Рішення № 73406576, 15.03.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№759/15794/16-ц

пр.№2/759/518/18

15 березня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд визнати договір №28090052605367 укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 недійсним; покласти на відповідача відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, посилаючись на ті підстави, що позивач є постійним клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та власником карткових рахунків, які відкриті у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк». 13.07.2016 позивач звернувся до відділення №10 ПАТ КБ «Приватбанк» для з'ясування балансу коштів на своєму рахунку. Так, менеджером банку в той же день позивачу була видана довідка, відповідно до якої станом на 13.07.2017 позивач має заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» за договором №28090052605367, однак позивач зазначає, що ніякий договір не підписував та грошові суми від банку не отримував, тому вважає, що даний договір повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та закисних інтересів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив (а.с. 90).

Тому, з урахуванням повторної неявки у судове засідання представника відповідача та враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк».

13.07.2016 на вимогу позивача було видано довідку №N7E8-JJMP-KSLH-SU09, відповідно до якої позивачу стало відомо, що він має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором №28090052605367 у розмірі 230,6 EUR, що у валютному еквіваленті становить 6354 грн. 03 коп. (а.с. 5).

Так, позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з листом про роз'яснення на підставі яких документів у позивача виникла заборгованість перед банком (а.с. 6).

ПАТ КБ «ПриватБанк» 31.10.2016 на звернення позивача надав лист №20.1.0.0.0/7-20161013/3156 в якому зазначив, що заборгованість утворилась в наслідок того, що на прохання позивача, йому було переказано грошові кошти в сумі 550 Євро через систему Unistream, однак банкнота номіналом у 200 Євро виявилась підробленою, тому банком було виставлено дебіторську заборгованість на ім'я позивача, так як внаслідок вчинення позивачем переказу з використанням підробленої банкноти, банку було завдано майнової шкоди (а.с. 7).

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, позивач просить визнати договір №28090052605367 укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним, однак з матеріалів справи вбачається, що ніякого договору між сторонами не було укладено, а тому спору між сторонами фактично не існує так як оспорюваний договір позивачем не існує, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ЗУ «Про захист прав споживачів»; ст.ст. 204, 509, 626, 638 ЦК України; 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 23.03.2018.