення №0103264035388 (а.с.55).

Таким чином, останнім днем строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України для подання відзиву на позов, є 21.03.2018.

Відповідач – ТОВ «Комплекс Технополіс» у строк, встановлений ухвалою суду від 26.02.2018, правом на подання відзиву на позов не скористався.

В силу ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

22.07.2016 між сторонами у справі – ДП «НВКГ «Зоря-«Машпроект» (покупець за договором) та ТОВ “Компанія Технополіс» (постачальник за договором) укладено договір №1095 (а.с.16-25, далі – договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, передбачених договором, поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені договором. При цьому, п.3.4 договору визначено, що у разі збільшення виробничих потреб покупця, сторони можуть оформити та підписати специфікацію на поставку наступної партії товару, що тягне за собою збільшення ціни договору.

Як визначено п.1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначається специфікацію №1 та іншими специфікаціями, які у подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

Умовами договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його поставки згідно п.3.1 договору, в силу якого, товар поставляється на склад покупця: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-А.

Ціна на товар, як передбачено п.4.2 договору, визначається в специфікації та може бути змінена за взаємною згодою сторін. При цьому, відповідно до п.4.4 договору, сума договору на дату його підписання згідно специфікації №1 становить 474 071,14грн, у т.ч. ПДВ – 79011,86грн і у подальшому може збільшуватися з підписанням специфікацій, але не перевищуючи 10 000 000грн, у т.ч. ПДВ – 2 000 000грн.

В силу п.5.2 договору, оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку постачальника не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару; датою оплати товару вважається дата списання коштів з рахунку покупця.

Також, сторонами у п.3.7 відповідно договору визначено, що постачальник зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та/або розрахунок коригування (у разі збільшення вартості товару), які складені в електронній формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному п.201.1 ст.201 ПК Кодексу, у строк не пізніше 15 календарних днів з дати складання податкової накладної та/або розрахунку коригування; у разі зменшення вартості товару постачальник зобов’язаний надати покупцю розрахунок коригування до податкової накладної для його подальшої реєстрації у ЄРПН; такий розрахунок коригування до податкової накладної надається покупцю протягом 7 календарних днів з дати його складання.

Сторонами визначено у п.3.8 договору, що постачальник декларує суми ПДВ за податковими накладними та розрахунками коригування у складі податкових зобов’язань у тому податковому періоді, в якому такі податкові зобов’язання виникли згідно вимог п.187.1 ст.187 ПК України.

Також, сторонами встановлена відповідальність за порушення відповідних зобов’язань, як вбачається з розділу 7 такого договору, у вигляді штрафу у розмірі рівному податковому зобов’язанню за: порушення строків надання податкової накладної або розрахунку користування, не здійснення їх реєстрації, порушення порядку їх заповнення (п.7.12 договору); порушення порядку декларування або не здійснення декларування сум ПДВ за податковими накладними (п.7.13 договору).

Як визначено п.10.1 договору. він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018.

Специфікацією №2 від 12.08.2016 до відповідного договору узгоджена поставка за договором товару на загальну суму 991 164грн, у т.ч. ПДВ – 991 164грн (а.с.26).

Відповідно до видаткової накладної №РН-000146 від 22.08.016 відповідачем передано позивачу товару за таким договором та специфікацією №2 до нього, на суму 724 776грн, у т.ч. ПДВ – 120 796грн (а.с.27).

09.09.2016 платіжним доручення №323 позивачем перераховано відповідачу 724 776грн, у т.ч. ПДВ – 120796грн (а.с.28).

09.09.2016 зареєстрована податкова декларація №8 за відповідною операцією на суму податкового зобов’язання з ПДВ – 120 796грн (а.с.34).

08.08.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування, яким внести зміни до податкової накладної №9 від 09.09.2016 та зазначити у ній належну дату – 22.08.2016 та сплатити штрафні санкції (а.с.35-40).

Відповідно до повідомлення про вручення, поштове відправлення №5401804633483 отримано відповідачем 16.08.2017 (а.с.41).

Як стверджує позивач, відповіді на претензію він не отримав, що не спростовано відповідачем шляхом подання доказів зворотного.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов’язку відшкодувати позивачу збитки у розмірі 120796грн, завдані порушенням зобов’язань за відповідним договором, визначених його п.3.7, 3.8.

За загальним правилом, визначеним ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч.2 ст.217 ГК України, відшкодування збитків є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у випадку порушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Підставою настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України, у вигляді відшкодування збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, які утворюють його склад, що вбачається із змісту відповідної норми: протиправність поведінки; наявність збитків; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Наявність у особи, яка порушила зобов’язання обов’язку відшкодувати кредиторові завдані таким порушенням збитки визначена і ст.623 ЦК України. При цьому, як визначено ч.2 цієї норми, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Доводячи протиправність поведінки відповідача та наявність вини позивача у заподіянні збитків, позивач посилався на порушення ним зобов’язань, визначених умовами договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи відповідний договір сторони взяли на себе певні зобов’язання, зокрема, відповідач, в силу п.3.7, п.3.8 договору, зобов’язався надати зареєстровану податкову накладну або/та розрахунок коригування у порядку, визначеному п.201.1 ст.201 ПК України та задекларувати суми ПДВ за податковими накладними та розрахунками коригування у складі податкових зобов’язань у тому податковому періоді, у якому такі податкові зобов’язання виникли відповідно до вимог п.187.1 ст.187 ПК України.

Як визначено п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент поставки товару), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При цьому, як визначено п.201.4 відповідної норми, платники у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

В силу п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, як свідчить договір, відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво №13841277.

Як передбачено п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено під час розгляду справи, дата передачі товару відповідачу -22.08.2016 мала місце раніше дати його оплати позивачем – 09.09.2016, однак, відповідачем податкова накладна зареєстрована за фактом оплати товару, а не за датою його отримання.

В силу п.201.10 ст.201 ПК України (у редакції, яка діяла на момент видачі відповідної податкової накладної), у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. При цьому, відповідною нормою передбачено, що таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як визначено вищезазначеною нормою, протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Поряд з цим, в силу положень вказаної норми, податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Як визначено п.201.1 ст.201 ПК України, обов’язковим реквізитом податкової накладної є, зокрема, дата її виписування. Отже, у разі помилки у відповідному реквізиті податкової накладної, вона є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, що прямо передбачено п.201.1 ст.201 ПК України, таким чином, посилання позивача на втрату ним права, у зв’язку з такою помилкою на віднесення суми податку до податкового кредиту хибні.

Також, у поданій заяві позивач вказує на те, що відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Однак, у останньому абзаці третьої сторінки позовної заяви сам позивач зазначає про факт реєстрації такої накладної по даті здійснення розрахунку за товар – 09.09.2016 (а.с.3) та до поданої заяви долучає копію такої накладної, а також вказує про її реєстрацію у заяві про виправлення недоліків (а.с.97-98).

В силу ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. При цьому, позовна заява, в силу ч.2 ст.161 ГПК України, є заявою по суті справи.

Окрім того, стверджуючи, що відповідне порушення, факт якого встановлений під час розгляду даної справи, збільшило податкове зобов’язання та позбавило його права на отримання податкового кредиту необґрунтовані, з урахування положень п.201.10 ст.201, відповідно до якої, у разі помилки у відповідному реквізиті податкової накладної, вона є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, а факт її реєстрації визнано самим позивачем.

Як визначено п.201.10 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Поряд з цим, якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В силу п.2001.3 ст.2001 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.

За змістом відповідної норми, загальна сума за формулою визначається і залежить від багатьох складових, зокрема, не лише від суми за отриманими податковими накладних, на яку вона зменшується, але й від: сум поповнення власного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, загальної суми податку за виданими платником податковими накладними, загальної суми податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; загальної суми овердрафту; загальної суми податку, заявленої платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок; загальна сума перевищення податкових зобов'язань.

Отже, те, чи буде здійснено бюджетне відшкодування або зарахування до складу податкового кредиту (на позбавлення отримання якого вказує позивач), зменшення суми податкового боргу у відповідному періоді, що здійснюється за змістом п.200.4 ст.200 ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої у відповідності з п.200.1 п.200 ПК України, залежить не лише і не виключно від того, чи допустив порушення відповідач умов договору, а саме його пп.3,7,3.8. Так, навіть із заяви про допущення продавцем товарів помилок за вересень 2016 року, вбачається, що у відповідний період позивачем здійснювались і інші операції, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, як вже наголошувалось вище, позивач не втратив право на включення суми за відповідною податковою накладною, у якій допущено помилку, до суми податкового кредиту, що визначено п.201.10 ст.201 ПК України.

Таким чином, між допущеним порушенням та наявністю збитків (втратою можливості отримання бюджетного відшкодування або податкового кредиту на суму 120 796грн) відсутній прямий причинний зв'язок. Окрім того, сам факт втрати можливості отримання як і виникнення такої можливості – виникнення від’ємного значення суми розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України у відповідному періоді на 120796грн, у разі якщо б відповідач виконав умови, визначені у п.3.7,3.8 договору, позивачем не доведений.

Слід зазначити, що порушення відповідних умов договору тягнуть за собою відповідальність, встановлену за згодою сторін у пп.7.12, 7.13 договору у вигляді штрафу. Однак, вимог про стягнення штрафу у даній справі не заявлено; позивач заявив вимоги про стягнення збитків, що є його правом.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для задоволення заявлених у даній справі вимог не має.

В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова