Рішення № 73405161, 23.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13191/16-ц

провадження № 2/753/2017/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

суддя Трусова Т.О.

секретар судового засідання: Горбань С.І., Расулова А.А., Степанишина Г.А.

справа № 753/13191/16

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3

треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Аркада», публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

вимоги первісного позову: про поділ спільного сумісного майна подружжя

вимоги зустрічного позову: про поділ спільного сумісного майна подружжя

представник позивача: ОСОБА_4

представник відповідача: ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 р. ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3, відповідач), разом - сторони, про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Посилаючись на те, що за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя були здійснені вклади в банківські установи на ім'я відповідача, позивач просила виділити їй у власність ? частину банківських вкладів за договорами, відкритими в публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Аркада», публічному акціонерному товаристві «Ощадбанк», публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України», публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «Аркада», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Держексімбанк», ПАТ КБ «Приватбанк»), та зобов'язати відповідача компенсувати 1/2 частину грошових коштів та 1/2 частину нарахованих відсотків на суми банківських вкладів, що знаходилися на депозитних рахунках у вказаних банківських установах, та були зняті відповідачем після припинення шлюбно-сімейних відносин, тобто після 29.10.2014.

Впродовж розгляду справи в суді ОСОБА_2 неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно заявила вимогу про виділення їй у власність 1/2 частини суми депозитів, внесених на ім'я відповідача на рахунки в ПАТ КБ «Аркада», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Держексімбанк», ПАТ КБ «Приватбанк», та процентів по них, що складає 245 306,38 грн.

Вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що за нормами сімейного законодавства заявлені до поділу грошові кошти є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу з дотриманням принципу рівності часток.

Відповідач ОСОБА_3, не визнаючи вимог первісного позову, та не погоджуючись із заявленим обсягом спільного сумісного майна подружжя, пред'явив зустрічний позов.

Впродовж розгляду справи в суді ОСОБА_3 неодноразово доповнював позов та збільшував позовні вимоги. Остаточно ним заявлено такі вимоги:

●поділити квартиру спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_3), набуту подружжям за договором купівлі-продажу майнових прав № Кр 7/285 від 05.02.2014, шляхом стягнення з ОСОБА_2 компенсації в сумі 225 000 грн.;

●виділити йому у власність ? частину страхової суми, сплаченої позивачу страховою компанією «Ренесанс Життя» за договором добровільного страхування життя № ПГ 037459 від 20.12.2011, що становить 25 530 грн.

Вимоги зустрічного позову та заперечення проти первісного позову обґрунтовані посиланням на такі обставини.

Джерелом походження заявлених позивачем до поділу грошових коштів, є кошти, отримані відповідачем від продажу належних йому на праві приватної власності квартир у АДРЕСА_4 та у АДРЕСА_1, які він продав у 2003 та 2013 роках відповідно. Отримані за договорами купівлі-продажу грошові кошти відповідач вносив у банки під відсотки, за рахунок яких сума коштів збільшувалась. Окрім того квартира у м. Києві до моменту її продажу здавалась в оренду, а тому суми орендної плати також є особистими коштами відповідача. Після закінчення строку дії відповідних договорів відповідач знімав кошти та знову розміщував їх на депозитних рахунках на більш вигідних умовах. Відтак усі кошти, які знаходились та на цей час знаходяться на рахунках відповідача в банківських установах, не належать до спільної сумісної власності подружжя і не підлягають поділу. Натомість у період спільного проживання за рахунок коштів сімейного бюджету було здійснено накопичення грошових коштів в ПрАТ «Ренесанс Життя» згідно укладеного позивачем договору добровільного страхування життя № ПГ 037459 від 20.12.2011. В період з 20.12.2011 по 29.10.2014 позивачем було внесено страхових платежів на загальну суму 51 061,35 грн., а отже половина цієї суми належить відповідачу. Окрім того до об'єктів спільної сумісної власності подружжя належить квартира за адресою: АДРЕСА_3), набута за договором купівлі-продажу майнових прав № Кр 7/285 від 05.02.2014. У придбання цієї квартири було вкладено 200 000 грн. особистих коштів відповідача, отриманих від продажу квартири по вул. Харківське шосе, та 56 025 грн. спільних коштів подружжя. Оскільки відповідач не претендує на право володіння зазначеною квартирою, позивач повинна компенсувати вкладені ним особисті кошти та половину суми, внесеної за рахунок коштів сімейного бюджету.

Заперечення позивача проти вимог зустрічного позову обґрунтовані посиланням на те, що в частині вимог про поділ квартири на вул. Лохвицькій відповідачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а сплачені на користь ПрАТ «Ренесанс Життя» страхові внески не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач зазначила, що оскільки квартира на вул. Лохвицькій не набула статусу об'єкту нерухомого майна, право власності на неї не виникло, і сума для грошової компенсації на депозитний рахунок суду не внесена, вимога про її поділ є незаконною та не підлягає задоволенню. Зі змісту статті 57 Сімейного кодексу України випливає, що до спільної сумісної власності подружжя можуть бути віднесені страхові суми, якщо страхові внески сплачувались за рахунок спільних коштів. Враховуючи, що на дату розгляду справи договір страхування життя є діючим, страховий випадок не настав і жодних страхових виплат за цим договором позивач не отримувала, а страхові внески є власністю страховика, вони не належать до об'єктів права спільної сумісної власності і не підлягають поділу.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, надійшли заяви про розгляд справи у відсутність їх представників.

12.08.2016 суд під головуванням судді Сухомлінова С.М. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення попереднього розгляду на 01.11.2016.

24.10.2016 у зв'язку зі звільненням судді Сухомлінова С.М. справу передано в провадження судді Трусової Т.О.

01.11.2016 суд постановив ухвали про витребування письмових доказів від ПАТ КБ «Аркада», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Держексімбанк», ПАТ КБ «Приватбанк» та призначення справи до судового розгляду.

30.11.2016 ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов.

23.01.2017 суд постановив ухвалу про витребування письмових доказів від ПАТ «Банк Кредит Дніпро», кредитної спілки «Володар» та ПрАТ «Ренесанс Життя».

16.11.2017 суд постановив ухвалу про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони ПрАТ «Ренесанс Життя» виплачувати страхувальнику ОСОБА_2 інвестиційний прибуток та інші суми, передбачені договором страхування.

Заслухавши в судовому засіданні сторони, їх представників та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.06.1978 (т. 1 а.с. 6).

В період шлюбу сторін відповідачем ОСОБА_3 відкривались в банківських установах депозитні рахунки, на яких розміщувались грошові кошти на договірних засадах на визначений строк зберігання.

Так, 31.01.2013 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 26737 про вклад (депозит) «Раціональний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 200 000 грн. на строк 12 місяців і 5 днів (т. 2 а.с. 94-96, 97).

18.12.2013 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Пенсійний» № 122286-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 10 000 грн. на строк 365 календарних днів (т. 1 а.с. 115-117, 118).

14.01.2014 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 32914 про вклад (депозит) «Раціональний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 10 000 грн. на строк 12 місяців і 5 днів (т. 1 а.с. 87-89, 90).

11.02.2014 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 33796 про вклад (депозит) «Комфортний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 50 000 грн. на строк 12 місяців і 5 днів (т. 1 а.с. 91-92, 93).

24.03.2014 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 128015-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 20 000 грн. на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору (т. 1 а.с. 113-114).

31.03.2014 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 128469-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 20 000 грн. на строк на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору (т. 1 а.с. 111-112).

28.04.2014 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 130426-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 30 000 грн. на строк на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору (т. 1 а.с. 109-110).

02.06.2014 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «Оптимальний» № 132589-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 50 000 грн. на строк на строк 7 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору (т. 1 а.с. 119-120, 121-122).

04.07.2014 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу «30 днів» № 135538-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 20 000 грн. на строк 30 календарних днів з автоматичним продовженням строку договору (т. 1 а.с. 123-124, 125-126).

05.08.2014 відповідач уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір № 1013555 на вклад депозитний на ім'я фізичної особи, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 3 000 дол. США на строк 2 місяці. Згідно з додатковою угодою від 02.10.2014 строк повернення вкладу було встановлено 05.12.2014 (т. 1 а.с. 162, 163).

