Рішення № 73409432, 03.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/521/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" вул. І.Федорова, 32-а,м. Київ,03038

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" вул. Саксаганського, 119,Київ,01032

про відшкодування шкоди 61 940,62 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 61 940,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 18.01.2018 суд залишив позовну заяву без руху. Вказав на недоліки, спосіб і строк їх усунення.

29.01.2018 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2018 про залишення позовної заяви без руху подана заява, яка містить попередній (оріентовний) розрахунок суми складових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.

Ухвалою суду від 30.01.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 06.03.2018.

Представник відповідача 22.02.2018 подав через загальний відділ діловодства суду письмовий відзив на позовну заяву. В якому просив суд відмовити в позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 відкладено розгляд справи на 03.04.2018.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судове засідання 03.04.2018 представники сторін не з'явилися, проте були повідомленні належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Представник позивача 30.03.2018 подав через загальний відділ діловодства суду клопотання в якому просить розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2017 о 08:05 год. в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, на проти будинку №12 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_2, при зміні смуги руху не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку по смузі.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив п.10.3 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_2, який був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-00270 від 23.09.2015.

Відповідно до рахунку від 04.10.2017 оплата за ремонт та запчастини складає 61 940,62 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 28-0199-00270 від 23.09.2015, на підставі страхового акту від 04.10.2017 №ПСКА-7401 позивачем виплачено страхувальнику 61 940,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2017 №29370.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 16.09.2017, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, під керуванням транспортного засобу "Nissan Sunny", д.н. НОМЕР_3, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0887248. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., діючий поліс на 16.09.2017.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 61 940,62 грн., які відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування", а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 р. №6-49цс14 та від 02.12.2015 р. №6-691цс15).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АМ/0887248 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві за полісом №АМ/0887248 лежить обов'язок відшкодувати за спірним страховим випадком 61 940,62 грн., що не перевищує ліміту відшкодування (відповідно до ліміту полісу №АМ/0887248 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000,00 грн.).

Згідно ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до умов полісу №АМ/0887248 розмір франшизи становить 0,00 грн. Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 61 940,62 грн. = (61 940,62 грн. - 0,00 грн. франшизи).

Отже, відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", умов договору на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та заяви страхувальника про узгодження розміру страхового відшкодування, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було здійснено перерахування грошових коштів на реквізити страхувальника у розмірі 61 940,62 грн., що підтверджується страховим актом №ПСКА-7401 від 04.10.2017 та платіжним дорученням №29370 від 04.10.2017.

Твердження Відповідача щодо обов'язку позивача звернутися до відповідача з заявою у строк протягом 30 днів з моменту настання страхового випадку, про який зазначає відповідач у своєму відзиві, не проймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №1-2/2002 від 02 липня 2002 положення частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Такаж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) №23/279 від 28.08.2012 р та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 4 листопада 2014р.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 61 940,62 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, будинок 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) суму збитків в порядку регресу у розмірі 61 940 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок) грн. 62 коп. та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2018

Суддя І.І. Борисенко