Постанова № 73404940, 11.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 609/404/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Томчук С.В. Провадження № 22-ц/789/307/18 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

за участю секретаря Шмигельська І.З.

та сторін: представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №609/404/13-ц за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року, ухваленого суддею Томчук С.В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1030-Ф із подальшими змінами, за умовами якого Банк відкрив позичальникові мультивалютну кредитну лінію у доларах США та/або гривнях з лімітом заборгованості 2 000000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 12 % річних у доларах CШA та 17 % річних у гривні, строком дії до 08 листопада 2010 року. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та в період з 09 листопада 2007 року по 25 листопада 2008 року надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15 232 374 грн. 10 коп., що підтверджується виписками по банківських рахунках, заявами про видачу готівки та меморіальними ордерами.

Позичальник зобов'язувалася одержати кредитні кошти та повернути їх банкові у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ними, проте належним чином умови кредитного договору не виконала. Загальна заборгованість ОСОБА_3 станом на 17 січня 2013 року складає 29 725 517 грн. 57 коп., з яких:

13 232 377 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом;

9 325 017 грн.14 коп. - заборгованість по процентах у гривнях;

243 327 доларів 47 центів США (що еквівалентно 1 944 916 грн 47 коп.) - заборгованість по процентах у доларах США;

69 497 доларів 58 центів США (що еквівалентно 555 494 грн. 16 коп.) - заборгованість по пені в доларах США;

4 667712 грн. 71 коп. - заборгованість по пені у гривнях.

У зв'язку з цим ПАТ "Сведбанк" просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №1030-Ф від 09.11.2007 року у розмірі 29 725 517 грн. 57 коп.

Заочним рішенням Шумського районного суду м.Шумськ від 30 вересня 2013 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк", код 19356840, заборгованість за кредитним договором №1030-Ф від 09.11.2007 року в сумі 29 725 517 грн. 57 коп., з них заборгованість за кредитом в розмірі 13 232 377 грн 10 коп.; заборгованості за процентами в гривнях - 9 325 017 грн. 14 коп.; заборгованість за процентами в доларах США - 1944 916 грн. 47 коп., заборгованості з пені в доларах на суму - 555 494 грн. 16 коп. та заборгованості з пені в гривнях 4 667 712 грн 71 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк", код 19356840, судові витрати в сумі 3441 грн.

Ухвалою Шумського районного суду від 06.02.2018 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд та скасування заочного рішення Шумського районного суду від 30.09.2013 року в цивільній справі №609/404/13-ц за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Сведбанк» у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Заперечила факт укладення кредитного договору. Вважає, що наявні в справі заяви на видачу готівки не можуть бути доказами здійснення касової операції щодо отримання нею коштів, оскільки вони не відповідають вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління НБУ від 14.08.2003 року №337, яка діяла до 15.07.2011 року. Також апелянт зазначила, що роздруківки меморіальних ордерів не засвідчують факт проведення банком фінансової операції, оскільки не відповідають вимогам, які передбачені Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою правління НБУ від 18.06.2003 р., зокрема, не містять посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистого підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п.4.10 Положення). Виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 не завірені печаткою банку, а тому як доказ слугувати не можуть. Виписки з поточного рахунку НОМЕР_2, який зазначено у меморіальних ордерах як доказ отримання ОСОБА_3 грошових коштів, позивачем не надано.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.

Позивач в судове засідання не з'явився хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

У відповідності до вимог статтей 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення в користь банку заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції керувався встановленим фактом порушення позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за даним кредитним договором.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір про надання банківських послуг, а саме про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦПК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1030-Ф (т. 1, а.с. 9-12).

Згідно із п.п.1.1-1.5 цього договору Банк відкриває Позичальникові кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними і виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 000000,00 доларів США, строк дії кредитної лінії з 09 листопада 2007 року по 08 листопада 2010 року включно, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 12,00 % річних. Цільове призначення кредиту: споживчі потреби.

Відповідно до п. п. 5.1-5.3 кредитного договору кредит забезпечується всім майном Позичальника, що належить йому на праві приватної власності, яке має бути передано в іпотеку Банку в строк до 30 листопада 2007 року, та порукою ОСОБА_4 за договором поруки, що укладається між ним і Банком, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань боржника за кредитним договором у повному обсязі.

У п. 6.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу Банку сплачує за кожний день прострочення платежів пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу в розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

29.11.2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і ОСОБА_3 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1030-Ф від 09 листопада 2007 року, згідно із яким у якості забезпечення прийнято земельну ділянку площею 1,9998 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварська сільська рада, державний акт на право власності серії НОМЕР_3, виданий 20 лютого 2007 року, цільове призначення земельної ділянки: під розміщення житлової забудови та об'єктів інфраструктури, кадастровий номер НОМЕР_4. Заставна вартість земельної ділянки становитиме 2 000000,00 доларів США. Інші умови кредитного договору залишаються без змін (т.1, а.с. 13).

28.09.2008 року ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_3 уклали додатковий договір №2 до кредитного договору №1030-Ф від 09 листопада 2007 року, відповідно до якого сторони домовились внести з 20 листопада 2008 року зміни до вказаного кредитного договору та викласти в новій редакції окремі його пункти (т.1, а.с. 14-15).

Згідно із змінами, внесеними у п. п. 1.1, 1.2, 1.4 кредитного договору, Банк відкриває Позичальникові мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, у доларах США та/або гривнях із загальним лімітом заборгованості 2 000000,00 доларів США, що розраховується згідно із зазначеними у цій додатковій угоді формулами, процентна ставка за користування коштами кредиту в доларах США складає 12,00 % річних, у гривнях становить 17,00 % річних.

Із Статуту ПАТ "Сведбанк" вбачається що дане товариство є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" і "Сведбанк Інвест". Також із цього Статуту вбачається, що 18 грудня 2007 року Національним банком України було зареєстровано зміну назви (найменування) ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" на ЗАТ "Сведбанк Інвест" (т.1, а.с.111-115).

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 спірний кредитний договір не підписувала та грошових коштів не отримувала, що є підставою для визнання договору недійсним колегія суддів вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не зверталась з позовом про визнання кредитного договору недійсним, а тому в суду не було підстав визнавати його недійсним.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину. Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України та підписали його. Договір є чинним.

Факт видачі ОСОБА_3 кредитних коштів ПАТ "Сведбанк" підтверджується копіями заяв на видачу готівки у доларах США на загальну суму 1999997,00 доларів США від 09.11.2007 р.; 11.12.2007 р. та 23.05. 2008 р. і двох меморіальних ордерів від 21.11.2008 р. та 25.11.2008 р. про перерахування коштів у гривні з одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп., а також виписку з особового рахунку Позичальника (т. 1 а.с. 19-24).

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Однак доводи апелянта зводяться тільки до усного заперечення факту укладання спірного договору та факту отримання коштів без доведення обставин на які вона посилається.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представлені апелянтом ксерокопії протоколів допиту свідків не є належним доказом факту не укладання відповідачкою спірного договору та факту не отримання нею кредитних коштів.

Відсутність деяких реквізитів, що передбачені Інструкцією про касові операції в банках України, від 14.08.2003 року №337, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, від 18.06.2003 р., в заявах на видачу готівки у доларах США від 09.11.2007 р.; 11.12.2007 р. та 23.05.2008 року і двох меморіальних ордерів від 21.11.2008 р. та 25.11.2008 р. про перерахування коштів у гривні з одного рахунку банку на інший на загальну суму 13232377 грн. 10 коп., а також виписки з особового рахунку Позичальника (т. 1 а.с. 19-24) не свідчить про неотримання відповідачкою кредитних коштів.

Колегія суддів вважає, що подальші послідовні та узгоджені дії відповідачки щодо неодноразового укладення додаткових договорів, спрямованих на врегулювання кредитної заборгованості на більш вигідних для себе умовах, свідчать про визнання нею факту отримання коштів за кредитним договором.

Доводи апелянта, що рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в користь ПАТ "Сведбанк" є незаконним, оскільки на момент ухвалення рішення у ПАТ "Сведбанк" не було прав вимоги як кредитора по відношенню до ОСОБА_3, а ПАТ "Дельтабанк" до участі у справі в суді першої інстанції як правонаступник не залучався, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Сведбанк" звернувся з позовом до суду 04.04.2013 року. На день винесення рішення 30.09.2013 року суду першої інстанції не було відомо, що 18.06.2013 року між ПАТ "Омегабанк", який є правонаступником ПАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельтабанк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, згідно якого останній набув всі права вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за кредитним договором №1030-Ф від 09.11.2007 року, а тому суд першої інстанції не міг притягнути до участі в справі ПАТ "Дельтабанк" як правонаступника позивача.

В подальшому, коли дані обставини стали відомі суду, ухвалою від 18.12.2014 року було проведено заміну сторони виконавчого провадження стягувача в особі ПАТ «Омега Банк» та визнано стягувачем по виконавчому провадженні по виконанні вищевказаного рішення на ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з переходом до останнього прав кредитора, відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №1 від 18 червня 2013 року. У зв'язку із чим заявником вказано у якості відповідача по справі саме ПАТ «Дельта Банк».

Доводи апелянта, що судом, в порушення вимог ч.1 ст.225 ЦПК України (який діяв на час розгляду справи), не постановлено ухвалу про заочний розгляд справи хоч справа розгляну в порядку заочного розгляду, а тому рішення суду є незаконним колегія суддів не приймає до уваги, як необґрунтовані.

З клопотання позивача від 11.09.2013 року про розгляд справи без його участі вбачається, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

З протоколу судового засідання від 30.09.2013 року (а.с.98) вбачається, що справа розглянута в порядку заочного розгляду.

Згідно ч.2 п.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В даному випадку зазначені апелянтом порушення не привели до неправильного вирішення справи.

Проаналізувавши норми матеріального права та докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Сведбанк".

При вирішенні справи колегія суддів також враховує принцип юридичної визначеності, зокрема, відсутність у даній справі серйозних судових помилок, які б послужили підставою для скасування судового рішення по спливу значного періоду часу.

Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема, у справі "Пономарьов проти України" вказував про те, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принципи наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Таким чином, відсутність серйозних помилок оскаржуваного судового рішення, ухваленого у 2013 році, не можуть бути підставою для його скасування у 2018 році.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2018 року.

Головуюча Г.М. Шевчук

Судді: О.Я. Міщій

З.Є. Ткач