19.08.2014 відповідач уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір № 75152426 на вклад «Строковий Пенсійний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 50 000 грн. на строк 18 місяців (т. 1 а.с. 183).

05.09.2014 відповідач уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір № 75852726 на вклад «Строковий Пенсійний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 30 000 грн. на строк 18 місяців (т. 1 а.с. 184, 185-188).

07.10.2014 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір про склад (депозит) «Раціональний» № 39021, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 10 000 грн. на строк 12 місяців і 5 днів (т. 1 а.с. 84-85, 86).

18.12.2014 відповідач уклав з ПАТ «Держексімбанк» договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Пенсійний» № 146374-67038, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 20 000 грн. на строк 368 календарних днів (т. 1 а.с. 127-128, 129).

29.12.2014 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 41456 про вклад (депозит) «Стандарт», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 30 000 грн. на строк 9 місяців (т. 1 а.с. 81-82, 83).

16.02.2015 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 42528 про вклад (депозит) «Раціональний», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 40 000 грн. на строк 10 місяців (т. 1 а.с. 72-73, 74).

29.09.2015 відповідач уклав з ПАТ КБ «Аркада» договір № 46963 про вклад (депозит) «Стандарт Строковий», за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 40 000 грн. на строк 12 місяців і 5 днів (т. 1 а.с. 75-76, 77).

19.02.2016 відповідач уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір № 136956126 на вклад "Теплі обійми" на ім'я фізичної особи, за умовами якого розмістив на депозитному рахунку вклад в сумі 50 000 грн. на строк 18 місяців (т. 1 а.с. 182).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності … . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів) (частина 1 статті 58 Сімейного кодексу України).

Сторони в суді визнали, що грошові кошти в сумі 200 000 грн., внесені на депозитний рахунок в ПАТ КБ «Аркада» на підставі договору від 31.01.2013, були особистими коштами відповідача, отриманими від продажу належної йому до шлюбу квартири за адресою: АДРЕСА_1, продаж якої здійснено за 280 000 грн. (т. 1 а.с. 49, 50).

Оскільки обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню (частина 1 статті 82 ЦПК України), суд дійшов висновку, що внесені на депозитний рахунок в ПАТ КБ «Аркада» на підставі договору від 31.01.2013 грошові кошти в сумі 200 000 грн., а також проценти, нараховані за вказаним договором, є особистою приватною власністю відповідача.

Відповідач стверджує, що і решта суми, одержаної від продажу вищевказаної квартири, була внесена на депозитний рахунок, однак ця обставина позивачем не визнається, а належних та достатніх доказів, які б це підтверджували, суду не надано. Відтак підстав для визнання 80 000 грн. особистою приватною власністю відповідача, суд не вбачає.

Не знайшли свого документального підтвердження і доводи відповідача про отримання ним доходів від здачі в оренду вищевказаної квартири та внесення цих коштів на депозитні рахунки.

На обґрунтування заперечень проти вимог первісного позову відповідач посилається також на договір купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_4, набутої ним у власність в порядку спадкування, продаж якої здійснено 19.08.2003 за 18 801 грн. (т. 1 а.с. 222).

Проте враховуючи, що квартира у м. Ромни була продана більш ніж за 10 років до моменту

укладення першого договору банківського вкладу, договір купівлі-продажу не може слугувати доказом тієї обставини, що джерелом походження заявлених до поділу коштів є одержані за цим договором кошти та прибуток від них. Жодних інших доказів, зокрема, договорів банківських вкладів, виписок по рахунках тощо, які б спростовували ствердження позивача, що зазначені кошти були витрачені на потреби сім'ї, суду не надано.

Водночас сторонами визнається та обставина, що їх шлюбні відносини фактично припинені з 29.10.2014.

З огляду на те, що з вказаної дати сторонами не ведеться спільне господарство і у них відсутній спільний бюджет, суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин норми частини 6 статті 57 Сімейного кодексу України, за приписом якої суд має право визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припинення шлюбних відносин.

Оскільки дати депозитних договорів, що укладалися відповідачем після припинення шлюбних відносин, та суми, які вносились за вказаними договорами, здебільшого не співпадають з датами та сумами коштів, які були отримані за договорами, що укладались під час їх спільного проживання (окрім договору від 29.12.2014 № 41456, укладеного з ПАТ КБ «Аркада»), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), доводи позивача про належність цих коштів до об'єктів спільного сумісного майна подружжя суд відхиляє.

Більш того у разі прийняття до уваги стверджень позивача про належність до спільного сумісного майна подружжя сум депозитних вкладів, внесених до банку вже після припинення шлюбних відносин сторін, штучно збільшиться сума належних до поділу коштів, оскільки джерелом їх походження були кошти, що вже враховані як спільне сумісне майно подружжя по раніше укладеним договорам.

Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення сімейного законодавства, суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги первісного позову про поділ грошових коштів (сум депозитів та процентів) за договорами, укладеними відповідачем до 29.10.2014, строк яких закінчився після фактичного припинення шлюбних відносин сторін, оскільки вказаними коштами відповідач розпорядився на власний розсуд без урахування інтересів дружини, а саме:

●за договором від 18.12.2013 № 122286-67038, укладеним з ПАТ «Держексімбанк», за яким 18.12.2014 виплачено 30 000 грн.;

●за договором від 14.01.2014 № 32914, укладеним з ПАТ КБ «Аркада», за яким 19.01.2015 виплачено 10705,75 грн.;

●за договором від 11.02.2014 № 33796, укладеним з ПАТ КБ «Аркада», за яким 16.02.2015 виплачено 53 649,50 грн.;

●за договором від 24.03.2014 № 128015-67038, укладеним з ПАТ КБ «Аркада», сума вкладу - 20 000 грн.;

●за договором від 31.03.2014 № 128469-67038, укладеним з ПАТ «Держексімбанк», сума вкладу - 20 000 грн.;

●за договором від 28.04.2014 № 130426-67038, укладеним з ПАТ «Держексімбанк», сума вкладу - 30 000 грн.;

●за договором від 02.06.2014 № 132589-67038, укладеним з ПАТ «Держексімбанк», за яким 29.12.2014 виплачено 51 866,48 грн.;

●за договором від 04.07.2014 № 135538-67038, укладеним з ПАТ «Держексімбанк», за яким 31.03.2015 виплачено 21 543,48 грн.;

●за договором від 05.08.2014 № 1013555, укладеним з ПАТ «Ощадбанк», за яким 05.12.2014 виплачено 3 000 дол. США, що в еквіваленті становило 45 889,97 грн., та проценти в сумі 356,53 грн.;

●за договором від 19.08.2014 № 75152426, укладеним з ПАТ «Ощадбанк», за яким 19.02.2016 виплачено 61 172,23 грн.

●за договором від 05.09.2014 № 75852726, укладеним з ПАТ «Ощадбанк», за яким 09.03.2016 виплачено 36 610,92 грн.;

●

●за договором від 07.10.2014 № 39021, укладеним з ПАТ КБ «Аркада», за яким в день укладення договору внесено на депозит грошові кошти в сумі 10 000 грн.

Ураховуючи, що дата депозитного договору, укладеного відповідачем 29.12.2014 з ПАТ КБ «Аркада», співпадає з датою закінчення строку дії депозитного договору від 02.06.2014 № 132589-67038, укладеного з ПАТ «Держексімбанк», а сума вкладу за новим договором не перевищує розмір виплати за попереднім договором, суд також вбачає підстави для включення до спільного сумісного майна подружжя суми отриманого за вказаним договором доходу (процентів) в розмірі 5 946,16 грн.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів набуття зазначених коштів за рахунок коштів сімейного бюджету, не ґрунтуються на законі, оскільки за змістом положень частини 2 статті 60 Сімейного кодексу України спільність майна подружжя презумується, а відтак тягар доказування протилежного покладається саме на відповідача.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову про поділ як спільного сумісного майна подружжя квартири за адресою: АДРЕСА_3), набутої за договором купівлі-продажу майнових прав № Кр 7/285 від 05.02.2014, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 12, частини 1 статті 13 цього Кодексу особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За приписами частин 1-2 статті 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 ЦК України).

Водночас майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, з яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами, встановленими статтями 331, 182 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

З наведеного вбачається, що об'єкт цивільних прав набуває статусу нерухомого майна при

існуванні таких обставин: завершення будівництва; прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації; здійснення державної реєстрації права власності на нього відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що 05.02.2014 позивач уклала з ТОВ «Капітал Ріелті» договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/285, предметом якого є майнові права на об'єкт нерухомості - однокімнатну квартиру № 297, розташовану в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3) в Дніпровському районі м. Києва (т. 1 а.с. 230-236).

Уклавши вказаний договір, ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, проте право власності на квартиру у неї не виникло, оскільки будівництво не завершене, об'єкт не прийнятий до експлуатації і не зареєстрований у встановленому законом порядку.

На виконання умов цього договору були внесені грошові кошти в загальному розмірі 256 025 грн., з яких 200 000 грн. були особистими коштами відповідача, отриманими від продажу належної йому до шлюбу квартири за адресою: АДРЕСА_1, що раніше зберігались на його депозитному рахунку в ПАТ КБ «Аркада».

Що стосується коштів в сумі 56 025 грн., то сторони визнали, що ці кошти теж не були спільними сумісними коштами подружжя, а були надані ОСОБА_8 (батьком онука сторін ОСОБА_9), оскільки в майбутньому квартира має перейти у власність ОСОБА_9

На підтвердження цієї обставини у квітні 2017 р. сторони та ОСОБА_8 підписали договір, згідно з яким жоден з учасників договору не має будь-яких прав на вищевказану квартиру, права на проживання у ній і не має права забрати свою частку вкладених коштів (т. 2 а.с. 80-81).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що майнові права на об'єкт будівництва, який до того ж не має статусу об'єкта нерухомого майна, не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже ці права не можуть бути поділені у спосіб, про який просить відповідач, а по іншому він питання не ставить.

За таких обставин вимоги відповідача про поділ вказаної квартири суд вважає необґрунтованими і відмовляє у їх задоволенні.

Вимоги відповідача про поділ страхових платежів в розмірі 51 061,35 грн., внесених позивачем за рахунок коштів сімейного бюджету до ПрАТ «Ренесанс Життя» на підставі договору добровільного страхування життя № ПГ 037459 від 20.12.2011 (т. 2 а.с. 87, 157), теж не ґрунтуються на законі.

Так, за змістом статті 71 Сімейного кодексу України поділу між подружжям підлягає майно, наявне на момент такого поділу у подружжя або те, яке на цей момент знаходиться у третіх осіб.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про страхування» страхові внески, сплачені особою за договором добровільного страхування життя, є власністю страховика, ці суми не є спільним сумісним майном подружжя і поділу не підлягають, а доказів, які б підтверджували виплату позивачу страхових виплат за цим договором, суду не надано.

Водночас з полісу добровільного страхування життя № ПГ 037459 вбачається, що умови договору страхування передбачають виплату страхувальнику гарантованого інвестиційного прибутку в розмірі 4%, а отже ураховуючи, що страхові внески сплачувались за рахунок коштів сімейного бюджету, сума такого прибутку відноситься до спільного сумісного майна подружжя і може бути поділена, проте вимог про її поділ відповідачем не заявлено.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Загальна сума коштів, вимоги про поділ яких суд визнав обґрунтованими і доведеними, складає 397 741,02 грн., а отже на долю кожного з подружжя припадає коштів в сумі 198 870, 51 грн.

На наявність підстав для відступу від засади рівності часток подружжя, позивач не послалась.

Враховуючи, що на момент розгляду справи закінчився термін дії депозитних договорів, на

яких перебували заявлені до поділу спільні кошти подружжя, а відповідні рахунки закриті, законні підстави для застосування обраного позивачем способу поділу майна відсутні, а тому єдиним можливим способом поділу спільного сумісного майна подружжя є стягнення відповідної суми з відповідача на користь позивача.

Оскільки в судових дебатах сторона позивача зробила заяву про існування додаткових доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, питання про їх розподіл буде вирішуватись в іншому судовому засіданні шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) ? частину грошових коштів, набутих за час шлюбу, що становить 198 870 гривень 51 копійка.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовити в повному обсязі.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 6 квітня 2018 р. о 14-00 год.

Позивачу ОСОБА_2 подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат у строк до 31 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 3 квітня 2018 р.

Суддя: