Ухвала суду № 73406135, 11.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2018 Справа №607/3940/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря Музики О.М.

прокурора Тернопільської

місцевої прокуратури Мачуга О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством Українистосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, Україна, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 Україна, утримується під вартою з 22.03.2016 року, засудженого вироком Пролетарського районного суду м. Твер Російської Федерації від 11 серпня 2016 року за п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України та визначення статті, частини статей Кримінального кодексу України, та строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі вирокуПролетарського районного суду м. Твер Російської Федерації від 11 серпня 2016 року.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, проте подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності їх представника.

Засуджений ОСОБА_2 який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що він просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

Судом, з урахування вказаного, думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутності засудженого ОСОБА_2 та представника Міністерства юстиції України.

Прокурор вважає клопотання обґрунтованим, таким що підлягає до задоволення та приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України

Таким чином, суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (в подальшому Конвенцією).

У відповідності до ч.1 ст.9 цієї Конвенції компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст.10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку, або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Судом встановлено, що вироком Пролетарського районного суду м. Твер від 11 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ, ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ та засуджено:

- за п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації строком на 12 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу;

- за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу.

На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу,з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Дії ОСОБА_2, які згідно вироку Пролетарського районного суду м. Твер від 11 серпня 2016 року кваліфіковані за п. «г» ч.4 ст.228.1 та ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації.

За кримінальним законом України, кваліфікація дій ОСОБА_2 відповідає ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, тобто закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі особи.

Санкція за ч.2 ст.307 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частини 3,4 ст. 68 КК України, передбачають, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів, передбачених у статтях 109-114-1, 437-439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443 цього Кодексу, а тому вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України,підлягає відбуванню покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 307 КК України,підлягає відбуванню покарання у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.ч.1,2 ст.70 КК України, вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_2 підлягає відбуванню остаточно визначеного покарання шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів у виді 12 (дванадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Також, враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене ч.2 ст. 307 КК України, як обов'язкове додаткове покарання, оскільки за вироком суду Російської Федерації таке покарання ОСОБА_2 не призначалось, відтак суд застосовує з цією метою положення ст.69 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 КК України, ст.ст. 3, 9 - 12 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року та Додаткового протоколу до Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 602, 610 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання міністерства юстиції України про приведення вироку Пролетарського районного суду м. Твер Російської Федерації від 11 серпня 2016 року за п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації стосовно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України- задовольнити.

Вирок іменем Російської Федерації Пролетарського районного суду м. Твер від 11 серпня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів передбачених п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців, без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_2 вважати засудженим за:

- за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання за вироком Пролетарського районного суду м. Твер Російської Федерації від 11 серпня 2016 року ОСОБА_2 рахувати з 11 серпня 2016 року. Зарахувати у строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 22 березня 2016 року по 10 серпня 2016 року, включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2,залишити без змін.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо