Рішення № 73409546, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2018Справа № 910/1838/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 2 925,00 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 925,00 грн. страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.05.2017 року по вул. Пимоненка, 13 у м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа» д.н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Тайота», д.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_1.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 925,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Здорово".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2018 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду на 11.04.2018 р.

11.04.2018 року представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, відзив на позов не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки про ДТП та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.2017 року по справі № 3/761/4633/17 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тайота», д.н. НОМЕР_2 рухалася по вул. Пимоненка, 13 у м. Києві, не дотрималась безпечного інтервалу, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем «Кіа» д.н. НОМЕР_1.

Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.2017 року по справі № 3/761/4633/17 ОСОБА_1, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї штраф. Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №28-0199-2700/16-AVIS від 15.12.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до акту з надання послуг по ремонту автомобіля №БН-0000652 від 15.08.2017 року, що містяться в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Кіа» д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП склала 2 925,00 грн.

Як вбачається з страхового акту № 3665 від 28.08.2017 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 2 925,00 грн.

Зазначені кошти в розмірі 2 925,00 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №26891 від 28.08.2017 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Тайота», д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Кіа» д.н. НОМЕР_1, керувала ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала - автомобілем «Тайота», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Кіа» д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АК/2360064 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобілем «Тайота», д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000 та франшизу у розмірі 0 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Кіа» д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за вирахуванням франшизи (00,00 грн.) та в межах ліміту відповідальності (100 000,00 грн.) передбаченого договором (полісом) № АК/2360064, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, та позов підлягає задоволенню про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2 925,00 грн. (2 925,00 грн. виплачене страхове відшкодування - 00,00 грн. франшизи).

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок, 86-Н, код 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; код 30859524) 2 925 (дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом ІV ГПК України.

Дата складення повного судового рішення: 16.04.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна