Рішення № 73409529, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018

Справа № 910/23685/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос ЛТД"

про

стягнення 90 216 грн 19 коп.

Представники:

не викликались,

Встановив:

29.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелліос ЛТД" про стягнення 90 216 грн 19 коп. заборгованості за фактично спожиті послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати фактично отриманих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.07.2015 по 24.04.2016, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 90 216 грн 19 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/23685/17 та прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та зобов’язано сторін надати суду у встановлений судом строк необхідні докази.

23.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

26.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

26.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

02.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелліос ЛТД" (абонент за договором) було укладено тимчасовий договір на надання послуг з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі № 10770/5-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об’єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об’єктів водопостачання та водовідведення (яка є невід’ємною частиною цього договору) та на підставі пред’явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і прийняття стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

У відповідності до положень статуту Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у новій редакції), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (протокол № 1/17 від 28.04.2017), визначено, що Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Згідно з пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2015.

Як зазначає позивач у позовній заяві, за період з липня 2015 року по травень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелліос ЛТД" було фактично спожито надані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 90 216 грн 19 коп., які відповідачем не були оплачені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Відповідно до частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Як вбачається з обставин справи, наприкінці червня 2014 року відбулося збройне захоплення території та об'єктів Пансіонату "Джерело" особами, що не мають до них жодного юридичного чи іншого відношення. Зазначені особи заблокували діяльність позивача. З урахуванням протоколів № 8 від 30.01.2015 та № 56 від 11.09.2015 постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого органу Київської міської ради, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 910/2948/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про припинення надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації Києва за тимчасовим договором №10770/5-10 від 24.09.2012, встановлено, що територію пансіонату "Джерело" заселено особами, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 910/2948/16 встановлено, що фактичними споживачами питної води, з урахуванням норм Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", є фізичні особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та які не маю будь-якого відношення до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос ЛТД".

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що саме відповідачем порушено право позивача, оскільки фактичними споживача наданих позивачем послуг за спірний період є фізичні особи, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та які не маю будь-якого відношення до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєлліос ЛТД", вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелліос ЛТД" про стягнення 90 216 грн 19 коп. заборгованості за фактично спожиті послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька