Ухвала суду № 73404703, 16.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

16.04.2018 Справа №607/1006/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, заінтересовані особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 51429602. Зокрема, просив поновити строк на оскарження та скасувати постанову Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 51429602 від 26 жовтня 2016 року та зобов’язати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області здійснити усі передбачені законом заходи для виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2016 року задоволено його позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь грошових коштів за договором № 2904/2 про надання консультаційних послуг від 29.04.2014 року в розмірі 3655,63 доларів США, що в еквіваленті до української гривні становить 92177,06 грн. Стягнуто з відповідачів по 475,23 грн. судового збору з кожного. На підставі зазначеного рішення 06 червня 2016 року судом видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. 12 жовтня 2017 року заявнику стало відомо, що зазначене виконавче провадження закінчене у зв’язку із відсутністю майна у боржника, зокрема 26 жовтня 2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначена постанова не була йому направлена всупереч вимогам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», про її наявність він дізнався із відомостей відкритого реєстру боржників.

Вказану постанову заявник вважає незаконною, оскільки, на його переконання, державний виконавець не вжив усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень. Так, згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Згідно п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника – фізичної особи або дитини щодо: 1) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; 2) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; 3) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; 4) отримання інформації щодо місця роботи боржника; 5) отримання інформації про боржника з інших джерел. Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації, як офіційних так і не офіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Проте, в порушення п. 3.12 вищезазначеної Інструкції державний виконавець не здійснив всіх запитів до належних державних органів.

Зокрема, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем:

1) не було здійснено всіх заходів щодо встановлення фактичного місця проживання (перебування) боржника, а саме відомості про місце реєстрації та відомості про місце роботи не перевірялись,

2) не були вжиті всі необхідні та можливі заходи для встановлення місцезнаходження боржника та розшуку його майна, зокрема, не в повному обсязі перевірено матеріальний стан боржника,

3) не здійснено розшук та не описано майна боржника, яке перебуває за його зареєстрованим місцем проживання,

4) не подано подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

5) не оголошено розшуку боржника,

6) не додані відомості з органів прикордонної служби, лікувальних установ та місць позбавлення волі, інших доказів, які б підтверджували здійснення державним виконавцем всіх заходів, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу та залучено як заінтерересованих осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Провадження у справі відкрито за правилами ЦПК України, в редакції, яка була чинною станом на день постановлення ухвали про відкриття провадження, та діяла до 15 грудня 2017 року.

Також, 14 грудня 2017 року на підставі ст. 137 ЦПК України в зазначеній редакції судом постановлено ухвалу про витребування у Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області матеріалів виконавчого провадження № 51429602.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі відділ, відділ ДВС) надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1, у якому вказано, що скарга необґрунтованою та безпідставною.

В обґрунтування відзиву на скаргу зазначено, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 607/1006/16-ц, виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_3

В порядку ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій) 16 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника відповідно до вимог ст. 57 цього Закону.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до відповідних органів та установ, на які отримано відповіді про те, що транспортні засоби, об’єкти нерухомого майна, повітряні судна, сільськогосподарська техніка за боржником також не зареєстрована. Також відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник не є засновником юридичних осіб, кінцевим бенефенціаром та у неї відсутні корпоративні права. В порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було відібрано пояснення у солідарного боржника ОСОБА_3, з яких вбачається, що рухоме та нерухоме майно у неї відсутнє, відкритих рахунків немає, паспортом громадянина України для виїзду закордон вона не документована, чоловік помер, борг зобов’язалася сплачувати при наявності грошових коштів. Виходом державного виконавця за адресою: м. Тернопіль, просп. Злуки, 5/45 встановлено, що майна, яке б належало боржнику та підлягало опису з метою подальшої реалізації не виявлено. В подальшому, в порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 26 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Доводи скаржника, відповідно до яких він посилається на ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, відділ ДВС вважає безпідставними, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року, а перевірка майнового стану боржника щодо виявлення майна боржника вже була проведена в рамках Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.

Щодо твердження з приводу не встановлення місця проживання боржника – стаття 18 Закону не передбачає обов’язку державного виконавця встановлювати фактичне місця проживання боржника, а згідно з паспортними даними зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є м. Тернопіль, просп. Злуки, 5/45.

