Рішення № 73409383, 26.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/22149/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Запорізького державного медичного університету, місто Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГАМАЮН", місто Київ

про стягнення 5 896,80 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача (у господарському суді Запорізької області): Кадуліна І.С. за довіреністю № 05/4942 від 08.11.2017;

Від відповідача (у господарському суді міста Києва): Кушнарьов Д.В. за довіреністю від 03.01.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Запорізький державний медичний університет (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГАМАЮН" (далі - відповідач) про стягнення 5 896, 80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 092Т-17 від 15.05.2017 про закупівлю товарів за державні кошти, всупереч умов якого відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань зі своєчасної поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені згідно з пунктом 6.2. Договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22149/17, її розгляд призначено на 31.01.2018 року.

15.01.2018 року позивачем подано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2017 року та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.01.2018 року відповідачем надано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2017 року та відзив на позовну заяву.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22149/17 у порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 28.02.2018.

27.02.2018 року позивачем надано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 26.03.2016.

13.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

26.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Євроінформ -"Безпека" надійшла заява про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та письмові пояснення по справі.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про витребування доказів та про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Євроінформ -"Безпека ", суд відмовив у їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2018 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 26.03.2018 року представник відповідача проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 року між Запорізький державний медичний університет (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГАМАЮН" (постачальник) було укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № 092Т-17, відповідно до пункту 1.1. якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар передбачений цим договором, а покупець зобов'язується у встановленому цим договором порядку прийняти і оплатити повністю і належним чином поставлений товар:

- найменування товару: «Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них - за кодом СРV ДК 021:2015 - 39110000-6 (Стілець учнівський, стілець учнівський м'який, стілець поворотний учнівський м'який)».

- загальна ціна цього Договору: 273 291 грн. 67 коп.( Двісті сімдесят три тисячі двісті дев'яносто одна грн. 67 коп.), окрім того ПДВ 20% - 54 658,33 грн. (П'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 33 коп.), всього 327 950 грн. 00 коп. (Триста двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.).

Найменування, асортимент, кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначається Сторонами у Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі іменується «Специфікація»), яка викладеною у такій редакції:

Найменування товаруОдиниця вимірукількістьЦіна за одиницю грн. з ПДВ Сума, грн. з ПДВСтілець учнівськийшт.800273,00218 400,00Стілець учнівський м'якийшт.200327,0065 400,00Стілець поворотний учнівський м'якийшт.50883,0044 150,00Разом без ПДВ273 291,67ПДВ 20%54 658,33Всього з ПДВ327 950, 00

Згідно з п. 2.1. Договору умови поставки товару відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010»: DDР (місце призначення: пр. Маяковського, буд. 26, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Вознесенівський р-н, 69035).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника.

Покупець письмово повідомляє Постачальника про найменування та комплектність товару та бажану дату поставку (далі - заявка).

Вартість поставки входить до вартості товару за цим Договором.

Термін поставки товару: до 20 червня 2017 року (п. 2.3. Договору).

Моментом передачі товару є момент підписання Покупцем видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (при наявності) з проставленням дати фактичного отримання товару в таких документах. Покупець при прийнятті товару зобов'язаний видати представнику Постачальника довіреність на отримання товару (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, Сторони несуть повну юридичну відповідальність в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 6.6. договору сторони погодили, що сплата штрафних санкцій, передбачених цим Договором, здійснюється винною стороною протягом трьох банківських днів від дати отримання від іншої Сторони відповідної претензії.

Відповідно до п. 8.1. та 8.2 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 10.4. договору усі суперечки і розбіжності, що виникають із цього Договору та у зв'язку з ним, сторони врегулюють шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть прийти до згоди, суперечка вирішується в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Таким чином, постачальник зобов'язався поставити товар в кількості та строк обумовлений договором, зокрема, стілець учнівський в кількості 800 шт. на суму 218 400,00 грн., в період до 20.06.2017, однак постачання товару відбулось лише 17.07.2017 року, що призвело до порушення строку поставки товару з боку постачальника, що підтверджується видатковою накладною № К-ТВ0272/1 від 17.07.2017 року.

За таких обставин, на думку позивача, є підстави для нарахування пені в розмірі 5 896,80 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю товару за державні кошти № 092Т-17 від 15.05.2017 щодо постачання товару в строки обумовлені договором.

Окрім того, позивач зазначає, що направляв на адресу відповідача претензію за вих. № 05/4576 від 20.10.2017 про сплату пені у розмірі 5 896, 80 грн., за порушення умов договору.

У своїй відповіді постачальник частково визнав суму пені, лише у розмірі 436, 80 грн., за 2 два дні прострочення поставки товару.

Відповідач у відзиві, проти позовних вимог заперечує, оскільки відповідно до товарно-транспортної накладної № К-ТВ0272/1 від 22.06.2017 року, вантаж був переданий перевізнику ТОВ "Євроінформ -"Безпека", що відповідно до ст. 334 ЦК України є переданням майна позивачу.

Так, досліджуючи обставини щодо виконання відповідачем як учасником господарських відносин господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В силу приписів частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.2., 2.4 вищевказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (для надання їм юридичної сили і доказовості) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Проте, відповідачем не надано суду належним чином оформлених видаткових накладних або інших первинних документів, які б підтверджували поставку позивачу товару, а саме стілець учнівський в кількості 800 шт. на суму 218 400,00 грн., в період до 20.06.2017, а доводи відповідача в частині того, що згідно товарно - транспортної накладної № К-ТВ0272/1 від 22.06.2017 року, вантаж був переданий перевізнику ТОВ "Євроінформ -"Безпека", що в своє чергу є переданням майна позивачу є безпідставними та не обґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем умови Договору про закупівлю товару за державні кошти № 092Т-17 від 15.05.2017 належним чином виконані не були, а поставка товару відбулась 17.07.2017, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 896, 80 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто початок нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня, а саме з 21.06.2017. Закінчується строк нарахування штрафних санкцій - 16.07.2017.

Таким чином, позивач мав право нарахувати пеню за порушення зобов'язань щодо строків постачання за Договором за період з 21.06.2017 до 16.07.2017.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків поставки товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого у визначений строк товару за кожний день такої затримки до повного їх виконання. А за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів, додатково утримується штраф у розмірі 7,0% від указаної вартості.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, то за розрахунком суду, з урахуванням вірного періоду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 5 678,40 грн. пені за період з 21.06.2017 по 16.07.2017 за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю товару за державні кошти № 092Т-17 від 15.05.2017 щодо постачання товару.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГАМАЮН" (04136, місто Київ, вулиця Північно - Сирецька, будинок 3, код ЄДРПОУ 37726414) на користь Запорізького державного медичного університету (69035, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 26, код ЄДРПОУ 02010741) 5 678 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 40 коп. пені та 1 540 (одну тисячу п'ятсот сорок) грн. 74 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2018.

Суддя М.Є. Літвінова