Рішення № 73408010, 17.04.2014, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/779/13-ц

2/0198/29/14

17.04.2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2014 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Гордієнка К.М.,

при секретарі Шморгун Є.В.

за участю представника прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1

представника позивача, ОСОБА_2 фонду України ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Юр’ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 фонду України до ОСОБА_4, треті особи по справі – Управління державної казначейської служби України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області, Національний юридичний університет імені ОСОБА_5, про стягнення вартості навчання, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 фонду України звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_4 до державного бюджету України вартість його навчання в Національній юридичній академії України імені ОСОБА_5 у розмірі 55 000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що на підставі угоди про співробітництво між ОСОБА_2 фондом України і Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5 від 16.03.2001 р. та направлення управління ОСОБА_2 фонду України у Дніпропетровській області від 11.06.2001 р. № 07/1815-21 відповідача було рекомендовано для складання вступних іспитів на факультет підготовки кадрів для системи ОСОБА_2 фонду України Національної юридичної академії України імені ОСОБА_5.

01 вересня 2001 року між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5 та відповідачем було укладено угоду № 005, згідно з якою ОСОБА_4 зобов’язувався після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менші ніж три роки.

Відповідач навчався в Національній юридичній академії України імені ОСОБА_5 з 01.09.2001 р. по 30.06.2006 р.

11 травня 2006 року за № 7 йому було видано направлення для працевлаштування в управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області. 01 серпня 2006 року ОСОБА_4 прйнятий на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з призначення пенсій управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області, а з 17 жовтня 2006 року – переведений на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта.

Відпрацювавши в сукупності на вказаних посадах менше року, відповідач попросив звільнити його з роботи за власним бажанням, внаслідок чого наказом начальника управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області № 17 від 23.08.2007 р. був звільнений за ст. 38 КЗпП України.

Вказуючи на те, що відповідач після навчання за місцем направлення у державному секторі економіки три роки не відпрацював, посилаючись на ст. ст. 610, 611, 623, 636 Цивільного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 р. «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», позивач просив стягнути з відповідача вартість навчання в розмірі 55 000 грн.

Представник прокуратури Дніпропетровської області в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 фонду України в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник третьої особи - Національного юридичного університету імені ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив слухати справу без участі представника в судових засіданнях.

Представник третьої особи Управління державної казначейської служби України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області - в судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив слухати справу без участі представника в судових засіданнях.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Будучи опитаним в судовому засіданні 09 січня 2014 року, позовні вимоги позивача не визнав повністю, просив у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно направлення № 07/1815-21 від 11.06.2001 р. (т. 2 а.с. 247) Дніпропетровське обласне управління ОСОБА_2 фонду України рекомендувало ОСОБА_4 для вступу та складання вступних іспитів на факультет по підготовці кадрів для системи ОСОБА_2 фонду України в Національну юридичну академію України імені ОСОБА_5.

Відповідно до умов укладеної між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5 і відповідачем угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2001 року № 005 (т.1 а.с. 9), Академія зобов'язувалась забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку спеціаліста-юриста з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця. Студент зобов'язався прибути після закінчення академії на місце направлення і відпрацювати у державному секторі народного господарства не менше трьох років, у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

У 2006 році ОСОБА_4 закінчив Національну юридичну академію України імені ОСОБА_5 і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, про що свідчить диплом серії ХА № 28685283 (т. 1 а.с. 69).

Відповідно до направлення на роботу № 7 від 11.06.2006 року Голови правління ОСОБА_2 фонду України (т. 1 а.с. 17) та наказу № 15-о від 01.08.2006 року начальника управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 13), відповідач був призначений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з призначення пенсій, а згідно з наказом № 22-о від 17.10.2006 р. начальника управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровської області – на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта (т.1 а.с. 14).

Виходячи з заяви ОСОБА_4 та наказу в.о. начальника управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровської області № 17-о від 23.08.2007 року (т. 1 а.с. 15), відповідач був звільнений за власним бажанням.

За п. 4 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації.

Пунктом 70 Статуту Національної юридичної академії України імені ОСОБА_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 р. № 1612 «ОСОБА_1 питання Національної юридичної академії України імені ОСОБА_5» (яка діяла в період навчання ОСОБА_4О.) визначено, що фінансове забезпечення діяльності Академії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту" гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Виходячи із положень п. п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 року за N 992, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до Державного бюджету вартість навчання.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 року N 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", відповідно до якого особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.

В судовому засіданні встановлено, що за ст. 5 угоди про співробітництво між ОСОБА_2 фондом України та вищим навчальним закладом від 16.03.2001 р. Національна юридична академія України імені ОСОБА_5 зобов’язалась здійснювати прийом 100 студентів на перший курс факультету по підготовці кадрів для системи ОСОБА_2 фонду України з числа молоді, рекомендованої на навчання регіональними відділеннями Фонду (т. 1 а.с. 7). Відповідача було рекомендовано до вступу на вказаний факультет.

01.09.2001 р. між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено угоду № 005, згідно з якою відповідач зобов’язувався прибути після закінчення навчання на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Однак, закінчивши навчальний заклад і будучи 01.08.2006 року призначеним на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з призначення пенсій управління ОСОБА_2 фонду України в Юр’ївському районі Дніпропетровської області, а згодом – на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта, ОСОБА_4 звільнився 23.08.2007 р. за власним бажанням, не виконавши обов’язку щодо відпрацювання не менше трьох років.

За загальними правилами Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що, вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, відповідач був обізнаний із фактом необхідності відпрацювання певного строку після закінчення навчання, а тому, у випадку неприйнятності місця майбутньої роботи, мав законну можливість відмовитися від укладення даної угоди, компенсувавши вартість навчання.

Згідно показників витрат на підготовку студента денної форми навчання в Національній юридичній академії України імені ОСОБА_5 за період 2001-2006 навчальні роки від 20.01.2014 р. № 125-01-123 (т.5 а.с. 76-77), витрати на одного студента за інформацією навчального закладу склали 55 335 гривень. В примітці до вказаного документу зазначено, що з загального фонду державного бюджету здійснюється фінансування тільки на видатки по заробітній платі, нарахування на заробітну плату, стипендію, оплату комунальних послуг.

Довідка-розрахунок вартості навчання ОСОБА_4, випускника 2006 року денного відділення Національної юридичної академії України імені ОСОБА_5 (т.4 а.с. 216) свідчить, що витрати з загального фонду державного бюджету склали: на заробітну плату (науково-педагогічного та іншого персоналу) – 2 985 грн.; нарахування на заробітну плату – 1 120 грн.; стипендія – 4 723 грн.; оплата комунальних послуг – 3760 грн. Загальна сума витрат з загального фонду державного бюджету – 12 588 грн.

Витрати, необхідні для здійснення діяльності університету, зокрема: на утримання приміщень, придбання предметів постачання і матеріалів в сумі 10 100 грн., витрати на придбання обладнання і предметів довгострокового користування в сумі 16 424 грн., витрати на капітальний ремонт гуртожитків, навчальних корпусів, капітальне будівництво в сумі 15 888 грн., зазначені в довідці-розрахунку (т.4 а.с. 216), віднесені до інших видатків, які фінансуються зі спеціального фонду державного бюджету. Загальна сума витрат зі спеціального фонду – 42 412 грн.

При цьому умовами укладеної між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5 і відповідачем угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01.09.2001 року № 005 (т.1 а.с. 9) не передбачено, що крім вартості навчання (підготовки студента денної форми навчання) повинні відшкодовуватись інші витрати вищого навчального закладу, зокрема на розвиток самого закладу та його навчально-матеріальної бази.

Судом встановлено, що на час укладання угоди від 01.09.2001 року № 005 жодним нормативно-правовим актом та самою угодою не були врегульовані правила визначення складових вартості навчання за державним замовленням у вищому навчальному закладі, тобто порядок ціноутворення послуг навчального закладу. Як вбачається з показників витрат на підготовку студента денної форми навчання в Національній юридичній академії України імені ОСОБА_5 за період 2001-2006 навчальні роки (т.5 а.с. 76-77) всі витрати, понесені вищим навчальним закладом для здійснення основної діяльності академії, тобто витрати зі спеціального фонду державного бюджету, розраховані на показниках середньостатистичної чисельності всіх студентів.

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені в своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Принцип правової визначеності вимагає, що для ефективної реалізації прав та виконання обов’язків важливою є можливість передбачення особою правових наслідків своїх дій.

Відсутність нормативно-правового регулювання порядку ціноутворення послуг навчального закладу та невизначення вартості навчання в угоді від 01.09.2001 року № 005 призвели до порушення принципу правової визначеності у правовідносинах між державним замовником навчальних послуг – ОСОБА_2 фондом України, виконавцем послуг – Національною юридичною академією України імені ОСОБА_5, та студентом ОСОБА_4 Останній внаслідок цього не міг точно передбачити правові наслідки невиконання обов’язку щодо відпрацювання в державному секторі народного господарства не менше ніж трьох років в частині сум, належних до відшкодування.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що витрати з загального фонду державного бюджету, а саме: на заробітну плату (науково-педагогічного та іншого персоналу), нарахування на заробітну плату, виплату стипендії, оплату комунальних послуг на загальну суму 12 588 грн., є такими, що дійсно безумовно витрачені на навчання ОСОБА_4

При цьому, з довідки-розрахунку вартості навчання ОСОБА_4, випускника 2006 року денного відділення Національної юридичної академії України імені ОСОБА_5 (т.4 а.с. 216) не вбачається, що кошти, витрачені зі спеціального фонду державного бюджету в сумі 42 412 грн., були використані саме на навчання ОСОБА_4

На думку суду кошти зі спеціального фонду державного бюджету були спрямовані на розвиток самого закладу та його навчально-матеріальної бази, тому стягненню не підлягають.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджені письмовими доказами, на основі внутрішнього переконання суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на те, що укладена між сторонами угода відповідає вимогам закону, зобов'язання відповідачем належним чином не виконані, а вартість навчання частково підлягає стягненню на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України "Про вищу освіту", ст.ст. 526, 611, 627 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про освіту", ст.ст. 10, 11, 88, 209, 213, 215,218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 фонду України до ОСОБА_4, треті особи Національний юридичний університет імені ОСОБА_5, Управління державної казначейської служби України в Юр’ївському районі Дніпропетровській області, про стягнення витрат на навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 до державного бюджету вартість навчання в Національній юридичній академії України імені ОСОБА_5 у розмірі 12 588 (дванадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на користь держави.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: К.М. Гордієнко