Посилання заявника щодо невжиття всіх заходів, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5, відділ ДВС також вважає безпідставними, оскільки ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» містить визначення загальних строків у виконавчому провадженні, а п. 3.12 Інструкції регламентує порядок дій державного виконавця на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Твердження скаржника про те, що державний виконавець не здійснив вихід за місцем знаходження (місцем проживання) боржника спростовуються актом державного виконавця від 26 жовтня 2016 року.

Щодо неподання подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, то такі доводи стягувача відділ ДВС також вважає необгрунтованими, оскільки п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Тобто, повинен бути встановленим факт ухилення боржника від виконання зобов’язань. Із матеріалів виконавчого провадження факту ухилення боржника від виконання судового рішення не випливає, тому такі твердження є необґрунтованими.

Повернення виконавчого документа стягувачеві не перешкоджає повторному пред’явленню його до виконання.

Також, відділ ДВС вважає необгрунтованими доводи заявника про те, що про наявність постанови йому стало відомо лише 12 жовтня 2017 року з відкритого реєстру божників, оскільки долучена ним до скарги копія цієї постанови містить відтиск печатки відділу.

На підставі викладеного відділ ДВС просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

ОСОБА_4 цього, 21 березня 2018 року на виконання ухвали від 14 грудня 2017 року відділом ДВС надано завірені копії виконавчого провадження № 51429680.

В судове засідання 30 березня 2018 року державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 подав заяву, в якій просив слухати справу у його відсутності, поданий відзив на скаргу підтримав. Просив відмовити у задоволенні скарги.

Однак, оскільки державним виконавцем надано не те виконавче провадження, яке витребовувалось судом, зокрема замість виконавчого провадження № 51429602, за яким боржником є ОСОБА_2, надано виконавче провадження 51429680, боржником у якому є ОСОБА_6, розгляд справи відкладено на 16 квітня 2018 року на 16 годину 30 хвилин.

В судове засідання на зазначену дату і час заявник ОСОБА_1 не з’явився, однак попередньо ним подано заяву про розгляд справи у його відсутності. Окрім того, в зазначеній заяві заявник додатково повідомив, що державний виконавець не вжив заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідного відділу РАЦС щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника, як засновника будь-якої установи, підприємства, організації, до Відділу виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до Державної нотаріальної контори для отримання витягу з Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми № 3 (про зареєстрованих та мешкаючих осіб), безпосередньо до самого боржника про наявність майна чи коштів, що належить йому, та яке знаходиться у інших осіб (дебіторська заборгованість) до банківських та фінансових установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Державний виконавець, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з’явився, однак подав копію матеріалів виконавчого провадження № 51429680.

Заінтересовані особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання також не з’явилися, не повідомивши про причини неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності учасників справи.

При розгляді скарги судом встановлено такі обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2016 року у справі № 607/1006/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено. Вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № 2904/2 про надання консультаційних послуг від 29 квітня 2014 року в розмірі 3655,63 доларів США, що в еквіваленті до української гривні становить 92177,06 гривень, з яких: 3000 доларів США - сума основного боргу, 615,4 доларів США - розмір неустойки, 40,19 доларів США - сума 3% річних за прострочення виконання зобов’язання; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 475,23 гривень судового збору; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 475,23 гривень судового збору.

06 червня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист № 607/1006/16-ц.

З наданої державним виконавцем копії виконавчого провадження № 51429602 вбачається, що:

14 червня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 607/1006/16-ц на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Постановою старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 (далі – державного виконавця Кущака В.Б.) від 16 червня 2016 року на підставі виконавчого листа № 607/1006/16-ц, виданого 06 червня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, та заяви стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 51429602, сторонами в якому є ОСОБА_1 (стягувач) та ОСОБА_2 (боржник).

Як убачається з супровідного листа від 16 червня 2016 року за № 30/7013/10, Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області копію зазначеної постанови направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1

16 червня 2016 року державним виконавцем Кущаком В.Б. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 92562,28 гривень та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Цього ж дня, 16 червня 2016 року, державний виконавець Кущак В.Б. скерував запити у Регіональний сервісний центр МВС у Тернопільській області та Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області про надання інформації про наявність зареєстрованих земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, щодо перебування на обліку та отримання пенсії, сільськогосподарської техніки та тракторів технологічних транспортних засобів належних на праві власності ОСОБА_2

В межах здійснення зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Кущаком В.Б. отримано відомості про те, що інформація про зареєстровані за ОСОБА_2 транспортні засоби відсутня.

З отриманої відповіді № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року на запит № 19704467 від 16 червня 2016 року до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб вбачається, що інформація щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО стосовно боржника ОСОБА_2 – відсутня.

Відповідно до відповіді № НОМЕР_2 від 07 липня 2016 року на запит № 19704469 від 16 червня 2016 року до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах божниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, платник податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків – НОМЕР_3 в органах ДПС не перебуває.

Із відповідей № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 16 червня 2016 року на запити № 19704491 та № 1974477 від 16 червня 2016 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсію, встановлено, що інформації відносно ОСОБА_2 не знайдено.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 70831073 від 19 жовтня 2016 року вбачається, що Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 Відомості щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_2 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна – відсутні.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади № 50545824 від 19 жовтня 2016 року вбачається, що 02 липня 2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 51429602 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_2 із забороною його відчуження.

Також, із відомостей, долучених державним виконавцем, вбачається що за боржником ОСОБА_2 не зареєстрована сількогосподарська техніка.

Відповідно до Реєстру цивільних повітряних суден України станом на 12 жовтня 2016 року, за ОСОБА_2 повітряні судна не зареєстровані.

Згідно з відомостями, отриманими на безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_3 – такі відомості відсутні.

Відповідно до копії платіжного доручення № 1780 від 25 жовтня 2016 року, Тернопільським міським відділом ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 9045,46 гривень за виконавчим листом № 607/1006/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Актом від 26 жовтня 2016 року, складеним державним виконавцем Кущаком В.Б., за участю понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_4, при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: м. Тернопіль, вул. Злуки, 5/45 майна, яке б належало боржнику та підлягало опису, не виявлено, вжиті держаним виконавцем заходи щодо розшуку майна не принесли позитивного результату.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 26 жовтня 2016 року, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено виконавчий лист № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № 2904/2 про надання консультаційних послуг від 29 квітня 2014 року в розмірі 3655,63 доларів США, що в еквіваленті до української гривні становить 92177,06 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 475,23 гривень судового збору; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 475,23 гривень судового збору, – повернути стягувачу.

Із супровідного листа за № 30/27201/10 від 26 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 надіслано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення з таких підстав.

Щодо строку звернення до суду зі скаргою.

Статтею 385 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду, передбачено, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу від 26 жовтня 2016 року лише 12 жовтня 2017 року.

Державним виконавцем надано копію супровідного листа від 26 жовтня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 було направлено постанову про повернення виконавчого документа.

Разом з тим, ніяких доказів про те, що вказана постанова була фактично направлена стягувачу та та ним отримана, Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції суду не надано.

Жодними доказами у справі твердження ОСОБА_1 про те, що вказану постанову він отримав 12 жовтня 2017 року, не спростовані.

Оскільки судом не встановлено доказів про те, що про наявність цієї постанови стягувач дізнався раніше, як 12 жовтня 2017 року, а скарга ним подана до суду 13 жовтня 2017 року, суд вважає, що її подано з дотриманням строку, встановленого ст. 385 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на момент звернення до суду.

При цьому суд вважає необгрунтованими твердження відділу ДВС, відображені у відзиві на скаргу про те, що доводи заявника з приводу того, що про наявність постанови йому стало відомо лише 12 жовтня 2017 року з відкритого реєстру божників, оскільки долучена ним до скарги копія цієї постанови містить відтиск печатки відділу. Такі твердження відділу ДВС є лише припущеннями і не можуть бути покладені в основу спростування доводів заявника.

Так, відповідно до ст. 28 Закону № 1404-VII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, саме на відділ ДВС покладається обов’язок направлення виконавчого провадження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, проте жодних доказів направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення суду не надано.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення відображені й у ст. 383 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на момент звернення до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним на час відкриття виконавчого провадження та діяв до 05 жовтня 2016 року (далі – Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічні положення відображені у Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VII від 2 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, був чинним на момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, та є чинним на момент розгляду скарги (далі – Закон № 1404-VII).

Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

За змістом ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.Згідно з п. 3 ч. 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно з п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, в редакції, яка була чинною до 05 жовтня 2016 року (в тому числі станом на момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.

Організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). ОСОБА_4 того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Судом установлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснено ряд виконавчих дій, зокрема 16 червня 2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арештна все рухоме та нерухоме майно, скеровано запити про надання інформації про наявність зареєстрованих земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, щодо перебування на обліку та отримання пенсії, сільськогосподарської техніки та тракторів технологічних транспортних засобів належних на праві власності ОСОБА_2, про джерела отримання доходів, про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах та про місце його роботи.

Протягом червня-липня 2016 року державним виконавцем отримано відповіді про те, що інформації відносно ОСОБА_2 щодо місця його роботи не знайдено, інформація щодо сум доходу відсутня, рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах не має.

Будь-які інші виконавчі дії державним виконавцем не вчинялися.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про зареєстроване місце проживання заявника.

Викладені у відзиві на скаргу доводи про те, що п. 3.12 Інструкції регламентує порядок дій державного виконавця на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений пункт Інструкції в редакції, яка діяла до 05 жовтня 2016 року (в тому числі станом на момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), передбачав саме шляхи отримання державним виконавцем відомостей щодо майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів.

Як зазначалося, з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VII.

Відповідно до ч. 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 48 Закону № 1404-VII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

19 жовтня 2016 року державним виконавцем отримано відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_2, з яких вбачається, що нерухомого майна та земельних ділянок він не має.

Інформацію про рахунки боржника, а точніше – їх відсутність, державним виконавцем було отримано ще 07 липня 2016 року на запит № 19704469 від 16 червня 2016 року.

Після набрання чинності Законом № 1404-VII перевірка щодо виявлення рахунків боржника державним виконавцем проведена не була.

За таких обставин викладені у відзиві на скаргу твердження про те, що оскільки така перевірка була проведена в період дії Закону № 606-XIV, її проведення не є необхідним відповідно до Закону № 1404-VII, є безпідставними і на увагу не заслуговують.

Інші доводи скарги свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.

Так, пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Тобто, звертатися до суду з поданням про обмеження виїзду боржника за кордон державний виконавець вправі лише в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням. Із матеріалів виконавчого провадження не вбачається факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1404-VII у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що місце проживання боржника ОСОБА_2 виконавцю було відоме (м. Тернопіль, вул. Злуки, 5/45) та здійснювався вихід за цією адресою.

Проте, як уже зазначалося, в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду, відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за адресою за адресою: м. Тернопіль, вул. Злуки, 5/45.

Згідно з ч. 2 вказаної статті розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Згідно з матеріалами виконавчого провадження ці відомості державним виконавцем отримано, за винятком актуальної інформації про рахунки боржника.

Однак, зазначених описаних вище обставин, які вказують на неповне дотримання державним виконавцем вимог закону суду достатньо, щоб прийти до переконання про передчасність оскаржуваної постанови.

Так, відповідно до ст. 37 Закону № 1404-VII, в редакції, яка діяла станом на 26 жовтня 2016 року (день винесення оскаржуваної постанови) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналізуючи в сукупності встановлені судом обставини, докази, на підставі яких їх встановлено, виходячи з вимог Закону, які були чинними на момент вчинення конкретних виконавчих дій, суд приходить до переконання, що державним виконавцем не виконано в повному обсязі всі виконавчі дії, передбачені законом, а тому передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому суд вважає, що можливість стягувача повторно пред’явити виконавчий лист до виконання не спростовує неповноту виконавчих дій, а відтак не може бути підставою відмови в задоволенні скарги.

Викладені у відзиві на скаргу доводи державного виконавця про дотримання ним вимог закону при здійсненні примусового виконання виконавчого провадження № 51429680 для розгляду даної скарги значення не мають, оскільки ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця в іншому виконавчому провадженні – № 51429602.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на викладені обставини, скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати постанову Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 51429602 від 26 жовтня 2016 року та зобов’язати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області здійснити усі передбачені законом заходи для виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 447 – 453 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області – задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 51429602.

Зобов’язати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області здійснити усі передбачені законом заходи для виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільській області № 607/1006/16-ц від 06 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяОСОБА_8